загрузка...
 
2.5.2. Встановлювальні елементи верстатних пристроїв
Повернутись до змісту

2.5.2. Встановлювальні елементи верстатних пристроїв

Тип встановлювального елемента залежить від форми та розмірів поверхні технологічної бази заготовки.

        Для встановлення заготовок на площину (встановлювальна, напрямна або опорна бази) використовують опорні штирі та пластини (див. рисунок 2.20).

Рисунок 2.20 – Встановлювальні елементи для площин:

а) штир з плоскою головкою; б) штир з радіусною головкою;

в) штир з рифленою головкою ; г, д, е) пластини

        Штирі з рифленою та радіусною головками використовують для чорнових баз, а штирі із плоскою головкою та пластини - для чистових баз.

        Для технологічних баз у вигляді циліндричних поверхонь використовують призми (для зовнішніх поверхонь) і різноманітні оправки (для внутрішніх поверхонь), див. рисунок 2.21.

а) види призм

б) приклади установки заготовок 1 з використанням призм 2

         

        в) оправка жорстка                           г) оправка розтискна

Рисунок 2.21 – Призми та оправки

        У розтискних оправках заготовка 2 базується та закріплюється за рахунок деформації у радіальному напрямку пружних елементів (на рисунку 2.21г це тарілчасті пружини 4), що деформуються за рахунок сили W на штоці 5.

При обробці заготовок типу “вал” на більшості операцій технологічними базами є центрові отвори.

У цих випадках використовують центри різних конструкцій, а також за необхідності рухомі або нерухомі люнети (див. рисунки 2.22-2.24).

Центри у загальному випадку поділяють на жорсткі та обертові.

Жорсткі центри використовують як центри, що встановлюють у шпиндель токарного верстата, а обертові - у його задню бабку.

Для підвищення точності обробки використовують плаваючий центр (рисунок 2.22в), конструкція якого дозволяє центру 3 переміщуватися у корпусі 4 в осьовому напрямку до контакту лівого торця заготовки із правим торцем корпуса 4. Зворотний рух центра 3 здійснює пружина, що розміщена в корпусі.

а) види жорстких центрів для встановлення заготовки із внутрішнім центровим отвором та зовнішнім конусом

б) обертовий центр на підшипниках кочення

в) плаваючий центр

Рисунок 2.22 – Види центрів

Для передавання крутного моменту, необхідного для обробки, використовують хомутики, центри з рифленням на конічній поверхні, повідкові патрони (див. рисунок 2.23) тощо.

     

           а)                          б)                                в)

Рисунок 2.23 – Елементи для передавання крутного моменту:

а) хомутик; б) центр з рифленням;

в) повідковий патрон та хомутик (1 – корпус патрона;

2 – палець (поводок) для обертання хомутика)

Для підвищення жорсткості заготовки типу “вал” (за певних умов L/D ? 12) використовують люнети, які можуть бути рухомі або нерухомі (див. рисунок 2.24).

                       а) з двома опорами;    б) з чотирма опорами

                                      в) у патроні та люнеті

Рисунок 2.24 – Конструкції люнетів та схема їх використання

На рисунку 2.24в показана схема обробки шийки колінчастого вала при його встановленні у чотирикулачковому патроні та нерухомому люнеті. Така схема дозволяє також обробляти і правий торець заготовки.

При обробці корпусних заготовок  як технологічні бази часто використовують попередньо оброблені площину і два отвори. При цьому для площини використовують штирі із плоскою головкою або пластини, а в отвори вставляють пальці. Один із пальців виконують циліндричним, а другий - зрізаним (див. рисунок 2.25).

                       а)                               б)                                      в)

 

                              г)                                                  д)

Рисунок 2.25 – Типи пальців та схеми встановлення заготовок:

а) циліндричний гладкий; б) циліндричний з буртиком;

в) циліндричний змінний;

г) базування заготовки на площину і два пальці;

д) базування заготовки на дві площини і зрізаний палець



загрузка...