загрузка...
 
РОЗДІЛ 4. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ТА УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ТЕРИТОРІЇ. 4.1. Узагальнення теоретичних аспектів оцінки та управління фінансовим потенціалом в контексті забезпечення стійкого розвитку території
Повернутись до змісту

РОЗДІЛ 4. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ТА УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ТЕРИТОРІЇ. 4.1. Узагальнення теоретичних аспектів оцінки та управління фінансовим потенціалом в контексті забезпечення стійкого розвитку території

В умовах ринкової економіки інтенсивно підвищується роль фінансової системи як одного з основних способів відображення взаємовідносин між суб'єктами господарювання на основі використання загального еквівалента - грошей. У зв'язку з цим на сьогодні в економічній літературі стала широко використовуватися категорія «фінансовий потенціал» як відображення фінансових можливостей розвитку держави, регіонів, фірм, домогосподарств. Переважно її дослідження проводяться на мікрорівні, але в умовах підвищення самостійності регіонів виникає необхідність оцінки можливостей і їх фінансового розвитку.

Фінансовий потенціал в економічній літературі характеризується багатоаспектністю: з позиції прав власності розрізняють фінансовий потенціал держави, фінансовий потенціал юридичних осіб, фінансовий потенціал населення;  залежно від часу відтворення - фінансовий  потенціал накопичений у попередні роки і поточний фінансовий потенціал. Накопичений фінансовий потенціал у науковій літературі пропонується використовувати як вартість національного багатства, а для оцінки поточного фінансового потенціалу – валовий регіональний продукт [1].

У науковій літературі існує розширене і вузьке тлумачення фінансового потенціалу. Так, згідно з вузьким трактуванням фінансовий потенціал зводиться до визначення «фінансового потенціалу території», тобто сукупності фінансових потенціалів підприємств, розташованих на ній. Розширене розуміння фінансового потенціалу пов'язане з включенням у його зміст таких елементів: консолідованого бюджету; позабюджетних фондів, міжбюджетних потоків, цінних паперів, емітованих органами влади або органами місцевого самоврядування, фінансового потенціалу підприємств і організацій усіх форм власності, коштів населення, які знаходяться в готівковій формі або в банках та інших фінансових інститутах, а також у вигляді різних цінних паперів; фінансових ресурсів інститутів кредитно-фінансової системи регіону, а також коштів, що залучаються банками з інших територій [2].

Також можна виділити ще більш широке поняття фінансового потенціалу, що відображає всю сукупність економічних активів, які мають вартісну основу і здатні виступати джерелом фінансових засобів у результаті їх реалізації, застави, оренди та ін. Іншими словами, до складу фінансового потенціалу деякі автори включають основні фонди, природні ресурси та інші елементи матеріального багатства, зосередженого в межах регіону і муніципальних утворень. При даному підході явно простежується розмитість кордонів між економічними (грошовими) й фінансовими потоками (ресурсами), що ускладнює в теоретичному плані виділення фінансового аспекту проблеми.

Наявність різних підходів призводить часто не лише до термінологічної плутанини, а й до реальних прогалин у практиці використання даних відносин.

Розширювальне розуміння фінансового потенціалу правомірно застосовувати до більш загального поняття - «фінансово-економічний» потенціал, в якому економічна (ресурсна) складова має значну питому вагу. Як нам здається, фінансовий потенціал відображає можливість отримання доходів різними економічними суб'єктами на конкретній території за умови мобілізації та використання фінансових ресурсів у необхідній кількості у певний період часу [3].

М. Г. Сичов та К. І. Таксіра виділяють два принципових підходи до формування фінансового потенціалу територій: ресурсний (потенційний) і результативний [4]. Ресурсний підхід ґрунтується на методах кількісної інтерпретації отриманих фінансових результатів і залученні прихованих можливостей, тобто наявних резервів в умовах практичної діяльності. Або, інакше, критерієм нарощування величини потенціалу території є максимальне збільшення зростання фізичного обсягу ресурсів. Другий методологічний підхід - результативний - припускає досягнення найбільш високих результатів при фіксованому обсязі і використанні всіх видів ресурсів територій. У рамках даного підходу визначення та вимірювання фінансового потенціалу полягає у виявленні потенційної результативності використання кожного окремо взятого ресурсу території, необхідності порівняння ресурсів між собою, приведення їх до інтегрального вигляду, встановлення раціональної комбінації ресурсів для отримання максимально можливого ефекту задоволення потреб регіону.

