2.6.5. Наглядові, контролюючі та експертні органи в регіональній системі управління охороною праці
У сфері управління охороною праці на регіональному рівні територіальні структури спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці ефективно взаємодіють із місцевими органами виконавчої влади:
надають допомогу відділам та службам охорони праці облдержадміністрацій й районних держадміністрацій в розробці регіональних систем управління охороною праці й програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також в забезпеченні підприємств нормативними актами з охорони праці;
забезпечують координацію роботи відділів та служб охорони праці обласних та районних держадміністрацій щодо проведення обстежень підприємств, забезпечення працюючих засобами індивідуального захисту, проведення навчання з питань охорони праці;
затверджують перелік посадових осіб, які зобов’язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці;
організують навчання керівного складу підприємств, установ та організацій у навчально-методичних центрах;
забезпечують проведення експертиз нових технологічних процесів та виробничого обладнання, проектної документації на будівництво, реконструкцію і технічне переоснащення виробничих об’єктів, а також засобів виробництва на їх відповідність нормативним актам з охорони праці;
надають допомогу в проведенні експертиз щодо стану будівель та споруд;
сприяють щодо впровадження у виробництво сучасних розробок засобів колективного та індивідуального захисту, в тому числі технічних засобів для визначення концентрацій шкідливих та небезпечних речовин у виробничому середовищі;
забезпечують розвиток виробництва засобів індивідуального захисту працюючих;
надають допомогу в організації на підприємствах, установах та організаціях кімнат психологічного розвантаження та реабілітації тощо.
Територіальні органи управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, мають у своєму складі наглядові державні інспекції охорони праці (ДІОП), що здійснюють державний нагляд за охороною праці у певній галузі або у декількох галузях промисловості, агропромислового комплексу чи у невиробничій сфері, на об’єктах та виробництвах підвищеної небезпеки тощо. Основними завданнями територіальних структур спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці в сфері УОПРР є:
здійснення державного нагляду за додержанням у процесі трудової діяльності вимог законодавчих та нормативних актів щодо безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, а також здійснення нагляду за проведенням робіт з геологічного вивчення надр, їх охороною та використанням, переробленням сировини;
участь в опрацюванні нових державних, міжгалузевих і галузевих нормативних актів з охорони праці, внесення пропозицій з перегляду, скасування або припинення чинності тих або інших нормативних актів відповідно до своїх повноважень;
видача дозволів на введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об’єктів і засобів виробництва;
сприяння впровадженню у виробництво нових науково-дослідних розробок, винаходів і технологій, які спрямовані на поліпшення умов праці та раціональне використання сировини та надр.
Територіальні структурні підрозділи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці відповідно до покладених на них завдань у сфері УОПРР виконують наступні функції:
Приймають участь у розробці регіональних і галузевих програм поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і контролює їх виконання. Також вносять пропозиції щодо покращення національних програм з питань охорони праці.
Координують роботу місцевих органів виконавчої влади та об’єднань підприємств у галузі охорони праці.
Здійснюють контроль за правильним та ефективним використанням коштів фондів охорони праці підприємств.
Приймають в межах своєї компетенції рішення про встановлення виключного порядку застосування відповідного нормативу з охорони праці з визначенням терміну до 1 року та умов тимчасового припинення чинності нормативного акту, а також контролюють виконання власних рішень і рішень, які прийняті спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
Організовують і здійснюють державний нагляд за:
додержанням у процесі трудової діяльності вимог законодавства з охорони праці;
відповідністю вимогам нормативних актів з охорони праці діючих технологій, технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування, приладів та транспортних засобів незалежно від місця їх виготовлення;
безпекою і технічним станом будов, споруд, обладнання та інших засобів виробництва;
своєчасним забезпеченням працівників технічними засобами безпеки, спецодягом та іншими засобами індивідуального та колективного захисту й утримання їх відповідно до чинних нормативних актів;
виготовленням, монтажем, ремонтом, реконструкцією, налагодженням і експлуатацією засобів виробництва згідно з вимогами нормативних актів з охорони праці;
відповідністю вимогам правил і норм з охорони праці об’єктів виробничого, соціально-культурного та побутового призначення, а також тих, що будуються і реконструюються;
наявністю планів ліквідації можливих аварій і їх відповідністю існуючому стану виробництва;
готовністю воєнізованих та інших професійних аварійно-рятувальних формувань, аварійно-диспетчерських служб до локалізації й ліквідації аварій, а також проведенням ними профілактичної роботи щодо їх запобігання;
виготовленням, транспортуванням, зберіганням та обліком вибухових матеріалів і виробів на їх основі;
додержанням порядку зберігання, транспортування та використання отруйних, вогненебезпечних та шкідливих речовин;
проведенням комплексу маркшейдерських і геологічних робіт;
роботою служб внутрішньовідомчого контролю за станом охорони праці, служб охорони праці та інших структурних підрозділів підприємств щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці;
навчальним процесом з питань охорони праці у вищих навчальних закладах і курсах підвищення кваліфікації тощо.
Реєструють об’єкти газового комплексу, котельні установки і посудини, що працюють під тиском, трубопроводи для пари і гарячої води, підйомні споруди, склади вибухових матеріалів та інші об’єкти, що потребують реєстрації відповідно до чинних нормативних актів.
Беруть участь у прийнятті в експлуатацію виробничих об’єктів.
Проводять:
перевірку готовності і виконання проектів ведення робіт геологічного вивчення надр, розроблення родовищ корисних копалин і будівництва підземних споруд, заходів щодо запобігання і усунення шкідливого впливу гірничих робіт на будівлі та споруди;
технічний огляд і випробування об’єктів котлонагляду, газового комплексу, підйомних споруд та інших об’єктів на їх відповідність встановленим вимогам, а також контролюють своєчасність проведення такого огляду і випробувань підприємствами;
розслідування обставин і причин аварій, випадків виробничого травматизму, розкрадання і втрат промислових вибухових матеріалів.
Видають в установленому порядку:
дозволи на початок роботи нових підприємств, а також на введення в експлуатацію нових і реконструйованих об’єктів виробничого, соціально-культурного та побутового призначення;
дозволи на виготовлення, впровадження і передачу на виробництво зразків нових машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, на впровадження нових технологій, виготовлення, монтаж, ремонт, реконструкцію, налагодження та експлуатацію парових і водогрійних котлів та посудин, що працюють під тиском, трубопроводів для пари та гарячої води, підйомних споруд, устаткування і технологічних об’єктів газового комплексу;
висновки на запит органів, які розглядають трудові спори, у разі відмови власника скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого або іншої зацікавленої особи із змістом акта;
гірничі відводи на всі види користування надрами, крім видобування корисних копалин місцевого значення;
свідоцтва на право придбання промислових вибухових матеріалів підприємствами і організаціями, а також дозволи на проведення підривних робіт і виготовлення найпростіших вибухових речовин на місцях робіт тощо.
Здійснюють облік та аналіз аварій і нещасних випадків на виробництві та розробляють на цій основі пропозиції щодо профілактики аварійності та виробничого травматизму.
Разом з місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби щорічно аналізують професійні захворювання на підприємствах, в установах і організаціях та вносять пропозиції щодо їх запобігання.
