РОЗДІЛ 2.Концептуальні основи розвитку державної фінансової політики в Україні і за кордоном. 2.1. Системно-структурний аналіз зарубіжного досвіду впровадження державної фінансової політики
РОЗДІЛ 2.Концептуальні основи розвитку державної фінансової політики в Україні і за кордоном. 2.1. Системно-структурний аналіз зарубіжного досвіду впровадження державної фінансової політики
Впровадження і реалізація фінансової політики в зарубіжних країнах має суттєві відмінності від вітчизняної практики та специфічні особливості, які склались у процесі історичного розвитку цих країн, обумовлені їх політичним устроєм, пануючими поглядами на побудову економічної системи та економічну політику. Не останню роль у визначенні фінансової політики відіграють події на світових фінансових ринках, у тому числі кризові явища.
Потрібно також наголосити і на необхідності координації дій у сфері фінансової політики, що властиво, наприклад, країнам Європи, які є членами ЄС та єврозони. Впровадження заходів фінансової політики, які мають однакові орієнтири для цілої групи країн, є унікальним у світовій економічній історії, адже успішність та послідовність виконання основних умов фінансової політики цього об’єднання країн є запорукою його стабільності.
Нарешті, не слід виключати і той факт, що між країнами у їх світовій інтеграції існують тісні економічні зв’язки, а, отже, дії урядів одних країн можуть суттєво впливати на політику інших. При цьому економічно розвинені держави будуть фактично диктувати власні умови тим країнам, які залежать від них. А, отже, у цьому разі важко говорити про незалежність їх фінансової політики. Швидше, мова може йти про певне підлаштування або про політику-реакцію на дії країн-лідерів.
Ще один фактор, який визначає комплекс дій у рамках фінансової політики окремої країни, – це вплив на неї міжнародних фінансово-кредитних інститутів, таких, як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк. Умови отримання допомоги у вигляді довгострокових кредитів на підтримку розвитку економіки або, що трапляється найчастіше, на подолання поточних проблем завжди супроводжуються взяттям урядами країн на себе цілого пакета зобов’язань, пов’язаних, у першу чергу, із перебудовою фінансової політики, впровадженням соціально-непопулярних заходів, таких, як кардинальні реформи у сфері пенсійного забезпечення, системи охорони здоров’я, соціальних пільг і трансфертів тощо. Це також кардинально змінює існуючі підходи до побудови фінансової політики в цих країнах.
З метою вивчення специфіки впровадження фінансової політики тих чи інших країн розглянемо їх основні макроекономічні показники в динаміці. Це дозволить сформувати уявлення про існуючі тренди у цій сфері, а також здійснити загальне порівняння та зробити висновки щодо переваг та недоліків окремих складових фінансової політики.
Розгляд особливостей формулювання і впровадження заходів фінансової політики спробуємо здійснити виходячи з базових компонентів будь-якої країни, а саме: бюджетно-податкової політики, грошово-кредитної політики, політики управління державним боргом. Розгляд інших компонентів, які традиційно розглядаються у працях вітчизняних науковців, а саме: інвестиційна політика, митна політика тощо, здійснюватися не буде. Причиною цього є той факт, що закордонні дослідники виділяють у рамках фінансової політики в першу чергу фіскальну та монетарну політики, фактично поєднуючи те, що вітчизняні вчені розглядають як окреме. Закордонний підхід має більш практичну спрямованість, адже виділення фіскальної і монетарної політики, як правило, обумовлено закріпленням повноважень щодо їх впровадження за регулювальними органами – міністерством фінансів та центральним банком [1– 6 та ін.].
Що стосується вибору країн для аналізу їхнього досвіду, на нашу думку, слід зупинитися саме на тих із них, які мають спільні риси з точки зору політичного устрою, приблизно однаковий рівень економічного розвитку і перелік проблем, що виникають при провадженні заходів у рамках фінансової політики. Саме тому логічним є вибір країн, які представляють Центральноєвропейський регіон: Польща, Чехія, Словенія, Хорватія.
Почнемо з Чехії, яка, як і інші країни, зіткнулася з певними проблемами у реалізації своєї фінансової політики у процесі поступового виходу країни з кризи 2008 р. І хоча економіка цієї країни, як зазначають більшість науковців і практиків, не зазнала катастрофічних втрат від несприятливих подій, проте багато проблем залишаються. Серед них слід виділити такі.
У межах фіскальної політики держави існує необхідність досягнення у середньостроковій перспективі бездефіцитного бюджету. У цілому, можливості для вирішення цієї мети, які існували у Чеського уряду до настання кризи, не були реалізовані повною мірою, тому це завдання залишається і на наступні роки. Бюджет країни має структурний дефіцит, що стало причиною активного використання урядом податкового стимулювання бізнесу разом із автоматичними стабілізаторами, які допомогли в подоланні фінансової кризи. Але це не дозволило повністю уникнути негативних наслідків, і країна мала збільшення державного боргу на кінець 2009 року на третину порівняно із 2008 [7].
Розроблений пакет заходів жорсткої економії не дав тих результатів, на які розраховував уряд країни, а саме: забезпечити стабільне зростання доходів у державний бюджет. До того ж, Чехія у довгостроковій перспективі має розв’язувати наслідки демографічної проблеми, пов’язаної із старінням населення. Це, у свою чергу, призведе до поступового збільшення бюджетних витрат у соціальній сфері до чверті ВВП у 2060 р. У зв’язку з цим уряд Чехії планує знизити дефіцит бюджету до 3% у 2013 році і вийти на збалансований бюджет вже у 2016 році.
Сучасна бюджетна політика Чехії спрямована на поступове зниження бюджетного дефіциту в середньостроковій перспективі до таких показників (відсотки від ВВП): 3,5 – у 2012 р., 2,9 – у 2013 р., 1,9 – у 2014 р. У цілому, уряд країни відзначає існування макроекономічних проблем і кількох несприятливих ризиків, які можуть суттєво вплинути на економічний розвиток, але до 2016 року уряд намагатиметься досягти збалансованого бюджету. Таким чином, темпи зниження дефіциту мають бути 0,7% ВВП кожного року. Більше того, для Чехії з боку ЄС було встановлено ліміт дефіциту бюджету на рівні 1% ВВП, що може бути виконано, за оцінками уряду, не раніше 2016 року [8].
