загрузка...
 
Тема 1 Логістика у ринковій економіці
Повернутись до змісту

Тема 1 Логістика у ринковій економіці

1 Поняття та генезис розвитку логістики.

2 Концепція логістики.

3 Мета, завдання та функції логістики.

4 Значення логістики.

Поняття та генезис розвитку логістики.

Поняття “логістика” походить від грецького слова logistike, що означає мистецтво обрахунків, обмірковування.

Подробиці

Історія виникнення та розвитку практичної логістики походить з далекого минулого. Професор Гамбурзького університету Г. Павеллек зазначає, що ще в період Римської імперії існували слуги, які носили титул “логісти”, або “логістики”; вони займалися розподілом продуктів харчування. За свідченнями Архімеда, у IV ст. до н.е. – період найвищої могутності Афін, найбільшої демократизації суспільного ладу й розквіту культури – у Давній Греції налічувалося 10 логістів.

У Стародавньому Римі під логістикою розуміли розподіл продуктів. У Візантії логістика визначалася як мистецтво постачання армії та управління її пересуваннями з урахуванням кількості солдат, завдань їх розподілу та розміщення залежно від особливостей місцевості, озброєння та кількості солдат в армії ворога. У першому тисячолітті нашої ери у воєнному лексиконі деяких країн із логістикою пов’язували діяльність із забезпечення збройних сил матеріальними ресурсами та утримання запасів. Так, у часи візантійського царя Леона IV (865–912 p.p. н.е.) вважалося, що завданнями логістики є своєчасне і належне озброєння армії, постачання її військовим майном та повною мірою піклування про її потреби у кожному акті військового походу.

Німецький філософ, математик, фізик Готфрід Лейбніц (XVII–XVIII ст.) називав логістикою математичну логіку, формальну логіку. Цей термін за математичною логікою був офіційно закріплений у вересні 1904 р. на філософській конференції в Женеві (Економічна, 2001).

Згідно з думками багатьох західних вчених, логістика стала наукою завдяки військовій справі. Основоположником перших наукових праць з логістики вважають французького швейцарського барона, французького генерала (пізніше російський генерал-лейтенант), військового теоретика початку 19 ст. Антуана Анрі Жоміні (1779–1869). У своїй праці “Трактат про мистецтво воєн” (1837) він трактував логістику як практичне мистецтво управління, перевезення, планування, організації постачання військ і тилове забезпечення фронту, успіх якого обумовлений ступенем взаємодії різноманітних, причетних до руху підрозділів (Окландер, 1996). У наступних десятиліттях термін “логістика” вживався лише у військовій літературі в США (1882, 1917), Англії (1879, 1917), Італії (1898, 1903), Німеччині (1922) (Економічна, 2001).

У Росії в середині XIX століття за “Військовим енциклопедичним лексиконом”, виданим у Санкт-Петербурзі в 1850 p., під логістикою розумілося мистецтво управління пересуванням військ як на далеку відстань від ворога, так і на близьку, організація їх тилового забезпечення.

У роки Другої світової війни американська армія широко застосовувала логістичні підходи при організації взаємодії між підприємствами військово-промислового комплексу, транспортом і постачанням армії. Зазначена взаємодія дозволила своєчасно та систематично забезпечувати американську армію поставками зброї, паливно-мастильних матеріалів і продуктами харчування в необхідній кількості.

Ось чому в багатьох західних країнах логістика використовувалася для забезпечення ефективного управління матеріальними потоками в економіці. Як і інші методи прикладної математики (дослідження операцій, математична оптимізація, моделі мережі  та ін.), логістика поступово переходила з військової сфери у сферу господарської практики. Насамперед вона сформувалася як новий вид теорії про реалізацію управління рухом товарно-матеріальних ресурсів у сфері обігу, а потім і виробництва.

В Україні термін “логістика” вперше вжив видатний український економіст-математик Є. Слуцький у контексті розгляду праксеології в праці “Етюд до проблеми побудови формально-праксеологічних засад економіки” (1926), підкреслюючи, що логістика стосується логіки такою мірою, як праксеологія формальної економіки (Економічна, 2001).