Здійснюють контроль за:
функціонуванням СУОП на підприємствах, в промислових об’єднаннях, установах та організаціях
реалізацією науково-технічних програм з питань охорони праці;
правильністю укладання трудових та виконання колективних договорів щодо питань охорони праці;
проведенням медичних оглядів працівників.
Ведуть інформаційно-роз’яснювальну роботу, в тому числі, через пресу, телебачення, радіо про стан аварійності і травматизму в господарській діяльності.
Розглядають пропозиції і запити громадян із питань, що входять до компетенції органів державного нагляду за охороною праці.
Галузеві ДІОП територіальних підрозділів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, окрім зазначених функцій:
здійснюють державний нагляд за своєчасним забезпеченням працівників, які зайняті на роботах з важкими, шкідливими та небезпечними умовами праці, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою та наданням інших пільг і компенсацій, а також здійснює нагляд за правильністю оплати підприємствами штрафів за нещасні випадки і професійні захворювання, які сталися на виробництві з їхньої вини;
беруть участь у роботі комісій щодо атестації робочих місць на їх відповідність вимогам Гігієнічної класифікації умов праці, зборах трудових колективів, засіданнях комісій з питань охорони праці підприємств, установ та організацій тощо.
Територіальні структурні підрозділи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, їх посадові особи (державні інспектори) мають право:
залучати за погодженням з підприємствами, місцевими органами державної виконавчої влади їх спеціалістів для проведення перевірок підконтрольних організацій, підприємств та об’єктів;
накладати в установленому порядку штрафи на підприємства (лише начальники управлінь та начальники інспекцій) за порушення нормативних актів з охорони праці, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці;
перевіряти знання з охорони праці у посадових осіб до початку виконання ними своїх обов’язків і періодично під час їх роботи;
перевіряти додержання встановленого порядку допуску працівників до роботи, їх інструктажу, навчання безпечним методам праці, усувати від виконання небезпечних і спеціальних робіт працівників, які не мають на це право;
заслуховувати посадових осіб організацій, підприємств, промислових об’єднань і місцевих органів виконавчої влади з питань охорони праці;
призупиняти дію дозволів або їх вилучати, якщо не забезпечується додержання умов праці, за яких вони були видані;
призначати, в межах вимог чинних нормативних актів з охорони праці, проведення підприємствами контрольних випробувань устаткування та матеріалів, контрольних аналізів параметрів виробничого середовища, технічного огляду устаткування, експертизи проектно-технічної документації;
одержувати безкоштовно від підприємств, місцевих органів державної виконавчої влади інформацію, яка необхідна для виконання покладених на них завдань.
Експертно-технічні центри, які входять до складу територіальних структур спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, відповідно до покладених на них завдань у сфері УОПРР здійснюють:
Проведення експертизи проектної документації на виготовлення машин, устаткування та інших засобів виробництва, будівництво виробничих об’єктів по галузях.
Проведення експертизи матеріалів на списання запасів корисних копалин.
Проведення експертизи проектів на ліквідацію гірничо-добувних, нафтових та газових свердловин.
Проведення експертизи проектів на виконання вибухових робіт.
Технічне обстеження, діагностику та експертизу технічного стану:
об’єктів, пов’язаних з виробництвом, використанням, споживанням, транспортуванням та зберіганням вибухопожежонебезпечних та шкідливих речовин та матеріалів;
нафто- газо- переробних виробництв.
Проведення експертизи, обстеження і паспортизації стану будівель, споруд, машин та механізмів.
Проведення експертизи технологічних процесів, машин, устаткування , транспортних засобів, придбаних за кордоном на відповідність НПАОП (ДНАОП).
Оцінку технічного стану вантажопідіймальних машин та механізмів.
Оцінку технічного стану обладнання шахтно-підіймальних установок.
Оцінку технічного стану бурових вишок.
Технічну діагностику металу посудин, що працюють під тиском.
Технічну діагностику металу парових та водогрійних котлів.
Технічну діагностику металу трубопроводів пари і гарячої води.
Проведення електровимірювальних та електровипробувальних робіт.
Обстеження діагностичних центрів та вимірювальних лабораторій.
Видачу висновків про можливість роботи новоутворених підприємств.
Реєстрацію, проведення технічних оглядів, випробування, технічні обстеження під час експлуатації парових та водогрійних котлів, посудин, що працюють під тиском, трубопроводів пари і гарячої води, підіймальних машин та механізмів, електроустаткування.
Реєстрацію і паспортизацію об’єктів котлонагляду, посудин, що працюють під тиском, у нафтогазовидобувній та хімічній промисловості.
Проведення державних техоглядів і реєстрацію великотоннажних автомобілів та інших технічних засобів.
Проведення відповідних замірів при проведені атестації робочих місць.
Організацію та проведення навчання і перевірку знань працівників з питань охорони праці.
Відповідні проектні роботи.
Пусконалагоджувальні роботи з пуску та вводу в експлуатацію котелень, засобів автоматики.
Виробництво та реалізацію індивідуальних засобів захисту.
Товарознавчу і технічну оцінку транспортних засобів, будівель, споруд, обладнання і механізмів.
Проведення експертизи нормативно-технічної документації вимірювальних лабораторій на відповідність нормативним актам з охорони праці та проведення обстежень лабораторій на предмет видачі дозволу на проведення робіт.
Атестацію газо- та електрозварювальників.
Проведення професійного навчання, в тому числі стропальників, операторів котлів, операторів заправних станцій і ліфтерів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.94 р. №4-31 "Про порядок проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво та реконструкцію виробничих об’єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх до нормативних актів про охорону праці" Державна архітектурно-будівельна інспекція України не повинна давати дозволи на початок будівництва без наявності позитивного висновку експертно-технічного центру спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
Відповідні дозволи на початок роботи видають також органи Державного пожежного нагляду, санітарної епідеміологічної служби та екологічної безпеки.
Територіальне управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці видає власнику підприємства дозвіл на початок роботи тільки при відповідності підприємства вимогам чинних нормативних актів з охорони праці і після відповідного навчання власника і керівного складу підприємства (ст. 24 і 20 Закону "Про охорону праці").
Територіальні структурні підрозділи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці при виконанні покладених на них функцій у сфері УОПРР повинні ефективно взаємодіяти не тільки з місцевими органами державної виконавчої влади, а і, в першу чергу, з іншими територіальними наглядовими, контролюючими та експертними органами, в тому числі із:
асоціаціями спеціалістів з охорони праці
санітарно-епідеміологічними службами;
державної експертизою умов праці;
державною інспекцією праці;
інспекцією державного технічного нагляду;
інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю;
державною пожежною охороною;
аварійно-рятувальними формуваннями МНС та регіональними підсистемами реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру;
органами управління екологічною безпекою;
центрами стандартизації, метрології і сертифікації;
статистичними регіональними службами тощо.
Асоціації спеціалістів з охорони праці будь-якої територіальної одиниці (області, району області, міста, району міста, селища, села) створюються за рахунок об’єднання спеціалістів з охорони праці підприємств, установ та організацій та позаштатних спеціалістів, які призначаються при обласних та районних держадміністраціях, міських, селищних та сільських виконкомах рад.
Метою Асоціації спеціалістів з охорони праці є надання допомоги обласним та районним держадміністраціям, міським, селищним та сільським виконкомам рад у здійсненні контролю за станом охорони праці і надання методичної допомоги підприємствам, установам та організаціям, що розташовані на даній території, а також обмін досвідом з питань управління охороною праці.