Стратегія консолідації бюджету передбачає реформування таких сфер: пенсійної системи, охорони здоров’я, системи прямих і непрямих податків, освіти, науки, системи фінансування досліджень та інновацій. Також потрібно внести корективи до адміністративної системи та ринку праці, а також провести соціальні реформи (табл. 2.1).
У рамках проведення пенсійної реформи та реформи системи охорони здоров’я уряд Чехії планує розробити і затвердити їх основні параметри, необхідні для досягнення довгострокової стабільності, та зменшити загальне навантаження на бюджет країни з боку цих статей видаткової частини.
Таблиця 2.1
Планові результати консолідації бюджету за основними статтями (2012–2014 рр.), млрд. чеських крон
Назва показника
Значення показника за роками
2012
2013
2014
Ефект від реформування дохідної частини бюджету
30,7
45,8
48,3
Прямі податки
-4,2
8,5
4,2
Непрямі податки
29,1
29,9
35,5
Інші доходи
5,8
7,4
8,6
Ефект від реформування видаткової частини бюджету
0,4
-2,7
-3,1
Соціальні пільги
3,9
10,6
11,1
Реформа системи державного управління
-0,5
-9,5
-10,5
Інші витрати
-3,0
-3,8
-3,7
Баланс планового результату
30,3
48,5
51,4
Відсотки ВВП
0,8
1,2
1,2
Джерело: дані офіційного сайта Міністерства фінансів Чеської Республіки.
З метою швидкого збільшення надходжень до бюджету керівництво уряду Чехії розглядає ПДВ як найбільш перспективне джерело. У той самий час у середньостроковій перспективі необхідно досягти уніфікації його ставок при поступовому збільшенні ставок для пільгових товарних груп, що потрібні малозабезпеченим верствам населення. Механізм безпосереднього розподілу акумульованих коштів централізованими фондами є більш ефективним, ніж непрямі заходи на зразок зменшених ставок ПДВ.
Що стосується механізмів оподаткування фізичних та юридичних осіб, то Чеська республіка має таку систему. Доходи фізичних осіб оподатковуються за ставкою 15%, яка є однаковою для всіх платників. Податок на прибуток юридичних осіб дорівнює 19%. Зараз це найнижче значення за майже 20-тирічний період (у 1992 році ставка дорівнювала 45%). Доходи від депозитів вважаються звичайним прибутком, і тому до них застосовується аналогічна ставка – 19%. Пенсійні та інвестиційні фонди сплачують податок за ставкою 5%. Дивіденди корпорацій оподатковуються за ставкою 15% [9].
Надходження до фондів соціального захисту населення забезпечується такими платежами: 34% – від фонду оплати праці роботодавців; 11% – від заробітної плати працівників; особи, які займаються підприємницькою діяльністю, сплачують 42,5%.
ПДВ сплачується за ставкою 20%, але застосовуються й пільгові ставки для окремих категорій товарів та послуг. Зокрема за ставкою 10% оподатковуються послуги із водо- та теплопостачання, продукти харчування та медикаменти, газети і журнали. Послуги фінансових інститутів не оподатковуються. Так само нульова ставка застосовується при проведенні експортних операцій, наданні поштових послуг, послуг із теле- і радіомовлення, медичних послуг, послуг неприбуткових організацій тощо.
Серед інших важливих податків слід відзначити податок на нерухомість (ставка залежить від типу будівлі та її місцезнаходження) і податок на спадщину та дарування (від 7 до 40%) [10].
Кінцеві результати, яких уряд намагається досягти в середньостроковій перспективі в результаті проведення реформ, подані в таблицях 2.2 і 2.3 у розрізі основних статей доходів і витрат бюджету.
Таблиця 2.2
Планові показники надходжень до бюджету на 2010–2014 рр., млрд чеських крон
Назва показника
Значення показника за роками
2010
2011
2012
2013
2014
Доходи, разом
1485
1556
1604
1658
1706
Податкові надходження, у т. ч.
689
745
780
801
797
Податки на товари та імпорт:
423
452
489
498
513
– податок на додану вартість
259
275
309
317
336
– акцизи
138
149
152
153
149
Податки на доходи, у т. ч.
266
289
287
303
283
– фізичних осіб
135
153
148
152
133
– юридичних осіб
127
133
135
147
147
Соціальні відрахування
578
593
608
631
672
Доходи від власності
31
29
25
28
32
Інші доходи
187
189
191
198
205
Джерело: дані офіційного сайта Міністерства фінансів Чеської Республіки.
Таблиця 2.3
Планові показники витрат бюджету на 2010–2014 рр., млрд чеських крон
Назва показника
Значення показника за роками
2010
2011
2012
2013
2014
Втрати, разом
1665
1697
1731
1774
1788
Витрати на споживання, у т. ч.
808
806
823
832
850
– сукупне споживання
399
388
394
397
408
– індивідуальне споживання, у т. ч.
409
418
428
435
443
соціальні пільги
222
225
228
232
235
трансферти індивідуальних неринкових товарів та послуг
187
193
200
203
207
Інші соціальні трансферти
521
535
555
578
598
Відсоткові платежі
51
55
57
60
64
Субсидії
71
78
80
80
80
Валове накопичення основного капіталу
165
165
165
162
157
Інші витрати
49
58
51
62
40
Компенсації працюючим
286
280
283
291
289
Сумарні соціальні трансферти
744
761
784
810
833
Джерело: дані офіційного сайта Міністерства фінансів Чеської Республіки.
Політика управління державним боргом у середньостроковій перспективі буде характеризуватися такими показниками (табл. 2.4).
Таблиця 2.4
Основні показники реалізації політики управління державним боргом на 2010–2014 рр., млрд чеських крон
Назва показника
Значення показника за роками
2009
2010
2011
2012
2013
2014
Загальна сума боргу, у т. ч.
1282
1418
1560
1670
1768
1832
– центральний уряд
1187
1323
1466
1573
1674
1738
– місцеві уряди
98
97
99
100
97
98
Державний борг до ВВП, %
34,3
37,6
40,5
42,2
43,4
42,9
Джерело: дані офіційного сайта Міністерства фінансів Чеської Республіки.
