загрузка...
 
Ураження рогівки (Keratitis)
Повернутись до змісту

Ураження рогівки (Keratitis)

Відомо, що рогівка, окрім виконання захисної функції є складовою частиною світло переломлюючого апарату ока. У котів вона відрізняється дуже високою оптичною гомогенністю.

У рогівці виділяють передній багатошаровий плаский епітелій, передню прикордонну мембрану (боуменову оболонку), власне речовину (строму) рогівки (вставка 19).На рисунку (вставка 20) показані строма, задня прикордонна еластична мембрана (десцеметова оболонка), задній епітелій (ендотелій). Дані представлених рисунків свідчать, що поверхневі епітеліоцити переднього шару рогівки, розташовуючись у кілька шарів, щільно прилягають один до одного. Клітини, що безпосередньо контактують із базальною мембраною, за формою наближаються до високого призматичного епітелію з чітко вираженою вертикальною анізоморфністю.Також встановлено, що у котів товщина переднього епітеліоморфного шару в різних ділянках рогівки незначно варіює, проте, гістологічна структура рогівки в напрямку лімба залишається ідентичною.

Власне речовина рогівки складається з тонких гомогенних сполучнотканинних пластинок, що перетинаються під кутом, але правильно чергуються і розташовані паралельно поверхні рогівки. Пластинки складаються з паралельно розташованих пучків колагенових фібрил, що оточені аморфною речовиною, яка забезпечує прозорість власно речовини рогівки. Строма рогівки цілком позбавлена кровоносних судин.

Задня прикордонна пластинка або десцеметова оболонка є похідною клітин заднього епітелію (ендотелію) і представлена тонкими колагеновими волокнами, що занурені в аморфну речовину. Встановлено, що у котів вона досить сильно заломлює світло.

Ендотелій рогівки або задній епітелій, складається з одного шару пласких полігональних клітин з округлими або еліптичними ядрами, їх вісь є паралельною поверхні рогівки. Вказані якості підтверджують наявність горизонтальної анізоморфності клітинного пласта (вставка 17).

Проведення морфометричних досліджень гістозрізів рогівки котів різних вікових груп представлені в таблиці (5).

Таблиця 5. Морфометричні показники рогівки котів різних вікових груп

Назва шару, товща, мкм

 

Вік тварин

 

з/п

1 доба п=5

3 місяці п=9

3 роки п=9

1

Багатошаровий

епітелій

21,06± 1,25

52,2±3,96

50,1±1,77

2

Боуменова

оболонка

4,0±0,4

3,7±0,64

3

Строма

127,12±7,69

505,6±12,8

675,6±21,99

4

Десцеметова

мембрана

12,02±1,18

8,7±0,88

12,3±2,04

5

Ендотелій

 

2,67±0,18

2,1±0,11

6

Загальна товща

160,2±8,7

586,6±11,4

743,18±22,47

 

Дані таблиці свідчать, що у добових кошенят відсутня чітка диференціація між пласким епітелієм та Боуменовою оболонкою, а також десцеметовою мембраною та ендотелієм. Товщина рогівки добового кошеня у 3,7 рази тонша за 3-х місячного. У котів 3-х місячного та 3-річного віку також є різниця в товщині строми, але вона не така суттєва.


 


Рани рогівки виникають унаслідок подряпин кігтями або травмування гострими предметами. Розрізняють поверхневі, глибокі та проникні рани рогівки. Поверхневі рани характеризуються ураженням переднього (епітеліального) шару; у разі глибоких ран додатково травмується паренхіматозний шар, а за проникних ран - вся товща рогівки.

Поверхневі ушкодження мають найбільш сприятливий перебіг, бо зазвичай гояться без утворення рубця. Більш глибокі поранення, що досягають паренхіми, особливо заднього основного шару, завжди становлять небезпеку подальшого поширення і заживають з утворенням рубця. Проте найбільш небезпечними є проникні рани, що відкривають доступ для інфекційних агентів до внутрішніх частин ока.

Симптоми. Одразу після поранення у тварини спостерігається сильна сльозотеча, блефароспазм і болючість ураженого ока. Ці явища виникають раптово і з часом поступово зменшуються (за поверхневих ушкоджень) або навпаки, посилюються (за умов розвитку запалення).

При поверхневих пораненнях дефекти можуть бути настільки незначними, що їх не можна визначити простим оглядом. У цьому випадку необхідно застосовувати кератоскопію або пробу з флюоресцеїном.

При глибоких ушкодженнях ознаки ураження є більш помітними, бо навколо ушкодження розвивається реактивне запалення, що характеризується помутнінням і васкуляризацією рогівки.

При проникних пораненнях відбувається витікання камерної вологи, зниження внутрішньоочного тиску і випадіння райдужки, що часто стає причиною розвитку передньої синехії.

Більш тяжкі наслідки розвиваються при інфікуванні рани і поширенні інфекції на глибокі частини ока (гнійні ірит, хоріоідит, увеїт, ендофтальміт або панофтальміт).

Прогноз. При поверхневих пораненнях можна сподіватися на повне відновлення рогівки. Глибокі ураження завжди залишають наслідки у вигляді рубців. При проникних ранах прогноз є обережним.

Лікування. Якщо в рогівці виявлено стороннє тіло, його треба видалити, а око промити 3 %-вим розчином борної кислоти з наступним використанням крапель сульфацилу натрію, крапель та мазей антибіотиків (пеніцилін, гентаміцин, левоміцетин), очного гелю «Актовегін» або «Солкосерил». Загоєння відбувається скоріше у разі застосування ретробульбарної новокаїнової блокади.

Проникні рани рогівки закривають швами, не проколюючи рогівку наскрізь (вікрил чи поліамід 6-0 - 8-0). Рани, що розташовані поблизу лімба закривають підшиванням до їх поверхні клаптика кон’юнктиви.

Запалення рогівки або кератит (Keratitis) у котів є досить поширеною хворобою і може перебігати у вигляді обмеженого місцевого процесу або одночасно з ураженням інших частин ока.

Етіологія. Кератити викликаються найрізноманітнішими факторами, що діють безпосередньо на рогівку або через кровоносну і лімфатичну системи. Екзогенними чинниками, що є механічні, фізичні, хімічні та інфекційні ураження.

Симптоми. Найбільш характерними клінічними ознаками кератитів є: помутніння, перекорнеальна ін’єкція та васкуляризація рогівки, а також втрата блиску і дзеркальності її поверхні.

Помутніння рогівки при кератитах виникає внаслідок скупчення клітинних елементів, а також за рахунок змін в самих клітинах і стромі рогівки. Помутніння можуть локалізуватися на різній глибині й мати різне забарвлення: при невеликій кількості інфільтрату вони сірувато-білі, при значній - інтенсивно білі, а у разі гнійного запалення помутніння набувають жовтуватого кольору.

Майже одночасно з утворенням інфільтрату розвивається і васкуляризація рогівки, що відбувається за рахунок кон’юнктивальних, епісклеральних або склеральних судин (вставка ЗО).

Що стосується класифікації кератитів, то вона не є досконалою, внаслідок різноманіття форм запалення рогівки.

У медичній офтальмології поширена класифікація за етіологічними чинниками: обмінні, бактеріальні, вірусні, грибкові, інфекційно-алергічні та посттравматичні.

У ветеринарній офтальмології кератити класифікуються на поверхневі, глибокі і задні, гнійні і асептичні. Хоча існують й інші види кератитів.



загрузка...