У більшості випадків крововиливи в легеню трапляються при механічних травмах різного характеру. До останніх можна віднести тупу травму (від удару, стиснення); різкий поворот, нахил; кашель, особливо сухий, непродуктивного характеру; напруження під час піднімання ваги чи акту дефекації.
Крововилив в одних випадках може відбутись в інтестиціральні прошарки, окутуючи респіраторні відділи, в інших – у альвеоли.
У перших випадках кров потрапляєє у респіраторні відділи лише через кілька днів після дії перелічених етіологічних чинників, коли кров, що потрапила у безкисневий простір, окиснюється до солянокислого гематину та піддається автолізу і лише після цього долає аерогематичну мембрану, просочуючись у альвеоли. Ось тоді у хворого з'являється покашлювання чи кашель з виділенням бурого бронхоальвеолярного вмісту. Майстерно зібраний при цьому анамнез має вирішальне значення та далеко не кожний хворий так уважно ставиться до власного здоров'я, щоб при появі такої єдиної скарги відразу повідомити про це оглядаючого його лікаря. До того ж між цими двома діями (механічне «насильство» - кашель) повинно пройти не менше 5-6 діб. Лікар, що оглядає пацієнта, повинен чітко орієнтуватись у синдромі такого кашлі і знати чинники, які можуть стати причиною крововиливу. З огляду на це, лікар повинен постаратись «витягнути» з хворого вказівку на якийсь із перелічених чинників. За відсутності такого в анамнезі необхідно вивчити можливість розвитку у пацієнта інфаркту легені (див. відпов. підрозділ).
В інших випадках кашель з'являється відразу після дії одного з провокуючих етіологічних факторів. Разом із кашльовими поштовхами хворий відчуває солоний прикус у ротовій порожнині і разом з цим починає відпльовувати яскраво-червону кров невеличкими порціями на відміну від кровохаркання при туберкульозі легень чи вогнищевій формі периферійного раку легені. При двох останніх захворюваннях не буде патогномонічного анамнезу, описаного вище, а буде «туберкульозний» анамнез або онкологічний. При його відсутності – орієнтуватись на вік хворого або його професійний анамнез. Хоча потрібно зауважити, що і туберкульозний, і онкологічний анамнези не можна вважати стовідсотково «діагностичними». Іншої клінічної картини у першу-другу добу при крововиливах такого типу у легені не буває. Зрозуміла річ, якщо хворий не палить і не є постійним споживачем алкогольних напоїв.
Незалежно від остаточної думки, яка сформувалася у лікаря при обстеженні пацієнта, повинна бути виконана оглядова рентгенографія. Лише після цього можна буде виконати бокову оглядову рентгенограму. В одних випадках у верхніх та середніх відділах легень визначається збагачення інтерстиціальних прошарків. На це і потрібно звертати увагу, вивчаючи знімки. У нижніх відділах такі феномени знайти важче з огляду на значну товщину легеневої паренхіми. При динамічному вивченні легень на 2-гу добу у тій же легені і тих самих зонах з’являються дрібні або середнього розміру не дуже інтенсивні негомогенного характеру вогнищеві утворення за рахунок просякання альвеол та бронхоальвеолярних ацинусів автолізованою кров’ю. В інших випадках при першому ж променевому вивченні грудної клітки хворого визначаються неправильної форми вогнищеві утворення слабко інтенсивного характеру без чітких зовнішніх контурів, які нагадують такі при вогнищевій пневмонії. Але для останньої, як відомо, характерна низка анамнестичних та клінічних проявів, які не мають зв’язку з травмою грудної клітки і повинні стати ключовими при проведенні диференціальної діагностики. До чинників, що наводять на думку щодо вогнищевої пневмонії, належить зв'язок процесу з переохолодженням та протягами. У клінічній картині вогнищевої пневмонії переважають температурна реакція та явища неспецифічної інтоксикації. Хоча не потрібно забувати про те, що і при крововиливах у легеню подібні клінічні ознаки можуть з'явитись на 3-4-ту чи пізнішу добу внаслідок інфікування крововиливів бактеріальною мікрофлорою і вже тоді будуть характеризувати не той процес, якому присвячений даний розділ – крововиливи у легеню, а запалення легені у цій зоні, чому сприяла інгібіція респіраторних відділів кров’ю, та приєднання неспецифічної умовно патогенної мікрофлори.
Окрім викладеного, необхідно нагадати про значення при проведенні диференціальної діагностики клінічного дослідження крові. Вогнищеву пневмонію будуть характеризувати лейкоцитоз, зсув формули вліво і т. ін. У той же час до приєднання інфекційного агента крововиливи не будуть давати змін у периферійній крові.