загрузка...
 
Козько Володимир Миколайович, Юрко Катерина Володимирівна, Соломеник Ганна Олегівна, Кузнєцова Анастасія Анатоліївна, Гаврилов Анатолій Вікторович, Решетник Анастасія Вікторівна Оцінка ефективності терапії хронічного гепатиту С на тлі ВІЛ інфекції
Повернутись до змісту

Козько Володимир Миколайович, Юрко Катерина Володимирівна, Соломеник Ганна Олегівна, Кузнєцова Анастасія Анатоліївна, Гаврилов Анатолій Вікторович, Решетник Анастасія Вікторівна Оцінка ефективності терапії хронічного гепатиту С на тлі ВІЛ інфекції

Кафедра інфекційних хвороб

Харківський національний медичний університет, м. Харків

Вступ.

ВІЛ-інфекція є суттєвою проблемою медицини як в Україні, так і у світі. Розробка схем високоактивної антиретровірусної терапії дозволила значно знизити захворюваність і смертність серед ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Тому на перший план виходять ускладнення захворювань печінки, пов’язаних із хронічною HCV-інфекцією (хронічний гепатит, цироз печінки, гепатоцелюлярна карцинома). У зв’язку з цим поряд з розробкою заходів специфічної та неспецифічної профілактики як ВІЛ-інфекції, так і HCV- інфекції, актуальною залишається проблема удосконалення етіотропної противірусної терапії хронічного гепатиту С (ХГС) у ВІЛ-інфікованих осіб.

В Україні зареєстровано 174824 ВІЛ-інфікованих, у 34734 осіб спостерігається синдром набутого імунодефіциту (СНІД). На території Харківської області зареєстровано 4479 ВІЛ-інфікованих, у 448 осіб діагностовано СНІД. Частота HCV- інфекції серед ВІЛ-інфікованих у Східній Європі складає 47,7 %. Частота виявлення ВІЛ-інфекції у хворих парентеральними гепатитами складає 2,3 %.

Концентрація РНК вірусного гепатиту С (ВГС) прямо пов’язана с прогресією ВІЛ-інфекції та смертності від СНІДу. Ко-інфекція ХГС/ВІЛ може сприяти підвищенню ризику гепатотоксичності, частоти розвитку фіброзу печінки (в 2-5 разів), цирозу, печінкової недостатності, гепатоцелюлярної карциноми (ГЦК) і пов’язаної з ними смертності. У ВІЛ-інфікованих пацієнтів спостерігається висока концентрація HCV у крові (в 2-8 разів), низька частота спонтанного одужання при гострому гепатиті С, а також високий ризик передавання HCV від матері до дитини і статевим шляхом.

Мета роботи: оцінити ефективність терапії хворих на вірусний гепатит С на тлі ВІЛ-інфекції.

Основна частина.

Дослідження проводились на кафедрі інфекційних хвороб Харківського національного медичного університету та на базі Обласного центру профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом. Під спостереженням знаходились 20 хворих із ко-інфекцією ХГС/ВІЛ, з них 16 жінок і 4 чоловіки. Середній вік хворих дорівнював (35,1±2,2) роки. У всіх хворих була діагностована ВІЛ-інфекція, 3 клінічна стадія, а також ХГС, HCV РНК (+), помірного ступеня активності. У двох пацієнтів також був виявлений хронічний гепатит В. Дванадцять пацієнтів вживали ін’єкційні наркотики.

До початку противірусної терапії хворі отримували високоактивну антиретровірусну терапію (ВААРТ) першої лінії  протягом 12-18 місяців, тому рівень CD4 був вище 350 кл/мкл, а вірусне навантаження ВІЛ дорівнювало нулю. Клінічні прояви ВІЛ-інфекції були відсутні. Всі хворі отримували ВААРТ, крім того 10 хворих отримували ПЕГ-ІФН ?2а 180 мкг/добу + рибавірин 800-1200 мг/добу та 10 хворих ПЕГ-ІФН ?2в 1,5 мкг/кг/добу + рибавірин 800-1200 мг/добу. Тривалість противірусної терапії дорівнювала 48 тижнів.