Критично оцінюючи обидва підходи, слід зазначити, що вони мають як позитивні, так і негативні характеристики. Так, ресурсний підхід базується на відомій оцінці «від досягнутого рівня», методах екстраполяції та виявленні тенденцій щодо ретроспективних даних. Що стосується визначення ресурсів території на основі потенційних параметрів результативності використання ресурсів, то його застосування наштовхується на ряд об'єктивних труднощів. Це пов'язано в першу чергу з недосконалістю методичного апарату оцінки результативності та практичним застосуванням системи єдиних критеріїв результативності для територій, що відрізняються за рівнем соціально-економічного розвитку з урахуванням й інших факторів. Очевидно, що обидва підходи необхідно розглядати у їх взаємозв'язку і взаємозумовленості.

Для функціонування регіону значущі всі створювані на території фінансові потоки, тому регіональний фінансовий потенціал характеризується множинністю форм прояву та існує у вигляді первинного фінансового потенціалу (як обсяг випуску товарної продукції) і вторинних фінансових потенціалів, що утворилися внаслідок розподілу створеної продукції між фірмами, домогосподарствами та державними органами управління з урахуванням відпливів і припливів для кожного суб'єкта господарської діяльності.

У цілому стимулювання зростання фінансового потенціалу дозволяє розвивати бізнес та внутрішньорегіональні зв’язки між виробниками, підвищувати добробут населення, збільшувати податкові надходження до бюджетів різних рівнів.

Економічна сутність фінансового потенціалу регіону визначається сукупністю чотирьох аспектів:

По-перше, як здатність регіону виробляти ресурсну базу для забезпечення виробничо-економічної діяльності, виконання соціальних завдань і забезпечення стійкого регіонального розвитку.

По-друге, як сукупність наявних на території фінансових та грошових ресурсів, необхідних для підтримки стійкості економічної діяльності регіону.

По-третє, як результат економічних відносин регіону.

По-четверте, як резерв, можливий до використання для захисту регіонального розвитку від впливу факторів ризику та невизначеності.

Фінансовий потенціал територій являє собою рух фінансових потоків окремих суб'єктів господарювання і включає у себе:

1) первинний фінансовий потенціал як обсяг випуску товарної продукції на даній території з урахуванням відпливу і припливу фінансових потоків;

2) вторинні фінансові потенціали (субпотенціали):

- поточний фінансовий потенціал фірм - обсяг коштів на просте відтворення продукції, товарів, послуг;

- інвестиційний потенціал фірм - власні кошти, які підприємства спрямовують на інвестиції;

- поточний фінансовий потенціал домогосподарств - витрати на придбання товарів, оплату послуг і обов'язкових платежів;

- інвестиційний потенціал домогосподарств - кошти, що розміщуються для отримання доходу в майбутньому;

- бюджетний фінансовий потенціал - обсяг коштів, що надходить у розпорядження бюджету кожного рівня, у тому числі за рахунок міжбюджетних відносин.

Умовно фінансовий потенціал регіону та його складові наведено на рисунку 4.1.

Центральне місце у системі фінансового ресурсозабезпечення території займає фінансовий потенціал підприємств. Саме тому фінансовий потенціал регіону безпосередньо залежить від рівня фінансового потенціалу підприємств та організацій, які функціонують на певній території.

Рис. 4.1. Структура фінансового потенціалу регіону

Важливим моментом у процесі оцінки фінансового потенціалу території є ідентифікація чинників, що впливають на його рівень, з їх залежністю від ресурсів, що їх утворюють:

1-ша група чинників характеризує вплив податкових і неподаткових ресурсів та відображає спроможність регіону до самостійного формування ресурсної бази;

2-га група чинників характеризує вплив інвестиційних ресурсів, відображає ступінь привабливості регіону для внутрішніх і зовнішніх інвесторів та приплив у регіон довгострокового капіталу;

3-тя група чинників характеризує вплив кредитних ресурсів на ефективність функціонування регіональної кредитної системи та рівень наявності вільних ресурсів у фізичних осіб і суб'єктів господарювання регіону.

Вплив даних груп чинників, здатних змінити напрям руху вектора економічного розвитку регіону в той чи інший бік, а саме у бік подальшого розвитку або «проїдання» ресурсів регіону [5].