Позаштатні спеціалісти з охорони праці працюють згідно з планом робіт, затвердженим головою виконкому районної або обласної держадміністрації та погодженого із службою охорони праці цієї держадміністрації. На них поширюються права служби охорони праці відповідної держадміністрації, крім права призупиняти роботу на підприємствах, в установах та організаціях. Заохочення позаштатних спеціалістів із охорони праці здійснюється за рахунок регіональних фондів охорони праці.
"Положення про позаштатного державного інспектора з нагляду за охороною праці" затверджене наказом Держнаглядохоронпраці від 19.06.98 р. №127.
Санітарно-епідеміологічні служби МОЗ України відповідно до покладених на них завдань у сфері УОПРР здійснюють:
Державний санітарно-епідеміологічний нагляд у регіонах за:
дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства;
реалізацією державної політики щодо забезпечення санітарного те епідеміологічного благополуччя населення;
організацією і проведенням санітарних та протиепідемічних заходів;
додержанням гігієнічних регламентів;
усуненням причин і умов виникнення та поширення інфекційних, масових неінфекційних, професійних захворювань, отруєнь та радіаційного ураження людей;
Розробку та контроль виконання регіональних програм профілактики захворювань, охорони здоров’я населення, запобігання занесенню та розповсюдженню інфекційних хвороб;
Проведення вибіркових досліджень факторів виробничого та навколишнього середовища, що впливають на стан здоров’я людей в місцях їх роботи та проживання, на відповідність санітарним вимога, зокрема:
хімічних і біологічних показників повітря та ґрунту;
інтенсивності небезпечних фізичних факторів;
гігієнічних характеристик продовольчої сировини та харчових продуктів тощо.
Аналіз санітарної та епідеміологічної ситуації в регіонах, показників здоров’я населення та його окремих професійних груп, встановлення факторів виробничого середовища та довкілля, що впливають на здоров’я людей.
Державний облік інфекційних і професійних захворювань та отруєнь.
Інформаційне забезпечення підприємств і громадян про стан здоров’я населення, санітарну та епідеміологічну ситуацію в регіонах, зміни в санітарному законодавстві.
Розслідування причин і умов виникнення професійних та групових інфекційних захворювань, отруєнь, радіаційних аварій.
Винесення рішень про необхідність і періодичність проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи та її здійснення.
Погодження:
відведення земельних ділянок під забудову та інші землекористування, розташування промислових та інших об’єктів господарювання в регіонах;
місць водозаборів і скидання стічних вод;
регіональних і місцевих програм соціально-економічного розвитку територій;
проектної та нормативно-технічної документації на будівництво, реконструкцію, введення в експлуатацію об’єктів виробничого, соціально-культурного та іншого призначення, на розробку, виготовлення і використання нових машин, механізмів, устаткування, інших засобів виробництва, нових технологій;
видів діяльності, пов’язаних з потенційною небезпекою для здоров’я людей.
Участь у роботі робочих та приймальних комісій при прийнятті в експлуатацію закінчених об’єктів будівництва виробничого та іншого призначення.
Надання дозволу на розробку і виробництво нових видів продуктів харчування, впровадження нових технологічних процесів їх виробництва та обробки, а також матеріалів, що мають контакт із продовольчою сировиною чи продуктами харчування під час виготовлення, зберігання, транспортування та реалізації.
Участь в організації медичних оглядів працівників певних категорій та здійснення нагляду з цих питань.
Визначення необхідності профілактичних щеплень та інших заходів профілактики у разі загрози виникнення епідемій, масових отруєнь та радіаційних уражень.
Проведення атестації санітарно-промислових лабораторій підприємств.
Гігієнічну підготовку працівників підприємств і населення регіону.
Підготовку статистичної звітності з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення регіону.
Посадові особи державних санітарно-епідеміологічних служб регіонів у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення мають право:
обмежувати, тимчасово забороняти або припиняти будівництво, реконструкцію та розширення об’єктів за проектами, що не мають позитивного висновку за результатами державної санітарно-гігієнічної експертизи, а також у разі відступу від затверджених проектів;
обмежувати, тимчасово забороняти або припиняти діяльність підприємств, об’єктів будь-якого призначення, використання окремих технологічних процесів та технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі їх невідповідності вимогам санітарних норм;
безкоштовно відбирати зразки сировини, продукції, матеріалів для проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи;
вилучати з реалізації та конфіскувати небезпечні для здоров’я продукти харчування, хімічні та радіоактивні речовини, біологічні матеріали тощо;
забороняти виробництво, використання та реалізацію будь-якої продукції, хімічних речовин, технологічного устаткування, будівельних матеріалів, біологічних засобів, товарів споживання, джерел іонізуючих випромінювань у разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації, а також у випадках, коли вони визнанні шкідливими для здоров’я людей.
Державна експертиза умов праці (ДЕУП) входить до складу управлінь праці та зайнятості населення облдержадміністрацій регіонів і згідно з покладеними на неї завданнями у сфері УОПРР здійснює:
забезпечення реалізації державної політики щодо соціального захисту працюючих, зайнятих на роботах з несприятливими умовами праці;
здійснення державного контролю за правильністю застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, за якими встановлюються пільгові пенсії та надаються додаткові відпустки, за наданням працівникам підприємств відповідно до законодавства пільг та компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці, а також за якістю проведення атестації робочих місць за умовами праці та віднесення їх до категорій із шкідливими і важкими умовами праці;
участь у розглядані суперечок між власниками (адміністраціями) підприємств та працівниками про надання пільгових пенсій і додаткових відпусток;
підготовку висновків про обґрунтованість пропозицій підприємств щодо змін у списках виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення та додаткові відпустки;
участь у розробці нормативних актів з охорони праці;
розгляд і видача за погодженням із профспілковими органами висновків про встановлення та зміну для підприємств диференційованих тарифів соціального страхування залежно від небезпечності, шкідливості та важкості робіт;
визначення порядку та здійснення контролю за якістю проведення атестації робочих місць щодо їх відповідності Гігієнічній класифікації умов праці.
Згідно з існуючим законодавством ДЕУП має право:
проводити експертизу умов праці на підприємствах і видавати розпорядження про усунення виявлених порушень;
замовляти органам санітарно-епідеміологічної служби України проведення на підприємствах санітарно-гігієнічних досліджень та підготовку відповідних висновків;
спільно з іншими органами державного нагляду і контролю забороняти експлуатацію виробничих об’єктів та роботу на окремих робочих місцях при порушенні санітарних норм і правил;
перевіряти на підприємствах документацію про встановлення працівникам пільгових пенсій і додаткових відпусток на їх відповідність чинному законодавству;
при виявленні порушень чинного законодавства щодо отримання працівниками пільг та компенсацій за несприятливі умови праці, давати адміністрації підприємств розпорядження про усунення цих порушень;
вносити до органу, який призначив пільгову пенсію, пропозиції про стягнення з підприємств грошових сум, виплачених у зв’язку з необґрунтованим віднесенням умов праці того, чи іншого працівника до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення;
вносити адміністраціям підприємств подання про припинення дії прийнятих на підприємствах рішень з питань пільгового пенсійного забезпечення і надання додаткових відпусток у разі, якщо вони не відповідають чинному законодавству.
