МОДЕЛЬОВАНІ ТА НЕМОДЕЛЬОВАНІ ПАТЕРНИ СЛОВОТВОРУ В АНГЛОМОВНОМУ ДИСКУРСІ
Роль мови у людському житті оцінюється дуже високо, тому що це – надбання homo sapiens, умова і засіб виділення людини зі світу природи, це – формування свідомості з опертям на слово та мову в цілому, які є підвалиною мислення, засобом соціалізації, спілкування, відбудови міжлюдських стосунків, це – оселя людського буття і духу. Жодна фундаментальна проблема людського буття не може бути ані поставлена, ані вирішена без мови, без урахування її ролі в житті людини і суспільства [1].
Труднощі вербалізації наслідків пізнавальної людської діяльності, а саме: багатозначність слів, невідповідність граматичних та логічних структур, тісний зв’язок із психологічними асоціаціями – зумовлюють пошук шляхів відображення та вибору мовних одиниць [1].
Словотвір, його різновиди за модельованими та немодельованими патернами свідчать про вічний процес становлення, семантичне наповнення та функціонування мовних одиниць.
Проблема словотвору, його мотиваційних механізмів на вербальних просторах вихідних та похідних одиниць осмислюється на векторах реалізації їх поверхневих та глибинних структур. Аналіз мотивації номінативних одиниць (у нашому випадку – денумеральних конструювань) передбачає когнітивну проекцію на структуру об’єкта, його формальне та семантичне наповнення. Мовне тлумачення є «вікном у знання», можливістю осмислення досліджуваних одиниць. Лінгвісти-когнітивісти одержують цінну інформацію про мовні знаки – їх самих та про те, що приховується за ними. Поняття «мотивація» виникло на теренах словотвору, яке тлумачиться у річищі формальної та семантичної кореляції вихідних та похідних одиниць. Мотиваційній ідентифікації сприяє осмислення етимологічних витоків слів, їх еволюційних процесів та функціонування. З огляду на це комплексний підхід є напрочуд цінним для розпізнання лінгвістичних феноменів, явищ самоорганізації та самодобування [2].
Універсальним шляхом поповнення лексикону є 1) словотвір (вербокреація), 2) семантичний зсув та 3) запозичення. Запозичення в англійському лексиконі представлене численним корпусом (близько 70% одиниць у зареєстрованих лексикографічних джерелах). У дискурсі (мовленні) запозичення становлять скромну частку. З огляду на частотність уживання запозичень, на їх асиміляційні процеси вагомими є автохтонні одиниці англійської мови (30%). Так, у поданому вірші запозичення представлені 3 одиницями, автохтонна (корінна) лексика – 20 одиницями, гібриди – 2 одиницями.
SYMPHONY IN YELLOW
An omnibus across the bridge
Crawls like a yellow butterfly,
And here and there a passer-by
Shows like a little restless midge.
Запозичення: англ. symphony, crawl, omnibus.
Гібриди: англ. across, butterfly.
(O. Wilde)
Аналітичність англійської мови є очевидною з огляду на структуру слів та їх порядок у мовленні. Із 25 слів похідними дериватами є omnibus, butterfly, passer-by і restless (4 слова). До службових слів належать in, an, across, the, a, and, and, a, a – 9 одиниць із 16 повнозначних номінацій. Таким чином, як бачимо, аналітичний лад англійської мови спрацьовує у цій текстовій ситуації, і не лише в ній. Значущість германських елементів в англійській мові є очевидною у моделюванні лексичних одиниць лексики у словотвірній ендозоні (підсистемі). Вторинні утворення визначаються природою вихідних одиниць – їх формально-семантичним буттям. У слов’янських мовах [3] 70–80% усіх слів – похідні одиниці, осмислення яких є цінним з огляду на те, що це – 1) готові одиниці номінації, 2) інтеграція схем знань, 3) механізм моделювання, 4) стратегія вилучення семантичних компонентів, 5) зразок «поведінки» цілої парадигми слів, 6) засіб збагачення лексичного корпусу.
