загрузка...
 
Тема 4 Технологічні процеси й управління матеріальними потоками в логістиці
Повернутись до змісту

Тема 4 Технологічні процеси й управління матеріальними потоками в логістиці

1 Економічна сутність та види матеріальних потоків.

2 Показники матеріальних потоків.

3 Загальна характеристика технологічних процесів у логістиці.

Економічна сутність та види матеріальних потоків

Фактором, що дає можливість інтегрувати всі елементи логістичної си­стеми в чітко функціонуючий механізм, є матеріальний потік.

Під матеріальним потоком розуміють сукупність сировини, мате­ріалів, напівфабрикатів, які у вигляді предметів праці надходять від постачальників до виробничих підрозділів і, перетворюючись там на готові продукти праці, через канали розподілу доводяться до спожи­вачів (Окландер, 1996).

Із позиції розгляду логістичних принципів матеріальний потік визначається також як взаємозв’язки всіх процесів й операцій, пов’язаних із добуванням, обробкою, переробкою, складуванням, транспортуванням, розподілом вантажів у сфері матеріального виробництва, на промислових підприємствах, у цехах та на виробничих дільницях (Новиков, Семененко, 1993).

Матеріальним потоком також називають вантажі, деталі, товарно-матеріальні цінності і т.д., що розглядаються в процесі застосування до них різних логістичних операцій та віднесення до часового інтервалу (Гаджинский, 1995).

Основними характеристиками матеріального потоку на промисловому підприємстві є:

циклічність – надходження матеріальних ресурсів, їх переміщення до цеху, всередині цеху, між цехами, потім у формі готових виробів за межі підприємства до сфери їх реалізації та споживання і знову все спочатку;

взаємозалежність – матеріальні ресурси пов’язані у єдиному технологічному процесі, а витрати на них економічно залежні, що обумовлює вплив одних видів логістичної діяльності на інші, тому спроби невиправданого зниження окремих витрат можуть призвести до більш високих загальних витрат;

неперервність – протягом усього технологічного конвеєра продуктозабезпечення кожен із учасників повинен виконувати свої обов’язки і постачати товари споживачам вчасно.

Матеріальні потоки поділяють за різними класифікаційними ознаками (Логистика, 2002):

відносно системи, що розглядається, – зовнішні та внутрішні, вхідні і вихідні матеріальні потоки. Зовнішні – циркулюють у зовнішньому середовищі, тобто за межами певної логістичної системи, внутрішні – утворюються та функціонують усередині відповідної логістичної системи; вхідні – потрапляють до логістичної системи із зовнішнього середовища (сировина, матеріали, напівфабрикати та ін.), а вихідні – пересуваються із логістичної системи у зовнішнє середовище (готова продукція, відходи виробництва, тара та ін.)

за ступенем неперервності – неперервні та дискретні потоки. Відповідно перші характеризуються тим, що в кожний момент часу траєкторією потоку пересувається визначена кількість об’єктів, а інші – утворюються об’єктами, що пересуваються з інтервалами;

за ступенем регулярності – детерміновані (характеризуються визначеністю параметрів у кожний момент часу)  та схоластичні матеріальні потоки, що характеризуються випадковим характером параметрів, які в кожний момент часу набувають певної величини з відомим ступенем ймовірності;

за ступенем стабільності – стабільні потоки, що характеризуються постійністю значень параметрів протягом визначеного проміжку часу, та нестабільні, для яких характерні флуктуаційні зміни потоку;

за ступенем змінюваності – стаціонарні (їх інтенсивність є величиною постійною, характерні для сталого процесу) та нестаціонарні (інтенсивність їх змінюється протягом визначеного проміжку часу, характерні для несталого процесу);

за характером пересування елементів потоку – рівномірні та нерівномірні потоки. Перші характеризуються постійною швидкістю пересування об’єктів, тобто за однакові проміжки часу об’єкти проходять однаковий шлях, інтервали початку та завершення руху об’єктів також рівні, а інші – характеризуються змінами швидкості пересування, можливістю прискорення, уповільнення, зупинки, зміни інтервалів відправлення й прибуття;

за ступенем періодичності – періодичні, для яких характерна постійність параметрів або постійність характеру їх зміни через визначений період часу, й неперіодичні, які характеризуються відсутністю закономірності зміни параметрів потоку;