Отже, ідеї інтеграції постачальних, внутрішньовиробничих і розподільчих систем, у яких би поєдналися функції постачання матеріалами та сировиною, виробництва продукції, її зберігання та процес розподілу, що виникли в ринковій економіці ще на початку та в період економічної кризи 30-х pp. ХХ ст. (“дологістичний” період), трансформувалися в самостійний науковий напрям досліджень і форму господарської практики — логістику.

Саме із середини 50-х років ХХ ст. (період “класичної логістики”) поняття логістики ввійшло в економічну термінологію США як логістика підприємства. У 1951 році американський спеціаліст із системного аналізу професор О. Моргенштерн уперше вказав на можливість використання логістичного підходу у сфері економіки. Так, у своїй праці “Note of the Formula­tion of the Study of Logistics” він розглядає логістику як частину вчення про організацію та економіку виробництва, яка охоплює заготівельну, внутрішньовиробничу та збутову логістику (Крикавський, 1996). Зокрема, він писав: “... існує абсолютна подібність між підходом до управління і методами забезпечення військ та проблемами з управління матеріалами, які вирішуються в промисловості” (Окландер, 1996).

Наприкінці 70-х років ХХ ст., у завершальний період “класичної логісти­ки”, відбулися концептуальні зміни в логістичній науці. Якщо раніше акцент робився на компромісах між функціями застосування логісти­ки в межах однієї фірми, то надалі він змістився в бік компромі­сів між фірмами.

На початку 80-х років ХХ ст. зміни в розвитку логістики викликали появу “неологістики”, або логістики другого поколін­ня, яка характеризувалася розширенням сфери дії і виходом за межі традиційних логістичних функцій. Необхідність такого процесу по­яснювалася тим, що жоден із структурних підрозділів фірми тради­ційно не мав достатніх можливостей та ресурсів для того, щоб самостійно належним чином реагувати на зміни зовнішніх умов та ефек­тивно працювати. Необхідна була спільна, злагоджена робота всієї фірми чи підприємства. Тому велика увага стала приділятися міжфункціональним компромісам.

Із середини 80-х pp. ХХ ст. у західних країнах спостерігається новий підхід до розвитку логістики, що отримав назву концепції “загальної відповідальності”, який можна охарактеризувати в цілому як логістичне та природне продовження вищезазначеного комплексного підходу. Його особливість – вихід логістичної системи за межі економічного середовища та врахування соціальних, екологічних і політичних аспектів; критерій – максимальне співвідношення вигод і витрат.

З початку 90-х рр. ХХ ст. логістику визначають як новий напрям у науці – теорію та практику управління матеріальним і відповідним інформаційним потоком, тобто в комплексі питань, пов’язаних із процесами обігу сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, запасних частин, готової продукції, їх доставки від постачальника до заводу-виробника і від заводу-виробника до кінцевого споживача відповідно до його вимог та інтересів.

Примітка

Розвиток теорії логістики в США, Німеччині збагатив її такими категоріями, як фізичний розподіл, фізичне постачання, маркетинг-логістика, бізнес-логістика, промислова логістика, логістичний менеджмент, менеджмент матеріалів, управління ланцюгом поставок. 

У сучасних європейських мовах слово “логістика” вживають у двох значеннях:

математична логіка;

техніка і технологія транспортно-складських робіт у військовій та цивільній сферах (в іспанській, італійській, англійській – лише в другому значенні) (Економічна, 2001).

У російському термінологічному словнику (1995) «логістика» подається як наука про планування, контроль та управління транспортуванням, складуванням та ін. матеріальними і нематеріальними операціями, що здійснюються в процесі доведення сировини та матеріалів до виробничого підприємства, внутрішньозаводської обробки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача відповідно до інтересів та вимог останнього, а також передачі, збереження та обробки відповідної інформації.

Аналізуючи різноманітність трактувань про логістику, неважко помітити низку аспектів, через призму яких розглядається наука. Найбільшого поширення отримали управлінські, економічні, оперативно-фінансові  аспекти.

Так, професор Г. Павеллек та його колеги з Національної ради США з управління матеріальним розподілом, визначаючи сутність логістики, акцентують увагу на управлінському аспекті. Логістика — це планування, управління та контроль потоку матеріальної продукції, яка надходить на підприємство, відповідного йому інформаційного потоку, що обробляється там і залишає його.

