загрузка...
 
Класифікація препаратів
Повернутись до змісту

Класифікація препаратів

1 Похідні барбітурової кислоти:

фенобарбітал;

етамінал-натрій;

естімал.

2 Похідні бензодіазепіну:

нітразепам;

нозепам (оксазепам);

діазепам;

феназепам;

тріазолам;

мідазолам.

3 Похідні ГАМК:

натрію оксибутират;

фенібут.

4 Похідні аліфатичного ряду:

хлоралгідрат;

бромізовал.

5 Похідні циклопіролону:

зопіклон (імован).

6 Похідні імідазопіридину:

золпідем (івадал).

7 Похідні етаноламіну:

донорміл.

 

Крім вищеназваних снодійних засобів, для лікування безсоння за спеціальними показаннями можна використовувати препарати інших фармакологічних груп: нейролептики в малих дозах, антидепресанти з седативним ефектом, заспокійливі та антигістамінні засоби.

Слід відзначити, що з усього арсеналу снодійних засобів лише два препарати можуть викликати сон, близький за структурою до фізіологічного, – натрію оксибутират та хлоралгідрат.

Виділяють три форми порушення сну.

У людей (частіше у молодих) з явищами неврастенії або перевтомлення порушується процес засинання. Для того щоб заснути, хворому потрібно кілька годин. Після цього настає глибокий і досить тривалий сон. При лікуванні такої форми безсоння перевагу віддають снодійним препаратам короткої або середньої тривалості дії.

У значної частини хворих порушується не тільки процес засинання, а й сон у цілому. Мають місце часті пробудження, сон поверхневий, неспокійний. Співвідношення повільного і швидкого сну змінене на користь останнього. В цьому випадку слід призначати снодійні засоби тривалої дії.

Для людей похилого віку з явищами склерозу судин головного мозку типові порушення засинання і короткочасний сон, який триває всього 2-5 годин (“сон старих”). В цьому випадку рекомендується приймати снодійні засоби короткої дії в момент пробудження вночі або препарати тривалої дії ввечері.

 



загрузка...