Працівники служби ДЕУП зобов’язані:
забезпечувати якісне проведення експертизи умов праці;
надавати методичну допомогу підприємствам в оцінюванні умов праці;
через профспілкові комітети підприємств доводити до відома трудових колективів результати експертизи умов праці на робочих місцях;
інформувати керівників підприємств, а при необхідності і вищі органи управління цих підприємств, про виявленні порушення щодо порядку встановлення пільгових пенсій і надання додаткових відпусток для вжиття заходів щодо їх усунення, а також вносити пропозиції про притягнення винних осіб до відповідальності;
аналізувати практику застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, за якими встановлюються пільгові пенсії та надаються додаткові відпустки, та вносити пропозиції щодо їх удосконалення.
Забезпечення ефективної роботи ДЕУП вимагає її чіткої взаємодії як з органами державного санітарного нагляду та соціального захисту населення, так і з іншими органами державного нагляду, а також із ФССНВ, профспілками, обласною та районними держадміністраціями.
Державна інспекція праці (ДІП) регіону (області) є складовою частиною Державної інспекції України з питань праці і проводить свою діяльність під керівництвом головної ДІП.
Як головна так і регіональні ДІП здійснюють нагляд та контроль за додержанням на підприємствах законодавства про охорону праці з наступних питань:
трудові договори і ведення трудових книжок;
робочий час і час відпочинку;
оплата праці, гарантії і компенсації;
укладання та виконання регіональних угод, колективних договорів;
трудові відносини у разі банкрутства та приватизації підприємств;
відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків;
праця жінок, молоді, інвалідів та інших категорій громадян, які потребують соціального захисту;
трудова дисципліна і матеріальна відповідальність працівників.
Свою діяльність ДІП здійснює у взаємодії з органами державного управління охороною праці, державною податковою адміністрацією регіону, правоохоронними органами, місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, профспілковими організаціями та об’єднаннями, представниками сторін, які підписали регіональні угоди та колективні договори.
ДІП здійснює контроль виконання законодавства про працю шляхом проведення планових перевірок підприємств, а також перевірок за дорученням Головного державного інспектора праці, голови облдержадміністрації або за пропозицією правоохоронних органів, державної податкової адміністрації, органів місцевого самоврядування, профспілкових та інших об’єднань громадян.
Відповідно до покладених на неї завдань у сфері УОПРР ДІП:
контролює додержання законодавства про працю на підприємствах та слідкує за усуненням виявлених порушень;
вносить на розгляд власника (керівника) підприємства або уповноваженого ним органу, органів державної виконавчої влади пропозиції, спрямовані на усунення і попередження порушень законодавства про працю, а у необхідних випадках доводить їх до відома органів прокуратури;
у випадках, передбачених законодавством, складає протоколи про адміністративні правопорушення вимог законодавства про працю;
сприяє організації правового навчання власників (керівників) підприємств або уповноважених ними органів та проведенню роз’яснювальної роботи щодо законодавства про працю;
веде прийом громадян, розглядає листи, заяви, скарги громадян та підприємств з питань додержання законодавства про охорону праці, при цьому посадові особи ДІП не повинні виступати як посередники чи арбітри під час розглядання індивідуальних трудових спорів;
Посадовим особам ДІП надається право:
безперешкодно відвідувати підприємства з метою контролю за дотриманням законодавства про працю;
знайомитися з документацією та одержувати від місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і підприємств копії наказів, протоколів, дані обліку і звітності, інформацію з питань додержання вимог законодавства про працю, а також інші документи і відомості, що необхідні для виконання ДІП своїх завдань;
у разі виявлення порушень законодавства про працю давати власнику (керівнику) підприємства або уповноваженому ним органу приписи про їх усунення;
ставити перед власником (керівником) підприємства або уповноваженим ним органом питання про накладання стягнення на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю.
Посадові особи ДІП, крім виконання своїх основних службових обов’язків, також зобов’язанні:
надавати допомогу підприємствам у вирішенні питань, пов’язаних із застосуванням законодавства про працю та організацією правового навчання працівників;
проводити роботу з роз’яснення та пропаганди законодавства про працю та аналізувати правильність його застосування і давати відповідні рекомендації тощо.
Посадові особи ДІП не мають права повідомляти підприємствам відомості щодо осіб, які звернулися до них із заявою чи скаргою, якщо цього вимагає заявник.
Інспекція державного технічного нагляду (Держтехнагляду) при облдержадміністрації створюється головою облдержадміністрації і підпорядковується безпосередньо йому та Міністерству аграрної політики та продовольства України. До складу інспекції Держтехнагляду на правах її структурних підрозділів входять також і районні інспекції.
Інспекція Держтехнагляду відповідно до покладених на неї завдань у сфері УОПРР:
здійснює державну реєстрацію і веде облік сільськогосподарських машин – тракторів, самохідних шасі, самохідних дорожньо-будівельних і меліоративних машин, тракторних причепів, що є на підприємствах та у власності громадян, а також видає на них номерні знаки те реєстраційні документи;
проводить державні технічні огляди сільськогосподарських машин та перевірки їх технічного стану;
перевіряє дотримання технічних умов та іншої нормативно-технічної документації під час ремонту сільськогосподарських машин;
проводить технічну експертизу сільськогосподарських машин, що стали непридатними внаслідок аварії чи стихійного лиха, та видачу висновків;
приймає іспити на одержання посвідчення тракториста-машиніста або допуску до керування машинами інших категорій та видає відповідні посвідчення;
контролює правила транспортування та зберігання нафтопродуктів підприємствами і організаціями агропромислового комплексу;
здійснює контроль за якістю паливно-мастильних матеріалів та забороняє їх реалізацію на підприємствах і в організаціях агропромислового комплексу в разі невідповідності технічних параметрів паливно-мастильних матеріалів вимогам стандартів тощо.
Розпорядження інспекції Держтехнагляду з питань, що належать до її компетенції, обов’язкові для виконання, і це стосується як підприємств, так і організацій та окремих громадян.
Інженер-інспектор інспекції Держтехнагляду має право:
безперешкодно відвідувати підприємства та організації для проведення перевірок, що належать до компетенції інспекції;
вимагати в разі необхідності зупинення роботи тракторів та самохідних машин для перевірки їх технічного стану, наявності у трактористів-машиністів відповідних посвідчень і реєстраційних документів;
направляти на позачерговий медичний огляд трактористів-машиністів у разі виникнення сумнівів щодо стану їхнього здоров’я;
забороняти експлуатацію сільськогосподарських машин, технічний стан яких не відповідає вимогам стандартів, технічних умов та іншої документації з їх експлуатації;
робити попередження трактористам-машиністам у вигляді компостерного просічення в талоні попереджень, позбавляти їх права управляти сільськогосподарськими машинами за грубе порушення правил технічної експлуатації;
передавати правоохоронним органам матеріали про порушення, що мають ознаки злочину;
перевіряти відповідність матеріальної бази, методичного забезпечення та якості підготовки трактористів-машиністів вимогам навчальних програм у навчально-виховних закладах, що здійснюють підготовку трактористів-машиністів, реєструвати класи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.
Інспекція Держтехнагляду є юридичною особою з необхідними атрибутами, а посадові особи, що здійснюють нагляд за дотриманням правил технічної експлуатації, ремонту і випробування сільськогосподарських машин мають відповідні пломбір, форму та посвідчення встановленого зразка.