Біохімічна відповідь спостерігалася в 14 (70 %) пацієнтів. У 12 (60 %) хворих спостерігалася рання вірусологічна відповідь, а в 10 (50 %) пацієнтів стійка вірусологічна відповідь. У 2 (10 %) хворих відбувся рецидив ВГС, 2 (10 %) хворих не відповіли на призначену терапію. 6 (30 %) хворим терапія була припинена до 12 тижнів через побічні дії (анемія, нейтропенія, грипоподібні симптоми, депресія, дисфункція щитоподібної залози).

Висновки. Таким чином, у 10 (50 %) пацієнтів спостерігалася стійка вірусологічна відповідь.

Манушина Світлана Вікторівна Складний випадок у практиці лікаря-інфекціоніста щодо діагностики лихоманки невстановленої етіології

Середино-Будська центральна районна лікарня

м. Середина-Буда

Основна частина.

Хворій Б., 60 років, була призначена консультація інфекціоніста на шостий день перебування на стаціонарному лікуванні у терапевтичному відділенні ЦРЛ з діагнозом “Лихоманка невстановленої етіології”.

Скарги під час огляду на погане самопочуття, загальну слабкість, головний біль, запаморочення, підвищення температури до 40 0С, озноб, біль у животі, правій половині грудної клітки, біль у м’язах, проноси.

З анамнезу захворювання: хворіє протягом двох тижнів, коли відмітила болі в животі, втрату працездатності за рахунок загальної слабкості, болю в м’язах. На початку захворювання температура була субфебрильною (хвора за медичною допомогою не зверталась – лікувала ГРЗ), але стан погіршувався, звернулась до дільничного терапевта, оглянута хірургом і госпіталізована для стаціонарного обстеження в терапевтичне відділення на восьмий день хвороби. Консультована обласним гастроентерологом та нейрохірургом. Встановлено діагноз «Хронічний холецистит, ст. загострення. Остеохондроз поперекового відділу хребта».

Анамнез життя: мешкає в приватному будинку, має господарство (кози), є багато хатніх мишей. В анамнезі респіраторні захворювання, хронічний бронхіт, гіпертонічна хвороба.

Під час огляду: стан хворої тяжкий, знесилена, самостійно підвестись у ліжку не може. Шкіра бліда, суха, гаряча на дотик, чиста. Периферичні лімфатичні вузли не збільшені. В легенях дихання везикулярне з жорстким відтінком, ЧДР 22 за хвилину. Серцеві тони ослаблені, ритмічні, систолічний шум на верхівці, ЧСС 120 за хвилину, АТ 100/70 мм рт. ст. Язик сухий, обкладений сірим нальотом, більше у кореня. Живіт помірно здутий, чутливий при глибокій пальпації в правому підребер’ї, бурчить за ходом кишечнику. Печінка біля краю реберної дуги. Селезінка не пальпується.

Асиметрія поперекової ділянки справа за рахунок додаткового утворення м’яко-еластичної консистенції, розмірами до 10 см у діаметрі, не болючого при пальпації. Симптом постукування від’ємний. Периферичних набряків немає. Діурез достатній. Стілець послаблений.

За результатами обстеження: аналіз крові клінічний – ШОЕ-40 мм/год, помірний лейкоцитоз зі зсувом вліво;

аналіз сечі клінічний – білок і цукор – негативні, лейкоцити – поодинокі в полі зору, слиз – помірна кількість.

УЗД органів черевної порожнини: явища хронічного холециститу, сечо-солевий діатез.

Отримувала лікування: дезінтоксикаційна терапія, левофлоксацин, цефтріаксон, флуконазол внутрішньовенно.

За даними огляду, клініко-лабораторного обстеження, даних УЗД органів черевної порожнини у хворої гострої інфекційної патології не виявлено.

Але, згідно стандартів обстеження хворих з тривалою гарячкою, призначено:обстеження крові на гемокультуру – результат негативний; обстеження на малярію методом товстої краплі – результат негативний; обстеження на ВІЛ (за згодою пацієнта) – результат негативний.

Хворій проведена КТ нирок, позачеревного простору і встановлено діагноз – паранефрит справа. Хвора прооперована.



загрузка...