3.2. Сутність і складові фінансового потенціалу території

3.2. Сутність і складові фінансового потенціалу території

Базовою і необхідною умовою економічного зростання, прагнення до якого притаманне всім без винятку суб’єктам економічних відносин, є фінансовий потенціал. Саме тому стратегія розвитку території має формуватися на основі забезпечення умов ефективного використання наявного фінансового потенціалу, оскільки він відіграє визначальну роль у підтримці стабільності економіки, забезпеченні пропорційного та збалансованого функціонування різних її галузей. Вирішення завдань стратегічного управління потребує визнання вагомої ролі фінансового потенціалу в процесах економічного розвитку, адже недосконала політика формування і контролю його використання значно обмежує можливості й варіанти розвитку території. Щоб оцінити вагомість фінансового потенціалу території, виробити механізми ефективного управління ним, необхідно насамперед з’ясувати суть цього поняття, а також визначити його головні риси, складові та основні фактори впливу.

Перш ніж почати розгляд численних тлумачень поняття «фінансовий потенціал», необхідно визначити загальне значення поняття «потенціал». Багато науковців відзначають латинське походження цього слова (“potentia” –  можливості, міць, сила, запаси, засоби, приховані потужності, що можуть бути використані) [18, 19, 20, 21, 22]. Таке розуміння потенціалу дійсно є базовим, що підтверджують визначення, наведені в табл. 3.1. Тлумачення авторів дещо відрізняються, однак їх усіх об’єднує використання таких понять, як ресурси, потужність, можливості, засоби, запаси, джерела, продуктивні сили.

Перш ніж з’явитися в економічних працях, поняття «потенціал» застосовувалося в таких науках, як фізика, хімія, біологія, математика. Цим і пояснюється той факт, що Радянський енциклопедичний словник розглядає потенціал у трьох аспектах:

1) як потенційна функція, що характеризує широкий клас фізичних силових полів (електричного, гравітаційного тощо);

2) як джерела, можливості, засоби, запаси, які можуть бути використані для вирішення будь-яких завдань, досягнення певної мети;

3) як можливості окремої людини, суспільства, держави в певній сфері [23].

Таблиця 3.1

Трактування поняття «потенціал»

Автор	Визначення поняття
Абалкін Л. І.	Потенціал – це узагальнена збірна характеристика ресурсів,  прив’язана до місця й часу [24, c. 214]
Артем’єв Б. В.	Потенціал – це ступінь потужності, прихованих можливостей у якому-небудь відношенні, сукупність засобів, необхідних для чого-небудь [25]
Архангельський В. М.	Потенціал – засоби, запаси, джерела, які є в наявності й можуть бути мобілізовані для досягнення певної мети або розв’язання певної задачі [26, c. 7]
Голодова Ж. Г.	Потенціал – це сукупність джерел, можливостей, засобів, запасів, які можуть бути використані для вирішення якого-небудь завдання, досягнення якої-небудь мети [6]
Джаїн І. О.	Потенціал – це можливості, наявні продуктивні сили, що можуть бути реалізовані в перспективі [28, c.8]
Клімова Н. І.	Потенціал – це сукупність наявних засобів, можливостей у будь-якій сфері [29, с. 55]
Хомяков В. І., Бакум І. В.	Потенціал – джерела, можливості, засоби, запаси, які можуть бути приведеними в дію, використані для вирішення якогось завдання, досягнення певної мети, можливості окремої особи, суспільства, держави, підприємства в певній галузі [30, c.11]

За результатами аналізу літератури, який було проведено Ігнатенко Н. Г. і Руденко В. П., встановлено, що частота вживання різних значень поняття «потенціал» така: «сукупність» – 48 %; «потужність»– 18 %; «можливість»– 16 %; «продуктивність» – 11 %; інші значення– 7 % [18, c.14].

Слово «сукупність» має найбільшу частоту вживання, однак воно не здатне відобразити всі нюанси потенціалу. Зазвичай «сукупність» вживається разом з іншими термінами для їх умовного об’єднання: «сукупність джерел, можливостей, засобів, запасів, які можуть бути використані для вирішення якого-небудь завдання, досягнення якої-небудь мети» [6]; «сукупність наявних засобів, можливостей у будь-якій сфері» [29]. Таким чином, поняття «сукупність» не є критичним для відображення змісту поняття «потенціал».

Наступні за частотою вживання поняття – «потужність» і «можливість», рівень популярності яких відрізняється лише на 2 %. Щоб зрозуміти, яке з них є більш вдалим, звернемося до Тлумачного словника української мови. Словник трактує потенціал як «приховані здібності, сили для якої-небудь діяльності, що можуть бути використані за певних умов» [31]. Крім того, як зазначає Бєляков Д. Є., потенціал – це не те, що виявлено, а те, що є в прихованому вигляді й може проявитися за певних умов [18]. Принаймні потенціалом доцільно вважати не лише наявні засоби, а й можливості їх залучення.

Ураховуючи вищезазначене, ключовим поняттям для формулювання змісту категорії «фінансовий потенціал» є саме «можливість», оскільки наявність фінансового потенціалу  необов’язково передбачає його реалізацію. З огляду на це під потенціалом території потрібно вважати можливість залучення та використання ресурсів з метою забезпечення її ефективного функціонування. У такому разі низький потенціал території означає, що ця територія характеризується обмеженими можливостями щодо залучення ресурсів.