Державна архітектурно-будівельна інспекція входить до складу управління по будівництву, містобудуванню та архітектури регіону (області) і здійснює на території регіону державний архітектурно-будівельний контроль.
Ця інспекція поряд з основними своїми функціями здійснює одночасно і організаційно-методичне керівництво, інформаційне забезпечення та контроль діяльності регіональних підрозділів.
Державна архітектурно-будівельна інспекція відповідно до покладених на неї завдань у сфері УОПРР виконують наступні основні функції:
видача забудовникам дозволу на виконання будівельних робіт;
реєстрація об’єктів, на яких виконуються будівельні роботи, та суб’єктів, які здійснюють безпосередньо керівництво будівельними роботами, технічний і авторський нагляд;
розглядання справ про порушення у сфері містобудування;
аналіз та узагальнення матеріалів архітектурно-будівельного контролю та підготовка пропозицій про вдосконалення державних стандартів, норм і правил у галузі виробництва;
облік справ про порушення у сфері містобудування.
Державна архітектурно-будівельна інспекція з питань, що входять до їх компетенції, має, зокрема, право:
в необхідних випадках вимагати від замовників, підрядників, виробників будівельних матеріалів, виробів і конструкцій вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомок і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;
вносити подання відповідним органам про анулювання або призупинення дії ліцензій на право здійснення спеціальних видів робіт у проектуванні та будівництві суб’єктами, які допускають грубі порушення законодавства у сфері містобудування;
складати протоколи та накладати штрафи за правопорушення у сфері містобудування.
Державна архітектурно-будівельна інспекція у своїй діяльності повинна ефективно взаємодіяти з іншими органами, що здійснюють контроль та нагляд за охороною праці, дотриманням природоохоронних, санітарно-гігієнічних та протипожежних вимог у сфері містобудування.
Державний департамент пожежної безпеки (Держпожбезпеки) -
є урядовим органом державного нагляду у сфері пожежної безпеки, що
діє у складі МНС і є відповідальним перед Кабінетом Міністрів
України, підзвітним та підконтрольним МНС.
Державна пожежна охорона (ДПО). Загальне управління системою державної пожежної охорони (ДПО), до складу якої входять територіальні органи державного пожежного нагляду, підрозділи, допоміжні служби, науково-дослідні установи, пожежно-технічні навчальні заклади, підприємства, Державний центр сертифікації, здійснює департамент пожежної безпеки (Постанова Кабінету Міністрів України від 11.04.02 № 500).
Основними завданнями ДПО у сфері УОПРР є:
організація, розроблення і впровадження заходів та нормативне регулювання в галузі пожежної безпеки;
здійснення державного пожежного нагляду;
запобігання пожежам та нещасним випадкам на них;
гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги у ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.
ДПО регіону (області) відповідно до покладених на неї завдань у сфері УОПРР виконує наступні основні функції:
Організовує реалізацію державної політики в галузі пожежної безпеки.
Бере участь у:
розробці державних і регіональних програм в галузі пожежної безпеки;
вирішенні питань організації пожежної охорони в населених пунктах і на об’єктах та розроблення заходів щодо їх пожежної безпеки;
приймальних випробуваннях та прийнятті в експлуатацію нових зразків пожежної техніки, систем і засобів протипожежного захисту.
Здійснює:
державний пожежний нагляд за виконанням усіма суб’єктами господарювання і громадянами законодавства з питань пожежної безпеки;
контроль за діяльністю підрозділів відомчої, сільської та добровільної пожежної охорони;
перевірку якості пожежної техніки, протипожежного устаткування, технічних засобів запобігання пожежам, а також перевірку відповідності вимогам пожежної безпеки продукції, що виробляється на підприємствах регіону.
Здійснює пожежно-технічне обслуговування підприємств, установ та організацій регіону, надання у встановленому порядку додаткових платних послуг протипожежного призначення.
Організовує і здійснює гасіння пожеж, рятування людей, надає допомогу у ліквідації наслідків аварій, катастроф і стихійного лиха.
Веде інформаційно-роз’яснювальну роботу щодо стану пожежної безпеки регіону та пропаганду заходів і досвіду її забезпечення.
Погоджує плани комплексного розвитку регіону і територій.
Проводить на договірній основі заняття із спеціалістами підприємств, установ та організацій регіону з питань пожежної безпеки.
Веде облік пожеж та їх наслідків на підконтрольних об’єктах.
Видає довідки для отримання ліцензій на окремі види діяльності в галузі пожежної безпеки.
Узагальнює практику застосування законодавства з питань пожежної безпеки, вносить до відповідних органів пропозиції щодо його вдосконалення та розробляє регіональні нормативні документи у цій галузі.
Також виконує функції, які пов’язані з матеріально-технічним та кадровим забезпеченням підрозділів ДПО згідно з Положенням про Державну пожежну охорону.
Служба пожежної безпеки. Згідно із Законом України "Про пожежну безпеку" (статті 4, 5) служба пожежної безпеки (СПБ) створюється в апаратах міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також в апаратах асоціацій, корпорацій, концернів та інших виробничих об'єднань незалежно від форм власності та видів їх діяльності (Типове Положення про службу пожежної безпеки затверджено наказом МНС України від 29.09.2003 № 369, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.12.2003 р. за № 1121/8442).
СПБ створюється в апараті центральних органів виконавчої влади з метою координації і вдосконалення роботи, пов'язаної із забезпеченням пожежної безпеки та контролем за її проведенням, а в об'єднанні - для виконання делегованих йому функцій з питань пожежної безпеки. Повноваження об'єднань у галузі пожежної безпеки визначаються їх статутами або договорами між підприємствами, що утворили об'єднання.
СПБ у центральних органах виконавчої влади, об'єднанні підпорядковується безпосередньо керівнику або, за рішенням керівника, його першому заступникові, входить до структури апарату як одна з основних служб.
Контроль за діяльністю СПБ здійснюють керівники відповідних центральних органів виконавчої влади, об'єднань, а також органи Державної пожежної охорони (ДПО).
Основними завданнями СПБ у сфері УОПРР є:
удосконалення та координація пожежно-профілактичної роботи, організація розробки комплексних заходів щодо поліпшення пожежної безпеки;
координація проведення науково-технічної політики з питань пожежної безпеки;
здійснення методичного керівництва і контролю за діяльністю підвідомчих об'єктів у галузі пожежної безпеки та підрозділів відомчої пожежної охорони;
облік пожеж та їх наслідків на підвідомчих об'єктах.
Структура та чисельний склад СПБ в апараті міністерства визначаються його керівником з урахуванням покладених на службу завдань і напрямків роботи та за погодженням з центральним органом державного пожежного нагляду.
При визначенні чисельності СПБ слід ураховувати середньооблікову чисельність працюючих на підвідомчих об'єктах, наявність та кількість підрозділів відомчої та добровільної пожежної охорони, вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщень, будівель, а також інші специфічні особливості галузі.
Чисельність та структура СПБ об'єднань визначаються їх статутами (договорами між підприємствами, що утворили об'єднання) відповідно до делегованих функцій та з урахуванням специфіки підприємств, що належать до об'єднань.
У місцевих органах виконавчої влади фахівці СПБ можуть належати до складу служби охорони праці.