Що стосується монетарної політики, то Чеський національний банк (ЧНБ) дотримується політики стримування інфляції з цільовим орієнтиром 2%. Утримання такого показника у цілому є реальним через політику фіскальної консолідації, зміцнення обмінного курсу національної валюти, зростання світових цін на товари та цін на продукти харчування. У разі виникнення ризику збільшення інфляції оптимальним інструментом попередження цього є підвищення облікової ставки. Але за умови надходження у країну значних обсягів іноземних інвестицій ЧНБ може продовжити політику низьких відсоткових ставок. Що ж стосується курсу національної валюти, то Чеський національний банк продовжує використовувати режим плаваючого обмінного курсу, який достатньо вдало спрацював у часи фінансової кризи як своєрідний поглинач шоків [11].
Чеський національний банк з метою регулювання обсягу грошової маси в обігу і вирішення таким чином своєї головної мети використовує операції на відкритому ринку, автоматичні регулятори та норми мінімальних резервів для комерційних банків. Характеристика цих інструментів наведена у табл. 2.5.
Таблиця 2.5
Характеристика монетарних інструментів, які використовує Чеський національний банк
Інструмент монетарної політики
Мета застосування
Стисла характеристика
інструмента
Поточне значення
Операції на відкритому ринку
Вплив на відсоткові ставки, абсорбація надлишкової ліквідності банківської системи
Виконуються у вигляді операцій репо. Більшість таких операцій здійснюється на фіксований строк – 14 днів
0,75%
(травень 2010 р.)
Автоматичні регулятори
Забезпечення або абсорбація надлишкової ліквідності в режимі овернайт
Прийняття коштів на депозитне зберігання від банків або, навпаки, надання їм кредитів. Мінімальні обсяги таких операцій – 10 млн чеських крон. Депозити приймаються за ставкою дисконтування, а кредити надаються за ломбардною ставкою. Ці ставки є загальними орієнтирами для грошового ринку
Дисконтна ставка:
0,25%
(серпень 2009 р.)
Ломбардна ставка:
1,75%
(травень 2010 р.)
Інструмент монетарної політики
Мета застосування
Стисла характеристика
інструмента
Поточне значення
Норми мінімальних резервів для комерційних банків
Гарантування наявності ліквідних коштів на рахунках комерційних банків у ЧНБ
Базою для розрахунку є депозити суб’єктів, які не провадять операції з кредитування з терміном погашення до 2 років. На сучасному етапі цей інструмент майже втратив своє значення для провадження активної монетарної політики, але самі кошти використовуються як певний амортизатор нормального функціонування системи міжбанківських платежів
2,00%
(жовтень 1999 р.)
Джерело: складено на підставі даних офіційного сайта Чеського національного банку.
У випадках надзвичайних і кризових ситуацій Чеський національний банк може застосовувати так звані надзвичайні репо-операції термінами 2 тижні або 3 місяці, що спрямовуються на підтримку функціонування ринку державних облігацій.
Отже, можна зробити загальний висновок, що складові елементи фінансової політики Чехії за своїми цільовими орієнтирами підпорядковані вирішенню завдань забезпечення поступового зростання економіки країни, балансування бюджету країни, реструктуризації його видаткової частини і знаходження додаткових інструментів для підвищення надходжень до бюджету, впровадження заходів із зменшення державного боргу країни. Завдання монетарної політики залишаються без суттєвих змін, адже в цілому Чеський національний банк успішно подолав наслідки кризи 2008–2009 рр.
Розглянемо, які проблеми у рамках фінансової політики необхідно розв’язувати в Польщі і які пріоритети стоять перед цією країною в розрізі окремих її складових.
Так, бюджетна політика Польщі у середньостроковій перспективі також за мету ставить скорочення дефіциту державного бюджету, але при цьому будуть використані дещо інші підходи, ніж ті, що ми розглядали на прикладі Чехії. Зокрема, серед основних пріоритетів, на які орієнтований уряд, виокремлюють такі головні завдання:
підвищення ролі вертикального бюджетного планування;
підготовку нової класифікації бюджетних статей;
скорочення державних витрат, їх спрямування на фінансування програм довгострокового розвитку і підтримки об’єктів інфраструктури;
підвищення ефективності та управління і контролю за витратами;
підвищення довіри і прозорості державних фінансів [12].
У результаті виконання цих завдань уряд планує досягти таких показників бюджету за доходами та видатками (табл. 2.6).
Таблиця 2.6
Планові показники дохідної та видаткової частин державного бюджету Польщі, % ВВП
Назва показника
Значення показника за роками
2010
2011
2012
2013
2014
Номінальний ВВП, млрд злотих
1412,80
1484,85
1594,73
1693,61
1802,00
Надходження, у т. ч.
37,9
40,1
40,7
39,7
37,9
Податки:
20,5
21,2
21,7
21,9
20,5
– на продукцію та імпорт
13,5
13,9
14,1
13,9
13,5
- на доходи
7,0
7,3
7,6
8,0
7,0
Відрахування на соціальні потреби
11,1
11,9
12,5
12,5
11,1
Доходи від власності
1,1
0,9
0,9
0,8
1,1
Інші доходи
5,2
6,2
5,7
4,5
5,2
Податковий тягар
31,5
33,0
34.1
34,3
31,5
Витрати, у т. ч.
45,8
45,7
43,7
42,2
45,8
Компенсації працюючим
10,1
9,8
9,4
9,2
10,1
Проміжне споживання
6,2
6.1
5,9
5,8
6,2
Соціальні платежі
17,1
16,5
16.2
15,9
17,1
Витрати на обслуговування боргу
2,7
2,8
2,8
2,7
2,7
Субсидії
0,5
0,5
0,5
0,5
0,5
Валове накопичення основного капіталу
5,6
6,6
5,8
4,9
5,6
Інші витрати
3,7
3,4
3,2
3,2
3,7
Валове споживання
18,8
18,5
17,9
17,6
18,8
Баланс
-7,9
-5,6
-2,9
-2,5
-2,0
Джерело: дані офіційного сайта Міністерства фінансів Польщі.
Головна мета при цьому – скорочення дефіциту бюджету, який, за прогнозними даними, має бути зменшений майже у 4 рази – з 7,9% у 2010 р. до 2,0% ВВП у 2014 р. [13].
