Рішення — це вибір альтернативи, речове відбиття власне управління (менеджменту), певною мірою його підсумок. Воно є результатом обдумувань, дій та намірів, висновків, міркувань, обговорень, постанов тощо, спрямованих на реалізацію цілей управління.
Рішення вимагають відповідальності, систематизації дій, організованості тощо. Їх можна класифікувати за певними ознаками:
За сферою охоплення:
загальні (стосуються всієї організації);
часткові (стосуються конкретних підрозділів, служб, проблем тощо);
за тривалістю дії:
перспективні;
поточні;
за рівнем прийняття:
на вищому рівні управління;
на середньому рівні управління;
на нижчому рівні управління;
за характером розв'язуваних завдань:
організаційні запрограмовані (їх виділяти у менеджменті запропонував американський науковець Герберт Сайман на основі залучення комп'ютерної термінології). Це певний відомий перелік кроків, тут мало альтернатив;
організаційні незапрограмовані, викликані новими або невідомими факторами та ситуаціями. Це можуть бути рішення з реалізації цілей організації, поліпшення якості продукції, вдосконалення структури управління, методів мотивації тощо;
компромісні, які повинні врівноважувати протиріччя, що виникають (обґрунтував американський фахівець Роберт Кац);
за способом обґрунтування:
інтуїтивні, тобто ті, які базуються на відчуттях менеджера у правильності вибору. Зрозуміло, що обґрунтованість визначається особистими якостями менеджера;
які базуються на судженнях (думках, міркуваннях, висновках). Це вибір, зумовлений знаннями, досвідом, стажем, кваліфікацією. Оскільки такі рішення безпосередньо приймає менеджер, то вони формуються швидко і без значних витрат. Але такі рішення можуть призвести до несприйияття нової альтернативи;