Психотропними називають лікарські засоби, що вибірково впливають на емоції, пізнавальну сферу і поведінку людини. За даними ВООЗ одна третина дорослого населення розвинутих країн приймає психотропні препарати. Призначені ці засоби для використання в разі порушень психіки і так званих пограничних станах. “Датою народження” психотропних засобів вважають 1952 рік, коли група французьких психіатрів з успіхом застосувала для купірування психомоторного збудження аміназин. Цей лікарський засіб і до сьогоднішнього дня залишається одним із основних препаратів для лікування шизофренії та інших психічних розладів.
Нині до психофармакологічних засобів належать кілька груп препаратів:
нейролептики;
транквілізатори;
загальноседативні засоби;
антидепресанти;
солі літію;
психостимулювальні засоби;
ноотропні засоби;
засоби загальнотонізуючої дії та адаптогени;
психодислептики (галюциногени).
Основою механізмів дії психотропних засобів є їх здатність втручатися в нейромедіаторні процеси в ЦНС; взаємодіяти з рецепторами; змінювати процеси синтезу, вивільнення, депонування та інактивації медіаторів.
Медіаторами у ЦНС є амінокислоти (глутамінова, аспарагінова, g-аміномасляна кислоти, гліцин), моноаміни (дофамін, норадреналін, серотонін), ацетилхолін, пептиди (опіоїдні пептиди, субстанція Р та ін.), гістамін, оксид азоту.
Амінокислоти та ацетилхолін є нейромедіаторами, які здійснюють “швидку сигналізацію”. Основним збуджувальним медіатором у ЦНС є глутамінова кислота, а основними гальмівними - g-аміномасляна кислота і гліцин.
Ацетилхолін в основному виконує функцію збуджувального медіатору. Відповідні його ефекти реалізуються через стимуляцію
М-холінорецепторів, велика кількість яких розміщена в базальних гангліях. Вони беруть участь у проведенні висхідних кортикальних сигналів і в процесах формування пам`яті.
Крім системи “швидкої сигналізації”, в головному мозку функціонує система “повільної сигналізації”, основними нейромедіаторами якої є моноаміни. Функція центральної моноамінергічної системи до кінця не з`ясована, але порушення моноамінергічної медіації мають значення в патогенезі ряду захворювань, таких як паркінсонізм, депресії, мігрень, шизофренія.