загрузка...
 
СЕДАТИВНІ ЗАСОБИ
Повернутись до змісту

СЕДАТИВНІ ЗАСОБИ

Седативні засоби - це заспокійливі препарати, які знижують збудливість ЦНС та її реактивність до різних стимулів. Силою пригнічувальної дії на нервову систему ці засоби значно поступаються нейролептикам і транквілізаторам. Седативні засоби не впливають на емоційну сферу, не усувають відчуття страху і неефективні при психічних розладах.

 

Класифікація препаратів

1 Солі бромистоводневої кислоти - натрію та калію броміди.

2 Седативні засоби рослинного походження: настої та настойки валеріани, собачої кропиви, пасифлори, півонії та ін., а також виготовлені на їх основі комбіновані препарати (валокордин, корвалол, корвалдін, заспокійливі збори, мікстура Павлова, мікстура Бехтерєва, мікстура Кватера, «Ново-пасит», «Персен» та ін.).

3 Барбітурати в субгіпнотичних дозах (1/3-1/10 снодійної дози): фенобарбітал, барбітал натрію, барбаміл.

 

Механізм дії

Механізм дії більшості седативних засобів залишається невідомим. Однак встановлено, що седативні засоби позбавлені спрямованої дії на “рецепторне поле” клітин і на обмін нейромедіаторів. В основу седативної дії препаратів покладено вплив переважно на кору головного мозку за рахунок посилення процесів гальмування (не змінюючи процесів збудження). Таким чином, седативні препарати відновлюють баланс нервових процесів.

 

Фармакологічні ефекти седативних засобів

1 Заспокійливий ефект без суттєвих змін нормального функціонування ЦНС. Препарати зменшують підвищену дратівливість.

2 Седативні засоби посилюють дію снодійних засобів та аналгетиків.

3 Препарати цієї групи полегшують настання природного сну і поглиблюють його, хоча власне снотворної дії не мають.

4 Броміди проявляють протиепілептичні властивості, хоча суттєво поступаються іншим протиепілептичним засобам.

 

Показання до застосування

1 Підвищена збудливість, нервозність, неврози.

2 Дискомфорт у ділянці серця, дистонії органів з гладенькою мускулатурою.

3 Погіршене засинання.

4 Початкові форми гіпертонічної хвороби.

5 Епілепсія (солі брому).

 

Броміди добре всмоктуються із шлунково-кишкового тракту. Розподіляючись в організмі, вони сприяють виведенню хлоридів із сечею. Навпаки, підвищене надходження хлоридів у організм значно прискорює виведення бромідів. Таким чином, кількість брому в організмі можна легко регулювати не лише за допомогою дози препарату, а й зміною кількості вживаних хлоридів. Виводяться броміди із організму в основному через нирки. Тривалість їх виведення із організму - 1-2 місяці. Препаратам брому властива здатність до кумуляції. Тому, незважаючи на велику широту терапевтичної дії, тривале приймання бромідів може стати причиною хронічного отруєння - бромізму. Основними симптомами його є загальна загальмованість, зниження пам`яті. Одночасно спостерігаються запальні явища з боку слизових оболонок ротової порожнини, бронхів, кишечника, які супроводжуються кашлем, ринітом, кон`юнктивітом, проносами. Типовою ознакою є висипання на шкірі. При появі симптомів бромізму препарати брому треба негайно відмінити. Лікування полягає в призначенні великих кількостей кухонної солі (до 20-25 грамів) та води, сечогінних препаратів.

Препарати із коренів та кореневищ валеріани, крім седативної дії, проявляють також спазмолітичний ефект. Ці засоби малотоксичні, тому їх можна приймати тривалий час.

 



загрузка...