Переклад – засіб міжмовної та міжкультурної комунікації. Перекладач повинен не лише володіти вихідною та цільовою мовами, а й досконало розуміти їхні системи. Граматика – один з основних компонентів володіння мовою. Зіставне вивчення рідної та іноземної мов на синхронному рівні має велике значення для перекладу. Порівняльний метод передбачає встановлення функціональних та семантичних еквівалентів через з’ясування спільних та відмінних граматичних категорій у двох мовах.
Усі слова в тексті вжиті в певних граматичних формах та розташовані в реченнях у певному синтаксичному порядку. Хоча переважна частина інформації, що міститься у вихідному тексті, передається лексичними елементами, перекладачеві не слід нехтувати семантичною роллю граматичних структур. Важливість граматичних аспектів тексту оригіналу часто виявляється у виборі паралельних форм і структур у мові перекладу. Проте у більшості випадків еквівалентності у перекладі можна досягти за умови неповторення (невіддзеркалення) граматичних форм вихідної мови.
Сталих граматичних відповідників не існує, тому перекладач робить вибір між паралельними формами та різними граматичними трансформаціями. Останнім він віддає перевагу, оскільки немає абсолютної тотожності значення і паралельної граматичної форми у вихідній та цільовій мовах. Наприклад, ідея попередності дії, закладена в граматичне значення англійського перфектного інфінітива, відсутня у значенні українського інфінітива і передається в перекладі іншими засобами. Приклад розбіжності між паралельними синтаксичними засобами – це роль порядку слів у англійській та українській мовах. Англійськими граматичними формами, що не мають прямих відповідників в українській, можуть бути частини мови, граматичні категорії або синтаксичні конструкції.
Метою викладання дисципліни «Порівняльна граматика англійської та української мов» є надання студентам можливості порівняти граматичний склад рідної та іноземної мов із визначенням їх ізоморфних та аломорфних рис. Структурно та функціонально ізоморфні риси зазвичай не викликають помилок у вивченні іноземної мови та у перекладі. Труднощі спричинені аломорфізмами, інтерференцією з рідною мовою. Тому основні завдання вивчення дисципліни – встановити типологічні особливості іноземної мови стосовно рідної, виявити методи та способи порівняння структур двох мов, розглянути граматичні одиниці іноземної мови, відсутні в рідній, і засоби їх вираження в ній.
Серед дисциплін навчального плану перекладача-філолога «Порівняльна граматика англійської та української мов» має узагальнювальний характер і базується на знаннях студентів з теоретичної граматики англійської мови, сучасної української мови, практичного курсу англійської мови, вступу до мовознавства та перекладознавства.
Деякі вправи в посібнику взяті з книг «Практикум по сравнительной типологии английского и русского языков» (Резвецової М.Д. та ін.), «English Grammar Exercises» (Каушанської В.Л.), «Сучасна українська літературна мова: збірник вправ» (Плющ М.Я.).
Посібник призначений для викладачів англійської мови та перекладу, студентів філологічних факультетів і перекладацьких відділень вищих навчальних закладів, аспірантів. Його матеріал може бути використаний на практичних заняттях, для самостійної роботи, для завдань поточного та підсумкового контролю з дисципліни «Порівняльна граматика англійської та української мов». У кінці книги розміщено список рекомендованої літератури, необхідної для поглибленого вивчення курсу.
Висловлюю глибоку вдячність проф. Швачко С.О., рецензентам посібника проф. Омельченко Л.Ф., проф. Зацному Ю.А. за цінні зауваження, які були враховані у роботі над посібником.