Основу потенціалу території становить економічний потенціал. До інших складових належать соціальний і природний потенціали[32].Визначення економічного потенціалу різними авторами подані в табл. 3.2.

Якщо узагальнити зміст усіх наведених тлумачень, то економічний потенціал характеризує можливу потужність економіки. Подібну думку підтверджує Енциклопедичний словник економіки і права, який визначає економічний потенціал як сукупну можливість економіки, її галузей, підприємств, господарств здійснювати виробничо-господарську діяльність, випускати продукцію, товари і послуги, задовольняти запити населення, суспільні інтереси, забезпечувати розвиток виробництва [33]. Як бачимо, це дуже загальне і всеохоплююче визначення.

Різноманітність наведених тлумачень зумовлена тим, що дослідники зосереджують увагу переважно на одній із рис економічного потенціалу, залишаючи поза увагою інші аспекти сутності цієї категорії. Так, Ігнатовський П. А. визначає економічний потенціал просто як набір різних ресурсів (табл.3.2). За такого формулювання не зрозуміло, чим потенціал відрізняється від ресурсів.

Згідно з визначенням, яке міститься в Економічному словнику, економічний потенціал використовується для забезпечення тільки матеріальних потреб держави, з чим важко погодитись, оскільки держава має й інші потреби, на забезпечення яких використовує свої економічні можливості – соціокультурні, політичні, екологічні тощо. Визначення Лапіна Є. В., а також Фігурнова Е. Б. теж обмежуються акцентуванням на створенні саме матеріальних благ.

Таблиця 3.2

Визначення поняття «економічний потенціал»

Автор (джерело)	Визначення
Економічний словник	Економічний потенці­ал - сукупність економічних можливостей держави (групи держав), що можуть бути використані для забезпечення всіх її матеріальних потреб [34]
Кіндзерський Ю. В.	Економічний потенці­ал - форма уособлення досягнутого рівня виробничих сил та їх можливостей щодо подальшого зростання [20]
Лапін Є. В.	Економічний потенці­ал - реальна, фактична здатність до створення максимального обсягу матеріальних благ з урахуванням конкретних ресурсних обмежень, збалансованості трудових та матеріальних ресурсів [35, c.27]
Степанов А. Я.	Економічний потенці­ал – сукупні можливості формувати й максимально задовольняти потреби в товарах і послугах у процесі соціально-економічних відносин з приводу оптимального використання наявних ресурсів [36]
Самоукін Л. І.	Економічний потенці­ал – сукупність ресурсів як залучених у народне господарство, так і тих, які не використовуються в даний момент часу з будь-яких причин [37]
Русінов Ф. М. і Шевченко Д. К.	Економічний потенці­ал – сукупність накопичених ресурсів та їх використаних і невикористаних  потенційних можливостей у галузі  виробництва матеріальних благ та інших послуг з метою найповнішого задоволення  потреб суспільства [38, с. 17]
Новіков Ю. Н.	Економічний потенці­ал – сукупна можливість народного господарства в цілому й окремого економічного району держави створювати певну кількість споживчої вартості при заданому рівні розвитку виробничих сил суспільства й ефективності їх використання [39, с. 62].
Фігурнов Е. Б	Економічний потенціал – це характеристика ресурсів виробництва, кількісних і якісних їх параметрів, що визначають максимальні можливості суспільства з виробництва матеріальних благ у кожний даний момент [40]
Мочалов Б. М.	Економічний потенці­ал – обсяги накопичених ресурсів і максимально можливий обсяг матеріальних благ і послуг, яких можна досягти в перспективі при оптимальному використанні наявних ресурсів [38]
Ігнатовський П. А.	Економічний потенці­ал – сучасні системи машин та інші знаряддя праці, весь науковий і виробничий арсенал, розвідані і добувні запаси сировини та енергії, трудові ресурси, величезний виробничий досвід [41, с. 76]

Степанов А. Я. і Мочалов Б. М. зауважують на оптимальному використанні наявних ресурсів, як умові створення максимального обсягу товарів і послуг. Насправді оптимальне використання ресурсів може сприяти зростанню економічного потенціалу, однак навряд чи оптимальне використання ресурсів розкриває сутність економічного потенціалу.

Кіндзерський Ю. В. у визначенні влучно зауважує, що економічний потенціал уособлює як досягнутий рівень розвитку, так і можливості подальшого зростання, однак пов’язує їх лише з виробничими силами.

Економічний потенціал у визначенні Самоукіна Л. І. виступає як сукупність залучених і не залучених в економіку ресурсів. Приблизно тієї самої думки дотримуються Русінов Ф. М. і Шевченко Д. К., які трактують його як «сукупність накопичених ресурсів та їх використаних і невикористаних  потенційних можливостей» [38]. Подібними тлумаченнями автори підкреслюють резерв можливостей, характерний для економічного потенціалу.

Отже, аналіз тлумачень економічного потенціалу дає змогу дійти висновку, що він уособлює рівень використання ресурсів, а також можливості ще не залучених в економіку ресурсів. Економічний потенціал нерозривно пов’язаний з рівнем практичного використання накопичених ресурсів, які постають як можливості, що реалізуються. Нереалізовані можливості економічного потенціалу становлять резерв майбутнього розвитку. Таким чином, економічний потенціал є категорією, що інтегрує минулі, теперішні та майбутні можливості.

