загрузка...
 
ХВОРОБИ ВУХ
Повернутись до змісту

ХВОРОБИ ВУХ

Вухо складається із трьох частин: зовнішнього (вушна раковина і слуховий прохід), середнього (барабанна порожнина із слуховими кісточками) і внутрішнього (перепончастий лабіринт заповнений перилімфою).Вушна раковина єшкірна складка, в основіякої лежить хрящова пластинка. Вона має форму воронки, закріпленої на зовнішньому слуховому проходіі служить для прийому коливань повітряі передачіїх через вушний канал до барабанної перетинки. Форма вушної раковини породо-специфічна. Кожа зовнішньоїїї поверхнівкрита густою шерстю, внутрішньої - більш тонка, усіяна невеликою кількістю довгого волоссяіщільно прилягає до хряща.

Барабанна перетинка тонка (0,2 мм) і напівпрозора.

Вуха у більшості котівдуже чутливі і реагуютьдаже на незначні механічніподразнення. Тому не завжди є необхідність проводити різні маніпуляції з ними.При необхідності виконують огляд зовнішньої, а також внутрішньої сторони вушних раковин, наскільки цьому дозволяє йогобудова.

Внутрішня поверхня вушної раковини в здоровому стані рожеваі чиста, зустрічаються тільки незначне скопичення вушної сірки. При значному забрудненні та виділеннях із вуха його очищають за допомогою ватних тампонів. Для чистки вух краще користуватися спеціальним зоолосьоном, який володіє протизапальною і акарицидною дією. Автори з успіхом для обробки вушної раковини використовують 1%-ний розчин етонію, який володіє знежироючою, омиляючою, протизапальною та антиоксидантною дією. Нерекомендується застосовувати воду або інші рідини. Якщо внутрішня поверхнявуха суха, то її змазують любим гігієничним кремом.

Гематома вушної раковини

Гематома вушної раковини виникає внаслідок укусів, забитті, ударах лапами (вставка 40), при запаленні вушної раковини різного генезу. Локалізується як на зовнішній, так і на внутрішній поверхні раковини. Утворення гематоми виникає швидко у вигляді обмеженої, овальної або продовгуватої форми, флюктуючої, спочатку гарячої і болючої припухлості. При наявності гематоми вушна раковина звисає, тварина постійно трясе
головою, що призводить до п зоїльшення. швидкість і величина гематоми залежить від пошкодження судини ( при розривах артерій вона більша за розмірами), а також від опірності тканин (вставка 41).

Лікування гематоми полягає в аспірації вмістимого із порожнини або її розтинанням з видаленням згустків крові (вставка 42).

Рис. 15.Захисний ковпак

 

Для зупинки кровотечі ( в свіжих випадках) вводять 3%-ний розчин перекису водню, після чого порожнину ретельно промивають теплими розчинами фурациліну або етакридину, з послідуючим введенням розчину новокаїну з антибіотиками і накладанням тиснучої пов'язки, прижатої до затилку вушної раковини, яку знімають через 2-3 дні.

Частіше застосовують оперативне лікування, яке заключається у розтині гематоми, не травмуючи крупних кровоносних судин вушної раковини. Після видалення згустків крові рану закривають швами, підшиваючи шкіру до хряща з обох боків її.

При цьому на вушну раковину накладають прошивні лігатури з валиками, пластичні матеріали (сітки, пластинки) тощо (вставка 43, 44). Шви знімають на 8-9 день. Хворе вухо захищають різноманітними пов'язками, пластинами, а також ковпаками (рис. 15 ).

Запалення зовнішнього вуха (Otitis externum)

Запалення зовнішнього вуха у котів виникає внаслідок травми, накопичення та розкладання вушної сірки, епітелію, сторонніх предметів, екземи, паразитарних та грибкових ураженнях.

Симптоми. Хвора тварина наклонює голову в сторону ураженого вуха, трясе нею, тре вухо лапами, об сторонні предмети. Шкіра вух гіперемірована, болюча. Волосся внутрішньої поверхні вуха склеєні липким, кислого запаху ексудатом. Шкіра з ознаками мацерації, утворенням виразок. При надавлюванні на основу вуха відчувається характерні шуми плеску. Захворювання, при ускладненні гноєрідною мікрофлорою, може ускладнюватися некрозом барабанної перетинки і виникненням запалення


 


середнього вуха. При хронічному перебізі хвороби шкіра слухового проходу слерозується і потовщується, в місцях виразок розростається грануляційна тканина, а слуховий прохід звужується, втрачається слух. З вуха постійно виділяється гнійний ексудат.

Лікування зовнішнього отиту полягає у ретельній очищенні вушної раковини і слухового проходу від ексудату й забруднень ватними тампонами, змочених теплим розчином перекису водню або питної соди. Після ретельного висушування в слуховий канал вводять 10% ний розчин димексиду з діоксидином (3:1), а шкіру змазують йод- гліцерином, йодоформефіром або антисептичними мазями. Антибіотикотерапія.

У разі хронічного запалення зовнішній слуховий прохід промивають двічі на день теплим содовим розчином, а шкіру обробляють антисептичними мазями. Розростання грануляційної тканини припікають паличною ляпису або видаляють за допомогою електро - чи лазерного скальпеля.

Для стимуляції імунобіологічної реактивності організму і регенерації епітелію використовують тканинні препарати, імуностимулятори, фізіопроцедури.

Запалення середньою вуха (0(Ш$шеі1іа)

Запалення середнього вуха у котів зустрічається рідко. Воно розвивається внаслідок травм у висковій ділянці з проривом барабанної перетинки, а також з боку зовнішнього вуха, при неправильному або запізнілому його лікуванні. Крім цього через слухову трубу в барабанну порожнину мікроорганізми можуть проникати з глотки.

Запалення середнього вуха може бути серозно-катарального, а частіше гнійно-катарального запалення.При такомуураженні нерідко виникає прободання барабанної перетинки. Клінічно захворювання проявляється болючістю в області вуха, підвищенням загальної температури, пригніченням. Тварина наклонює голову в сторону хворого вуха, трясе головою, може реєструватися блювання, ознаки паралічу лицьового нерва. При прориві барабанної перетинки із зовнішнього слухового проходу виділяється неприємного запаху гнійний ексудат.Тварина втрачає слух, а при ураженні внутрішнього вуха захворювання ускладнюється ураженням центральної нервової системи.

При накопиченні гнійного ексудату в середньому та внутрішньому вусі можливе руйнування кісткового пухиря і прорив гнійних мас у м’які тканини з розвитком флегмони.

Діагноз встановлюють за клінічними ознаками, підтверджується рентгенологічними або томографічними дослідженнями (рис. 16.).

Рис. 16. Запалення середнього і внутрішнього вуха: а, б-рентгеногарами в різних площинах; в- томографія; г- лізіс стінки барабанної порожнини.

 

Лікування заключається в ретельному очищенню слухового проходу ватним тампоном, змоченим 3%-ним розчином перекису водню, після чого закапують розчин димексиду й діоксидину 3:1. Застосовують також трипсин, хімотрипсин, профезим і другі ферментні препарати, розчинені на новокаїні, краплі сафродексу, сафрокорту тощо. Добрі результати автори отримали при застосуванні ізатизону. Тварині назначають загальну антибіотико- сульніламідо - та імуностимулюючу терапію, зігріваючі компреси.

З метою видалення гнійного ексудату з барабанної порожнини проводять її трепанацію з послідучим дренуванням.



загрузка...