Словотвір як ендозонна підсистема має властиві їй категорії, моделі, рівневий статус, функціональне навантаження, синтагматичне та парадигматичне представлення, дистрибутивний дизайн та специфічне омовлення [3]. Актуальними для осмислення словотвірних традицій залишаються проблеми систематизації емпіричного матеріалу, теоретичне обґрунтування результатів лінгвістичного пошуку, адекватне використання методологічних засад сьогодення, виокремлення модельованих та немодельованих патернів зазначеної зони. При цьому правомірним є осмислення співвідношень феноменів словотвір :: синтаксис, словотвір :: текст, словотвір :: прагматика; а також – когнітивних векторів трансформації лексичного значення в граматичне, конкретного значення – в абстрактне, процесу еволюції – в інволюцію [2].
Відкритими залишаються проблеми частиномовних меж слів, явище дихотомії – полісемія :: омонімія. Кореляція вихідних та похідних одиниць аналізується на векторах їх граматичного, семантичного та епідигматичного буття, експлікується у метазнаках деривація, дериват, дериватологія, що свідчить про наявність у мовній картині світу вторинних утворень як таких, що мають вихідні знаки певного системного ґатунку. Мотивуючими є вихідні одиниці, словоутворювальні форманти, інтеграція яких призводить до появи ДК. Денумеративи з’являються шляхом транспозиції, переходу одного класу знаків до іншого, в якому новоутворені одиниці, зберігаючи ознаки вихідних конструювань, збагачують свою семантику, модернізують формальні покажчики за чинними канонами мовної системи [4].
Кількісні характеристики навколишнього світу є основою для формування філософських, логічних і мовних категорій кількості, заповнення яких обумовлюється поступовим пізнанням від простого до складного, від конкретного до абстрактного. Результати пізнання знаходять своє відображення у семантичних структурах квантитативних одиниць, які утворюють специфічну мовну підсистему з притаманними їй субстанцією, структурою та функціями – матерією, інформацією та енергією [2]. У сучасній англійській мові виокремлюється цілий комплекс квантитативних одиниць – лексико-семантичне поле кількості (ЛСПК), інтегрованих домінантними та периферійними семами кількості. Центральне місце в ЛСПК займають числівники, які семантизують число як один із видівь хронотопу. Унікальність числівників полягає в реалізації базової неускладненої семи числа, у залученні їх до системи протиставлень числівники :: денумеративи, числівники :: лічильні слова, числівники :: мезуративи. Дихотомія числівники :: денумеративи позначена властивим для неї складом спільних та відмітних ознак. Загальним для них є те, що числівники і денумеративи реалізують загально-категоріальну сему числа. Відмітними рисами числівників є їх високочастотність, неускладненість опорної семи числа, специфічні валентнісні характеристики. ДК притаманні ускладнена форма та семантика. ДК перебувають у субординаційній залежності від числівників, формальним центром лексичного ряду є корінь, а значеннєвим – сема числа.
Вербокреація нових лексичних одиниць відбувається за словотворчими моделями, які історично склались у мовній системі [3]. Сучасна англійська мова має у своєму розпорядженні декілька способів утворення нових слів, серед продуктивних виокремлюються словоскладання, афіксація, конверсія та компресія [2]. Питома вага кожного з них представлена неоднаково, що детермінується факторами аналітичного ладу мови, а також – жанру, дискурсу та креативним хистом мовців.
Процес саморегулювання лексичної системи вказує на подолання суперечності між станом системи і вимогами ситуацій. Мовець – той, хто розмовляє – вибирає із існуючих слів ті, які можуть адекватно ословити думки та почуття. Не знаходячи їм позначень, мовець створює нові одиниці за діючими модельованими, а інколи немодельованими схемами. Потреба в нових словах забезпечується при цьому наявним матеріалом, канонізованим узусом, законами та нормами мовної системи, які знаходяться в постійній динаміці та відкриті модифікаціям. Серед ресурсів, що використовуються під час створення нових одиниць, виокремлюються і нумеральні слова (числівники) як такі, що позначені високою комбінаторикою у механізмі вербокреації. Корпус квантитативної лексики розростається за рахунок денумеративів, які, зберігаючи сему числа, відкриті до формальної та семантичної девіацій. Перебуваючи в постійному русі, мова безперервно розвивається, вдосконалюється, має своє сьогодення, минуле та майбутнє [5].