Однак у жодному з розглянутих визначень не зазначено такого важливого компонента економічного потенціалу, як функціональні відносини, а між тим обов’язковим компонентом економічної системи є зв’язки між її структурними елементами. Саме зв’язки елементів забезпечують функціонування системи, відіграють вагому роль у розвитку економічного потенціалу. Швидкість мобілізації прихованих можливостей економіки залежить від того, наскільки міцними є взаємозв’язки між елементами економічного потенціалу, що визначає їх взаємний вплив.

Варіантів структури економічного потенціалутак само багато, як і варіантів його визначення. Згідно з працею за редакцією Балацького О. Ф. економічний потенціал складається з виробничого, трудового, природного, інноваційного та інституційного потенціалів [42]. Однак у цій структурі авторами не виділено фінансового потенціалу.

Опарін В. М.  визначає фінанси як сукупність грошових відносин, пов’я­заних з формуванням, мобілізацією і розміщенням фінансових ресурсів та з обміном, розподілом і перерозподілом вартості створеного на основі їх використання валового внутрішнього продукту, а за певних умов і національного багатства. Фінанси забезпечують рух вартості створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту, тобто обмінні й розподільні відносини [43]. Таким чином, фінанси пов’язують між собою всі елементи економічної системи. Тому, на наш погляд,виділяючи виробничий, трудовий, природний, інноваційний та інституційний потенціали як складові економічного потенціалу, варто виділяти такий важливий елемент, як фінансовий потенціал.

Поділ Зенченко С. В. економічного потенціалу на певні елементи є досить укрупненим. Відповідно до такого підходу він складається з ресурсного, фінансового й організаційного потенціалів [44]. Для кожного із цих потенціалів автор також визначив складові елементи. Така структура є логічною, її відмінність полягає в тому, що розглядаються два рівні складових елементів економічного потенціалу.

Шелегеда Б. Г., Савченко М. В., Савченко І. В. у складі економічного потенціалу виділяють природно-ресурсний, фінансовий, трудовий, науково-технічний потенціали, а також потенціал основних виробничих фондів [45].

Близьку за змістом структуру пропонує Тернова І. А., хоча деякі компоненти відрізняються: замість фінансового потенціалу вона пропонує виділяти фінансово-кредитний потенціал, а природно-ресурсний потенціал заміняє природним. До інших складових належать технічний, науково-інноваційний та трудовий потенціали. Крім того, Тернова І. А. виділяє інформаційний потенціал – це свідчить про те, що вона розцінює інформацію як важливий ресурс сучасної економіки [46].

Узагальнивши всі розглянуті варіанти структури економічного потенціалу території, можна виділити такі складові елементи: природно-ресурсний потенціал, виробничий потенціал, фінансовий потенціал, трудовий потенціал, інноваційний потенціал, інвестиційний потенціал, організаційно-управлінський потенціал та науково-інформаційний потенціал.

Отже, фінансовий потенціал є важливим елементом потенціалу території. Проведений аналіз дозволяє визначити його місце серед складових потенціалу території (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Фінансовий потенціал як складова потенціалу території

Для подальшого дослідження необхідно визначити, що таке «фінанси». Крім зазначеного раніше визначення Опаріна, розглянемо ще декілька тлумачень фінансів.

Василик О. Д. пропонує розглядати фінанси як економічну категорію, що відображає створення, розподіл і використання фондів фі­нансових ресурсів для задоволення потреб господарської діяль­ності, надання різноманітних послуг населенню з боку держа­ви, забезпечення виконання державою її функцій [47].

Дробозіна Л. А. трактує фінанси як економічні відносини, пов'язані з формуванням, розподілом і використанням централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів з метою виконання функцій і завдань держави і забезпечення умов розширеного відтворення [48].

А. М. Поддєрьогін розглядає фінанси у вужчому розумінні – на рівні підприємства: фінанси підприємств – це економічні відносини, що пов'язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів та грошових фондів суб'єктів господарювання у процесі відтворення [49].

Таким чином, синтезуючи поняття «потенціал території» та «фінанси», термін «фінансовий потенціал території» можна визначити як такий, що відображає можливість залучення фінансових ресурсів та відносини, що пов’язані з їх формуванням, розподілом і використанням з метою забезпечення ефективного функціонування території. Це визначення отримане шляхом поєднання значень двох понять і не може повною мірою відобразити сутність досліджуваної категорії. Розгляд варіантів тлумачення фінансового потенціалу, що зустрічаються в економічній літературі, забезпечить можливість виявлення його характерних рис та особливостей.

Деякі автори формулюють визначення фінансового потенціалу території шляхом переліку його складових. Так, наприклад, Прокопенко Р. О. пропонує розуміти фінансовий потенціал регіону як сукупність фінансових потенціалів усіх розташованих на його території суб’єктів господарювання  – фірм, домогосподарств, державних і місцевих органів управління [50]. Визначення фінансового потенціалу як суми фінансових потенціалів його складових є некоректним, оскільки існує висока ймовірність подвійного підрахунку його елементів. Крім того, підхід до визначення поняття через його структуру є недостатнім для розкриття його сутності.

