загрузка...
 
Тема 10 Транспортно-експедиційні логістичні послуги
Повернутись до змісту

Тема 10 Транспортно-експедиційні логістичні послуги

1 Загальна характеристика транспортно-експедиційних послуг.

2 Організація роботи транспортно-експедиційної компанії.

3 Організація перевезень вантажів залізничним транспортом.

4 Організація перевезень вантажів автомобільним транспортом.

5 Доставка продукції як одна з основних транспортно-експедиційних послуг у логістиці.

Загальна характеристика транспортно-експедиційних послуг

Увесь комплекс робіт, які виконуються під час транспортування вантажів від пункту відправлення (зі складу вантажовідправника) до моменту здавання в пункт призначення (до складу вантажоодержувача), а також операції, які виконуються до і після перевезення вантажів, називають транспортно-експедиційними операціями (Біловодська, 2009).

Функції експедирування полягають у:

виборі перевізника;

роботі з документацією щодо поставок;

відстеженні поставок;

аудиті та візуванні оплати тарифів на перевезення;

оцінці діяльності перевізника;

аналізі транспортування (оцінка загальної вартості транспортування, у тому числі навантаження й вивантаження; способи упакування; час перевезення; випадки злодійства й інші втрати; розроблення методів зниження загальних транспортних витрат).

Класифікацію транспортно-експедиційних послуг подано на рис. 10.1.

Подробиці

Перелік послуг розширюється як за обсягом, так і за якістю. Багато транспортно-експедиторських фірм, що мають великі вантажні термінали, здійснюють довгострокове складське зберігання готової продукції виробників: у деяких випадках вони викуповують продукцію, виконуючи функції великих оптових торговельних посередників. Транспортно-експедиторське обслуговування надається в основному для дрібнопартійних, тарно-штучних вантажів, а також контейнерів і стандартних пакетів (сформованих, наприклад, європіддонах).

Рисунок 10.1 - Класифікація транспортно-експедиційних послуг (Кальченко, 2004)

Крім того, транспортно-експедиційні послуги можна поділити на основні та додаткові, характеристику яких  подано на рис. 10.2.

Приклад

За кордоном більшість великих транспортно-експедиторських фірм і компаній з експрес-доставки (такі, як Ryder, DHL, Schenker-BTL, Federal Express, UPS, Lesnay, TNT, ASG AB і ін.), виконують безліч логістичних операцій і функцій, прагнучи захопити якнайбільшу кількість або довжину логістичних каналів, інтегруючи логістичні функції в територіальній зоні. Це дозволяє фірмам – виробникам готової продукції й відправникам вантажу значно скоротити видатки, пов'язані із транспортуванням, вантажопереробкою, зберіганням, поліпшити якість логістичного сервісу.

У наш час транспортно-експедиторські компанії й фірми виконують такі основні операції, як:

 - організація й оформлення перевезення. За дорученням клієнта компанія бронює місця на транспортному засобі, а також веде розрахунки за перевезення. Експедитор погоджує із перевізником дату подання відповідного транспорту, оформляє товаророзпорядчі й перевізні документи, передає вантаж транспортному підприємству. Ці операції виконуються експедитором при відправленні вантажу за рахунок відправника і, як правило, від його імені. При одержанні товару експедитор забезпечує всі види робіт із приймання вантажу від перевізника в пункті призначення й доставки його на склад одержувача;

Рисунок 10.2 - Види транспортно-експедиційних послуг (Кальченко, 2004)

- приведення товару в транспортабельний стан. Експедитор, що представляє інтереси товаровласника, при здачі вантажу перевізникові перевіряє його зовнішній вигляд, забезпечує упакування й маркування товару відповідно до умов перевезення й митних правил країни-імпортера. У випадку ушкодження тари, упакування або контейнера експедитор усуває всі дефекти. В іншому разі при здачі вантажу перевізник може відмовитися від приймання або зробити в коносаменті спеціальні оцінки про стан товару, що вкрай небажано для вантажовласника, тому що за цим звичайно виникає рекламація з боку покупця;

- підготовка документів, що надаються митним органам, для переміщення товару через митний кордон. До митних документів належать: митна декларація, експортні й імпортні ліцензії, сертифікат про походження товару, консульська фактура, ветеринарні й санітарні свідоцтва. Крім того, до обов'язків експедитора належить спостереження за рухом товару під час транспортування й контроль часу його надходження в розпорядження одержувача.