Так склалося, що слова як білатеральні знаки представлені в аспектах їх формальної та змістової суті. Теоретичне обґрунтування їх статусу передбачає осмислення емпіричної бази, яке препарує низку положень про їх становлення і функціонування. Категоризація слів містить комплексний аналіз їх онтологічної (семантичної), граматичної (морфологічної та синтаксичної), епідигматичної (словотвірної) природи. Лексичні одиниці – повнозначні та службові – представлені у науковій картині відкритими та закритими списками новоутворень. Повнозначні слова (іменники, дієслова, прикметники, числівники, прислівники) належать до парадигми відкритих списків як таких, що позначені номінативною функцією та номінують факти об’єктивної дійсності. Закритий список слів (прийменники, сполучники, вигуки, частки) обслуговують клас повнозначних одиниць (представників мовної дійсності) та становлять будівний матеріал для синтаксичного конструювання висловлень. Це нечисленна, але комунікативно вагома група. Пор. ефект малих слів: англ. all day round service but now; укр. збільшити на 2, збільшити у 2 рази (4+2= 6; 4 х 2 = 8). Спільним для повнозначних слів є те, що вони не лише належать до лексичного корпусу, а й творять нові одиниці, збільшують словниковий та словотворчий корпуси. Про це красномовно свідчить історія етимологічних витоків афіксів. Граматикалізація є прозорою у словах типу англ. beautiful, hopeless, friendlike ( two-headed snake, a building of four storeyes >a four-storeyed building [5].
Лексикалізовані граматичні форми свідчать про дієвість «вічного двигуна», про процеси еволюції та інволюції. Граматичні форми мають у цьому разі лексичні витоки, про що свідчить їх «діахронічна пам’ять». Пор. англ. to be going to do something, ought to do, used to do, would-do, know-how, God-knows-what fancy. Відомо, що семантика слів обумовлює їх синтаксичний статус у реченні. Це правило спрацьовує і в ендозоні ДК. Так, вихідні слова із семою числа служать стартом для похідних одиниць ДК. Формальні та семантичні прирощення дериватів експлікуються лінгвістичним буттям вихідних одиниць.
В ілюстративних матеріалах художньої літератури серед 5 200 денумеративів із різною частиномовною представленістю реалізуються продуктивні способи англійського словотвору. Незареєстровані приклади ДК утворені непродуктивними способами (перенос наголосу, звуконаслідування, зворотні утворення). Частотними модельованими патернами є приклади типу англ. thousands, hundreds (конверсія), thirtysome, tenfold (додавання), once, twice (афіксація), ten year old boy (компресія). Ці моделі є спільними і для інших ендозон (підсистем) англійської мови. Їх відмінність полягає в тому, що серед ДК рідко вживаються конвертовані дієслова. Специфічним є те, що числівник ten граматикалізувався в етимологічні суфіксальні дублети, які стали словотвірними формантами цілої низки похідних числівників типу thirty, thirteen. Формант -teen, у свою чергу, є базою лексикалізації англ. in her teens, early teens, teeny. Назви великих чисел при цьому зберігають вихідний етимон «багато» та залишки афіксального творення.
Відмінності між числівниками та ДК спостерігаються на словотвірних векторах. Числівники утворюють різночастиномовні одиниці, в основному повнозначних типу англ. tenner, fiver, sixful, thrice. Числівники є вихідною базою, їх деривативи – похідними одиницями. Серед денумеративів виокремлюються службові слова, які, у свою чергу, також є базою для новоутворень. Пор.: англ. once – oncer, once (Adverb)?once (Conj), only (Adj)?only (Adv), only (Adv)?only (Conj). Ступенева сукцесивність (послідовність) моделюється нормами мови. Так, конверсія є діючою в парадигмі денумеральних іменників типу англ. thousands, the two, twenties. Традиційною є реалізація явища синкретизму на векторі числівникових та відчислівникових утворень, у бісемії предметність + нумеральність, якість + кількість.
Відчислівникові дієслівні денумеративи не є фреквентивними, тому що числівникам притаманна субстантивна референція, це – слова дії. Денумеративи реалізують кількісну ознаку шляхом розрізнення ідеї числової представленості в новоутворених словах. Пор. англ. four-cornered room, three-coloured banner. Як і числівники, ДК здебільшого актуалізують функцію означення та предикатива (у руслі повнозначних слів). ДК виступають інтенсифікаторами, сполучними словами, частками у парадигмі службових слів. Осмислення статусу останніх свідчить про процес інволюції, граматикалізації, становлення слів-конекторів синтаксичного призначення. Різновиди результатів інволюції представлені фактами інтер’єктивізації (англ. interjection «вигук») та кон’юктивізації (англ. conjunction «сполучник»). Поява згаданих слів не закриває вербокреацію, а навпаки, вказує на колообіг повнозначних та службових слів. Службові слова «нагадують» своє минуле в немодельованих патернах, появі оказіоналізмів, не передбачених нормою. Пор. англ. Don’t only your speech – у цьому контексті наголошується на зловживанні слова only.