Багато спеціалістів досліджуваної галузі, у тому числі французькі, надають перевагу економічній стороні логістики та трактують її так:

Логістика – це сукупність різноманітних видів діяльності з метою отримання з найменшими затратами необхідної кількості продукції у встановлений час та у встановленому місці, де існує конкретна потреба в даній продукції (Гаджинский, 1995).

У довіднику однієї з великих німецьких транспортно-експедиційних фірм, опублікованому компанією “Данзас”, логістика визначається як „деяка система, вироблена для кожного підприємства з метою оптимального з точки зору отримання прибутку прискорення руху матеріальних ресурсів і товарів усередині та за межами підприємства, починаючи із закупівлі сировини та матеріалів, їх проходження через виробництво та закінчуючи постачанням готових виробів споживачам, включаючи забезпечувальну та інформаційну системи”.

У деяких визначеннях логістики підкреслюється її оперативно-фінансовий аспект. Згідно з цим трактування логістики виходить від моменту розрахунку партнерів по справі, що пов’язана з рухом та зберіганням сировини, напівфабрикатів і готових виробів у господарському обороті, оплати грошей постачальнику до моменту отримання грошей за поставку кінцевої продукції споживачу.

Практичний потенціал логістики першими передбачили американські спеціалісти Пол Конверс і Пітер Друкер. Вони визначили її потенційні можливості як “останню межу економічних затрат” і “необізнаний материк економіки” (Гаджинский, 1996).

У подальшому їх точку зору поділяли багато теоретиків логістики. Такі американські науковці, як М. Портер, Д. Сток та ін., вважають, що логістика вийшла за межі її традиційного вузького визначення і має велике значення у стратегічному управлінні та плануванні фірми.

В інших визначеннях логістики знаходять відображення погляди спеціалістів, які акцентують увагу на окремих функціях. Так, із різних позицій логістика розглядається як дефініція, що (Економічна, 2001):

орієнтує на переміщення (дії);

передбачає орієнтацію на цикл споживання;

орієнтує на послуги.

До першого підходу щодо визначення логістики можна віднести ряд визначень.

 Логістика – це переміщення або дії, завдяки яким відбувається планування, управління, реалізація та контроль просторово-часової трансформації товарів і пов’язані з цим кількісно-асортиментно-якісні зміни, маніпуляційні зміни та зміни в логістичному сервісі.

Логістика – це процес планування, реалізації та контролю за ефективним, економним переміщенням і складуванням сировини, напівфабрикатів і готових виробів та пов’язаної з цим інформації з пункту надходження до пункту споживання відповідно до вимог клієнта.

Логістика – поняття, що охоплює організацію, планування, контроль і реалізацію переміщення товарів від їх проходження (створення, придбання) через виробництво і дистрибуцію до кінцевого споживача з метою задоволення вимог ринку за мінімальних витрат і мінімальних капіталовкладень.

Другий підхід подано таким визначенням.

Логістика – допоміжне управління плануванням, контролем і регулюванням, яке в період споживання продукції гарантує ефективне використання засобів і адекватне ефективності логістичних елементів під час усіх фаз періоду споживання (ініціювання, планування, реалізації, експлуатації та ліквідації).

Третій підхід визначає логістику як  процес координації нематеріальних дій, до яких слід удатися для ефективного надання послуг щодо витрат і згідно з вимогами клієнта.

Існує також думка про те що, слід розріз­няти логістику як:

а) господарський процес;

б) функцію управлін­ня;

в) науку.

Таким чином, формування загального визначення логістики відбувалось у взаємозв’язку з теоретичними проблемами, що виникали, з часом інтегруючись у системоохоплюючий механізм, який можна трактувати як досягнення компромісу (узгодження) між виконанням зобов’язань і необхідними для цього витратами у сфері виробництва, транспортно-складського забезпечення, у процесі отримання необхідних товарів або послуг у потрібному місці, у потрібний час, у необхідній кількості з мінімальними загальними витратами та високою якістю обслуговування споживача.

Концепція логістики.

