Дане патологічне утворення належить до природжених вад легень. Уперше воно було описане Wrisbеrg у 1778 р. В основі цієї вади лежить «відшнурування» верхньомедіальної частини верхньої частки легені непарною веною, витоки якої, як відомо, знаходяться у наддіафрагмальному відділі заднього межистіння і спрямовуються уверх по боковій поверхні хребта, прикриваючись медіастинальною плеврою. Вище кореня легені непарна вена приймає в себе гілочки, що йдуть від верхніх відділів грудної порожнини. У разі розвитку даної вади непарна вена відшаровує медіастинальну плевру у зовнішньому напрямку і її дуплікатурою «передавлює» верхню частку легені зверху донизу у напрямку до кореня легені, де знаходиться дуга непарної вени. При цьому може бути відділена більша чи менша частина легені, що й послужило наданню цьому недорозвиненому фрагменту назви «частка непарної вени». Синонімами назви є «верхня додаткова частка правої легені», «частка Врізберга» та ін.
Оскільки розвиток даної вади хронологічно відноситься до внутрішньоутробного періоду розвитку плода, то цілком зрозуміло, що усі елементи даної частки є недорозвиненими, особливо це стосується бронхіальної системи. З іншого боку, судинна система при цьому страждає найменше. Оскільки нормального відтоку бронхіального вмісту із даної частки немає, А.І.Абрикосов вважав, що в ній часто розвиваються бронхоектази. Внаслідок відсутності нормальної аерації, що зумовлено тиском на бронхи різного порядку, частка непарної вени буває у різній мірі гіпопневматизована. Рівень гіпопневматизації залежить від рівня – зтиснення бронхів, а вони цьому піддаються у різній мірі, залежно від калібру, отже, і наповнення повітрям даної частки буде різним, тобто вогнищевим. У деяких випадках можливий розвиток навіть повного ателектазу. На цьому тлі, зрозуміло, у неповноцінній частці можливий розвиток будь-яких запальних процесів. Серед них описані неспецифічні пневмонії та абсцеси, вогнищевий та інфільтративний туберкульоз. Відомі випадки туберкулом та деструктивного туберкульозу.
У межах даного підрозділу нас цікавлять вогнищеподібні утворення у цій частці, які можуть спостерігатися при бронхоектазах, часткових ателектазах чи гіпопневматозі, вогнищевих пневмоніях та такому ж туберкульозі.
Необхідно зазначити, що до розвитку наведених ускладнень частка непарної вени у більшості випадків не дає про себе знати і її можна виявити лише випадково під час профілактичної рентгенографії чи обстеження з якогось іншого приводу.
З огляду на відсутність нормальної аерації даної частки при будь-якому патологічному процесі будуть мати місце загальні прояви захворювання: слабкість, втома, кволість, пітливість, підвищена температура. Рівень даних проявів залежатиме від характеру основного процесу. Провідний же легеневий симптом – кашель – буде «стертий», не виражений, оскільки прохідність бронхів порушена. Частіше зустрічається покашлювання. Виділення мокротиння можливе при утворенні нориць між зміненою часткою і нормальною паренхімою. За пневмонічні зміни може дещо сказати анамнез, особливо зв'язок маніфестації процесу із застудою і т.п. За бронхоектази – вік хворого. Найчастіше вони проявляються у молодих людей. За туберкульозний характер вогнищевих утворень може свідчити анамнез, а саме контакт із туберкульозними хворими, професійний анамнез, спосіб життя і таке ін. Відповідне значення в усіх випадках матимуть клінічні дослідження крові. Безумовно, за наявності мокротиння можна сподіватись на результати його мікроскопічного та бактеріологічного досліджень. Але більшість авторів підкреслюють, що такі дослідження залишають головним чином надії. Наш досвід це підтверджує.
Отже, залишається надія на променеві методи. При стандартній оглядовій рентгенографії, окрім вогнищевоподібних утворень у верхньо-медіальному, парамедіастинальному відділі верхньої частки, вдається знайти «каплеподібне» затемнення над коренем легені, яке іноді зливається з останнім. Від цього затемнення у напрямку купола плеври відходить інтенсивна лінійна тінь, яка вигнута зовні. Остання являє собою дуплікатуру межистінної плеври, у якій і знаходиться непарна вена. Дана тінь являє собою «міжчасткову» борозну.
З точки зору практики питання верифікації запального процесу, що має місце у частці непарної вени, має більш науковий характер, ніж прикладний, оскільки у деяких випадках лікування можна добитись позитивного результату, але один раз розпочавшись у морфологічно недосконалій частці, будь-який патологічний процес буде рецидивувати знову і знову. І зовсім неважливо , що це саме за процес. Додаткова частка має бути видалена. Але в усіх випадках операція повинна виконуватись на тлі відповідної антибактеріальної терапії. Таким чином, проведенню диференціальної діагностики між вогнищевою пневмонією і вогнищевим туберкульозом необхідно приділити належну увагу. Головними чинниками диференціації повинні бути анамнез життя і хвороби, дані мікроскопічного і культурального досліджень та характер перебігу процесу. Але затягувати діагностичний процес в усіх випадках не варто, оскільки виключити неопластичний процес можливо лише після цито –, гістологічного досліджень. «Частка непарної вени» не той випадок, коли потрібно випробовувати долю.