Перш ніж продовжити подальший розгляд, необхідно зазначити одну особливість фінансового потенціалу: автори всіх проаналізованих визначень спираються на поняття фінансових ресурсів, і це закономірно, оскільки останні становлять основу фінансового потенціалу. Однак лише одне поняття фінансових ресурсів не може повною мірою відобразити зміст фінансового потенціалу.

Фінансові ресурси, що у загальному вигляді становлять сукупність грошових коштів, які знаходяться у розпорядженні різних учасників економічної системи (держави, підприємств, домогосподарств тощо), характеризують лише одну зі складових фінансового потенціалу – фактично спожиту його частку. Натомість фінансові ресурси в принципі не можуть врахувати цілу низку особливостей фінансового потенціалу, як-то можливість реалізації прихованих резервів, здатність до збільшення обсягів фінансових ресурсів, ймовірність отримання додаткових ресурсів тощо. Саме нездатність поняття «фінансові ресурси» описати всі можливості території із генерації різних потоків грошових коштів і обумовили виникнення поняття «фінансовий потенціал». Для того щоб наочно продемонструвати різницю між «фінансовим потенціалом» та «фінансовими ресурсами», нами пропонується схематичне відображення місця фінансових ресурсів у фінансовому потенціалі (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Фінансовий потенціал та місце в ньому фінансових ресурсів

Виділення різними авторами ключових характеристик дозволило систематизувати визначення фінансового потенціалу за такими підходами: ресурсний підхід, підхід із позиції здатності, комбінований та екстремальний підходи (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Підходи до визначення поняття «фінансовий потенціал регіону»

Підхід	Автор (джерело)	Зміст визначення
1	2	3
Ресурсний	Іоненко К. В.	органічна єдність наявних фінансових ресурсів та можливостей їх використання в межах певної адміністративно-територіальної одиниці [53]
	Возняк Г. В.	сукупність фінансових ресурсів, які є в розпорядженні регіональних органів влади та використовуються з метою забезпечення соціально-економічного (поступального) розвитку регіону [54]
	Стеценко Т. О, Тищенко О. П.	наявні на даний час фінансові ресурси, що дають змогу вирішувати завдання економічного розвитку, та можливості їх зростання у перспективі [55]
	Свірський В. С.	сукупність наявних та потенційних фінансових ресурсів, що можуть бути мобілізовані та реалізовані фінансовою системою за певних умов для забезпечення сталих темпів економічного зростання у визначений період часу [56, с. 49]
	Бикова В. Г.	сукупність фінансових ресурсів, що беруть участь у виробничо-господарській діяльності, та можливостей їхнього залучення для фінансування майбутньої діяльності й певних стратегічних напрямів розвитку [57]
	Булатова Ю. І.	сукупність залучених та сформованих у результаті  господарської діяльності фінансових ресурсів, які надходять у розпорядження працюючих у регіоні суб’єктів економічних відносин і обумовлюють досягнення цілей соціально-економічного розвитку регіону [19]
	Економічний словник за ред. Архіпова А. І.	сукупність наявних грошових засобів держави, які можуть бути використані для вирішення якого-небудь завдання, у тому числі засоби, отримані шляхом перерозподілу з одних галузей в інші без переходу критичних меж, тобто без загрози загибелі, руйнування галузей, з яких вилучають фінансові ресурси [58]
	Єрмакова О. О.	не тільки фінансові ресурси, якими розпоряджається регіон у даний момент часу, а й ті фінансові ресурси, які можуть бути залучені для виконання функцій регіональних органів влади [59
	Кушхов О. Б., Корчагін Ю. А.	сукупність регіональних грошових фондів, склад, структура і кількісна оцінка яких визначають особливості регіонального розподілу суспільного продукту і можливості внутрішнього фінансування усіх сфер діяльності в регіоні [44]
	Дороніна Т. В.	розмір засобів, який об’єктивно може бути використаний у створенні валового регіонального продукту і забезпеченні населення всіма соціально-економічними благами [60]
З позиції здатності	Кунцевич В. О.	здатність до оптимізації фінансової системи із залучення та використання фінансових ресурсів [52, с. 127]
	Чуницька І. І.	здатність держави до залучення та ефективного використання фінансових ресурсів з метою забезпечення економічного розвитку [51]
	Олєйнік П. В.	сукупна можливість держави, його ланок, у тому числі економіки, її комплексів, галузей і підприємств створювати і використовувати різноманітні фонди грошових засобів, включаючи централізовані й децентралізовані, з метою виконання своїх завдань і забезпечення умов відтворення національного господарства і суспільства [61]
Комбінований	Український фінансовий словник	загальний обсяг фінансових ресурсів, що утворюються за рахунок усіх джерел у межах адміністративно-територіальної одиниці, і характеризує фінансові можливості території [62]
	Шумська С. С.	сукупність фінансових ресурсів (що є у наявності та які можуть бути мо­білізовані) усіх сфер та ланок фінансової системи, що утворюються за рахунок внутрішніх та зовнішніх джерел, а також коштів і ресурсів із джерел, які з різних причин є недоступними чи незадіяними в межах часового періоду розгляду, що у цілому характеризують фінансові можливості як окремих суб'єктів економіки, так і країни загалом [22]
Екстремальний	Павлов В. Н.	максимум (межа) функціональних можливостей соціально-економічного розвитку будь-якого об’єкта управління (країни, регіону, муніципального утворення) в певний період часу з використанням фінансових ресурсів [63]
	Ахмедов А. Б.	максимально можливий обсяг фінансових засобів, гіпотетично доступний для мобілізації усіма підприємствами та організаціями [64]
	Голодова Ж. Г.	сукупність максимально можливих фінансових ресурсів, а також умов їх залучення, які створюються суб’єктами економіки та органами влади регіону для формування, розподілу та накопичення цих ресурсів з метою забезпечення зростання і соціально-економічного розвитку в довгостроковій перспективі, досягнення певних фінансових результатів [6]