У цілому фінансовий потенціал являє собою сукупність власних і залучених ресурсів, спрямованих на ефективний соціально-економічний розвиток, що забезпечує фінансову стабільність і виконання стратегічно важливих для регіону завдань.

Погляди економістів на проблему визначення фінансової стійкості не є однозначними. Під стійкістю будь-якого об’єкта можна розуміти його здатність протистояти діям, спрямованим на виведення його зі стану статичної або динамічної рівноваги.

Загалом погляди дослідників на категорію «стійкість регіону» можна згрупувати за такими напрямками.

1)         Стійкість регіону – як здатність протистояти зовнішнім та внутрішнім впливам та забезпечувати розвиток у довготривалій перспективі. Б. Карпінський та О. Герасименко вказують на те, що «кожна фінансова система є максимально стійкою за умови дотримання рівноваги між зовнішніми та внутрішніми факторами впливу, що може також зумовлювати її динамічний розвиток» [6]. Р. Ахмєтов, розглядаючи фінансову стійкість з позиції стабільності фінансових відносин і зв’язків об’єкта чи системи, трактує її як складову частину зовнішньоекономічної стійкості, яка відображає здатність протистояти зовнішнім і внутрішнім факторам, що прагнуть вивести її з рівноваги, при цьому фінансова стійкість регіону проявляється в безперервному нормальному відтворюванні у регіоні [7].

2) Фінансова стійкість території – як стан збалансованості доходів та витрат. Такий підхід відстоюють В. Єдронова та А. Кавінов, розглядаючи зміст поняття «стійкість регіональної фінансової системи» як «стан збалансованості грошових доходів і витрат суб’єктів господарювання і їх пропорційні зміни під впливом зовнішнього і внутрішнього середовища» і як «нездатність до коливань усієї сукупності грошових фондів і кожного фонду зокрема під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів» [8]. Група авторів, а саме В. Ковалєв,  Т. Дороніна, В. Пантелєєв та С. Халява, визначають фінансову стійкість з позицій перевищення доходів над витратами [9; 10; 65]. У свою чергу, Т. Дороніна зазначає, що саме такі системи забезпечують «гідний рівень життя» [10].

Такий підхід до розуміння сутності фінансової стійкості є досить обмеженим, адже може відбуватися збалансування доходів і витрат регіону, та при цьому значну частку у структурі джерел ресурсів території будуть становити саме зовнішні ресурси, тому робити висновки про фінансову стійкість території на цій основі не є доречним.

3) Фінансова стійкість території – як фінансова самостійність та незалежність. Так, Н. Сабітова питання про фінансову стійкість територій пов’язує з їх фінансовою самостійністю, незалежністю від зовнішніх джерел фінансування [12]. Погоджуємось з твердженням А. Поддєрьогіна та Л. Наумової, що «з метою забезпечення життєдіяльності регіонів територіальні громади повинні напрацьовувати власні фінансові ресурси, тобто стабілізувати власну фінансову базу» [13].

На сьогодні стійкий економічний розвиток території здебільшого визначається ефективністю фінансово-кредитних відносин і багато в чому обумовлений фінансовою стабільністю і забезпеченістю суб'єктів ресурсами для їх регіонального відтворення. Тому важливе місце в системі дослідження стійкого економічного розвитку регіону займають формування та оцінка його фінансового потенціалу (рис. 4.2).

Найважливішим елементом фінансового потенціалу регіону є бюджетний потенціал. Бюджетний потенціал характеризується системою показників, що відображають співвідношення витрат і результатів відповідно до інтересів регіонального розвитку, і під ним слід розуміти сукупність економічних і нормативно-правових умов, що дозволяють сформувати оптимальну величину доходів, які покривають нормативні витрати регіону та забезпечують їх цільове й ефективне використання.

Система  фінансової підтримки регіонів як складова бюджетного потенціалу на цей час включає в себе кілька каналів надання фінансових ресурсів, які можна розділити на дві групи: регулярні та нерегулярні види фінансової допомоги. У складі регулярної фінансової допомоги необхідно виділити насамперед трансферти, дотації бюджетам адміністративно-територіальних утворень, субвенції. Нерегулярна фінансова допомога включає в себе головним чином витрати у рамках здійснення різних регіональних програм, а також фінансування по лінії міністерств і відомств.

