17.3  Оцінка ефективності інвестицій

17.3  Оцінка ефективності інвестицій

Оцінка ефективності реальних інвестицій.

У практиці господарювання розрізняють абсолютну та порівняльну ефективність капіталовкладень. Абсолютна ефективність характеризує загальну віддачу капітальних витрат на підприємстві за певний період. Порівняльна ефективність капіталовкладень визна­чається тоді, коли необхідно з декількох варіантів капіталовкладень обрати найкращий.

Для оцінки абсолютної ефективності використовують показники:

Коефіцієнт економічної ефективності (К), який розраховується:

а) для окремих проектів або форм відтворення(17.1.)

 

 (17.1.)

Приріст прибутку визначається як різниця розмірів прибутку за попередній та розрахунковий період,

б) для підприємств, які будуються (17.2.)

 

 (17.2.)

Розрахункові значення коефіцієнту (К) повинні порівнюватися з нормативним коефіцієнтом (Кн), який установлюється централізовано Міністерством економіки на певний період по га­лузях діяльності та формах відтворення. Для визнання проекту капіталовкладень доцільним необхідно, щоб К>КН.

Термін окупності (Т)(17.3.)

 (17.3)          Т> Тн.

Для оцінки порівняльної ефективності капітальних вкладень застосо-вують показник приведених витрат, які обчислюється за формулою 17.4:

 

ПЗ = ВО + Кн х КВ   (17.4)

Доцільним враховується проект капітальних вкладень з мінімальними приведеними витратами.

Сучасна методика оцінки ефективності інвестицій перед­бачає наступну систему показників:

чистий приведений доход = ЧПД;

початкові інвестиції — ПІ;

індекс прибутковості — ІП;

термін окупності;

внутрішня норма прибутковості.

Чистий приведений доход (ЧПД) дозволяє отримати найбільш узагальнену характеристику результату інвестування, тобто його кінцевий ефект в абсолютній сумі. Під ЧДП мають на увазі різницю між приведеною до дійсної вартості (шляхом дис­контування) сумою грошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту та сумою коштів, які інвестуються в його реалізацію. Розрахунок здійснюється за формулою 17.5:

 

ЧПД = ДПДВ – ПІ  (17.5)

де:

ЧПД — чистий приведений доход;

ДПДВ — сума грошового потоку (в дійсній вартості) за весь період експлуатації інвестиційного проекту (до початку но­вих інвестицій у нього). Якщо повний період експлуатації визна­чити складно, то його приймають у розмірі 5 років (це середній період амортизації обладнання).

Дисконтна ставка, яка використовується при розрахунку цього показника диференціюється з урахуванням рівнів ризику та ліквідності.

Дисконтування є операція по обліку фактору часу при прийнятті рішень сенс її в оцінці витрат, виручки, прибутку та рентабельності з урахуванням часових змін. Дисконтування засновано на тому, що будь-яка сума, яка буде отримана в майбутньому, в те­перішньому часі має меншу суб'єктивну корисність, оскільки, якщо пустити що суму в обіг та змусити приносити прибуток, то через рік, два, три .... вона не тільки збережеться, але й збільшиться.

Дисконтування дозволяє визначити теперішній грошовий еквівалент суми, яка буде отримана в майбутньому. Для цього потрібно очікувану до отримання в майбутньому суму зменшити на доход, який зростає за певний термін, за правилом складних відсотків (17.6).

 

 (17.6.)

де :ДВ — дійсна вартість;

МВ — майбутня вартість;

r— ставка відсотка норми прибутковості;

n — число років.

Дійсна вартість грошової суми тим нижча, чим вищою є норма прибутковості і чим більш віддалений термін отримання прибутку. Показник "чистий приведений доход" може бути ви­користано не тільки для порівняльної оцінки проектів, але й як критерій доцільності їх реалізації. Якщо ЧПД < О, то проект не є доцільним, тому що він не принесе доходу.

Разом с тим, даний показник має недолік: обрана для дис­контування ставка приймається зазвичай незмінною для всього періоду експлуатації проекту, в той час як вона може змінювати­ся. Однак, не дивлячись на це, його визнано найнадійнішим по­казником.

Індекс прибутковості (нагадує в офіціальний методиці ко­ефіцієнт ефективності КВ (17.7)

 (17.7)

Даний показник також може 6ути використано як критеріальний при оцінці проектів. Якщо І П=1,  то проект є недоцільним, тому що не принесе доходу.

Показники ЧПД та ПІ взаємоповязані. При збільшенні абсолютної суми ЧПД росте значення індексу прибутковості. Це означає, що як критеріальний показник доцільності інвестиційного проекту може бути використаним тільки один із них. При порівняльній оцінці проектів слід роздивлятися обидва показника, тому що вони з різних боків оцінюють ефективність інвестицій.

Термін окупності. На відміну від офіційної методики при розрахунку терміну окупності за кордоном використовуються показники суми інвестицій та суми грошового потоку, приведених до дійсної вартості. Формула 17.8.

 

 (17.8),

де:ТО — термін окупності;

ПІ — сума інвестицій;

ДПдв— сума грошового потоку в дійсній вартості. При короткострокових вкладеннях цей період приймається рівним одному місяцю, а при довгострокових -1 року.