В сфері державного пожежного нагляду та контролю Державний департамент пожежної безпеки та його органи забезпечують:
контроль за виконанням вимог державних стандартів, норм і правил у галузі пожежної безпеки;
здійснення контролю за дотриманням вимог пожежної безпеки під час проектування, будівництва, реконструкції, технічного переоснащення та експлуатації будівель, споруд та інших об’єктів, а також виготовлення пожежонебезпечних приладів, обладнання, продукції, речовин та матеріалів;
виявлення причин і умов, що сприяють виникненню та поширенню пожежі, створенню у разі пожежі загрози життю і здоров’ю людей, знищенню та пошкодженню майна, перешкоджають своєчасній ліквідації пожежі і врятуванню людей, а також контроль за їх своєчасним усуненням;
розробку заходів з профілактики пожеж.
Державні інспектори з пожежного нагляду стосовно питань, які відносяться до їх компетенції, мають право:
Залучати за погодженням з органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування і підприємствами їх спеціалістів для участі у проведенні пожежно-технічних обстежень і перевірок підконтрольних об’єктів, а також для участі у проведені незалежної експертизи.
Одержувати безкоштовно від органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, посадових осіб і громадян відомості і документи, які характеризують стан пожежної безпеки на підконтрольних їм об’єктах, дані про пожежі, технічну документацію та іншу необхідну інформацію.
Вимагати проведення органами державної виконавчої влади та підприємствами контрольних випробувань на пожежну безпеку засобів виробництва, аналізу пожежної безпеки робочих місць та виробничого середовища, експертизи стану пожежної безпеки будівель, споруд та інших підконтрольних об’єктів і продукції.
Застосовувати штрафні санкції до підприємств, установ та організацій у разі порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб держпожнагляду.
У разі порушень правил пожежної безпеки, які створюють загрозу виникнення пожежі або перешкоджають її гасінню, евакуації людей, а також у випадках випуску пожежонебезпечної продукції, систем і засобів протипожежного захисту з відхиленнями від стандартів, технічних умов або їх відсутності припиняти чи забороняти:
роботу підприємств, окремих виробництв, експлуатацію будівель та споруд, випуск і реалізацію пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту;
роботу виробничих дільниць і агрегатів, експлуатацію окремих приміщень, опалювальних приладів, дільниць електромережі;
проведення пожежонебезпечних робіт, дію виданих дозволів на право проведення таких робіт.
Ввідповідно до покладених на них завдань у сфері УОПРР, Державний департамент пожежної безпеки МНС та його органи:
беруть участь у прийнятті в експлуатацію будівель, споруд і інших об’єктів та у відведенні територій під будівництво;
проводять експертизу проектної та іншої документації на відповідність нормативним актам про пожежну безпеку;
дають дозвіл у встановленому порядку на введення в експлуатацію нових і реконструйованих об’єктів виробничого та іншого призначення, на впровадження нових технологій, на передачу у виробництво нових зразків пожежонебезпечних приладів, обладнання та іншої продукції, на оренду будь-яких приміщень, а також на початок роботи новостворених підприємств;
проводять згідно з чинним законодавством перевірки і дізнання за повідомленнями та заявами про злочини, які пов’язані з пожежами та порушеннями правил пожежної безпеки, а також технічні розслідування обставин і причин пожеж, загибелі та травмування людей, знищення та пошкодження майна;
перевіряють наявність документів, що дають право на виконання пожежонебезпечних робіт;
здійснюють у закладах освіти підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів, а на підприємствах контроль за підготовкою працівників, учнів та студентів з питань пожежної безпеки тощо.
Для ефективної роботи Державного департаменту пожежної безпеки та його органів у сфері УОПРР необхідна їх взаємодія з іншими органами державного нагляду та контролю, місцевими органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, добровільними протипожежними об’єднаннями і формуваннями громадян.
Контроль за виконанням правил пожежної безпеки на підземних об’єктах, у шахтах, розрізах і кар’єрах, рудниках, копальнях, при будівництві тунелів і гідротехнічних споруд, у разі проведення вибухових робіт, при облаштуванні та експлуатації газового господарства, рухомого складу залізничного, повітряного і автомобільного транспорту, нафто-, газо- і продуктопроводів здійснюється також і територіальними управліннями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці.
Аварійно-рятувальні формування Міністерства надзвичайних ситуацій (МНС) входять до загальнодержавної системи реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру і відповідно до покладених на них завдань у сфері УОПРР виконують наступні функції:
рятування людей у разі виникнення аварій, надання першої медичної допомоги потерпілим на місці події аварії та під час евакуації до лікувальних закладів;
ліквідація аварій та їх наслідків в умовах високих температур, задимленості, загазовування атмосфери, загрози вибухів, обвалів, затоплень, радіаційного зараження та в інших небезпечних умовах;
проведення інженерної оцінки підготовленості об’єктів, що ними обслуговуються, до ліквідації можливих аварій та виконання робіт щодо посилення їх проти аварійного захисту;
участь у розробках та узгодженнях планів ліквідації аварій на підприємствах і контроль за їх відповідністю фактичному стану об’єктів;
участь у роботі комісій по введенню в експлуатацію нових та реконструйованих підприємств, дільниць та будь-яких інших об’єктів з підвищеною небезпекою;
виконання рятувальних та аварійних робіт відповідно до планів взаємодії і взаємодопомоги в надзвичайних ситуаціях;
підтримання на необхідному рівні своїх кваліфікаційних навиків, стану матеріально-технічного оснащення та відповідного фізичного стану особового складу;
Аварійно-рятувальні формування Міністерства надзвичайних ситуацій, в першу чергу, займаються питаннями профілактики і ліквідації наслідків аварій, вибухів, зсувів, повені, знешкодження вибухових пристроїв, боєприпасів тощо.
Аварійно-рятувальні формування за окремими угодами також можуть здійснювати роботи, які не суперечать їх основним завданням, зокрема:
роботи неаварійного характеру, спрямовані на посилення протиаварійного захисту об’єктів та їх підготовленості до ліквідації аварій, рятування та евакуації людей;
газові, теплові та інші заміри в шахтах та інших підземних спорудах, відбір проб та аналіз складу і запилення повітря виробок та приміщень;
навчання та тренування членів допоміжних аварійно-рятувальних служб підприємств та працівників цих підприємств щодо особистої їх поведінки та дій в умовах аварії тощо.
Аварійно-рятувальні формування мають право:
в будь-який час обстежувати підконтрольні об’єкти з метою профілактики аварій;
подавати керівникам підприємств або їх власникам обов’язкові для виконання пропозиції щодо усунення виявлених порушень та поліпшення протиаварійного захисту цих підприємств і розташованих на їх територіях об’єктів;
відміняти окремі погодженні позиції плану ліквідації аварій або весь план в цілому при їх невідповідності фактичному стану виробничих об’єктів;
припиняти виконання робіт, експлуатацію машин та механізмів при загрозі аварії та виникненні небезпеки життю людей;
вносити пропозиції власникам або керівникам підприємств щодо вжиття заходів до працівників, які систематично порушують правила безпеки;
одержувати безкоштовно від підприємств інформацію, яка необхідна для виконання покладених на них завдань;
використовувати існуючу транспортну інфраструктуру для доставки в надзвичайних ситуаціях особового складу та оснащення на аварійні об’єкти, а також засоби зв’язку для переговорів, пов’язаних з ліквідацією аварій.