за ступенем складності – прості, або диференційовані потоки (складаються з об’єктів одного виду), та складні, або інтегровані (об’єднують різнорідні об’єкти);

за ступенем  відповідності зміни параметрів потоку раніше заданому ритму – ритмічні, що повністю відповідають раніше заданому ритму, й неритмічні матеріальні потоки, що не  відповідають раніше заданому ритму;

за ступенем упорядкованості елементів потоку – ламінарні (характерна відсутність взаємного пересування складових елементів матеріального потоку, або це пересування має цілеспрямований, регулярний  характер, ним можна управляти, воно здатне змінюватися у часі лише при зміні зовнішніх умов або впливу з боку управління) й турбулентні (характеризуються хаотичним взаємним пересуванням елементів потоку, що викликає флуктуаційні зміни практично всіх показників потоку та суттєво ускладнює процес управління матеріальним потоком);

за ступенем управління – керовані (якими можна управляти на рівні центру відповідальності), некеровані (матеріальні потоки регулюються або на рівні підприємства, або в зовнішній ланці логістичного ланцюга).

Примітка. Матеріальний потік утворюється в результаті сукупності певних дій з матеріальними об’єктами. Ці дії називаються логістичними операціями.

Для управління матеріальним потоком необхідно приймати, обробляти та передавати інформацію, що відповідає цьому потокові; для забезпечення руху матеріального потоку потрібні фінансові ресурси; для ефективного просування товару і забезпечення взаємодії між виробником і споживачем використовують різноманітні послуги. Тому в логістиці, крім матеріального потоку, розглядають поняття інформаційного, фінансового потоку та потоку послуг, що супроводжують матеріальний потік.

Інформаційний потік – упорядкована сукупність повідомлень, що циркулюють у логістичній системі, між логістичною системою та зовнішнім середовищем, необхідна для управління потоковим процесом. Існує в різних формах (мовній, на паперових або магнітних носіях і т.д.)

Фінансовий потік – це спрямований рух фінансових коштів, що циркулюють у логістичній системі, а також між логістичною системою та зовнішнім середовищем, необхідних для забезпечення ефективного руху матеріального (товарного) потоку.

Потік послуг – особливий вид діяльності, який задовольняє суспільні та особисті потреби (транспортні послуги, оптово-роздрібні, консультаційні і т.п.). Послуги можуть надаватися людьми та обладнанням, у присутності клієнтів та за їх відсутності, бути спрямованими на задоволення особистих потреб або потреб організації (Логистика, 2002).

Показники матеріальних потоків

Матеріальні потоки характеризуються кількісними і якісними показниками. Основними з них є напруженість і потужність матеріального потоку. Між цими показниками, як правило, спостерігається протилежна залежність. На них прямо впливають:

об'єми (маса);

час постачань;

форми постачань.

Крім перелічених, на потужність і напруженість впливає низка інших чинників. Так, у сфері виробництва ці показники залежать від:

форми виробництва – дрібносерійне, масове, індивідуальне;

технології виконання логістичних операцій;

рівня механізації і автоматизації робіт;

стану інфраструктури суб'єкта господарювання;

стратегії підприємства;

вигляду продукції;

Примітка. Постачання металургійним заводам сировини (залізняку, вугілля, що коксується, шихти) або електростанціям вугілля, газу, мазуту буде потребувати створення матеріального потоку значно вищої потужності і напруги, ніж при організації матеріального потоку штучної продукції.

призначення продукції;

Примітка. Для продукції виробничого призначення матеріальні потоки будуть, як правило, потужнішими за обсягами, але менш напруженими за формою постачань. Якщо йдеться про споживче призначення, то, навпаки, менш потужним, але більш напруженим.

вибору транспортних засобів, відстані транспортування та ін.

Таким чином, можна констатувати, що напруженість матеріального потоку – це інтенсивність переміщення матеріальних ресурсів, напівфабрикатів і готової продукції, а потужність матеріального потоку – це обсяги продукції, переміщувані за одиницю часу (доба, місяць, рік).

Виділяють проектну, ефективну та фактичну потужності.

У логістиці для управління матеріальними потоками розуміють здій­снення таких основних функцій (Кальченко, 2000):

планування;

оперативне регулювання;

облік;

контроль;

аналіз.