Відповідно до ресурсного підходу фінансовий потенціал є сукупністю фінансових ресурсів. Деякі автори наголошують саме на тому, що фінансовий потенціал становлять не лише використовувані в певний момент часу фінансові ресурси, а й ті, які залишаються незадіяними, але в будь-який момент можуть бути мобілізовані. Згідно з визначенням цього підходу потенціал – це ресурси.

Не можемо погодитися з цим, оскільки, як було визначено нами раніше, ключовим словом для відображення змісту потенціалу є «можливість». Саме тому більш влучним вважаємо розгляд фінансового потенціалу як здатності (синонім «можливості»), який притаманний позиції Кунцевича В.О., Чуницької І. І. та Олєйніка П. В.

Найзмістовніше та водночас лаконічне визначення сформульоване Чуницькою І. І.: фінансовий потенціал – це здатність держави до залучення та ефективного використання фінансових ресурсів з метою забезпечення економічного розвитку [51]. Олєйнік П. В., порівняно із Чуницькою І. І., у своєму визначенні розширює коло суб’єктів до держави, її ланок, у тому числі економіки, її комплексів, галузей і підприємств.

У Кунцевича В. О. фінансовий потенціал постає як здатність до оптимізації фінансової системи із залучення та використання фінансових ресурсів [52]. При цьому, на нашу думку, автор плутає причинно-наслідкові зв’язки: потенціал – це здатність генерувати ресурси, а оптимізація фінансової системи може бути лише одним із методів генерації фінансових ресурсів, тобто цей метод не є обов’язковою умовою залучення, створення або використання фінансових ресурсів.

У визначеннях, віднесених до комбінованого підходу, наголошується як на фінансових ресурсах, так і на фінансових можливостях, які вони характеризують. Відповідно до цієї групи визначень ключовим поняттям у розумінні фінансового потенціалу все ж таки є фінансові ресурси.

Екстремальний підхід об’єднує визначення, згідно з якими пропонується розуміти фінансовий потенціал як деякий екстремум. У Павлова В. Н. фінансовий потенціал виступає як максимум функціональних можливостей соціально-економічного розвитку [63], в той час як у Ахмедова А. Б. [64] та Голодової Ж. Г. [6] він постає як максимально можливий обсяг фінансових ресурсів. Ахмедов А. Б. зауважує на важливій характеристиці, яка не була відмічена в жодному з розглянутих визначень: фінансовий потенціал відображає саме гіпотетично доступний обсяг фінансових ресурсів, оскільки такий обсяг ніколи не буде мобілізований [64].

Повертаючись до ресурсного підходу, варто відмітити, що більшість авторів також вказує на мету їх використання: Возняк Г. В. – «… з метою забезпечення соціально-економічного (поступального) розвитку регіону» [54]; Свірський В. С. – «… для забезпечення сталих темпів економічного зростання у визначений період часу» [56]; Бикова В. Г. – «… для фінансування майбутньої діяльності й певних стратегічних напрямів розвитку» [57]; Єрмакова О. О. – «…для виконання функцій регіональних органів влади» [59]. Тобто покращання досягнутого рівня економічного розвитку та фінансового стану території можна вважати призначенням фінансового потенціалу. Хоча не варто забувати, що об’єкти можуть використовуватися не за призначенням: фінансовий потенціал може бути задіяний для будь-яких цілей, що залежать від рішень державних органів управління.

Деякі автори наголошують саме на одночасному поєднанні одразу декількох підходів у своєму розумінні фінансового потенціалу. Так, Зенченко С. В. розглядає сутність фінансового потенціалу в розрізі чотирьох аспектів, як: можливість створювати базу економічної діяльності; сукупність ресурсів; результат економічних відносин; резерв [44]. Автори монографії «Фінансовий потенціал саморозвитку регіону» пропонують розуміти фінансовий потенціал як: можливість фінансових ресурсів забезпечувати економічну діяльність; сукупність фінансових ресурсів; ефект розвитку при максимальному використанні фінансових ресурсів [27].

Таке різноманіття підходів до визначення фінансового потенціалу території, безумовно, свідчить про багатогранність категорії. З метою об’єднання ключових характеристик цієї непростої економічної категорії для вирішення завдань цього дослідження було запропоновано авторське визначення фінансового потенціалу території: фінансовий потенціал території – це гіпотетична можливість території залучати, створювати та використовувати фінансові ресурси з метою забезпечення її ефективного функціонування та розвитку. Це визначення є поєднанням таких ключових положень:

базовою характеристикою потенціалу є «можливість»;

можливість є саме гіпотетичною, тобто вона необов’язково має бути використана;

метою реалізації фінансового потенціалу території є просте та розширене відтворення (функціонування та розвиток) даної території;

використання, залучення та створення ресурсів уособлюють наявні, незадіяні та нові фінансові ресурси.

