загрузка...
 
Використання епістемічних операторів тексту для висловлювання позиції автора тексту ; Філологія. Методика. Педагогіка
Повернутись до змісту

Використання епістемічних операторів тексту для висловлювання позиції автора тексту

Н. М. Сініцина, cт. викладач

Оператори — це елементи, функція яких — ставити одну лінгвістичну даність у відповідність до іншої. Епістемічні оператори є лінгвістичним засобом відображення епістемічних модальностей, до яких у логіці належать поняття «знаю», «вірю», «сумніваюся», «спростовую».

До епістемічних операторів (далі — ЕО) слід віднести функціональні елементи, які висловлюють ступінь і спосіб усвідомлення мовцем змісту висловлювання та оформлюють висловлювання, дискурс і цілий текст. Очевидно, що можна розглядати ЕО як елементи функціонально-семантичного поля (ФСП), тому що їх об’єднує спільна семантика — здатність висловлювати ступінь вірогідності інформації, що повідомляється, спільна функція — оформлення висловлювання, дискурсу або тексту та їх зв’язку із суб’єктом.

Функціонально-семантичне поле складається з лексичних і граматичних засобів. Це — дієслова мислення і знання, що виступають у функції оцінки вірогідності висловлення та вживаються у різноманітних синтаксичних конструкціях — у формі вступних і вставних елементів, у складі повних і еліптичних висловлень, а також прислівники й адвербіальні елементи і різноманітні граматичні конструкції.

Дієслова з епістемічним значенням і адвербіальні елементи, що визначають ціле висловлення, були предметом розгляду вітчизняних та закордонних лінгвістів. Н. Д. Арутюнова приділила велику увагу опису «модального партнера пропозиції — експліцитного модусу», зокрема модусу ментального плану, використовуючи матеріал російської мови [1]. Шведська дослідниця Ейджмер [2] зробила докладний аналіз епістемічних характеризаторів, але не розглядала їх використання в тексті. Е. Я. Мороховська [3] аналізувала деякі функціонально-семантичні особливості операторів тексту. Всі дослідники вважають, що предикати пропозиційного відношення дозволяють проникнути у внутрішній світ суб’єкта і сприяють правильній інтерпретації його висловлення, виявленню його комунікативних установок.

На основі аналізу операторів можна зробити висновок, що статус оператора завжди на ранг нижчий за статус операнда, тобто оператором висловлювання може бути словесна форма або вступне висловлювання, оператором дискурсу — пропозиція, у ролі оператора дискурсу або тексту, як правило, виступають одиниці статусу абзацу, розділу або глави. Важливою особливістю є те, що вони виступають як сигнал, що орієнтує слухача, який сприймає інформацію, на її правильну оцінку у логічному, соціальному і евіденціальному контексті [4].

ФСП епістемічних операторів має поліцентричну структуру. Варто виділити дві великі групи ЕО, кожна з яких містить цілий ряд підполів. До першої групи належать підполя ЕО, що відображають різний ступінь вірогідності інформації, яку має висловити мовець (підполя знання, незнання), до другої — підполя ЕО, що відображають спосіб усвідомлення суб’єктом інформації, яку він висловлює (підполя логічних та емотивних ЕО). У кожному з підполів можна виділити мікрополя. Ядро кожного мікрополя представлене дієсловом мислення та знання, а також прислівниками, які відображають різний ступінь вірогідності висловлювання. Дієслова мислення і знання у функції ЕО можуть зустрічатися в складі вступних або вставних елементів, повних та еліптичних висловлювань. Наприклад, ядром мікрополя невпевненості, яке входить у підполе «вважання», є такі елементи, як I think, I suppose, I guess, probably, possibly, I think it is necessary to tell you та інші. Щодо ЕО дискурсу, то це можуть бути такі висловлювання, як: I think so або That’s what I think about it. ЕО «вважання» сигналізують обрану позицію суб’єкта щодо правдивості висловлювання, а також те, що суб’єкт недостатньо впевнений у своїй правоті, щоб обійтися без оператора або інакше кваліфікувати своє висловлювання (наприклад, I am sure, I am certain, undoubtedly).

Однак у деяких ситуаціях спілкування ті ж самі ЕО можна розглядати як периферійні елементи мікрополя. Для пояснення цього явища можна скористатися положенням А. Бондарко [5] про співвідношення системи і середовища.

В реальній ситуації спілкування вибір одного із засобів, що складають ФСБ (тобто певну парадигму), часто зумовлений екстралінгвістичними факторами, скажімо, ціллю висловлення або соціальним статусом комунікантів. Наприклад, Луїза , персонаж п’єси П. Шеффера «Вправа для п’яти пальців» обирає використання ЕО I should have thought, щоб кваліфікувати своє висловлювання. Значення надзвичайної ввічливості або надзвичайної обережності, притаманне всьому виразу, послаблюється у ситуації, коли Луїза все висловлювання вимовляє різко (sharply), як указується у авторській ремарці:

Louise (sharply): I should have thought it was a sign of maturity to want to become more educated. Вибір ЕО визначається соціальним статусом Луїзи, її вихованням, а інтонація викликана певною мовною ситуацією. При такому використанні ЕО I should have thought слід віднести до периферії мікрополя «надзвичайної ввічливості».