Інвестиційний потенціал у цілому можна розглядати як сукупність наявних у регіоні факторів виробництва і сфер застосування капіталу. У вузькому розумінні інвестиційний потенціал - це характеристика кількісна, що враховує основні макроекономічні  показники: насиченість території факторами виробництва (природними ресурсами, робочою силою, основними фондами, інфраструктурою тощо), споживчий попит населення й інші показники.

Його розрахунок ґрунтується  на абсолютних статистичних показниках, а основними результуючими показниками є рівень інвестиційного ризику та інвестиційна привабливість регіону. Рішення, найкраще в одних умовах і з точки зору одного критерію, може виявитися не найкращим в інших умовах і за іншими критеріями. До того ж слід зазначити, що в реальній економіці, оскільки вона має недетермінований характер, оптимальне рішення насправді не обов'язково найкраще. Доводиться враховувати також фактор стійкості економічного розвитку території. Ми розглядаємо податковий потенціал регіону як обсяг оподатковуваних ресурсів території. У більш вузькому, практичному значенні податковий потенціал являє собою максимально можливу суму надходжень податків і зборів, обчислених в умовах чинного законодавства.

Кредитний потенціал пропонуємо розглядати так. З одного боку, він є складовою інвестиційного потенціалу, що припускає вкладення власних фінансових ресурсів регіону з метою отримання доходів або з іншою  інвестиційною метою і  отримання кредитних ресурсів для покриття тимчасової потреби у фінансових ресурсах  для нормальної життєдіяльності регіону. З іншого - це система показників, що оцінюють ефективність функціонування кредитної системи регіону [14].

Рис. 4.2.  Фінансовий потенціал регіону в стійкому розвитку території [14]

Концепція формування фінансового потенціалу з урахуванням стратегічної спрямованості повинна базуватися на таких принципах:

1. Принцип системності, що дозволяє охоплювати напрямки фінансово-господарської діяльності в регіоні,  а також визначити цілі діяльності, їх субординацію, порівняння альтернативних шляхів і методів досягнення цілей.

2. Принцип безперервності, що забезпечує своєчасне коригування розроблених перспективних планів, виходячи зі змін, що відбуваються як усередині фінансової системи регіону, так і поза нею.

3. Принцип взаємозв'язку перспективних планів щодо кожного елемента фінансового потенціалу регіону з прогнозами, що розробляються як по вертикалі (регіон, економіка в цілому), так і по горизонталі (елементи ресурсної бази регіону).

4. Принцип концентрації коштів, що забезпечує необхідний рівень концентрації регіональних ресурсів на пріоритетних напрямах.

5. Принцип логістики - своєчасне забезпечення необхідними ресурсами для виконання заданих функцій і завдань регіону.

6. Принцип соціального партнерства - вибудовування нового типу взаємодії між владою, бізнесом і населенням, що забезпечує узгодження інтересів і цілей, об'єднання ресурсів, розгортання спільної діяльності і розподіл відповідальності.

7. Принцип зворотного зв'язку, що є об'єктом планування і викликає необхідність аналізу всіх традиційних методів планування та прогнозування, а також розроблення принципово нових процедур і модельного апарату.

8. Принцип гласності та прозорості спрямований на формування відкритості та доступності інформації про рівень забезпеченості ресурсами регіону та напрями вкладення коштів.

9. Принцип необхідності врахування специфіки та індивідуальних особливостей фінансового розвитку конкретного регіону і включення регіону до світових, федеральних, міжрегіональних фінансово-економічних процесів для досягнення максимальних вигод та переваг [14].

У зв'язку із зазначеним концепція формування регіонального фінансового потенціалу спрямована на оптимізацію ресурсозабезпечення територіального економічного розвитку, підвищення результативності та конкурентоспроможності господарської діяльності регіону.

Відмітимо, що головною метою оцінки фінансового потенціалу території є визначення в кількісному вимірі потенційних можливостей із генерації певного обсягу фінансових ресурсів. Отже, кількісно фінансовий потенціал являє собою максимальний обсяг фінансових ресурсів, який може генерувати територія впродовж певного періоду часу. 

Оцінка фінансового потенціалу не лише дозволяє визначити максимальний розмір фінансових ресурсів, що здатна одержати територія, але і визначити ступінь використання фінансового потенціалу, рівень залучення фінансових ресурсів, якими потенційно володіє територія, у фактичний обіг, оцінити ефективність державної фінансової політики шляхом порівняння значень фінансових потенціалів за декілька періодів, а також визначити величину резервів, якими володіє економіка території.