Вирішення завдання скорочення дефіциту бюджету можливе, в першу чергу, за рахунок збільшення доходів бюджету, які має забезпечити податкова система Польщі. Вона передбачає такі основні види податків:
податок на доходи фізичних осіб має прогресивну шкалу: 18% для доходів до 85528 злотих і 32% для доходів, що перевищують цю межу;
податок на прибуток юридичних осіб – 19%;
податки на інші види доходів: дивіденди (19%), роялті (20%), відсоткові доходи (20%);
податок на додану вартість – 23%, але застосовуються знижені ставки 8% і 5% для певних товарних груп і послуг, а також нульова ставка для молочних продуктів, експорту, послуг з охорони здоров’я, страхових та банківських послуг, поштових послуг, послуг освітніх та науково-дослідних закладів;
податок на спадщину (3-20%);
податок на нерухомість;
сільськогосподарський податок [9].
Навантаження на фонд оплати праці становить: для роботодавців – від 17,48 до 20,14%, для працівників – 13,71% [14].
Головною проблемою при розв’язанні завдання з усунення дефіциту бюджету залишається наявність структурного дисбалансу податкових надходжень (а саме: домінування непрямих податків і недостатні надходження від податку на прибуток корпорацій), що також створює перешкоди для можливостей створення конкурентних переваг в економіці у цілому. Зокрема, передбачається внесення змін до законодавства через підвищення ставок окремих податків, обмеження пільгового оподаткування, впровадження додаткових платежів та зборів при провадженні визначених видів діяльності або операцій та інші заходи.
Політика обслуговування державного боргу зосереджена на зменшенні загальних витрат на обслуговування боргу у довгостроковій перспективі. Що стосується механізмів реалізації цього завдання, то вони такі:
зменшення позик Державним казначейством;
зниження бюджетного дефіциту;
надходження з бюджету ЄС;
встановлення обмежень щодо позик, які отримують місцеві уряди;
зменшення відрахувань до загальнодержавного пенсійного фонду;
доходи від приватизації.
Результати цих заходів мають стримати зростання державного боргу та стабілізувати його питому вагу стосовно ВВП країни на рівні, близькому до 50% (табл. 2.7) [15, 16].
Таблиця 2.7
Сучасні та прогнозні показники політики управління
державним боргом Польщі
Назва показника
Значення показника за роками
2009
2010
2011
2012
2013
2014
Державний борг:
а) млрд злотих;
б) % ВВП
669,9 49,9
750,8 53,2
811,4
54,2
873,9
54,3
922,5
53,7
964,8
52,7
Загальний державний борг:
а) млрд злотих;
б) % ВВП
684,1 50,9
783,0 55,4
854,6
57,1
930,5
57,8
989,5
57,6
1054,2
57,6
Витрати на обслуговування державного боргу:
а) млрд злотих;
б) % ВВП
32,2
2,4
34,9
2,5
38,4
2,6
43,0
2,7
45,7
2,7
47,1
2,6
Джерело: дані офіційного сайта Міністерства фінансів Польщі.
Монетарна політика Польщі ставить за мету підтримку цінової стабільності, яка повинна забезпечувати фундамент для довгострокового економічного зростання. З 1999 року пріоритетом Національного банку Польщі (НБП) є таргетування інфляції та її утримання на рівні 2,5% (±1%). Головний інструмент, який при цьому використовується, – облікова ставка, яка дозволяє безпосередньо впливати на короткострокові інструменти грошового ринку. Крім того, НБП використовує операції на відкритому ринку (продаж власних цінних паперів із 7-денним терміном обігу), регулювання норм обов’язкових резервів (для коштів у національній або іноземній валюті, що знаходяться на рахунках банку), депозитно-кредитні операції (включають надання ломбардних кредитів банкам під заставу цінних паперів та прийняття від них депозитів овернайт з метою регулювання відсоткових ставок на грошовому ринку). Їх поточні значення наведено у таблиці 2.8.
Таблиця 2.8
Поточні значення монетарних інструментів Національного банку Польщі
Назва інструмента
Розмір, %
Остання дата
зміни
Базова ставка (мінімальна ставка при проведенні інтервенцій на грошовому ринку)
4,50
09.06.2011
Ломбардна ставка
6,00
09.06.2011
Депозитна ставка Національного банку Польщі
3,00
09.06.2011
Переоблікова ставка
4,75
09.06.2011
Норма обов’язкових резервів
3,50
31.12.2010
Дохідність на кошти, що знаходяться на рахунках НБП у вигляді обов’язкових резервів (0,9 переоблікової ставки)
4,275
09.06.2011
Джерело: дані офіційного сайта Національного банку Польщі.
З квітня 2000 р. Національний банк Польщі обрав політику плаваючого обмінного курсу національної валюти – злотого – і не застосовує до нього жодних обмежень. І хоча при цьому не переслідується мета встановлення певного, заздалегідь визначеного обмінного курсу до інших валют, НБП залишає за собою право провадити інтервенції на валютному ринку для досягнення головної мети – стримування інфляції. Поряд із цим метою Польщі є вхід у зону євро, а, отже, впродовж 2 років до цього моменту необхідно підтримувати курс злотого до євро в межах вузького коридору, а монетарна політика поступово буде адаптована до вимог Європейського центрального банку [17].
Інші дві країни – Хорватія і Словенія – є також важливими з точки зору зіставлення і виявлення додаткових проблем, які можуть виникати у країн із порівняно подібними рівнями економічного розвитку.
Розглянемо особливості реалізації окремих складових фінансової політики Хорватії. Так, головні цілі її фіскальної політики у середньостроковій перспективі – коригування бюджетного дисбалансу шляхом коригування бюджетних витрат до ВВП, зниження дефіциту, утримання подальшого зростання державного боргу стосовно ВВП. Постановка таких цілей обумовлена як загальною економічною ситуацією, яка склалася у Хорватії, так і впливом зовнішнього середовища та, особливо, курсу інтеграції до ЄС і вимог, які висуваються до країн, що бажають стати членами цього об’єднання. Поряд із цим зміни у фіскальній політиці повинні прискорити відновлення економіки та забезпечити її поступове зростання. Крім того планові заходи фіскальної політики передбачають збільшення доходів приватного сектору економіки та підвищення зайнятості населення.