Для більш ґрунтовного розуміння особливостей фінансового потенціалу території необхідно з’ясувати його структуру. Аналізуючи підходи різних вчених щодо виділення структурних елементів фінансового потенціалу території [19, 54, 6, 44, 65, 53, 66, 67, 56, 46, 22], можна зробити висновок про відсутність єдиного підходу та плюралізм думок щодо цього питання. Багато в чому це пов’язане з комплексністю досліджуваного питання, а також із базовими підходами до проблеми. Проведений аналіз дозволив виділити два такі підходи.

Згідно з першим підходом фінансовий потенціал структурно становить сукупність взаємозв’язаних компонентів, що представлені фінансами різних суб’єктів економіки, починаючи від фінансів держави і закінчуючи фінансами домогосподарств та підприємств.

Другий підхід передбачає виділення в складі фінансового потенціалу території таких складових, як бюджетна, інвестицій та ощадна, тобто залежно від функцій, що виконують фінансові ресурси.

Розглянемо більш детально ці підходи відповідно до їх авторських трактувань як за основними складовими фінансового потенціалу, так і тими взаємозв’язками, що утворюються між ними.

Більш поширеним підходом до структурування фінансового потенціалу є перший підхід, основу якого становить макроекономічний підхід до характеристики фінансової системи країни. Зазначеного підходу в різних формах дотримуються Возняк Г. В., Свірський В. С., Ісаєв Е. А., Шумська С. С.,   Булатова Ю. І., Голодова Ж. Г., Конярова Е. К., Зенченко С. В., Колеснікова А. Н., Котомієць А. Л., Новікова І. А. (табл. 3.4.).

Як бачимо, більшість авторів розподіляють фінансовий потенціал за учасниками на фінансові потенціали, що формуються державою, суб’єктами господарювання, домогосподарствами. Що стосується авторських нюансів, то вони полягають у додаванні до цього переліку ряду специфічних суб’єктів, таких як фінансово-кредитні організації, зовнішні організації тощо.

Таблиця 3.4

Підходи до формування структури фінансового потенціалу

Автор, джерело	Складові фінансового потенціалу
Возняк Г. В. [54]	Органи влади. Підприємства реального сектору економіки. Фінансові структури. Домогосподарства. Зовнішні джерела надходження фінансових ресурсів
Свірський В. С. [69]	Державні фінанси. Фінансовий потенціал суб’єктів господарювання. Фінансовий потенціал домогосподарств. Потенціал фінансового сектору економіки
Ісаєв Е. А. [65]	Сектор державних установ. Сектор нефінансових підприємств. Сектор домашніх господарств. Сектор фінансових установ. Сектор некомерційних організацій, що обслуговують домогосподарства
Шумська С. С. [22]	Фінансові ресурси у розпорядженні державних органів. Фінансові ресурси підприємств. Фінансові ресурси населення. Фінансові ресурси фінансового й страхового ринків
Булатова Ю. І. [19]	Фінансовий потенціал населення. Бюджетний потенціал. Податковий потенціал. Фінансовий потенціал фінансово-кредитних організацій. Фінансовий потенціал зовнішнього співробітництва. Фінансовий потенціал організацій
Голодова Ж. Г. [6]	Потенціал підприємств і організацій. Бюджетно-податковий потенціал. Потенціал кредитних організацій. Потенціал страхових компаній. Потенціал інвестиційних і пенсійних фондів. Потенціал домашніх господарств
Конярова Е. К. [5]	Бюджетний потенціал. Кошти фінансово-кредитної системи. Фінансові кошти населення. Фінансовий потенціал підприємств. Зовнішні інвестиції та запозичення
Зенченко С. В. [44]	Державні фінанси. Корпоративні фінанси. Кошти населення
Колеснікова А. Н. [66]	Власні фінансові кошти суб’єктів господарювання. Фінансові кошти кредитно-фінансових організацій. Фінансові кошти громадських організацій. Фінансові кошти населення. Фінансові кошти адміністрації території. Зовнішні запозичення
Котомієць А. Л., Новікова І. А. [67]	Фінансовий потенціал юридичних осіб. Фінансовий потенціал населення. Фінансовий потенціал держави

Другий підхід був розроблений Тимошенко І. І., який пропонує до елементів фінансового потенціалу відносити бюджетний, податковий, інвестиційний, кредитний, ощадний.

Бюджетний потенціал є величиною податкових та неподаткових доходів, що збираються на певній території. Під податковим потенціалом він розуміє здатність бази оподаткування в межах будь-якої адміністративної одиниці приносити доходи у вигляді податкових надходжень (але не фактична сума надходжень як таких). У той же час Тимошенко І. І. відмічає, що податковий потенціал поглинається бюджетним, що взагалі, на наш погляд, є некоректним.

Кредитний потенціал, за Тимошенко І. І., – це сукупність кредитних ресурсів фінансово-кредитних інститутів, які можуть бути розміщені у формі позик господарським структурам, фізичним особам, органам влади.

