загрузка...
 
Похідні барбітурової кислоти
Повернутись до змісту

Похідні барбітурової кислоти

 

Останнім часом із цієї групи застосовують лише три препарати: барбітурат середньої тривалості дії (4-6 годин), циклобарбітал та барбітурати тривалої дії (6-8 годин) - естимал і фенобарбітал.

 

Механізм дії

Барбітурати мають значну кількість “точок прикладання” в ЦНС. Вони посилюють гальмівний вплив g-аміномасляної кислоти (ГАМК) в ЦНС за рахунок взаємодії зі специфічними барбітуратними рецепторами, які модулюють активність  ГАМКА-рецепторів.  Крім цього, барбітурати блокують дію активуючих амінокислотних медіаторів (глутамату, аспартату). Снодійний ефект їх обумовлений пригнічувальною дією на висхідну активуючу систему стовбура мозку. В результаті потік тонізуючих імпульсів до кори  зменшується, її функціональна активність зменшується і настає сон.

Барбітурати скорочують період засинання, зменшують частоту пробуджень, збільшують загальну тривалість сну і частку повільного сну. Препарати  цієї групи скорочують фазу швидкого сну. Снодійний ефект настає через 30-40 хвилин після приймання препаратів і триває в середньому 6-8 годин.

У зв`язку з такою дією барбітурати слід застосовувати при порушеннях сну в цілому, коли явно переважає фаза швидкого сну. Циклобарбітал у зв`язку з тривалістю дії 4-6 годин можна призначати також і при порушеннях процесу засинання.

На тривалість дії снодійних впливають різні фактори. Це перш за все мікросомальне окислення у печінці. Барбітурати спричиняють індукцію мікросомальних ферментів, що є причиною зростання швидкості їх метаболізму при повторному застосуванні.

Тривалість дії снодійних залежить також від швидкості їх виведення через нирки, від здатності препаратів перерозподілятися в організмі. Ліпофільні сполуки можуть депонуватися у жировій тканині. Для цих препаратів характерна матеріальна кумуляція. Найбільше виражена вона у фенобарбіталу.

Недоліками барбітуратів є:

мала терапевтична широта: доза барбітуратів, яка перевищує снодійну в 5-10 разів, спричиняє стан глибокого наркозу;

 порушення структури сну з тяжким синдромом “віддачі” після відміни препарату, який характеризується збільшенням загальної тривалості фази швидкого сну після відміни снодійних (оскільки під час цієї фази підвищуються вегетативні і гормональні функції організму, то зростає небезпека розвитку інсультів та інфарктів міокарда);

швидкий розвиток лікарської залежності, яка супроводжується тяжкими психічними і фізичними порушеннями (синдром абстиненції): неспокій, роздратування, страх, блювання, порушення зору, судоми, ортостатична гіпотензія (лікарська залежність може розвинутися після 1-3 місяців приймання снодійних);

звикання: барбітурати є індукторами ферментів мікросомальної системи печінки (звикання до барбітуратів проявляється через 2 тижні від початку регулярного приймання);

післядія – відчуття в`ялості, розбитості, порушення психомоторних реакцій, уваги (чим повільніше виводиться препарат, тим більш виражена післядія).

У дозах  порядку 1/2-1/3 снодійної барбітурати проявляють заспокійливий ефект. Високі дози барбітуратів діють протисудомно.  

Передозування препаратів барбітурової кислоти супроводжується загальним пригніченням ЦНС, зниженням вентиляції легенів, падінням артеріального тиску. В тяжких випадках розвивається коматозний стан. Гіпотензія зумовлена те тільки пригніченням центрів довгастого мозку, але і впливом препаратів на серце, ганглії, а також прямою судинорозширювальною дією. Крім того, препарати порушують функцію нирок.

При отруєннях барбітуратами проводять такі заходи.

1 Прискорення виведення отрути (промивання шлунка, форсований діурез, введення лужних розчинів, гемодіаліз).

2 Відновлення дихання і кровообігу.

3 Введення  антидоту -  бемегриду  можливе  лише  при  легкій   формі отруєння, оскільки при тяжких отруєннях препарат може навіть погіршити стан пацієнта.

4 У випадку колапсу вводять кровозамінники і норадреналін.

5 При нирковій недостатності показаний гемодіаліз.

Слід пам`ятати, що при отруєнні барбітуратами можливий розвиток пневмонії.

Хронічні отруєння частіше розвиваються при прийманні барбітуратів з високою здатністю до кумуляції. Проявляється хронічне отруєння сонливістю, апатією, слабкістю, порушеннями рівноваги, нерозбірливою мовою, запамороченням. Можливі галюцинації, психомоторне збудження, судоми. Також порушуються функції нирок, печінки. Погіршується травлення.

У випадку розвитку лікарської залежності дозу барбітуратів знижують поступово до повної відміни (для попередження абстинентного синдрому). Одночасно проводять симптоматичне лікування залежності і психотерапію.

 



загрузка...