Докризова модель розвитку, яка передбачала досягнення економічного зростання шляхом збільшення споживання та обсягів державних інвестицій, більше не буде застосовуватися через обмеженість реакції такої моделі на кризові події [18].
У найближчі три роки уряд Хорватії планує досягти показників бюджету, наведених у таблиці 2.9.
Головна роль щодо поповнення бюджету відводиться податковій системі Хорватії, яка передбачає такі ключові види податків:
податок із доходів фізичних осіб, є прогресивним зі ставками оподаткування 15%, 25%, 35%, 45% залежно від рівня доходів;
податок на прибуток юридичних осіб, сплачується у розмірі 20%;
податок на додану вартість, стягується за ставкою 23%. Крім того існують знижені ставки на рівні 10% (туристичний бізнес, окремі газети), 0% на товари першої необхідності – хліб, молоко, медичні препарати, окремі освітні послуги. Окремі послуги не оподатковуються ПДВ (страхові та банківські послуги, медичні послуги, освіта тощо);
податок на нерухомість, встановлено на рівні 5%;
податок на спадщину і дарування – 5% [9].
Доходи від вкладення капіталу оподатковуються за ставкою 20% для юридичних осіб і 15–35% – для фізичних осіб.
Відрахування до соціальних фондів здійснюють як роботодавці (17,2% від фонду оплати праці), так і робітники (20% від нарахованого доходу).
Таблиця 2.9
Сучасні та прогнозні показники доходів і витрат державного бюджету Хорватії у 2009–2013 рр., % ВВП
Назва показника
Значення показника за роками
2009
2010
2011
2012
2013
ВВП, млрд HRK
333,1
329,2
339,2
353,7
371,0
Надходження, разом
38,5
37,8
36,3
36,8
36,6
Податкові надходження, у т. ч.
22,0
21,7
20,5
20,5
20,4
– податки на виробництво та імпорт
15,5
16,2
16,0
16,1
16,0
– поточні податки на доходи
6,5
5,5
4,5
4,4
4,5
Відрахування на соціальні потреби
12,2
12,0
11,8
11,8
11,8
Доходи від власності
0,8
0,4
0,4
0,3
0,2
Інші доходи
3,6
3,7
3,7
4,3
4,1
Податковий тягар
34,9
34,1
32,6
32,5
32,5
Витрати, разом
42,6
43,0
41,9
40,7
39,0
Соціальні трансферти
17,0
17,6
16,8
16,1
15,5
Витрати на обслуговування державного боргу
1,7
1,9
2,2
2,2
2,2
Субсидії
2,4
2,3
2,2
2,1
2,0
Валове накопичення основного капіталу
1,8
1,8
1,9
1,7
1,5
Інші витрати
19,6
19,4
18,8
18,7
17,7
Компенсації працюючим
10,6
10,8
10,5
10,0
9,6
Баланс
-4,1
-5,2
-5,6
-3,9
-2.4
Джерело: дані офіційного сайта Міністерства фінансів Хорватії.
Останніми роками уряд Хорватії мав суттєві проблеми у збалансуванні бюджету, і для його поповнення були підвищені ставки з ПДВ, а також податки на заробітну плату, пенсійні відрахування та на інші доходи. Але у середньостроковій перспективі суттєвих змін у системі оподаткування не планується і уряд розраховує на ефект, який дадуть уже вжиті заходи у майбутньому.
У цілому, за рахунок очікуваного відновлення економіки та її поступового зростання податкові надходження до бюджету повинні збільшитися.
Поряд із цим як додаткові джерела надходжень до бюджету Хорватія планує отримувати кошти від ЄС у рамках програм допомоги, розвитку та підготовки до вступу у ЄС у 2013 р., але ці кошти не включені до загальних прогнозних показників бюджету на наступні роки [19].
Доходи від власності, адміністративних штрафів, продажу товарів та послуг тощо, як правило майже не залежать від загального тренду економічного розвитку, а, отже, при складанні прогнозу бюджету було зроблено припущення, що вони суттєво не зміняться, і їх частка стосовно ВВП буде залишатися стабільною.
Головна мета у сфері управління витратами держбюджету Хорватії – це щорічне зменшення їх питомої ваги стосовно ВВП на 1% до досягнення балансу з доходами або отримання позитивного сальдо балансу (не враховуючи витрати на обслуговування державного боргу, які, за методологією ЄС, виключаються з так званого первинного балансу держбюджету). Лише після досягнення цієї мети повинно вирішуватися наступне завдання, а саме: підтримка досягнутого балансу на довгостроковій основі [20].
У цілому, потрібно відзначити, що загальна сума витрат бюджету Хорватії істотно збільшилась у період світової фінансової кризи 2008–2009 рр. При цьому збільшення відбулося за статтями, які фактично не можуть бути змінені у рамках бюджетно-податкової політики. Це стосується таких видів витрат, як обслуговування державного боргу, виплата пенсій, витрати на підготовку вступу до ЄС тощо. Таким чином, можна розраховувати лише на часткове збільшення податкових надходжень у період економічного пожвавлення, реструктуризації бюджетних витрат у цілому, підвищення їх ефективності та досягнення тих індикаторів, які заплановані на найближчу та середньострокову перспективу. До 70% бюджетних витрат припадає на такі статті, як виплати робітникам, компенсації громадянам, обслуговування державного боргу, виконання яких передбачено діючими законодавчо-нормативними актами. У цьому випадку такі витрати фактично визначають рамки зниження бюджетних витрат і у той самий час залишаються критичними й на майбутні періоди [21].
Політика управління державним боргом Хорватії була достатньо успішною впродовж 2004–2008 рр. За цей період уряду вдалося зменшити рівень державного боргу до 29,3% від ВВП. Але кризові явища у світовій економіці призвели до того, що доходи бюджету скоротилися, дефіцит зріс, ВВП також зменшився, що призвело до збільшення як номінальної суми боргу, так і його відношення до ВВП, і на кінець 2009 р. був зафіксований на рівні 35,4% ВВП.
Основна частина державного боргу (більше 2/3) сформувалася на внутрішньому ринку за рахунок емісії казначейських векселів центральним урядом Хорватії. При цьому впродовж 2009–2010 рр. уряд здійснював кілька емісій цінних паперів і розміщував їх як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках із нормами дохідності, які перевищували 6% (ставки досягали 6,25–6,75%).
