загрузка...
 
5. Бронхіоло-альвеолярний рак
Повернутись до змісту

5. Бронхіоло-альвеолярний рак

Дана форма раку легень відноситься до високодиференційованого злоякісного процесу, при якому ракові клітини мають перстнеподібну форму  з малою кількістю мітозів і низькою схильністю до поліморфізму. Перший опис  раку такого типу належить L.Malassez (1876).  З огляду на макроскопічний характер пухлини автор назвав її мозкоподібною. Інші фахівці, що зустрічали в легенях схожу пухлину, давали їй свою назву: псевдопневмонічний рак легень, дифузна слизоутворююча циліндроклітинна карцинома, альвеолярний карциноз, високодиференційована аденокарцинома, злоякісний аденоматоз легень і тому подібне

Зустрічається бронхоальвеолярний рак легень у будь-якому віці, але частіше за все вражаються особи 40-60 років. Загалом дана форма раку серед інших легеневих злоякісних процесів зустрічається в 1-8% випадків. Як і при інших злоякісних процесах легень в анамнезі таких хворих, фіксують інтенсивне і тривале тютюнопаління. У перебігу процесу виділяють доброякісну і злоякісну форми. За морфологічною поширеністю бронхіоло-альвеолярний рак буває вогнищевим – обмеженим і дифузним – поширеним. Є думка, що це різні фази перебігу одного й того самого процесу.

Скарги хворих нагадують такі при хронічних захворюваннях легень: слабкість, втома, виснаження, втрата апетиту і ваги. Особливий, і  значною мірою патогномонічний характер має кашель. Останній у більшості хворих (до 70%) носить дуже продуктивний характер. Мокрота при цьому відрізняється слизово-водянистою консистенцією. У    превалюючої    кількості   хворих   вона   пінистоподібного характеру. Мокротиння виділяється, а часто навіть виливається повним ротом незалежно від просторового положення хворого: у лежачому, сидячому чи стоячому положеннях. Відомі випадки, коли за добу хворий виділяв до 1,5 – 2 літрів мокротиння. Однак не потрібно лише дану ознаку робити абсолютно патогномонічною, оскільки відомі випадки, коли процес супроводжувався виділенням незначної кількості мокротиння. Інша справа, що останнє при бронхіолоальвеолярному раку  ніколи не буває гнійним. В усіх випадках мокротиння швидше має водянистий характер (Л.Т.Малая). Більше того, автор стверджує, що у 17% хворих мокротиння взагалі відсутнє.

Звертає на себе увагу дисоціація клініко-морфологічних ознак, за якою при виділенні значної кількості мокротиння над легенями не прослуховується така кількість вологих хрипів, яка б відповідала клінічному перебігу процесу.

Рентгенологічне обстеження дозволяє знайти у різних хворих дуже варіабельні типи променевої картини. Визначаються вогнищеподібні тіні на тлі значно вираженої перибронхіальної інфільтрації. Рівень останньої буває таким, що дає змогу продивитись просвіт бронхів. Оскільки власне бронхи при аденоматозі легень ніколи не уражаються, а злоякісні клітини виповнюють альвеоли, альвеолярні ходи і респіраторні бронхіоли, вдається установити наявність дрібних і середніх за розміром вогнищ переважно у периферійних відділах легень.  Перелічені зміни можуть локалізуватись у різних частках та зонах. При  розташуванні процесу у верхівках доводиться проводити диференціальний діагноз з вогнищевим туберкульозом або бронхопневмонією. Урахувавши клінічні і рентгенологічні дані, розмежувати ці процеси все ж вдається. При локалізації патологічних змін у середніх і нижніх відділах потрібні диференціальна діагностика та розмежування із вогнищевою пневмонією,  вогнищевим туберкульозом і професійними захворюваннями. Стосовно розмежування із туберкульозом необхідно сказати таке. І при туберкульозі, і при цій формі раку легень загальний стан пацієнтів дуже схожий: сіро-землистий колір шкіри, астенія. Проте в очах канцерозного хворого звичайного спостерігаються сум і безвихідь, а на обличчі «фтизіка» - лихоманковий рум’янець та особливий «блиск очей». Має місце значна різниця у характері мокротиння: при туберкульозі – гнійний, при аденоматозі – водянистий або взагалі немає. Не можна забувати про значення анамнезу та про контакт із туберкульозними особами чи такими, що тривало кашляють, а поготів – із тими, що перебували у місцях позбавлення волі або відносяться до контингенту ризику на туберкульоз. Отже, диференціальна діагностика бронхіоло-альвеолярного раку складна і вимагає значних зусиль. Але головне, що потрібно лікарю для перемоги, – це наявність знань, основи яких наведені вище.

Вогнищева пневмонія відрізняється від цієї форми раку збереженим загальним фізичним станом  при порушенні працездатності, що «трапилось учора чи позавчора» у зв’язку із застудою чи чимось подібним. Тобто вогнищева пневмонія чітко обмежена хронологічно.

Про професійне захворювання буде свідчити відповідний «робочий маршрут», превалювання задишки та «розтягнений у часі» розвиток захворювання.

Бронхологічне дослідження при бронхіоло-альвеолярному раку  може допомогти в діагностиці, особливо на ранніх стадіях процесу. Виконаний лаваж бронхів із наступним цитологічним дослідженням може не лише вказати на характер процесу, а й на його форму.  Не багато може дати лінійна та комп'ютерна томографії, хоча вузликові утворення можуть «натякнути» на аденоматоз. На комп’ютерних  томограмах добре видно прохідність бронхів та інтерстиціальний набряк, що у більшості випадків приймають за пневмонію.  Реакція лімфовузлів кореня легені, звичайно запізнюється. При функціональній збереженості хворого та однобічному процесі доцільна лікувально-діагностична торакотомія. Лише вона може допомогти у диференціальній діагностиці лікарю, а втім, і  хворому, оскільки ця форма раку легень не чутлива до хіміо- і рентгенотерапії, отже, надія при ній лише на своєчасне оперативне втручання.



загрузка...