загрузка...
 
1. Предмет і  методи статистики
Повернутись до змісту

1. Предмет і  методи статистики

 Слово “статистика” (від лат. status — стан речей) означає кількісний облік масових, насамперед соціально-економічних, явищ і процесів. Статистикою називають також науку, яка об’єднує принципи та методи роботи з масовими числовими дани­ми - кількісними характеристиками зазначених явищ і процесів.

Німецький поет Гете відзначив: “ Цифри не керують світом, але вони показують, як керують світом”. Письменники Ільф та Петров писали, що “статистика знає все, від неї нікуди не сховатися”.

Статистика як господарський облік виникла разом з виникненням держави. Для управління державою була потрібна інформація про чисельність населення, склад земель, майновий стан населення, стан торгівлі тощо. Уже в країнах Стародавнього світу склались розвинуті системи державного та адміністративного обліку. Про це свідчить, зокрема, і Біблія, де у Четвертій книзі Мойсея “Числа” розповідається про облік чоловічого населення, здатного носити зброю. Починаючи з 435 р. до н. е., у Римі кожні 5 років проводився перепис населення, в ході якого фіксувалися дані про майновий стан жителів, поділених на соціальні класи.

У Стародавньому Китаї проводились переписи населення, земель, ремесел, торгівлі, починаючи приблизно з 2300 р. до н. е. ( Конфуцій у книзі “Шу-Кінг”). У Єгипті близько 220 р. до н. е. при правлінні Рамзеса II був введений поточний облік населення. За літературними джерелами, такий облік  проводився у стародавній Греції та Персії.

Середньо­віччя залишило унікальну пам’ятку — “Книгу страшного суду”, в якій зведено дані перепису населення Англії та його майна. Поступово збирання даних про масові суспільні явища ставало регулярним.

Епоха Відродження змінила характер господарського обліку. Окрім державного обліку, з’явився облік зініційований банкірами, торговцями, власниками майстерень. Щоб управляти, потрібно володіти інформацією. У цей час Лука Пачолі (1495 р., “Сума арифметики, геометрії, вчення про пропорції і відношення”) заклав основи бухгалтерського обліку. Розвиток бухгалтерського обліку та первинної реєстрації фактів, накопичування масових даних про суспільні явища, необхідність їх узагальнення, розвиток таких фундаментальних наук, як математика, філософія, які допомогли усвідомити значення статистики як засобу соціального пізнання, - усе це призвело до виникнення статистики як науки. (середина XVII століття).

Ідея використання статистики в соціально-економічних дослідженнях виникла в останній третині XVII століття в англійського економіста У. Петті (1623-1687). В своїх роботах він, спираючись на кількісних розрахунок, намагається дати відповіді на економічні та соціальні питання, які хвилювали його сучасників. Петті висловлює цікаві думки щодо організації статистики. Зокрема, він намагався розробити програму перепису населення, широко використовував категорію середніх величин, розуміючи, що вартість визначається середньої працею, зображував ренту як середню за ряд років, де роки неврожаю врівноважувалися роками благодаті.

К. Маркс, прочитавши його роботи “Політична арифметика” та “Різне про гроші”, назвав Петті “в деякому смислі винахідником статистики”.

Сучасник Петті Дж. Граунт (1620-1674), досліджуючи дані про природній рух населення, помітив в них масові кількісні закономірності. Він перший склав таблицю смертності, яка встановлювала чисельність населення, які дожили до певного віку. Граунт помітив, що часовим явищам притаманні певні статистичні закономірності. Послідовники Петті та Граунта створили науковий напрямок, який називався політичною арифметикою. Прихильники даного напрямку вважали основним завданням статистики виявлення закономірностей економічних явищ, причому свої висновки базували на числових даних.

Одночасно з політичною арифметикою в Німеччині в другій половині XVII століття виникла описова школа. Її засновниками були німецький вчений Г. Корінг (1606 –1681). Представники цієї школи розробляли системи описання держав. Через 100 років його послідовник Г. Ахенваль (1719-1772) назвав цю школу статистикою. Ахенваль, професор філософії та права, вперше в Марбургському університеті (1746) почав читати нову дисципліну – статистику. Основним змістом курсу було описання політичного стану та видатних пам’яток держав.

За Ахенвалем, дві ознаки визначають, входить дане явище до предмету статистики чи ні:

явище обов’язково повинно мати місце;

явище повинно мати відношення до добробуту.