Базою інформаційного забезпечення аналізу та оцінки фінансового потенціалу регіону  можуть  слугувати статистичні щорічники, законодавчі та нормативні акти України [15].

У процесі оцінки рівня регіонального фінансового потенціалу важливе значення має достовірність даних, які одержуються у результаті статистичного спостереження. Достовірність  забезпечується багатьма умовами. Це компетентність працівника, що бере участь у статистичному спостереженні, досконалість інструментарію (бланків, інструкцій) та  ін. Достовірність включає як відповідність даних реальній дійсності, так і технічну точність або обґрунтованість виміру.

Достовірність тісно пов'язана з повнотою даних –  отримані дані повинні бути досить повними.

Повнота забезпечується: по-перше, охопленням одиниць досліджуваної сукупності. Варто зібрати інформацію про всі складові фінансового потенціалу, що діють у даному регіоні; по-друге, повноту слід розуміти і як охоплення найбільш істотних сторін явища, оскільки кожне досліджуване явище або сукупність має досить складний характер і найрізноманітніші ознаки; по-третє, при вивченні розвитку явища впродовж певного часу повнота припускає одержання даних за максимально тривалі періоди.

Досить повні статистичні дані є, як правило, масовими, вичерпними. Вони забезпечують потреби комплексного дослідження.

Можна відзначити ще одну важливу вимогу - це порівнянність даних, або однаковість. Кожне явище або сукупність, досліджувані в часі або в просторі, повинні бути порівняні. Для цього необхідно використовувати єдині вартісні оцінки, що особливо важливо в умовах інфляції, єдині територіальні межі, тобто строго дотримуватися єдності в методології.

На основі проведеного дослідження пропонуємо розглядати фінансовий потенціал регіону як сукупність внутрішніх джерел фінансових коштів, якими володіють регіональні органи влади, підприємства реального сектору економіки, фінансові структури, домогосподарства, та зовнішніх  джерел  таких коштів. Рівень кожного із зазначених джерел є різним, що пояснюється їх різним ресурсним потенціалом, що, у свою чергу, зумовлено нерівномірністю територіального розміщення природних ресурсів, відмінностями в територіальному поділі праці та соціальному складі населення, різним рівнем розвитку продуктивних сил та ступенем використання економічного потенціалу, крім того, наявний фінансовий механізм стимулювання економічних процесів на регіональному рівні не повною мірою відповідає сучасним потребам розвитку економіки.

У процесі дослідження фінансового потенціалу регіону важливе значення має не лише вивчення змісту та сутності даного поняття, але й визначення можливостей його зростання. Адже фінансові потоки змінюються нерівномірно, тому при зростанні окремих фінансових потенціалів необхідно розробляти додаткові заходи щодо їх використання. Так, збільшення інвестиційного потенціалу домогосподарств викликає необхідність проведення при складанні прогнозу соціально - економічного розвитку території вивчення каналів акумулювання грошових коштів, тобто розвитку фінансової інфраструктури.

Одним із критеріїв якості прогнозування соціально - економічного розвитку території є приріст усіх регіональних фінансових потенціалів, причому при прогнозуванні поточного фінансового потенціалу домогосподарств повинні одночасно забезпечуватися: а) зростання абсолютних значень як усіх доходів домогосподарств, так і поточних; б) зниження частки поточних витрат у загальному обсязі їх доходів. Тому моніторинг економічного й соціального розвитку регіонів може проводитися на основі частки вторинних регіональних фінансових субпотенціалів у первинних.

Можливий приріст первинного фінансового потенціалу визначається як сума різниці, по-перше, обороту організацій промисловості та обсягу відвантажених товарів власного виробництва і, по-друге, виробництва продукції в усіх категоріях господарства та обсягу відвантажених товарів сільськогосподарськими організаціями. Крім цього, можуть бути використані експертні оцінки можливого зростання обсягів виробництва підприємств, що функціонують у регіоні.

У цілому стимулювання зростання регіонального фінансового потенціалу дозволяє розвивати бізнес і внутрішньорегіональні взаємозв'язки між виробниками, підвищувати добробут населення, збільшувати податкові та неподаткові доходи бюджетів різних рівнів.

Тому на сьогоднішній день перед регіональними органами влади стоїть важлива задача не тільки знайти джерела для формування фінансового потенціалу, але й правильно ними розпорядитися на основі чітких пріоритетів та жорсткого контролю за ефективністю їх використання.



загрузка...