Багатогранність визначень логістики зумовлює розвиток і збагачення її концепції, складовими трансформації якої є мислення (Економічна, 2001):

спрямоване на вартість і корисність логістики завдяки створенню нею нових потенціалів, додаткових корисностей і вартостей (вартості місця, вартості часу, вартості інформації про товар);

системними категоріями, що базується на взаємозалежності засобів та процесів;

категоріями загальних або повних витрат, що складаються з логістичних витрат (витрат на транспортування, складування, пакування, управління запасами і т.д.), витрат закупівлі і витрат обслуговування споживача. Тут слід зауважити, що структуризація повних витрат варіативна, оскільки зумовлена можливістю генерації конфліктів витрат конфліктами цілей (з одного боку, наприклад, витрати, пов’язані з пакуванням, можна віднести як до безпосередніх логістичних витрат, так і до витрат логістичного обслуговування споживачів; з іншого – існує взаємозалежність логістичних витрат, пов’язана з тим, що логістичні рішення та обсяг витрат, наприклад, щодо закупівлі, впливають на витрати на замовлення, транспортні витрати, витрати утримання запасів та виробничі витрати);

категоріями обслуговування (цикл замовлення, надійність, якість та еластичність виконання замовлення);

категоріями ефективності.

Такий структурований підхід до концепції логістики має низку наслідків і визначає її принципи:

функціональні – становлення логістики як пронизуючої функції (поряд із персоналом, фінансами, інформацією), яка охоплює у формі матеріального потоку всі складові виробничо-збутового процесу, починаючи (у широкому значенні) від створення ідеї і закінчуючи виходом товару з ринку, у більш вузькому – від первинного джерела, тобто виробника сировини до кінцевого споживача;

інституціональні – зміна організаційних структур управління з локалізацією суб’єктів логістичного управління. Тобто застосування організаційно-управлінських механізмів коор­динації, що дають можливість досягти ефекту завдяки чіткій узгодженості в діях спеціалістів різноманітних служб, які беруть участь в управлін­ні матеріальним потоком. Результат є наслідком того, наскільки успішно буде пов’язано в систему комплекс заходів, що стосуються раціоналізації тари, уніфікації вантажних одиниць, удоскона­лення складування, оптимізації розміру замовлень і рівня запа­сів, вибору найвигідніших маршрутів переміщення тощо;

інструментальні – становлення теорії логістики як інструменту планування, управління та контролю за переміщенням товарів, інформації, фінансів, використанням техніки та технології логістичних процесів, яка потребує системного підходу.

Таким чином, сучасна концепція логістики ґрунтується на взаємозалежних, тісних зв’язках у сфері функціональних, інституціональних та інструментальних аспектів процесу фізичного обігу товарів (Економічна, 2001).

Концепція логістики передбачає такі напрями:

формування господарських зв’язків;

визначення потреби в обсягах і напрямах перевезень продукції;

визначення послідовності проходження продукції через пункти складування;

оперативне регулювання поставок та перевезень;

формування та управління запасами;

розвиток складського господарства;

надання комерційних та транспортно-експедиційних послуг.

Наведемо основні положення логістики:

Реалізація принципу системного підходу, тобто оптимізація матеріального потоку може здійснюватися як у межах усього під­приємства, так і його окремих підрозділів.

Комплексність у досягненні поставлених цілей.

Динамічність, тобто в цілому логістика, повинна бути рухливою, спрямованою на вдосконалення та як форма руху об’єднувати виробничі, закупівельні та збутові операції.

Гнучкість та маневреність окремих елементів логістики з урахуванням змін завдань і функцій.

Ритмічність і безперервність в організації логістичних процесів, тобто гармонізація всіх логістичних процесів та ефективне використання матеріальних ресурсів.

Відмова від випуску універсального технологічного та підйомно-транспортного устаткування та використання обладнання, яке відповідало б конкретним завданням та умовам.

Гуманізація технологічних процесів, створення належних умов праці.

Підрахунок логістичних витрат протягом усього логістичного ланцюга.

Розвиток сервісу на сучасному рівні. На сьогодні можливості різкого підвищення якості для більшості виробників продукції об’єктивно обмежені. Тому зростає кількість підприємств, які звертаються до логістичного сервісу як засобу підвищення своєї конкурентоспроможнос­ті. Коли на ринку є кілька постачальників ідентичного товару приблиз­но однакової якості, перевага буде надана тому з них, хто спроможний забезпечити більш високий рівень сервісу.