На цей час пріоритетами в політиці управління боргом є покращання його структури, зниження витрат на обслуговування та загального рівня ризику. Прогнозні показники динаміки державного боргу наведено у табл. 2.10.
Таблиця 2.10
Сучасні показники та прогноз динаміки державного боргу Хорватії за період 2009–2013 рр., % ВВП
Назва показника
Значення показника за роками
2009
2010
2011
2012
2013
Рівень державного боргу, у т. ч. :
35,4
41,6
44,2
46,3
46,7
– внутрішній
11.3
14,3
15,9
18,2
20,0
– зовнішній
24,1
27,3
28,2
28,1
26,7
Джерело: дані офіційного сайта Міністерства фінансів Хорватії.
Асортимент інструментів монетарної політики відрізняється більшою широтою, ніж в інших вищерозглянутих країнах, хоча не всі вони застосовуються на регулярній основі (табл. 2.11).
У 2010 р. загальна ситуація в економіці Хорватії характеризувалася поступовим відновленням, низькою інфляцією, стабільним обмінним курсом національної валюти. Це дозволило підтримувати високу ліквідність грошового ринку з метою розширення банківського кредитування економіки, що було реалізовано зниженням норми обов’язкового резервування з 14 до 13% [22].
Операції на відкритому ринку не використовувались у 2010 році. Це ж стосується і ломбардних позик, які банки могли отримувати у розмірі до 50% від вартості заставлених казначейських векселів із зобов’язанням повернути кошти наступного дня. Більшого поширення дістали депозити овернайт, коли банки могли депонувати кошти на рахунку Національного банку Хорватії у разі наявності надлишкової ліквідності. Ставка за такими депозитами є орієнтиром для ринку щодо нижньої межі депозитних ставок.
Таблиця 2.11
Характеристика монетарних інструментів, які використовує Національний банк Хорватії
Інструмент монетарної політики
Мета
застосування
Стисла характеристика
інструмента
Поточне
значення
Операції на відкритому ринку:
а) регулярні операції;
б) операції тонкого налаштування;
в) структурні операції
Постійна підтримка ліквідності банків.
Підтримка ліквідності банків за потреби на тимчасовій основі.
Коригування довгострокової ліквідності банків
Репо-аукціони зі терміном погашення 1 тиждень.
Купівля-продаж цінних паперів, терміни і частота проведення не регламентуються.
Проводяться у формі купівлі-продажу цінних паперів, операцій репо або зворотного репо із забезпеченням у формі державних цінних паперів
Не використовувались у 2010 р.
Не використовувались у 2010 р.
Не використовувались у 2010 р.
Депозитно-кредитні операції
Забезпечення або абсорбація надлишкової ліквідності банківських установ
Прийняття коштів на депозитне зберігання (овернайт) від банків або надання їм кредитів (овернайт). Ставки, за якими проводяться ці операції, є загальними орієнтирами для грошового ринку
Депозитна ставка:
0,5%.
Ломбардна ставка:
9%.(ломбардні кредити не надавались у 2010 р.)
Норми мінімальних резервів для комерційних банків
Зменшення надлишкової ліквідності в банківському секторі
Базою для розрахунку є зобов’язання банків у національній і іноземній валюті.
13,00%
(лютий 2010 р.)
Купівля-продаж іноземної валюти
Задоволення потреб банків в іноземній валюті
Проводиться у формі аукціонів
–
Векселі Національного банку Хорватії
–
35-денні цінні папери, які реалізуються на аукціоні з дисконтом
Не використовувались у 2010 р.
Встановлення мінімумів залишків коштів в іноземній валюті
Підтримка ліквідності банків в іноземній валюті
Забезпечення наявності залишків іноземної валюти на рахунках Національного банку Хорватії встановленого розміру на щоденній основі
20%
від загальної суми зобов’язань в іноземній валюті
Джерело: складено на підставі даних офіційного сайта Національного банку Хорватії.
Достатньо специфічним інструментом НБХ є мінімальні вимоги до залишків коштів в іноземній валюті, які були встановлені на рівні 20% від наявних зобов’язань в іноземній валюті. У середньому за 2010 рік банки Хорватії забезпечували таким чином покриття до 23% своїх зобов’язань.
Інші інструменти монетарної політики не застосовувалися з боку Національного банку Хорватії через відсутність такої потреби. Це свідчить про нормалізацію ситуації на грошовому ринку країни і дозволяє у подальшому проводити консервативну монетарну політику із стримування інфляції.
Окремо у рамках діяльності Національного банку Хорватії потрібно відзначити політику управління золотовалютними резервами. Так, загальний обсяг накопичених резервів досягнув 10,7 млрд євро на кінець 2010 р., що дорівнювало темпу приросту 2,7% порівняно з 2009 р. За 2010 рік попит на валюту фактично дорівнював пропозиції, а більша частина резервів зберігається у формі державних цінних паперів, а також фінансових інструментів, емітованих міжнародними фінансовими інститутами. При цьому частка резервів у євро становить 74%, а у доларах США – 23%. Залишок припадає на спеціальні права позики.
Що стосується ще однієї країни – Словенії, її фінансова політика за своєю метою мало відрізняється від завдань, які стоять і перед іншими країнами. На першому місці знаходяться податкова консолідація та проведення структурної реформи бюджету, конкретним результатом яких повинно стати скорочення дефіциту державного бюджету нижче від 3% ВВП у 2013 р. з виходом на бездефіцитну основу у довгостроковому періоді.
Причинами істотного спаду економіки країни під час світової фінансової кризи були: структура експорту, вплив кризи на зовнішній попит на словенську продукцію, недостатність інвестицій, приватне споживання тощо. Все це призвело до найбільшого зниження ВВП (–8,1% у 2009 р.) серед країн єврозони. У 2010 році вдалося досягти певного поновлення за рахунок ациклічної фіскальної політики і використання автоматичних стабілізаторів, а до 2014 р. очікується поступове зростання ВВП темпами, які не перевищуватимуть 2,8% за рік.
