Епілепсія є досить поширеним хронічним захворюванням, яким страждає близько 1% населення планети. Існує кілька форм проявів цього захворювання, основними з яких є “великі” генералізовані, “малі” генералізовані та осередкові напади.
“Великі” генералізовані напади проходять у вигляді тоніко-клонічних судом із втратою свідомості, прикушенням язика. Хворий падає, при цьому може одержати травми. У подальшому цей епізод “випадає” із пам`яті. Судоми продовжуються кілька хвилин. Під час їх виникнення дихання припиняється. Після судом настає розслаблення м`язів, можливе западання язика. Через невеликий проміжок часу судоми можуть повторитися. Після нападу, як правило, настає сон.
“Малі” напади характеризуються короткочасною (3-15 секунд) втратою свідомості, людина відключається, її погляд нерухомий, настає атонія або посіпування окремих м`язів без судом, можливе падіння і травми. З часом у таких хворих розвиваються психічні відхилення, які швидко прогресують.
Осередкові напади виникають на фоні збереженої свідомості і не супроводжуються судомами або міоклонусом. У хворого раптово з`являються зорові, слухові або рухові, вегетативні порушення. Іноді напади проходять з порушенням психічних функцій, розладів пам`яті і мислення, аномаліями поведінки, які зовні виглядають як осмислені й упорядковані дії (поїздки на транспорті і т.п.) і в подальшому повністю випадають із пам`яті хворого.
Розвиток епілепсії пов`язують із пошкодженням речовини мозку (нейронів і клітин нейроглії). Причиною можуть бути черепно-мозкові травми, інфекційно-запальні процеси, локалізовані і загальні розлади мозкового кровообігу, токсичні ураження мозку. Чимале значення має і спадкова схильність. В осередку ураження частина нейронів гине, але між ними і на периферії залишаються життєздатні, але змінені нейрони. Вони й утворюють епілептичний осередок. У нейронах осередку порушуються властивості мембран, що призводить до порушення роботи натрієвої помпи. Це уповільнює відкачування іонів натрію і кальцію із клітин. У закінченнях аксонів клітин епілептичного осередку підвищується викид медіаторів, при цьому різко послаблюється фізіологічний гальмівний контроль за інтенсивністю і тривалістю потоку імпульсів у ланцюгах нейронів усередині епілептичного осередку.
Класифікація препаратів
За хімічною будовою:
Похідні барбітурової кислоти:
фенобарбітал;
гексамідин;
бензонал.
Гідантоїни:
дифенін.
Сукциніміди:
етосукцимід.
Бензодіазепіни:
клоназепам;
діазепам;
нітразепам.
Похідні вальпроєвої кислоти:
вальпроат натрію.
Похідні іміностільбену:
карбамазепін.
Похідні ГАМК:
вігабатрин.
Антагоністи збуджувальних амінокислот:
ламотриджин.
У клінічній практиці прийнято класифікувати протиепілептичні препарати залежно від їх застосування:
1 Препарати для лікування “великих” судомних нападів:
фенобарбітал;
дифенін;
гексамідин;
карбамазепін;
бензонал;
ламотриджин.
2 Препарати для лікування “малих” судомних нападів:
етосуксимід;
вальпроат натрію;
клоназепам;
ламотриджин.
Препарати для лікування осередкових нападів:
карбамазепін;
дифенін;
фенобарбітал;
натрію вальпроат;
гексамідин;
клоназепам;
хлоракон;
ламотриджин.
Механізм дії
Механізми дії протиепілептичних засобів різні, але вони містять такі компоненти.
1 Відновлення властивостей нейрональних мембран в епілептичному осередку в результаті збереження потенціалу спокою, блокування натрієвих каналів, пригнічення автоматизму нейронів у осередку. Важливим моментом також є пригнічення активності НАДН-дегідрогеназ у мітохондріях і зниження енергетичного обміну нейронів. Так діють дифенін і карбамазепін. Карбамазепін за силою дії в 3 рази поступається дифеніну.
2 Підсилення ослабленого гальмівного контролю за потоками збуджувальних імпульсів у епілептичному осередку за допомогою ГАМК-ергічного гальмівного контролю. Цей механізм властивий вальпроату натрію, етосуксиміду, клоназепаму, фенобарбіталу і вігабатрину. Натрію вальпроат також виявляє деяку антидепресивну активність. Даний препарат особливо показаний для лікування епілепсії у дітей. Є дані, які свідчать що тривале застосування етосуксиміду супроводжується блокуванням активності Na+,K+-АТФази у мозку. Етосуксимід показаний при малих нападах епілепсії. Клоназепам проявляє транквілізуючу дію.
3 Вплив на синтез та вивільнення збуджувальних амінокислот і чутливість до них рецепторів постсинаптичних мембран. Такі властивості проявляє ламотриджин, який перешкоджає виходу збуджувальних амінокислот (перш за все глутамату) із терміналів активуючих нейронів.