загрузка...
 
7.2 Типи трудових колективів за ступенем згуртованості
Повернутись до змісту

7.2 Типи трудових колективів за ступенем згуртованості

 

В управлінні розрізняють наступні типи трудових колективів:

1. Поєднаний (консолідований) колектив. Він характеризується відносно стабільним складом працівників, відносинами дружби і взаємної поваги, високою дисципліною і трудовою віддачею.

2. Розчленований колектив (слабко поєднаний). Він складається з ряду соціально-психологічних груп, що мають своїх лідерів. Трудові показники, активність і дисципліна цих груп різні.

3. Роз'єднаний (конфліктний) колектив характеризується відсутністю дружніх контактів, офіційними зв'язками його членів, високим рівнем плинності кадрів, низькою груповою активністю.

Розрізняють три стадії згуртування колективу:

Орієнтаційна – це етап становлення. Стадія характеризується тим, що просте об'єднання людей перетворюється в групу з загальними цілями і задачами, ідейною спрямованістю. Кожний член колективу орієнтується в новому для нього колективі. Це може бути цілеспрямована орієнтація і самоспрямована.

Цілеспрямована орієнтація здійснюється керівником шляхом добору і розміщення кадрів, докладної інформації про мету, задачі, плани, умови діяльності. Важливо враховувати, наскільки нові працівники зуміють спрацюватися. Важливо правильно розставити працівників на робочих місцях з обліком їхньої професійної підготовки, симпатій і антипатій один до одного.

Цілеспрямована орієнтація завжди доповнюється самоорієнтацією, тому що кожний має своє уявлення про товаришів по роботі, про те, яким він би хотів бачити свій колектив. Однак при перевазі самоорієнтації орієнтаційний період може затягтися.

Якщо в колективі переважає цілеспрямована орієнтація, то загальна мета у більшості членів колективу перетворюється в їхню внутрішню потребу і перша стадія швидко змінюється наступною.

2. Взаємоадаптаційна стадія реалізується через формування єдиних установок поведінки членів колективу. Установки можуть формуватися двома способами :

а) під цілеспрямованим виховним впливом керівника,

б) шляхом самоадаптації, в результаті наслідування й ідентифікації.

Наслідування полягає в тому, що людина неусвідомлено переймає способи поведінки інших, їх погляди і реакцію на будь-які ситуації. Цей спосіб не завжди приводить до позитивних результатів. Можливі випадки, коли молоді робітники сліпо ідуть за прикладом старших, засвоюючи їхні антисоціальні зразки поведінки (пияцтво й ін.).

Ідентифікація – свідоме наслідування людини деяким зразкам, нормам і стандартам поведінка, ототожнення (ідентифікування) з ними своєї власної поведінки. У цьому випадку людина міркує над своєю поведінкою і свідомо визначає, чи слід їй так поводитися. На другій стадії створюється актив колективу.

3. Стадія консолідації, зімкнення - це етап зрілості колективу. Групи формуються за інтересами. Більшість працівників сприймає колективні задачі як особисті, виникає співробітництво, єдність працівників.

По своїй спрямованості згуртованість може бути :

а) позитивною (функціональною), тобто орієнтованою на мету і задачі трудової діяльності,

б) негативною (дисфункційною), спрямованою на досягнення цілей, що суперечать суспільним цілям і цілям виробничої діяльності.

Загальні фактори згуртування представлені на рис. 7.1.

Про  рівень згуртованості трудового колективу можна судити за приватними емпіричними показниками.

Задоволеність працівників працею.

Стиль діяльності й авторитет керівника.

Ступінь участі працівників в управлінні.

Наявність конфліктних ситуацій (показник напруженості відносин визначається кількістю конфліктних ситуацій на 100 осіб)

Стан дисципліни праці, розраховується за двома показниками:

а) рівень трудової дисципліни:

 

                                               ,                                                (7.1)

 

            де n - кількість порушників трудової дисципліни, люд.;

            rср - середньооблікова чисельність працівників.           

б) коефіцієнт повторності порушень трудової дисципліни:

 

,                                        (7.2)

 

            де        n н.д  - кількість порушень трудової дисципліни.

Соціальна ефективність виробничої діяльності колективу.

Стосовно трудового колективу спілкування – є форма взаємодії членів колективу, його груп з інформаційного (пізнавального), емоційного і діяльного обміну, у результаті якого формуються єдність їх ціннісних орієнтацій, цілей і поведінки, тобто відбувається згуртування колективу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


Подпись: Рис. 7.1. Фактори згуртування колективів.