Економічний спад позначився, насамперед, на доходах корпорацій, а отже, бюджет країни зазнав втрат у відповідній статті податкових надходжень до бюджету. Проте, враховуючи прогнозоване відновлення економіки на найближчі три роки, уряд Словенії планує:
провести консолідацію фіскальної політики з метою зменшення та більш ефективного провадження загальнодержавних витрат із метою мінімізації бюджетного дефіциту до рівня нижче 3% ВВП у 2013 р. і досягнення збалансованого бюджету в подальшому;
досягти довгострокової консолідації фіскальної політики і потенціального зростання економіки шляхом упровадження заходів щодо реформування пенсійної системи;
підтримувати економічне відновлення країни і забезпечити збільшення зайнятості населення через покращання бізнес-клімату, створення умов для появи нових робочих місць у сегментах із вищою доданою вартістю.
Перші кроки впроваджено ще 2008–2009 рр., коли були заморожені зарплати у державному секторі, раціоналізовані витрати на товари та послуги, впроваджено обмеження на зростання соціальних трансфертів. У дохідній частини державного бюджету були збільшені акцизи, впроваджено додаткові податкові зобов’язання. Крім цього, обмежено індексацію розмірів соціальних трансфертів, пенсій, зарплат у держсекторі [23].
У той же час подальше збільшення податків уряд не планує проводити через те, що такі заходи не призведуть до пожвавлення економічного розвитку. Серед пріоритетних завдань у податковій системі потрібно відзначити необхідність структуризації у бік збільшення ролі непрямих податків, податків на охорону навколишнього середовища і впровадження податку на нерухомість.
Сама фіскальна політика матиме спрямованість на скорочення витрат із цільовим орієнтиром на 5% ВВП до 2014 р.
Податкова система Словенії містить такі податки:
податок із доходів фізичних осіб – стягується за прогресивною шкалою зі ставками 16%, 27% , 41%;
податок на прибуток юридичних осіб – сплачується за єдиною ставкою 20%, яка була знижена у 2010 р. з 21% (компанії, що знаходяться в спеціальних економічних зонах, сплачують удвічі меншу ставку–10%);
податок на інші види доходів (дивіденди, відсоткові доходи, роялті) – ставка 15%;
податок на додану вартість – базова ставка встановлена на рівні 20%, однак для окремих категорій товарів застосовується знижена ставка у 8,5% (експортні операції не оподатковуються);
податок на спадщину і подарунки сплачується за диференційованою ставкою від 5% до 30%;
земельний податок – ставка 2% від оцінки земельної ділянки [9].
Таблиця 2.12
Показники бюджетно-фіскальної політики Словенії за 2009–2014 рр., % ВВП
Назва показника
Значення показника за роками
2009
2010
2011
2012
2013
2014
ВВП, млн євро
35376
36061
36746
38510
40281
42295
Надходження, всього
42,1
42,5
42,7
42,1
41,8
41,0
Податкові надходження, в т.ч.
22,4
22,2
22,3
22,1
21,9
21,6
– податки на виробництво та імпорт
14.1
14,0
14.2
14,0
13,9
13,6
– поточні податки на доходи
8,3
8,1
8,1
8,0
8,0
7,9
Відрахування на соціальні потреби
15,2
15,2
15,1
14,9
14,7
14,6
Доходи від власності
0,5
0,7
0,6
0,6
0,6
0,6
Інші доходи
3,9
4,3
4,6
4,5
4,6
4,2
Податковий тягар
37,7
37,4
37,4
37,0
36,6
36,1
Витрати, всього
48,0
48,0
48,2
46,0
44,7
43,1
Компенсації працюючим
12,4
12,4
12,0
11.5
11.0
10,5
Проміжне споживання
6,5
6,5
6,5
6,3
6,0
5,8
Соціальні трансферти
18,7
19,1
19,4
18,5
18,4
18,3
Витрати на обслуговування державного боргу
1,3
1,6
1,8
2,0
1,9
1,8
Субсидії
1,7
1,8
2,0
1,4
1,2
1,1
Валове накопичення основного капіталу
4,2
4,0
3,7
3,6
3,7
3,2
Інші витрати
3,1
2,7
2,8
2,8
2,5
2,3
Баланс
-5,9
-5,5
-5,5
-3,9
-2,9
-2,0
Джерело: дані офіційного сайта Міністерства фінансів Республіки Словенія.
Відрахування, що здійснюються з фонду оплати праці роботодавців до фондів соціального захисту, становлять 16,1%. Робітники сплачують 22,1% від своїх доходів.
Ключовим моментом під час проведення реструктуризації видаткової частини державного бюджету мають стати модернізація пенсійної системи, цільове спрямування соціальних трансфертів, раціоналізація системи охорони здоров’я, модернізація сектору державних інститутів.
Розглядаючи детальніше проблеми, пов’язані із регулюванням доходів бюджету, необхідно відзначити таке. Незначні темпи відновлення економіки створюють істотні перешкоди для наповнення бюджету через труднощі із подальшим зниженням загального податкового навантаження на економіку в середньостроковому періоді. До того ж проведена реформа податкової системи ще до кризових подій призвела до негативного впливу на сучасну ситуацію з отримання податкових надходжень.
Зростання доходів за рахунок податків і зборів очікується лише в номінальному виразі й повинне йти разом із темпами економічного зростання і, таким чином, як це бачимо з показників табл. 2.12, зростання питомої ваги до ВВП цієї статті надходжень бюджету не передбачається, навпаки, спостерігатиметься поступове зниження.
На основі дотримання загальних рекомендацій політики ЄС існуюча система оподаткування ПДВ буде змінена в бік її спрощення з метою сприяння економічному зростанню, ефективності єдиного ринку, покращання боротьби із тіньовими та шахрайськими схемами.
Інші важливі зміни стосуються податку на прибуток корпорацій, за яким плануються впровадження певних преференцій і пільг, що призначені для акселерації економічного зростання і подолання наслідків фінансової кризи. Наприклад, уводяться пільги щодо найму робітників окремих категорій у розмірі 45% від їхньої заробітної плати, а також збільшено загальні пільги щодо інвестицій, які спрямовуються в наукові дослідження і розробки, з 20% до 40%.
Поточна ставка оподаткування прибутку корпорацій на рівні 20% може бути переглянута в той чи інший бік із метою отримання позитивного ефекту з точки зору наповнення бюджету і підтримки конкурентоспроможності самої податкової системи.