Представниками цього напрямку ( М Ломоносов, Н. І. Кирилов) математичні методи недооцінювалися, в їх теорії був відсутнім аналіз закономірностей та взаємозв’язків, які притаманні суспільним явищам.

Пізніше професор Геттінгенського університету А. Шліцер (1736 –1809) спростував погляди про те, що статистика повинна лише описувати політичний устрій держави, предметом статистики, за Шліцером, є все суспільство.

 Математичний напрямок в цілому вірно визначав суть статистики, її завдання і значення як методу соціального пізнання. “Як літопис – не наука, так опис – не статистика”, писав російський вчений, статистик В. С. Порошин у 1838 р. (“Критичне дослідження про основи статистики”). Цей напрямок в статистиці розвивався в роботах Ф. Гальтона (1822-1911), К. Пірсона (1857–1936), В. Госсета (1876-1936), Р. Фішера (1890-1962), М. Мітчела (1877-1948) та ін. Так Пірсон зробив значний внесок в розробку теорії кількісної оцінки зв’язку, між явищами. В. Госсет, який писав під псевдонімом Стьюдента, розробив теорію малої вибірки, Р. Фішер розвивав методи кількісного аналізу.

В XIX столітті зросли обсяги офіційної інформації, і кількісні характеристики поступово витіснили текстові описування. Подальший розвиток статистики вимагав вдосконалення методів збору, обробки та узагальнення масових даних.

Фундатором теорії статистики став А. Кете. Його праці (“Соціальна фізика”) становлять початок пошуку філософських підвалин статистики. Він вважав, що предметом статистики є “людина в суспільстві”, а методологічною основою – принцип масовості.

Розвиток бухгалтерського обліку та первинної реєстрації фак­тів, нагромадження масових даних і необхідність їх узагальнен­ня, підвищення попиту на інформацію  –  ось ті чинники, що сприяли формуванню статистики як науки. З розвитком матема­тики, передусім теорії ймовірностей, удосконалювалися методи статистичного аналізу і розширювалась сфера їх використання. У XX ст. статистичні методи почали застосовуватися майже в усіх галузях знань.

Таким чином, історія розвитку статистики показує, що статистична наука сформувалася у результаті теоретичного узагальнення накопиченого в суспільстві передового досвіду обліково-статистичних робіт, які зумовлені перш за все потребами управління суспільством.

 Сьогодні статистику використовують, вивчаючи життєвий рівень населення та громадську думку, оцінюючи під­приємницькі та фінансові ризики, у маркетингових досліджен­нях, страхуванні тощо.

В сучасному розумінні термін “статистика” вживається в трьох значеннях:

1) Статистикою називають особливу галузь практичної діяльності людей, спрямовану на збирання, обробку та аналіз даних, що характеризують соціально-економічний розвиток країн, регіонів, галузей економіки, окремих підприємств.

2) Статистикою називають науку, яка займається розробкою положень та методів, які використовуються статистикою-практикою.

Між першим та другим визначенням існує тісний зв’язок. Статистична практика використовує методики, розроблені статистикою-наукою, а статистична наука базується на матеріалах практики і, узагальнюючи дослід практики, розробляє нові методи.

3) Статистикою називають статистичні дані, статистичну інформацію, отриману шляхом масових спостережень.

Статистика – багатогалузева наука, яка складається на даний момент з 4 частин (галузей):

Теорія статистики (основи статистики), у якій розглядаються категорії статистичної науки, загальні способи і методи аналізу і прогнозу суспільних явищ.

Економічна статистика, яка вивчає масові явища і процеси в економіці, розробляє систему економічних показників, методи вивчення галузей національної економіки як єдиного цілого.

Галузеві статистики, які розробляють методи обчислення показників, що відображають особливості кожної окремої галузі.

4. Соціальна статистика, котра вивчає соціальні умови праці, рівня життя, прибутків, споживання матеріальних благ та послуг населенням.

Статистика тісно пов’язана з такими науками, як філософія, економічна теорія, соціологія, бухгалтерський облік, економічний аналіз, математика тощо. Як наука, статистика не може розвиватися поза розвитком теоретичних наук про суспільство, зокрема економічної теорії та соціології. Опираючись на суть, якісну природу явищ, яку досліджує економічна теорія, статистика вивчає характер, дію основних законів у реальному житті шляхом узагальнення масових даних. Припускаючи, що комплекс умов і чинників, які формують відповідні закономірності, надалі лишатиметься незмінним, статистика робить прогнозні роз­рахунки, конче потрібні для обґрунтування напрямів економічної політики.

 



загрузка...