 

 

 

Таким чином, спілкування як засіб згуртованості трудового колективу виконує пізнавальну, комунікативну і регулятивну функції.

Пізнавальна функція трудового колективу полягає в тому, що члени колективу (групи), спілкуючись, обмінюються інформацією про себе, своїх товаришів, шляхах і методах розв’язання поставлених перед ними задач. В процесі такого обміну у кожного з'являється можливість, порівнюючи себе з іншими, критично оцінювати свої дії і робити правильні висновки відносно своєї поведінки, співвідносити свій стиль виконання роботи з загальним і виконувати так свою роботу, щоб це відповідало правилам і методам, прийнятим у даному колективі.

Комунікативна функція  полягає в тому, що члени колективу, спілкуючись, формують свій і загальноколективний емоційний стан (співучасть, співчуття, взаєморозуміння, упередженість, ворожість та ін.) Емоції дуже впливають на здоров'я, працездатність і ефективність праці робітників. Негативні емоції можуть породжувати конфлікти і роз'єднувати колектив.

Регулятивна функція виявляється у впливанні членів колективу на своїх товаришів з праці, на їхню поведінку і дії. Особлива роль у цьому належить керівнику, його стилю і методам керівництва.

Колектив – це динамічна організація. Його розвиток залежить від зовнішніх (об'єктивних) і внутрішніх (суб'єктивних) умов. До об'єктивних умов відносяться: матеріальна база (площа, технічне оснащення), організаційні зміни. Суб'єктивні умови - це якісні характеристики членів колективу і зміни його складу.

На розвиток колективу впливають наступні фактори:

взаємодія з іншими колективами (ізоляція призводить до застою);

подібність членів трудового колективу  (колектив краще об’єднується за умов однорідної структури трудового колективу) – наприклад, за рівнем освіти;

кількість членів трудового колективу (у великому колективі процес згуртування проходить більш важко, у невеликих колективах не створюється тонізуючого впливу на особистість);

стиль і методи керівництва.

У розвитку і становленні соціально зрілого колективу можна визначити ряд етапів:

1. Стадія первинного синтезу (орієнтаційна). На цьому етапі колектив починає формуватися, працюючі придивляються один до одного. Поставлена перед ними мета ще не стала надбанням усіх його членів.  Їх провідником  є не весь колектив, а система управління. Починає створюватися актив, виділяються лідери, формується суспільна думка.

2. Стадія диференціювання. На цій стадії завершується взаємне вивчення, відбувається зближення людей, утворюються мікрогрупи :

            а) група сумлінних виконавців;

            б) група пасиву;

            в) актив;

            г) група дезорганізаторів.

Цілі колективу підтримуються не тільки активом і системою управління, але і значним числом працівників.

Синтетична стадія. Формується спільність установок і інтересів, виникає почуття товариства, дружби. Змінюється роль керівника – він стає виразником інтересів працівників. На цій стадії колектив здатний зробити серйозний регулюючий вплив на поведінку людей. Він виявляє властивості системи, що саморозвивається, і здатний узяти на себе окремі функції управління і виховання ( актив впливає на дезорганізаторів).

У соціально зрілому колективі помітно активне відношення до суспільної роботи. Плинність кадрів низька. Такий колектив сам берет під контроль процес формування свого складу – виникають відділи кадрів на суспільних засадах. Вони регулюють питання адаптації працівників, плинності кадрів та ін. Інформованість про задачі і стан справ працівників такого колективу повна.

Проходження всіх трьох стадій розвитку не є обов'язковим для всіх колективів. Іноді колектив залишається на стадії диференціювання, іноді спостерігається зворотний процес – аж до розпаду колективу.

Стадіям розвитку колективу відповідають наступні рівні:

а) нижчий,

б) середній,

в) вищий.

У колективі, що знаходиться на нижчому рівні розвитку, цілі приймаються всіма, але особисті мотиви їхнього досягнення в кожного свої, які не завжди збігаються із суспільною спрямованістю. У діяльності керівника переважає вольова сторона. Психологія колективу виконавська.

У колективі, що має середній рівень розвитку, спостерігаються, підйоми, неврівноваженість діяльності. Виявляється єдність волі керівника й активу за підтримкою більшості.

На вищій стадії розвитку виявляються єдність думок, свідома дисципліна членів колективу, відносини товариства.

 



загрузка...