Ощадний потенціал становить сукупність вільних грошових коштів, які є у юридичних осіб та населення, і можуть бути трансформовані в ресурси фінансової системи.

Інвестиційний потенціал базується на тих фінансових ресурсах (власних та залучених), які можуть бути інвестовані в розвиток господарства [68].

Іоненко К. В. пропонує більш спрощений, стосовно попереднього, підхід, за яким фінансовий потенціал складається з  бюджетного потенціалу (у т.ч. податкового), інвестиційного потенціалу суб’єктів господарювання (фінансово-кредитних установ та нефінансових підприємств і організацій) та ощадного потенціалу населення [53].

Існують й інші підходи до структурування елементів фінансового потенціалу. Так, Ахмедов А. Б. виділяє складові фінансового потенціалу за джерелами:

1) фінансовий потенціал, що формується за рахунок (і внаслідок) наявності на території природних ресурсів;

2) фінансовий потенціал, що формується внаслідок діяльності фінансових інститутів на певній території;

3) фінансовий потенціал, що забезпечується наявністю у юридичних осіб певного майна;

4) накопичений фінансовий потенціал населення [64].

Натомість Стеценко Т. О, Тищенко О. П. розглядають структуру фінансового потенціалу з позиції видів фінансових ресурсів, що його формують. Зокрема вони виділяють такі елементи:

- консолідований бюджет регіону (обласний та бюджети нижчого рівня), позабюджетні фонди;

- цінні папери, які емітовані органами місцевої влади;

- фінансові ресурси підприємств і організацій усіх форм власності;

- кошти населення, що знаходяться у нього на руках або у банках та в інших фінансових інститутах, а також у вигляді різноманітних цінних паперів;

- фінансові ресурси інститутів кредитно-банківської системи конкретного регіону, а також кошти, що залучаються місцевими банками з інших територій [55].

Схожу позицію займає Онишко С. В. Резервами фінансового потенціалу вона вважає власні кошти суб’єктів господарювання, резерви сфери державних фінансів, ринку позикових капіталів (банківського кредитування та фондового ринку), кошти іноземних інвесторів та резерви тіньового сектору [67].

На нашу думку, оптимальним підходом для комплексного відображення структури фінансового потенціалу є поєднання розглянутих підходів. Причому структурну основу становлять саме суб’єкти – держава, підприємства, кредитно-фінансові організації, домогосподарства та зовнішні організації, які вступають у функціональні взаємовідносини (бюджетні, інвестиційні, ощадні), що проявляються і реалізуються шляхом використання різних фондів та джерел фінансових ресурсів. Авторський підхід до структури фінансового потенціалу наведено на рис. 3.3.

Зауважимо, що функціонально відносини між різними суб’єктами можуть носити як здебільшого двосторонній характер (в цьому разі вони позначалися двома стрілочками), так і переважно односторонній характер (позначались однією стрілочкою, що характеризує переважний напрям руху фінансових ресурсів).

Важливим аспектом дослідження методологічних основ фінансового потенціалу є його видова характеристика. Класифікація певного предмета чи явища за видами дає уявлення про можливі його форми та прояви. Аналіз класифікаційних ознак та видів фінансового потенціалу залежно від них не лише деталізує сутність, але і дає додаткову інформацію, що може бути використана для управління ним.

Аналіз різних підходів науковців до класифікації фінансового потенціалу дозволив виділити основні класифікаційні ознаки та види фінансового потенціалу на їх базі (табл. 3.5).

Рис. 3.3. Структура фінансового потенціалу

Формування та реалізація фінансового потенціалу території залежать від багатьох факторів – рівня економічного розвитку, стану і тенденцій розвитку національної та світової фінансової системи, рівня розвитку фінансової інфраструктури, заможності населення і т.д.  Вчені по-різному ставляться до їх класифікації. Тому нами був проведений комплексний аналіз підходів до класифікації факторів, що впливають на фінансовий потенціал території, результати якого наведені в табл. 3.6.

Як показав аналіз, домінуючою класифікаційною ознакою є відношення до суб’єкта формування, тобто поділ факторів на внутрішні та зовнішні.

Ібрагімова П. А. пропонує розділяти фактори впливу на фінансовий потенціал на дві групи: об’єктивні та суб’єктивні.  До об’єктивних вона відносить рівень економічного розвитку території, галузеву структуру території, кількість населення, обсяги інвестицій, кількість фінансових установ, обсяг активів банківської системи тощо.

Таблиця 3.5

Класифікація фінансового потенціалу [64, 6, 44, 69]

Класифікаційна ознака	Вид фінансового потенціалу
За рівнем	- фінансовий потенціал світу; - фінансовий потенціал держави; - фінансовий потенціал регіону; - фінансовий потенціал міста; - фінансовий потенціал суб’єктів господарювання
За джерелами формування	- внутрішній (власний); - зовнішній (залучений)
За результатом	- досягнутий; - перспективний
За ступенем прояву	- реальний; - прихований
За повнотою використання	- використовуваний; - невикористаний
За періодом формування	- накопичений; - поточний
За одиницями виміру	- абсолютний; - відносний
За сферами	- бюджетно-податковий фінансовий потенціал; - фінансовий потенціал домогосподарств; - фінансовий потенціал фінансово-кредитних установ; - фінансовий потенціал підприємств
За можливістю доступу	- наявний активний; - наявний резервний; - наявний тіньовий; - неактивний
За цільовим призначенням	- ощадний фінансовий потенціал; - інвестиційний фінансовий потенціал; - бюджетний фінансовий потенціал

Суб’єктивними факторами є схильність до інвестицій і заощаджень, державна економічна і фінансова політика, наявність роду пільг та відстрочок [71].