Здатність логістичних систем до адаптації в умовах ринку. Поява великої кількості різноманітних товарів та послуг призводить до невизначеності попиту на них, зумовлює різкі коливання якісних і кількісних характеристик матеріальних потоків, що проходять крізь логістичні системи. У цих умовах спроможність логістичних систем до адаптації, викликаної змінами, що відбуваються в зов­нішньому середовищі, є важливим фактором стабільного положен­ня на ринку.

Таким чином, логістична концепція управління є найбільш комплексною та системною і спирається на реалії, продиктовані ринком, тобто основою та передумовою всіх (тактичних, операційних та стратегічних) дій, а також рішень у сфері логістики, враховуючи вимоги споживачів, діяльність основних конкурентів, постачальників.

Мета, завдання та функції логістики

Логістика зорієнтована на використання синергічних залежностей та ефектів, передбачає оптимізацію роботи системи, спрямована на мінімізацію сукупних витрат у процесі руху матеріальних та інформаційних ресурсів, починаючи з вибору постачальника і закінчуючи доставкою та післяпродажним  обслуговуванням.

Відповідно до цього розрізняють загальні і підпорядковані їм локальні зав­дання логістики.

Головним загальним завданням є досягнення з найменшими ви­тратами максимальної пристосованості фірм до мінливої ринкової ситуації, підвищення на ринку власної частки та одержання переваг перед конкурентами. Одне із загальних завдань логістики полягає також у створенні інтегрованої ефективної системи регулювання й контролю за матеріальними та інформаційними потоками, які забез­печували б високу якість постачання продукції.

Примітка

Із цим завданням ті­сно пов’язані такі проблеми, як забезпечення взаємної відповідності матеріальних та інформаційних потоків, контролювання матеріаль­ного потоку та передача даних до єдиного центру, визначення стра­тегії і технології фізичного переміщення товарів та коригування стратегій розвитку підприємств на необхідність їх функціонування як ланок логістичних ланцюгів, розроблення способів управління рухом товарів, установлення форм стандартизації напів­фабрикатів та пакування, визначення обсягів виробництва, транс­портування і складування, уникнення розбіжностей між потребами та можливими закупівлями і виробництвом, підпорядкування дій, пов’язаних з логістичними процесами, вимогам забезпечення пропозиції споживачам оптимального рівня та якості обслуговування.

Прикладами локальних завдань логістики є: оптимізація вироб­ничих запасів та максимальне скорочення часу на зберігання та транспортування вантажів; своєчасне забезпечення підприємства сировиною, енергоносіями, допоміжними матеріалами; забезпечення цілеспрямованого та своєчасного просування товарів усередині та за межами підприємства з оптимальними витратами.

Відсутність тісного зв’язку логістики з активною рин­ковою стратегією часто призводить до того, що сама по собі закупів­ля сировини, напівфабрикатів, комплектуючих стає мотивом для ви­пуску тієї чи іншої продукції без належного попиту на неї, що в нинішній ринковій ситуації може спричинити банкрутство фірми.  

Цілями сучасної логістики є:

своєчасне постачання відповідної кількості, якості та асорти­менту всіх матеріалів до місця їх споживання;

зміна запасів матеріалів згідно з інформацією про наявну мож­ливість їх швидкого придбання;

узгодження політики продажу товарів із політикою їх виробни­цтва;

зниження оптимального розміру партії постачань та обробки;

виконання всіх замовлень з найвищою якістю та в стислі тер­міни.

Сукупність цих цілей є ідеалом, прагненням досягти стратегічної мети, яка отримала назву "Шість правил логістики", а саме:

1 Товар – за потребою.

2 Якість товару – висока.

3 Кількість – достатня.

4 Час доставки – найзручніший.

5 Місце доставки – куди потрібно.

6 Витрати – мінімальні.

Мета логістичної діяльності досягається тоді, коли додержують­ся ці шість правил, тобто коли потрібний товар високої якості, необ­хідної кількості, у найзручніший для замовника час буде доставлено у зазначене ним місце з мінімальними витратами.

У досягненні логістичних цілей провідну роль відіграє розроблення стратегії логістики в таких сферах, як проектування виробу, технологічних процесів, проектування управління виробництвом, організацією та інформаційною системою (Гончаров, 1997).