Кожна функція поділяється на завдання, а останні – на операції. Номенклатура завдань та їх склад для кожної функції упра­вління також визначаються сутністю керованих потоків.

Подробиці

Ураховуючи взаємозв’язки між функціями, що становлять ма­теріальний потік виробничого підприємства, міжфункціональний характер цього потоку, а також беручи до уваги цільову спрямо­ваність управління, логістика передбачає використання організа­ційно-управлінських механізмів координації логістичних систем, що пов’язані з досягненням необхідного рівня інтеграції шляхом організаційних перетворень у структурі управління підприємст­вом. Це може бути форма об’єднання, коли в одному відділі під­приємства розв’язуються завдання координації дій багатьох функ­ціональних служб.

Організаційна побудова може бути різною і залежить від харак­теру продукції, що випускається, кількості її споживачів, обсягу ма­теріаломісткості, розміру підприємства та ін. факторів. Управлінський механізм пов’язаний з упровадженням спеціально розроблених управлінських процедур, основою яких є планування виробництва, збуту, постачання, зберіган­ня і транспортування як єдиного матеріального потоку.

Поряд із поняттям управління матеріальним потоком закордонні спеціалісти виокремлюють ще два терміни (Кальченко, 2000): управління матеріалами та управління розподілом.

У межах відділу управління матері­алами (підрозділ першої модифікації) поєднуються функції, пов’язані з рухом, що відбувається в “економічному просторі” між постачальниками виробничого підприємства та кінцевим результа­том виробничого процесу – постачанням готової продукції (рис.4.1).

Рисунок 4.1 - Структура відділу управління матеріалами

Така структура характерна для матеріаломістких виробництв здебільшого машинобудівного профілю, що пояснюється нерозвиненістю власної збутової мережі багатьох підприємств машинобудування, величина збутових витрат яких відносно мала (Окландер, 1996).  

У межах відділу управління розподілом (підрозділ другої мо­дифікації) поєднуються функції, пов’язані з переміщеннями, що відбуваються в “економічному просторі” між граничною межею вироб­ничого процесу, тобто відвантаженням готової продукції з розташо­ваних на території підприємства складів збуту, і сферою споживання продукції, що їм постачається (рис. 4.2).

Така структура характерна для промислових підприємств, що випускають широкий асортимент продукції, обслуговують значну кількість територіально відокремлених споживачів і мають розвинену розподільну мережу (Окландер, 1996).

Рисунок 4.2 - Структура відділу управління розподілом

У межах відділу управління матеріальним потоком (підрозділ третьої модифікації) поєднуються функції, пов’язані з рухом товарно-матеріальних цінностей, що відбуваються в “економічному прос­торі” між постачальниками виробничого підприємства і сферою споживання продукції, яка постачається (рис.4.3).

Структура відділу управління матеріальним потоком ефективно функціонує на промислових підприємствах, які незалежно від виробничої діяльності зіштовхуються з безліччю взаємопов’язаних і одночасно різнотипних проблем, що потребують координації дій спеціалістів тих служб, через які проходить матеріальний потік.

Рисунок 4.3 - Структура відділу управління матеріальним потоком

Таким чином, відділ управління матері­алами – це організаційний механізм зниження витрат, що виникають в основному на етапах забезпечення й виробництва, а відділ управління розподілом є аналогічним механізмом зниження витрат, але вже у сфері збутових відносин, а відділ управління матеріальним потоком є механізмом зниження витрат як у сфері забезпечення й виробництва, так і у сфері збуту.

Примітка. Організаційні форми, що розглядалися, успішно зарекомендува­ли себе в промислових корпораціях США, Японії, ряді країн Захід­ної Європи. Тому перехід до ринкової економіки та об’єктивні потреби промислового виробництва в Україні зумовлюють створення аналогічних ін­тегрованих підрозділів на вітчизняних підприємствах.

Загальна характеристика технологічних процесів у логістиці

Технологічний процес – це сукупність послідовних ро­біт та операцій і методів та умов їх виконання, які забезпечують безперервність і ритмічність технології основного виробництва.