Ще один приклад з цієї п’єси є ілюстрацією використання ЕО, що відноситься до мікрополя комунікативно-логічних операторів, для оформлення висловлювання, що виражає думку суб’єкта.

Clive: Anyway, there were two free seats.

Stanley: What for?»

Clive: A play (he smiles hopefully).

Stanley (aloofly): Was it any good?

Clive: Yes, it was splendid, as a matter of fact.

Намагаючись зміцнити свій авторитет у батька, Клайв представляє свою точку зору як факт.

Під впливом чинників контексту і мовної ситуації ЕО можуть втрачати семантичні властивості ядерних елементів мікрополя. У таких випадках їх варто розглядати як периферійні елементи, що входять у зони перетинання з іншими мікрополями або знаходяться на межі поля ЕО і виконують функції маркерів ввічливості або імітації ввічливості. Так, тигр у сучасній англійській дитячій казці, який виявився зовсім не ввічливим, бо з’їв все, що було в домі, не забував додавати до своїх висловлювань епістемічні оператори: «I think I’d better go now», — сказав він, коли виходив, та «Do you think I could have tea with you?» — коли зайшов, і тим він заслужив добре відношення з боку всієї родини.

Оператори, що оформлюють дискурс, можна розглядати у межах тих мікрополів, що і оператори, які оформлюють висловлювання. Оператори, що оформлюють абзацний комплекс або текст, не так легко піддаються класифікації, бо вони мають складний зміст та форму і, як правило, відображають цілий комплекс ідей і настроїв автора. Всі три типи ЕО слід вважати текстовими операторами, тому що своє змістовне та функціональне наповнення вони одержують тільки у тексті, іноді у контексті певної мовної ситуації, а іноді тільки в межах усього тексту.

ЕО, що оформлюють висловлювання і дискурс, характерні як для усного, так і письмового мовлення. ЕО тексту оформлюють переважно даності письмового мовлення. За своєю функцією вони призначені відбивати претензії автора на істинність, точність або повноту трактування матеріалу, що висловлюється, підготувати читача до сприйняття твору, підвести підсумки тому, що було висловлено, і зробити висновки.

У творах художньої літератури ЕО часто зустрічаються у формі авторських відступів. Автор також може давати епістемічну оцінку змісту твору через висловлювання свого персонажа: «Well, James, I think we have cleared your little problem up, and our breakfast awaits us at home. Come, Watson. As to you, sir, I trust that a bright future awaits you in Rhodesia, for once you have fallen low. Let us see, in the future, how high you can rise». В цьому невеликому абзаці, що завершує оповідання Конан Дойля «The Adventure of the Three Students», але не зв’язано безпосередньо з основною розповіддю, Ш. Холмс підводить логічний підсумок усьому оповіданню, підсумок, що включає його особисте оптимістичне ставлення.

На основі розгляду матеріалів газет та журналів економічного напрямку можна вважати, що авторська позиція в статтях більш завуальована, ніж у творах художньої літератури. Слід відмітити тенденцію до вживання адвербіальних елементів та безособових зворотів як епістемічних операторів. Автори таких статей часто посилаються на думку спеціалістів-аналітиків, і тоді, очевидно, їх позиція виявляється через вибір цитати спеціаліста. Ізоморфізм в оформленні і вираженні епістемічної кваліфікації висловлення, дискурсу і тексту зв’язаний з відбиттям у мові деяких закономірностей людського мислення, дослідженням яких займається епістемічна логіка.

Література

1. Арутюнова Н. Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. — М., 1988. — 341 с.

2. Aijmer К. Evidence and the Declarative Sentence. Stockholm, 1980.

3. Мороховская Э. Я. Лингвистический статус и функционально-семантические особенности экстенсиональных операторов текста // Текст как важнейшая единица коммуникации (в диахронии и синхронии). — К., 1984. — С. 42—49.

4. Урмсон Дж. О. Парентетические глаголы // Новое в зарубежной лингвистике. — М., 1985. — Вып. ХVI. — С. 196—216.

5. Бондарко А. В. Понятия «семантическая категория», «функционально-семантическое поле» и «категориальная ситуация» в аспекте сопоставительных исследований // Методы сопоставительного изучения языков. — М., 1988. — С. 12; Бондарко А. В. Опыт лингвистической интерпретации соотношения системы и среды // Вопр. языкознания. — 1985. — № 1. — С. 13—23.




загрузка...