З появою інтернет-мови денумеративи розширюють свою царину, актуалізують функціонування у нетипових моделях. Спрацьовує принцип підбору омонімічних відповідників, фонетично тотожних одиниць типу англ. to you – 2 you, for you – 4 you. Спостерігаються графічні трансформації та креолізація, коли в нових формах частини слів представлені і словами, і цифрами. Пор. англ. Any 1 – anyone, some 1 – someone. Для таких утворень робочими є терміни омофонографоакроніми [2] та літеро-цифрові комбінації.
Акрокреалізація як немодельований патерн словотвору ословлюється денумеративами типу 4 WD – four-wheeled drive, 2 L 8 – too late, Bye for Now – B4N, BBL8R – be back later, NE1 – Anyone , W 8 – wait тощо [5].
Динаміка денумеральних конструювань, їх функціонування у живому мовленні розкриваються за межами лексикографічних дефініцій – у текстах художнього дискурсу, в контексті якого прозорою є взаємодія між лінгвальними та екстралінгвальними чинниками (середовище, режим та омовлення). Вочевидь проявляється взаємозалежність семантичних та граматичних чинників, лінгвальної «поведінки» корелюючих парадигм, їх еволюційно-інволюційної діасинхронічної суті. Результати експерименту уможливлюють у перспективі адекватну ідентифікацію квантитативного корпусу англійської вербокреації.
Список використаної літератури
Бацевич О. Ф. Філософська критика природної мови: чому і за що? / О. Ф. Бацевич // Мова. Людина. Світ. До 70-річчя професора М. Кочергана : зб. наук. ст. / відп. ред. О. О. Тараненко. – К. : Вид. Центр КНЛУ, 2006. – С. 38–45.
Вихованець І. Р. Таїна слова / І. Р. Вихованець. – К. : Рад. школа, 1990. – 284 с.
Єнікєєва С. М. Системність і розвиток словотвору сучасної англійської мови : монографія / С. М. Єнікєєва. – Запоріжжя : Запорізький нац. ун-т, 2006. – 303 с.
Есперсен О. Философия грамматики / Отто Есперсен; пер. с англ. В. В. Пассекс, С. П. Сафроновой. – М. : Изд-во иностр. лит-ры, 1958. – 404 с.
Жлуктенко Ю. О. Порівняльна граматика української та англійської мови / Ю. О. Жлуктенко. – К. : Рад. школа, 1962. – 160 с.
Зацний Ю. А. Розвиток словникового складу англійської мови в 80–90-ті роки XX століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філол. наук : спец. 10.02.04 «Германські мови» / Ю. А. Зацний. – К., 1999. – 32 с.
Кубрякова Е. С. Язык и знание: На пути получения знаний о языке: Части речи с когнитивной точки зрения. Роль языка в познании мира / Е. С. Кубрякова // Рос. академия наук. Ин-т языкознания. – М. : Языки славянской культуры (Язык. Семиотика. Культура), 2004. – 560 с.
Манакин В. Н. Сопоставительная лексикология / В. Н. Манакин. – К. : Знання, 2004. – 326 с.
Омельченко Л. Ф. Продуктивные типы сложных слов в современном английском языке / Л. Ф. Омельченко. – К. : Вища школа, 1981. – 143 с.
Пименова М. В. Языковая картина мира : учеб. пособ. / М. В. Пименова. – 2-е изд., испр. и доп. – Кемерово : КемГУКИ, 2011. – Вып. 7. – 106 с. (Серия «Славянский мир»).
Селиванова Е. А. Мотивация номинативных единиц как результат концептуализации / Е. А. Селиванова // Когнитивная лингвистика: новые парадигмы и новые решения : сб. ст. / отв. ред. М. В. Пименова. – М. : ИЯ РАН, 2011. – С. 89–108.
Таранець В. Г. Походження поняття числа і його мовної реалізації (до витоків індоєвропейської прамови) / В. Г. Таранець. – Одеса : ОДУ, 1998. – 307 с.