Показник "термін окупності" може бути використано не тільки для оцінки ефективності проектів, але й для оцінки рівня інвестиційних ризиків. Чим триваліший період реалізації проекту до повної окупності, тим вищий рівень ризику. Недоліком показника є те, що він не враховує ті грошові потоки, які формуються після періоду окупності.

Внутрішня норма прибутковості (ВНП) є для вітчизняної практики цілком новим показником. Він характеризує рівень прибутковості конкретного інвестиційного проекту, який виражається дисконтною ставкою, за якою майбутня вартість грошового потоку від інвестицій приводиться до дійсної вартості капітальних вкладень.

Внутрішню норму прибутковості можна охарактеризувати і як дисконтну ставку, при якій чистий приведений доход в процесі дисконтування буде приведено до нулю. Приймаються до реалізації інвестиційні проекти, за якими ВНП > r (ставка дисконту). Внутрішня норма прибутковості розраховується методом підбору, тобто визначається така ставка дисконту, при якій ЧПД = 0. показник "внутрішня норма прибутко-вості" є найбільш прийнятним для порівняльної оцінки. При цьому порівняльна оцінка може здійснюватися не тільки в межах інвестиційного проекту, але й ширше, наприклад, порівняння ВНП з рівнем прибутковості активів в процесі поточної господарчої діяльності: з середньою нормою прибутковості інвестицій, з нормою прибутковості за альтернативним інвестуванням (в цінні папери).

Крім того, кожне підприємство може встановити для себе критеріальний показник ВНП для оцінки інвестицій, при цьому проекти зі значенням ВНП нижче критеріального не розглядаються. Таке значення ВНП прийнято вважати граничною ставкою ВНП. Рівень ефективності використання реальних інвестицій залежить від множини організаційно-економічних факторів, які не­обхідно враховувати в процесі управління інвестиціями.

Усю сукупність факторів, що впливають, можна поєднати в наступні групи: а) фактори, які визначають структуру капітальних вкладень; б) фактори змагання проектно-кошторисного діла; в) фактори, які визначають тривалість інвестиційного циклу; г) фактори удосконалення економічного управління інвестиційним процесом.

Чим вища в обсязі інвестицій доля коштів на відтворення активної частини основних фондів, тим вища віддача інвес­тиційних вкладень.

 

Оцінка ефективності фінансових інвестицій.

Ефективність фінансових інвестицій визначається на основі порівняння доходу та витрат. Як витрати при цьому виступають кошти інвестування в різні фондові інструменти. В цій якості виступає різниця між реальною вартістю окремих фондів інструментів та сумою коштів, витрачених на їх придбання.

Оскільки доход від цих інвестицій може бути отримано лише в майбут-ньому періоді, він повинен бути оціненим при порівняні в дійсній вартості.

Формула розрахунку ефективності фінансових інвестицій для будь-яких фондових інструментів (17.9) виглядає як:

 або , (17.9)

де:Еф — ефективність інвестування в інструментах фондового ринку, %;

РВф — реальна вартість окремих фондових інструментів (приведена до дійсної вартості);

Іф — сума коштів, інвестованих до окремих фондових інструментів;

Дф (РВф — Іф) — доход від інвестиції до фондових інструментів.

Реальна дійсна вартість фондових інструментів формується під впливом двох основних показників:

1) суми майбутнього грошового потоку від конкретного виду фондового інструменту;

2) розміру дисконтної ставки, яка використовується при оцінці дійсної вартості грошового потоку.

1. Сума майбутнього грошового потоку по фінансових інвестиціях формується за іншими ознаками, ніж за реальними інвестиціями. У зв'язку з відсутністю основних фондів у складі майбутнього грошового потоку за фінансовими інвестиціями немає амортизаційних відрахувань. Як чистий прибуток по фінансових інструментах виступає чистий доход (тобто доход від вико­ристання відповідного фінансового активу за мінусом сплачених сум податків на цей доход). Формування майбутнього фінансо­вого потоку за окремими видами фондових інструментів має суттєві відмінні особливості.

За облігаціями, ощадними сертифікатами та ін. аналогічними кредитними інструментами сума майбутнього грошового потоку складається з сум надходження відсотків за цими активами та вартості самого активу на момент його погашення; при цьому є можливими 3 принципові варіанти формування майбутнього грошового потоку за цими видами фондових інструментів:

1) без сплати відсотків по фондовому інструменту. В даному випадку інвестор отримує лише 1 вид доходу — різницю між викупною ціною облігації та ціною придбання;

2) з періодичною сплатою відсотків та погашенням у кінці передбаче-ного періоду;

3) зі сплатою всієї суми відсотків при погашенні в кінці передбаченого терміну.

За акціями та інвестиційним сертифікатами сума майбутнього грошового потоку формується залежно від двох умов:

1) при використанні фондового інструменту впродовж невизначеного тривалого періоду часу.

В цьому випадку грошовий потік майбутнього періоду формується виключно за рахунок сум нарахованих дивідендів;

2) при використані фондового інструмента впродовж заздалегідь передбаченого терміну. В цьому випадку майбутній грошовий потік складається із сум надходжень дивідендів, суми придбання цього інструменту та курсової різниці по ньому.