Згідно з працею за редакцією Балацького О. Ф. варто розрізняти 3 групи факторів, що впливають на величину фінансового потенціалу:

1) кількість фінансових ресурсів, якими володіє територія на певний момент часу;

2) якісні характеристики фінансових ресурсів, що визначають їх продуктивну здатність;

3) умови, що забезпечують фінансову діяльність та використання фінансового потенціалу [72].

Таблиця 3.6

Аналіз підходів до класифікації факторів впливу на фінансовий потенціал

Жоден із розглянутих авторів не зазначив такого істотного фактора, як обсяг тіньового сектору економіки. Неврахування обсягів тіньового сектору призводить до помилок макроекономічної політики. За результатами дослідження Ф. Шнайдера, Україна має найвищий рівень тінізації економіки серед європейських країн, а саме 55,1 % від офіційного ВВП [73]. Тобто більше половини всіх економічних операцій здійснюється у тіні. З огляду на це тіньовий сектор економіки є надзвичайно вагомим фактором, що впливає на фінансовий потенціал і має враховуватися при його оцінці.

На нашу думку, одним із завдань класифікації об’єкта є його пізнання через фактори впливу. Чим глибше ми пізнаємо певний об’єкт, процес чи явище, тим кращим стає уявлення щодо того, яким чином організувати управління ним. Отже, з позиції фінансового потенціалу, визначення факторів, що на нього впливають, має полегшити завдання управління ним, тобто допоможе виділити найважливіші та найдієвіші інструменти, що впливають на нього. З цього приводу, на наш погляд, доцільним до перелічених вище класифікаційних ознак додати ще одну – за видом.

Відповідно до цієї ознаки пропонується виділяти фактори прямого й опосередкованого впливу, оскільки саме вони дають уявлення щодо того, яким чином можна вплинути на фінансовий потенціал.

На рис. 3.5 наведено авторську класифікацію факторів впливу на фінансовий потенціал відповідно до характеру їх впливу.

Виходячи з цієї інформації, легше буде визначити, які інструменти управління фінансовим потенціалом викличуть пряму реакцію, а які дадуть значно меншу реакцію. Причому фактори прямого впливу володіють значно меншим часовим лагом дії порівняно з опосередкованими.

Відповідно оперативні дії щодо управлінню фінансовим потенціалом знаходяться в тіснішому взаємозв’язку з факторами прямого впливу. Натомість розроблення стратегічних заходів багато в чому пов’язане з факторами опосередкованого впливу.

Таким чином, необхідно констатувати, що, незважаючи на великий інтерес та увагу науковців до проблеми ефективного управління фінансовим потенціалом, все ще існують значні розбіжності у розумінні його суті.

Аналіз дозволив визначити «потенціал території» як можливість залучення та використання ресурсів з метою забезпечення ефективного функціонування території. Основу потенціалу території становить економічний потенціал. У результаті аналізу трактувань економічного потенціалу було встановлено, що він є уособленням рівня використання ресурсів, а також можливостей ще не залучених в економіку ресурсів.

Рис. 3.5. Фактори, що впливають на фінансовий потенціал

Узагальнення численних варіантів структури економічного потенціалу території дозволило визначити його складові елементи, одним із яких є фінансовий потенціал.

З метою виявлення характерних рис та особливостей фінансового потенціалу були розглянуті його численні визначення. Це дозволило з’ясувати, що автори всіх проаналізованих визначень спираються на поняття фінансових ресурсів, оскільки останні становлять основу фінансового потенціалу. Нами було аргументовано, чому поняття фінансових ресурсів не може повною мірою відобразити зміст категорії «фінансовий потенціал».

Виділення авторами різних ключових характеристик дозволило систематизувати визначення фінансового потенціалу за такими підходами: ресурсний підхід, підхід із позиції здатності, комбінований та екстремальний підходи.

З’ясувавши основні характеристики фінансового потенціалу території, було запропоновано і обґрунтовано авторське визначення: фінансовий потенціал території – це гіпотетична можливість територіїзалучати, створювати та використовувати фінансові ресурси з метою забезпечення ефективного функціонування та розвитку.

Аналіз позицій вчених до виділення структурних елементів фінансового потенціалу території дозволив виділити два основних підходи, поєднання яких, на нашу думку, є  оптимальним для комплексного відображення структури фінансового потенціалу. При цьому структуру формують суб’єкти – держава, підприємства, кредитно-фінансові організації, домогосподарства та зовнішні організації, що вступають у функціональні взаємовідносини.

За результатами дослідження виділено основні класифікаційні ознаки та види фінансового потенціалу.

Здійснивши аналіз теоретико-методологічних підходів до класифікації факторів впливу на фінансовий потенціал території, запропоновано додати до класифікаційних ознак ще одну – за видом, відповідно до якої необхідно розрізняти фактори прямого й опосередкованого впливу.