Основними функціями логістики є:

інтеграційна, що передбачає створення інтегрованих організаційних та інформаційно-регуляційних систем, які гарантують і стимулюють реалізацію намічених цілей, згладжування поєднання логістичних дій з іншими функціями підприємства у внутрішніх сферах діяльності підприємства (у субсистемах постачання, виробництва, збуту), на рівні суміжних логістичних субсистем (постачання і виробництва, виробництва і збуту, збуту і постачання), у межах логістичних процесів і сфер на рівні підприємства, в ієрархічному виконанні (формування логістичного менеджменту), між підприємствами у формі інтегрованих систем постачальників і отримувачів (формування комерційних зв’язків підприємства з постачальниками та клієнтами), ланцюгів поставок на мета- і макроекономічному рівнях;

координаційна, яка передбачає узгодження діяльності різних ланок виробничого і збутового процесів;

регулююча, яка передбачає управління запасами, складськими процесами, оперативне управління виробництвом і т.д.;

контролююча, пов’язана зі збиранням, обробкою, вивченням та оцінюванням інформації про дотримання вимог програм, планів, договорів, угод із постачальниками матеріальних ресурсів і потреб кінцевих споживачів;

плануюча, яка спрямована на розроблення взаємопов’язаних планів обробки матеріальних потоків усередині підприємства та за його межами, визначення обсягів і напрямків матеріальних потоків, прогноз потреб у матеріальних ресурсах, перевезеннях і т.п.;

обслуговуюча, яка передбачає визначення номенклатури послуг, їх обсягів, оцінку якості наданих послуг тощо.

Примітка. У дано­му випадку термін “ресурси” трактується в широкому розумінні цього слова, тобто це матеріали, готові вироби, енергія та робоча сила.

Значення логістики

Концепція логістики разом із концепцією маркетингу стає все більш вагомою для керівників підприємств як засіб забезпечення порівняно стійкого економічного становища та досягнення успіху в конкурентній боротьбі за ринок.

Приклад

За даними (Смехов, 1990), реалізація теоретичних положень логістики у середньому дає можливість скоротити витрати на транспортування і зберігання на 15–20%, зменшити рівень запасів на 50%, знизити тривалість виробничого циклу на 50–70%. Зокрема, на підприємствах “Форд” це дозволило зменшити рівень запасів на 40%. Такий самий відсоток скорочення “непрацюючих ресурсів” спостерігався в корпорації “Дженерал Моторс”, яка планувала в перспективі довести значення цього показника до 60%. Разом зі зменшенням витрат практичне використання логістичних підходів управління забезпечує 100% виконання договірних зобов’язань та високий рівень сервісу  (Окландер, 1996).

Зокрема, значення логістики полягає в тому, що вона (Економічна, 2001):

підтримує ринкову орієнтацію підприємства, спрямовує на пропозицію покупцям оптимального сервісу (рівня та якості обслуговування), сприяє збільшенню прозорості ринку, а також еластичності й здатності підприємств пристосовуватися до мінливих ситуацій на ринку;

орієнтує на стимулювання продажу та сервісу за одночасної раціоналізації структури логістичних витрат загалом, тобто посилює усвідомлення значення співвідношення “витрати – корисність” в усіх сферах підприємства і фазах логістичного процесу;

спрямовує на використання синергічних залежностей і ефектів;

дає можливість вирішувати проблеми, які виникають на стиках (з’єднаннях) переміщень товарів та інформації з іншими сферами на підприємстві (маркетингом, виробництвом, фінансами, персоналом та ін.);

породжує і стимулює тенденції до інтеграції та ієрархізації цілей на підприємстві й у зв’язках із його партнерами, підтримує заходи і компоненти управління, а також довготривалу маркетингову стратегію, детермінуючи їх результативність;

орієнтує на раціоналізацію організаційної системи підприємств і змісту товарних переміщень загалом;

стимулює зростання загальної ефективності господарювання.

Таким чином, логістику потрібно розглядати в контексті маркетингу, вона є частиною маркетингу, бо реалізує основний зміст сформульованої Ф. Котлером концепції маркетингу: “Виробляти те, що продається, а не продавати те, що виробляється” (Котлер, 1990).



загрузка...