Регіональні підсистеми реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру функціонують у складі обласних, районних та об’єктових комісій з техногенно-екологічної безпеки (ТЕБ) і надзвичайних ситуацій (НС) та управлінь з питань надзвичайних ситуацій (НС) та цивільного захисту населення (ЦЗН) при обласних державних адміністраціях.
Завданнями регіональної підсистеми реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру є:
участь у розробленні загальнодержавних нормативно-правових актів, а також норм, правил та стандартів з питань запобігання надзвичайних ситуацій та забезпечення захисту населення і територій від їх наслідків;
розроблення регіональних нормативно-правових актів, необхідних для її функціонування ;
забезпечення необхідної готовності місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;
розроблення та забезпечення в межах своєї компетенції відповідних заходів щодо запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;
навчання населення поведінці та діям в умовах надзвичайних ситуацій;
аналіз ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, їх мінімізація та розробка можливих варіантів реагування у разі перевищення ними допустимих значень;
впровадження цільових і науково-технічних програм, спрямованих на запобігання надзвичайних ситуацій, забезпечення надійної роботи підприємств, установ і організацій, а також на зменшення можливих матеріальних втрат у разі виникнення надзвичайних ситуацій;
збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні ситуації, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій;
прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайних ситуацій і визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;
створення, раціональне збереження і використання резерву матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для реагування на надзвичайні ситуації;
організація та проведення у межах повноважень регіональних та місцевих органів виконавчої влади державної експертизи щодо забезпечення необхідного рівня нагляду за дотриманням вимог з питань захисту населення і територій у надзвичайних ситуаціях;
оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, своєчасне та достовірне його інформування про фактичну обстановку і вжиті заходи;
захист населення у разі виникнення надзвичайної ситуації;
проведення робіт щодо ліквідації надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення;
підготовка обґрунтованих звернень до Кабінету Міністрів України щодо переведення конкретних надзвичайних ситуацій до загальнодержавного рівня та надання необхідної допомоги регіону;
мінімізація можливих наслідків надзвичайних ситуацій у разі їх виникнення;
здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення, проведення гуманітарних акцій;
реалізація визначених законодавством прав у сфері захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій.
Регіональна підсистема реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру складається з постійно діючих місцевих ланок і має три рівні: обласний, місцевий та об’єктовий.
Регіональна підсистема реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру має координуючи і постійні органи управління щодо розв’язання завдань у сфері запобігання надзвичайних ситуацій, захисту населення і територій від їх наслідків, необхідні сили і засоби, резерви матеріальних і фінансових ресурсів, системи зв’язку та інформаційного забезпечення.
Координуючими органами регіональної підсистеми реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру є:
на обласному рівні – обласна комісія з питань ТЕБ та НС;
на місцевому рівні – комісії районних державних адміністрацій і виконавчих комітетів міських рад з питань ТЕБ та НС;
на об’єктовому рівні - комісії з питань ТЕБ та НС об’єктів.
Обласна, місцеві та об’єктові комісії залежно від рівня надзвичайної ситуації забезпечують безпосереднє керівництво реагуванням на надзвичайну ситуацію або на загрозу її виникнення.
Постійними органами управління з питань ТЕБ, НС та ЦЗН є:
на обласному рівні – обласна державна адміністрація й управління з питань ТЕБ, НС та ЦЗН, а також обласні структури функціональних підсистем єдиної державної системи реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру;
на місцевому рівні – районні державні адміністрації і виконавчі комітети місцевих рад, управління та відділи з питань НС та ЦЗН;
на об’єктовому рівні – структурні підрозділи підприємств, установ та організацій або спеціально призначені особи з питань НС.
До системи управління регіональними підсистемами реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру входять оснащені належними засобами зв’язку, оповіщення, збору, аналізу та передачі інформації:
центри управління в надзвичайних ситуаціях, оперативно-чергові служби управлінь та відділів з питань ТЕБ, НС та ЦЗН обласного та місцевого рівнів;
чергові служби місцевих органів виконавчої влади;
диспетчерські служби державних підприємств, установ та організацій.
Органи управління екологічною безпекою.
Державні регіональні управління екологічною безпекою є підрозділами Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України (Мінекобезпеки).
Основними завданнями державних регіональних управлінь екологічною безпекою в сфері УОПРР є:
реалізація державної політики в галузі охорони навколишнього середовища;
державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства підприємствами, установами, організаціями, окремими громадянами, іноземними юридичними і фізичними особами на території регіону;
інформування населення через засоби масової інформації про екологічний стан навколишнього природного середовища на території регіону, а також про стан екологічної безпеки об’єктів господарської та іншої діяльності;
організація проведення державної екологічної експертизи.
Регіональні управління екологічною безпекою відповідно до покладених на них завдань в сфері УОПРР та в межах наданих повноважень:
здійснюють комплексне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та екологічної безпеки;
координують діяльність місцевих органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, територіальних органів міністерств та відомств, підприємств, установ та організацій у зазначених галузях;
здійснюють державний контроль за додержанням правил зберігання, транспортування, застосування, поховання, знешкодження токсичних, радіоактивних та інших особливо небезпечних речовин і матеріалів, пестицидів та агрохімікатів, відходів виробництва тощо;
здійснюють екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон України;
організовують та проводять екологічну державну експертизу згідно із Законом України "Про екологічну безпеку";
здійснюють перевірки та обстеження підприємств, установ, організацій, військових та оборонних об’єктів, а також об’єктів органів МВС, Служби безпеки щодо виконання вимог, норм і нормативів екологічної безпеки;
беруть участь у роботі державних комісій по прийняттю в експлуатацію об’єктів виробничого та житлово-комунального призначення;
подають проекти лімітів використання природних ресурсів місцевого значення, лімітів на викиди та скиди забруднень у навколишнє природне середовище, розміщення у навколишньому природному середовищі відходів, а також вносять пропозиції щодо їх затвердження до відповідних обласних державних адміністрацій регіонів;
затверджують нормативи гранично допустимих викидів і скидів забруднень у навколишнє природне середовище;
видають дозволи на викиди та скиди забруднень у навколишнє природне середовище і на розміщення (складування, поховання) у ньому відходів, а також на спеціальне використання природних ресурсів;
організують регіональні моніторинги навколишнього природного середовища, забезпечують діяльність державної екологічної інформаційної системи, здійснюють спостереження та інструментально-лабораторний контроль за показниками рівня забруднення навколишнього природного середовища;
організують здійснення системи заходів щодо розширення мережі територій та об’єктів природно-заповідного фонду, вживають необхідні заходи щодо охорони тварин і рослин, які занесені до Червоної книги України, та місць їх проживання (зростання);
беруть участь у розробці і реалізації екологічних програм та програм забезпечення екологічної та радіаційної безпеки, у контролі за їх виконанням, а також участь у попередженні та ліквідації надзвичайних екологічних ситуацій, у формуванні позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища;
щорічно, спільно із відповідними органами державної виконавчої влади, готують і подають до Мінекобезпеки України та до обласних рад доповідь про стан навколишнього природного середовища регіонів;
сприяють екологічній освіті та екологічному вихованню громадян, а також діяльності екологічних об’єднань громадян, рухів тощо;
вживають відповідні заходи щодо добору і розстановки кадрів, підготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів із екологічної безпеки;
забезпечують ефективне використання бюджетних асигнувань за цільовим призначенням, складають і подають в установленому порядку відповідну звітність тощо.
