аналіз, дослідження, проведене залученими фахівцями (експертами), експертною комісією, що завершуються випуском акта, висновку, в окремих випадках – сертифіката якості, відповідності;
перевірка якості товарів, робіт, послуг.
Експертиза (перевірка, оцінка) є обов'язковим етапом практично будь-якої діяльності, оскільки покликана оцінити відповідність результату діяльності запланованим показникам.
Експертиза, як правило, здійснюється на основі певних правил, зафіксованих документально у вигляді відомчих, нормативних, законодавчих актів.
На стадії аналізу інноваційного проекту виникає необхідність оцінки наукового і технічного рівнів проекту, можливостей його виконання й ефективності. Процедури оцінки інноваційних проектів дуже різноманітні, вони постійно удосконалюються й оптимізуються. При цьому основна мета експертизи – визначення інвестиційної привабливості та здійсненності проекту, а також основні критерії оцінки залишаються незмінними. Експертна оцінка дається на основі аналізу науково-технічного змісту проекту, кваліфікації управлінського потенціалу авторського колективу і ринкового попиту на продукт проекту. При конкурсному відборі проектів експертиза проводиться на основі порівняльного аналізу.
Завдання науково-технічної експертизи полягає в оцінці наукового і технічного рівнів проекту, можливостей його виконання й ефективності. Така експертиза може бути надана будь-якою групою чи окремою особою із спеціальними знаннями або підготовкою і може бути доступна з багатьох джерел, включаючи:
- інші підрозділи виконавчої організації;
- консультантів;
- професійні та технічні асоціації;
- промислові групи тощо.
Порядок проходження експертизи інноваційних проектів, які фінансуються з державного бюджету, визначається на законодавчому рівні. Існують три основні методи експертизи таких інноваційних проектів: описовий; порівняння становищ «до» і «після»; зіставна експертиза.
Описовий метод значно поширений у багатьох країнах. Його суть полягає в тому, що розглядається потенційний вплив результатів проектів на ситуацію на визначеному ринку товарів і послуг. Одержувані результати узагальнюються, складаються прогнози і враховуються побічні процеси. Він дозволяє враховувати, наприклад, взаємодію сфери НДДКР із патентним правом, податковим законодавством, підготовкою і перепідготовкою кадрів. Основний недолік цього методу в тому, що він не дозволяє коректно зіставити два і більше альтернативних варіанти.
Метод порівняння становищ «до» і «після» дозволяє брати до уваги не лише кількісні, але і якісні показники різноманітних проектів. Проте цьому методу властиві висока можливість суб'єктивної інтерпретації інформації та прогнози.
Зіставна експертиза складається в порівнянні становища підприємств і організацій, що одержують державне фінансування і не одержують його. У цьому методі звертається увага на співвідношення потенційних результатів проекту, що реалізується (це одна з вимог перевірки економічної обґрунтованості конкретних рішень з фінансування короткострокових і швидкоокупних проектів).
Експертиза містить не лише кількісну, але і якісну оцінку проектів. При прийнятті рішень враховуються оцінки, висловлені кожним членом експертної групи. Експертна оцінка дається на основі аналізу наукового змісту проекту і наукового потенціалу автора (або авторського колективу).
У загальному вигляді порядок проведення експертизи можна подати таким чином. Як правило, передбачаються кілька рівнів експертизи.
Перший рівень – попередній розгляд пропозицій експертною радою та вирішення таких завдань:
відбір проектів для участі в експертизі другого рівня;
cкладання мотивованих висновків за відхиленими проектами;
призначення 2–3 незалежних експертів за кожним проектом, що пройшов на наступний рівень експертизи. При цьому враховуються спеціалізація і кваліфікація експерта, а також обставини, що ускладнюють об'єктивну експертизу. Це може бути пов'язано з "конфліктом інтересів": не збігаються наукові інтереси експерта і змісту проекту; експерт перебуває у партнерських, фінансових, родинних стосунках із керівником або виконавцями проекту і т. д.
На другому рівні експертами встановлюється рейтинг кожного проекту.
Рейтинг проекту розраховується за формулою
R = r1 + r2 + r3 + r4, (7.1)
де R – загальний рейтинг проекту;
r1 – коефіцієнт, що враховує зміст та науково-технічну цінність проекту:
4) технічний рівень (сучасний із запасом на перспективу – 2, сучасний – 1, нижче сучасного – 0);
5) науковий наробок (є істотний науковий наробок для вирішення сформульованої в проекті проблеми – 2, є публікації за темою проекту – 1, науково-методичне опрацювання проблеми відсутнє – 0);
6) новизна (проблема вперше сформульована – 2, запропонований оригінальний підхід до вирішення проблеми – 1, сформульовані проблеми відомі – 0).
Коефіцієнт r1 оцінює можливість того, що виконання проекту приведе до принципово нових результатів, забезпечить істотне просування в обраному напрямку, вплине на прогрес у даній або суміжних галузях. Наприклад, r1 = 5 може означати "достатню корисність проекту", r1 = 9 – "заявка на значний результат", r1 = 2 – "проект не має перспективи".
Коефіцієнт r2 визначає потенціал авторського колективу і реальність виконання проекту в термін:
1) достатність кваліфікації та досвіду учасників проекту (достатньо – 1, недостатньо – 0);
2) повнота складу команди (відповідає завданням проекту – 1, не відповідає завданням проекту – 0);
3) реалізованість проекту силами авторського колективу (учасники проекту в стані виконати заявлену роботу – 1, експерт сумнівається в можливості авторів виконати заявлену роботу – 0).
Коефіцієнт r3 – коефіцієнт оцінки стартової ситуації:
1) наявність необхідних виробничих площ (наявні – 1, відсутні – 0);
2) наявність початкового фінансування (наявні – 1, відсутні – 0);
3) наявність необхідних контрагентів (наявні – 1, відсутні – 0).
Коефіцієнт r4 – коефіцієнт, що характеризує ринкові перспективи проекту:
1) наявність платоспроможного попиту на продукт (наявний – 1, відсутній – 0);
2) конкуренти, дублювання ринку (наявні – 1, відсутні – 0);
На третьому рівні експертна рада дає висновок із проекту (можуть бути внесені корективи в загальний рейтинг проекту, приймається рішення про фінансування).
Кожен експерт, що бере участь у роботі ради, оформляє анкету, в якій обґрунтовує відповідні оцінки. Експертний висновок формалізується у вигляді відповідей на запитання і передбачає такі варіанти підсумкового висновку експерта:
5 – проект заслуговує безумовної підтримки;
4 – проект заслуговує на підтримку;
3 – проект може бути підтриманий;
2 – проект не заслуговує підтримки;
1 – проект не заслуговує розгляду експертною радою.
Під час розгляду індивідуальних проектів (поза конкурсними рамками) експертиза проекту може також проводитися з використанням наведеної схеми. Встановлені значення коефіцієнтів r1–r4 і R в цьому випадку можуть характеризувати не рейтинг проекту в ряді інших, а рівень пропозиції і привабливість його для інвестора.