Подробиці

На основі технологічного процесу здійсню­ється рух матеріального потоку. Для того щоб реалізувати осново­положний принцип логістики – доставку вантажів "точно у строк", згідно з яким перевага надається споживачу, і повною мірою досягається високоефективна система, має бути розроблений і впровадже­ний єдиний технологічний процес усієї виробничо-транспортної си­стеми на основі інтеграції виробництва, транспортування та спожи­вання.

Єдиний технологічний процес у логістиці визначається певними техніко-організаційними вимогами. До них, зокрема, належать:

1  Транспортні вимоги, які обумовлюють оптимальність видів і типів транспортних засобів, вид і характер вантажів, що перевозять­ся, їх кількість та відстань перевезень, використання прогресивних засобів перевезень вантажів пакетами, контейнерами, на піддонах і, виходячи з цього, застосування комплексної механізації та авто­матизації вантажно-розвантажувальних робіт, що забезпечують мі­німальну кількість перевантажень і збереження кількості та якості матеріалів,  що  перевозяться,  синхронність  виробничих  ритмів, пов’язаних із забезпеченням цехів сировиною та матеріалами.

2 Складські вимоги, спрямовані на спрощення і здешевлення склад­ських операцій шляхом ефективного використання складських площ, обладнання та робочої сили. Успішне використання всіх склад­ських операцій потребує не тільки високої організації складського гос­подарства, а й раціонального налагодження технологічного процесу.

При розробленні технологічних процесів щодо конкретних умов пе­релік необхідних операцій уточнюється залежно від характеру ван­тажів. Технологічні процеси оформлюються у вигляді технологіч­них схем, інструкцій, технологічних карт, графіків роботи механізмів та під­йомно-транспортного устаткування.

Технологічна схема визначає напрями переміщення матеріалів, кількість технологічних операцій та характер механізації кожної з них, зазначаються типи і види машин та обладнання, які використовуються під час виконання тих чи інших операцій.

На основі технологічних схем розробляються технологічні карти, які дають можливість організувати технологічний процес на відміну від технологічних схем карти, крім послідовності виконання технологічних операцій, містять і стислий опис (характеристику) обладнання, норми часу на кожну операцію, застереження з техніки безпеки.

Одним із основних документів є планкарта розміщення матеріа­лів. На окремі роботи, що відрізняють своєю специфікою та особ­ливою складністю, розробляються технологічні інструкції. Зокрема, це стосується таких видів вантажів, як вогненебезпечні та отруйні. Технологічні інструкції містять більш детальний опис змісту техно­логічних операцій, ніж технологічні карти і схеми.

Замість технологічних інструкцій можуть бути використані посіб­ники зі складування та зберігання окремих видів матеріалів, у яких на­водяться вимоги до виробництва, вантажно-розвантажувальних ро­біт, а також галузеві стандарти, що дає можливість підвищити рівень організації виконання складських робіт.

Після розроблення технологічних схем і технологічних карт роз­робляють графік роботи механізмів та обладнання. Конкретизація розрахунків і належна організація процесу досягаються шляхом розроблення і використання контактних графіків. Побудовані за шка­лою з погодинною градацією, вони дають уяву про взаємні конта­кти за годинами різних транспортних, вантажно-розвантажуваль­них і технологічних засобів, а також про динаміку зміни залишків матеріалів.

Графік розробляють на основі виявлених обсягів вантажно-розвантажувальних та внутрішньоскладських робіт, що їх необ­хідно виконати за добу чи зміну в цілому і щодо кожного підрозділу окремо, а також з урахуванням годинної продуктивності. Графік обумовлює продуктивність кожного виду обладнання, його заван­таженість на різних дільницях та операціях. У ньому відображаю­ться процеси надходження та відправлення вантажів, їх розміщення на місцях зберігання.

Контроль за виконанням технологічних процесів передбачає вра­хування таких основних складових:

чіткий розподіл обов’язків між працівниками;

суворе дотримання норм внутрішнього розподілу і виробничо-господарського режиму;

чітке виконання змісту й послідовності робіт обладнання, механі­змів, автотранспорту, передбачених графіками, схемами, картами;

своєчасне планування і забезпечення інформацією про потре­би в транспортних засобах, які мають бути поданими на склад під вантажно-розвантажувальні роботи, а також приймання зі складу тран­спортних засобів, чітке дотримання строків і порядку оформлення необхідних документів.



загрузка...