Регіональні управління екологічною безпекою в межах своєї компетенції мають право:
одержувати у встановленому порядку від органів державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, документи та інші матеріали, необхідні для виконання покладених на них завдань, а від місцевих органів статистики – безкоштовно необхідні статистичні дані;
залучати спеціалізовані установи та організації, висококваліфікованих спеціалістів та наукових працівників для проведення державної екологічної експертизи та розгляду інших питань;
вносити постанови про обмеження чи тимчасову заборону або зупинення діяльності підприємств та об’єктів, якщо їх робота здійснюється з порушеннями природоохоронного законодавства, вимог дозволів і ліцензій на використання природних ресурсів, перевищенням лімітів викидів і скидів забруднень;
зупиняти рух, оглядати, тимчасово затримувати транспортні засоби, в тому числі пересувні, плавучі тощо, для перевірки додержання ними вимог і норм екологічної безпеки, давати обов’язкові для виконання вказівки про усунення виявлених порушень;
давати керівникам підприємств обов’язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень законодавства про охорону навколишнього природного середовища, використання ядерної енергії та радіаційного захисту, поводження з радіаційними матеріалами у процесі здійснення господарської чи іншої діяльності, якщо це негативно впливає на екологію;
подавати пропозиції до відповідних органів управління про притягнення до дисциплінарної відповідальності службових осіб, винних у порушенні норм та вимог екологічної безпеки, в тому числі радіаційної безпеки, охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів;
застосовувати економічні санкції до підприємств. Подавати позови до суду, арбітражного суду про відшкодування збитків і втрат, заподіяних юридичними і фізичними особами внаслідок порушення природоохоронного законодавства;
розглядати справи про адміністративну відповідальність за порушення у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів;
передавати правоохоронним органам матеріали про факти порушень з ознаками екологічних злочинів, за які передбачено кримінальну відповідальність;
вилучати у осіб, які порушили екологічне законодавство, знаряддя добування тварин, у тому числі рибних запасів, і рослин, а також транспортні засоби, обладнання та предмети, що були знаряддям незаконного промислу у встановленому законодавством порядку тощо;
Регіональні управління екологічною безпекою в процесі виконання покладених на них завдань повинні ефективно взаємодіяти з відповідними підрозділами обласних та районних державних адміністрацій із питань використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної та радіаційної безпеки, а також вносити обґрунтовані пропозиції щодо напрямів використання позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища і сумісно з органами місцевого самоврядування, підприємствами та об’єднаннями громадян забезпечувати відповідний контроль за дотриманням законодавства з екологічної безпеки.
Центри стандартизації, метрології і сертифікації у відповідності до покладених на них завдань у сфері УОПРР виконують крім функцій державного нагляду також і наступні функції:
метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки, їх повірка та калібрування;
атестація вимірювальних та аналітичних лабораторій, існуючих та нових методик у цій сфері;
видача ліцензій на право виконання робіт у галузі метрології;
проведення державних випробувань засобів вимірювальної техніки;
методичне керівництво процесом розробки і сама розробка нормативних документів на продукцію або послуги, реєстрація технічних умов і змін до них;
участь у акредитації випробувальних та вимірювальних лабораторій та центрів;
сертифікація продукції на відповідність нормативним документам та технічний нагляд за виготовленням сертифікованої продукції;
визнання іноземних сертифікатів та інших документів, що відповідають вимогам діючих вітчизняних нормативних актів, чинними на території України тощо.
При вирішенні питань стандартизації, метрології та сертифікації інспектори державного нагляду, крім загальних прав, мають також право:
відбирати зразки продукції у виробника та торговельних організацій для перевірки їх відповідності діючим стандартам, нормам і правилам щодо вимог безпеки та якості;
забороняти застосування конструкторської, технологічної та проектної документації і передачу її замовникові у випадках, коли вона не відповідає вимогам діючих стандартів, норм і правил щодо безпеки та якості продукції, а також інформувати про це відповідні органи державного нагляду;
забороняти випуск і реалізацію продукції у випадках, якщо вона не пройшла сертифікації у встановлені строки, а також коли виробництво цієї продукції проводилося без спеціального дозволу чи ліцензії, якщо наявність останніх передбачена законодавством;
звертатися до органів, уповноважених видавати ліцензії на здійснення окремих видів підприємницької діяльності, з пропозицією про скасування раніше виданих ліцензій у випадках, коли підприємцями порушуються вимоги діючих стандартів, норм і правил при виробництві та реалізації продукції тощо.
Для ефективної роботи інспекторів державного нагляду з питань стандартизації, метрології та сертифікації вони повинні активно співпрацювати з місцевими органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та громадським організаціями.
Статистичні регіональні служби у відповідності до покладених на них завдань у сфері УОПРР здійснюють облік даних, які характеризують рівень травматизму та умови праці на підприємствах установах та організаціях регіонів.
Обласним управлінням статистики підпорядковані районні та міські органи статистики, які здійснюють відповідний статистичний облік в межах районів та міст.
Статистичний облік травматизму та умов праці в області здійснюється за формами №1-ПВ, №1-ППО, №1-ДТП, №7-ТНВ, №23-ТН.
В обласних управліннях статистики статистичним обліком даних, що пов’язані з охороною праці, займаються відділи соціальної статистики та статистики праці.
Відділи соціальної статистики ведуть облік травматизму на виробництві та його матеріальних наслідків за формою №7-ТНВ. Звіти за цією формою заповнюють усі об’єднання, підприємства, установи, організації, господарства тощо, які знаходяться на самостійному балансі, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, форми власності та видів діяльності. Щорічно їх подають до районних або міських (за місцем знаходження) відділів соціальної статистики, які, в свою чергу, перевіряють та уточнюють отримані дані і потім передають їх до обласних відділів соціальної статистики.
Обласні відділи соціальної статистики аналізують рівень травматизму не тільки в цілому по області, а і стосовно окремих міністерств, основних галузей промисловості, районів, міст, а також за формами власності. За попередніми результатами цього аналізу складається експрес-доповідь "Травматизм на виробництві", яка передається кожним із обласних відділів соціальної статистики до Держкомстату України і до Міжгалузевої ради профспілок, а також до відповідного територіального управління спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, Управління економіки та Управління з питань соціально-культурної сфери і до прес-центру облдержадміністрації. Після перевірки та уточнення статистичних даних, результати аналізу у формі записки "Умови праці та травматизм на виробництві у господарській діяльності області" надсилаються додатково обласним відділом соціальної статистики у ті ж самі, вищезазначені організації.
Обласні відділи статистики праці ведуть облік умов праці за формою № 1-ПВ. Щорічні звіти про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах надсилаються за цією формою усіма об’єднаннями, підприємствами, установами, організаціями та господарствами, які знаходяться на самостійному балансі, незалежно від їх відомчої підпорядкованості і форми власності. В обласних відділах статистики праці ці дані перевіряються, уточнюються і на їх основі розробляються звіти про стан умов праці як у кожній області, так і по найважливішим галузям виробництва, які надсилаються до Держкомстату України. Крім того, ці дані включаються також і до вищезгаданої економічної записки "Умови праці та травматизм на виробництві у господарській діяльності області".