Ще одне нововведення в податковій системі пов’язане зі змінами в оподаткуванні власників транспортних засобів, а саме встановлення більш жорстких ставок з викидів СО2 та інших шкідливих речовин. Також були підвищені акцизи на пальне, алкоголь, алкогольні напої, природний газ, дизельне пальне для опалювання, тютюнові вироби та електроенергію.
Найбільші зміни у витратній частині державного бюджету будуть обумовлені проведенням рекапіталізації одного з найбільших і найважливіших банків Словенії – NLB d.d., що знаходиться у власності держави. Заплановано збільшити його капітал на 243,4 млн євро, що становитиме приблизно 0,7% ВВП. Однак уряд країни розраховує в майбутньому отримати позитивний ефект від цих інвестицій у вигляді податкових надходжень і дивідендів від майбутніх прибутків банку [24].
Ще один важливий захід, який призведе до скорочення бюджетних витрат, стосується проведення пенсійної реформи. Зокрема передбачено підвищити пенсійний вік, збільшити трудовий стаж, необхідний для розрахунку пенсії, внести зміни до системи індексації пенсій. Також уряд планує заморозити зарплати в державному секторі, що також має дати істотну економію коштів бюджету (цим заходом планується зменшити бюджетні витрати на 1,9 відсоткового пункта ВВП за період 2011–2014 рр.), і здійснити індексацію трансфертів лише на чверть від очікуваного рівня інфляції поряд із проведенням заходів щодо уніфікації системи соціальних трансфертів.
Таким чином, загальний ефект заощаджень від перелічених заходів скорочення бюджетних витрат у 2012 р. становитиме 1 млрд євро, або 2,6% ВВП.
Крім цього, будуть скорочені державні витрати на 0,7% ВВП, проте відносно високими залишатимуться витрати на державні інвестиції, на рівні 4,0-4,6% ВВП, які матимуть конкретне цільове спрямування.
У кінцевому підсумку, головна мета заходів щодо скорочення витрат державного бюджету, а саме зниження темпів зростання державного боргу і витрат на його обслуговування, буде досягнута вже найближчими роками (див. табл. 2.13). Тим не менше розмір державного боргу до ВВП залишатиметься досить високим – 46% ВВП [25].
Інша сфера фінансової політики Словенії – монетарна політика – провадиться Банком Словенії і повинна забезпечувати реалізацію основної мети – підтримання цінової стабільності. При цьому вибір інструментів, через присутність країни в зоні євро, заздалегідь визначений і обмежується проведенням операцій на відкритому ринку, постійно діючими операціями, мінімальними резервними вимогами.
Таблиця 2.13
Основні показники, що характеризують політику управління державним боргом Словенії у 2010-2014 рр., % ВВП
Назва показника
Значення показника за роками
2010
2011
2012
2013
2014
Рівень державного боргу
38,0
43,3
45,3
46,2
46,0
Темпи зростання державного боргу
2,8
5,3
2,0
0,9
-0,2
Витрати на обслуговування державного боргу
1,6
1,8
2,0
1,9
1,8
Джерело: Дані офіційного сайта Міністерства фінансів Словенії
Які саме інструменти застосовувати в той чи інший момент, суттєво залежить від поточного стану грошового ринку (співвідношення між поточним попитом на ліквідні кошти і їх пропозицією). Тому для країн, що входять у єврозону, критичними є операції на відкритому ринку, які виступають первинним інструментом регулювання ліквідності банківської системи. До того ж основні параметри і типи інструментів визначаються Європейським центральним банком. Тому на сьогодні можливо використовувати 5 типів інструментів у рамках операцій на відкритому ринку:
зворотні транзакції (Банком Словенії застосовуються лише за наявності забезпечення під кредити);
випуск боргових сертифікатів;
операції аутрайт;
валютні свопи;
депозити з фіксованим строком [26].
Залежно від строків операції на відкритому ринку також можуть бути поділені на 4 групи: основні операції з рефінансування (тривалість – 1 тиждень); довгострокові операції з рефінансування (тривалість – 3 місяці); операції тонкого налаштування (тривалість не регламентована); структурні операції.
Метою постійно діючих операцій є підтримка ліквідності банківської системи в режимі овернайт, а також для подання сигналів грошовому ринку щодо розмірів ставок під час здійснення депозитних і кредитних операцій такого типу. Відповідно контрагенти, які відповідають визначеним критеріям, можуть отримувати маржинальні кредити під забезпечення від Банку Словенії у разі нестачі грошових коштів, а контрагенти, які мають надлишкову ліквідність можуть розмістити кошти на депозит у Банку Словенії.
Таблиця 2.14
Поточні відсоткові ставки за основними інструментами монетарної політики Словенії
Назва інструменту
Значення
Маржинальні кредити
0,25%
Основні операції з рефінансування
1,00%
Депозитні операції
1,75%
Норми мінімальних резервів
для зобов’язань із терміном до 2 років
для зобов’язань із терміном більше 2 років
2,00%
0,00%
Джерело: Дані офіційного сайта Банку Словенії
Що стосується мінімальних резервів, то вони визначені на рівні 2% для зобов’язань із терміном виконання до 2 років і 0% для тих, строк виконання яких перевищує 2 роки.
Необхідно відзначити загальну тенденцію, що притаманна не лише країнам, які розглянуті, а й іншим державам світу: боротьба з наслідками кризових явищ, відновлення економіки і темпів її зростання, зменшення державного боргу та виплат на його обслуговування, пошук шляхів для наповнення бюджету поряд із скороченням витрат, включаючи модернізацію систем соціального захисту населення, особливо у сфері пенсійного забезпечення та охорони здоров’я, підтримка цінової стабільності в рамках монетарних інструментів, – ось основні тренди, що закладено в побудову фінансової політики на середньо- та довгострокову перспективу. Відмінності можуть стосуватися лише окремих інструментів, які є більш чи менш популярними в тій чи іншій країні, або ті,що враховують локальні особливості побудови фіскальних, бюджетних, монетарних систем.
Загалом реалізація поставлених завдань може бути охарактеризована з позицій обережності підходу до їх вирішення, адже багато урядів визнають, що стримана позиція і песимістичні сценарії є більш імовірними в короткостроковій перспективі. Труднощі є у всіх країн, а отже, немає тих локомотивів, які б дозволили іншим покращити своє становище за рахунок або за допомогою лідерів.