Для виконання усіх цих операцій потрібні висококваліфіковані робітники (експедитори), а також робітники для виконання ван­тажно-розвантажувальних робіт та супроводження вантажу зі складу станції до складу одержувача чи від складу відправника до складу станції. Утримання такого штату невигідне для під­приємств.

Організація роботи транспортно-експедиційної компанії

Усі роботи, покладені на відправника та одержувача, можна виділити в чотири групи:

транспортні – завезення і вивезення вантажу;

вантажно-розвантажувальні – навантаження, розвантаження, сортування, пакування, комплектування дрібних відправлень у повагонну партію тощо;

експедиційні – оформлення здавання вантажу до відправлення та одержання вантажів, що надійшли, внесення платежів за перевезення і додаткові операції;

допоміжні – виконуються залежно від потреби в них.

Коли всі ці операції виконують спеціалізовані організації за дорученням відправників чи одержувача, така організація називається транспортно-експедиційною. Вона є посередником між вантажовласником та перевізником.

Приклад

У США було проведене обстеження діяльності транспортно-експедиторських фірм, що обслуговують більше 350 підприємств різних галузей економіки. Виявилося, що близько 70% підприємств передають функції з виконання розрахунків транспортно-експедиторським фірмам. Складування готової продукції й матеріальних ресурсів здійснюється для 22% підприємств. Вибір найбільш вигідного варіанта доставки, узгодження тарифів з перевізниками проводиться для 22% клієнтів; контроль над рухом вантажів – для 15% підприємств. Створення інформаційних систем для зберігання й обробки логістичних даних здійснюється для 13%, а організація електронного обміну даними з партнерами – для 12% підприємств.  Парк рухомого складу, що належить транспортно-експедиторським компаніям, використовують 11% підприємств, а для 7% – провадиться контроль рівня їхніх матеріальних запасів на складах.

Експедиційні послуги можуть надавати як  транспортні організації, так і організації-посередники, для всіх цих організацій вони є однією з найважливіших операцій. Підставою для надання експедиційних послуг є договір, який укладається між відправником, одержувачем і транспортно-експедиційною організацією.  Відносини сторін, що не передбачені договором,  регулюються законодавством. Транспортно-експедиційна організація має право взяти на себе весь комплекс послуг або тільки частину їх залежно від укладеного договору. У договорі за­значають порядок і терміни виконання операцій з обслугову­вання.

Організація перевезень вантажів залізничним транспортом

Перевезення вантажів залізничним транспортом в Україні регулюються Стату­том залізниць України, Правилами перевезення вантажів, Технічними умовами на­вантаження і кріплення вантажів, іншими нормативними документами, а також до­говором, який укладається між транспортним підприємством і вантажовідправником, експедитором або іншим замовником. Робота з організації перевезень на за­лізниці покладена на спеціальні служби залізниці: товарні контори станцій, товарні каси, багажні (вантажні) двори. До їх обов'язків входить оформлення і перевірка складених вантажовідправниками документів на вантажні перевезення, а також за­безпечення процесу доставки вантажів.

Основним перевізним документом при залізничному перевезенні є транспортна залізнична накладна, яка супроводжує вантаж до станції призначення і передається вантажоодержувачеві разом із вантажем. У накладній зазначають відомості про від­правника і одержувача, швидкість перевезення, найменування вантажу, кількість місць і масу вантажу, оголошену цінність вантажу, час приймання його до переве­зення та ін. Крім накладної, заповнюються інші передбачені документи (дорожня відомість на перевезення вантажу, корінець дорожньої відомості на перевезення, квитанція про прийняття вантажу до перевезення; при перевезеннях вантажів із об­меженими термінами зберігання додатково повинні бути виписані сертифікати, по­свідчення якості товарів, ветеринарні посвідчення). Транспортна залізнична накладна і квитанція про прийняття вантажу, які вида­ються вантажовідправникові, підтверджують укладення договору перевезення ван­тажу, за яким залізниця зобов'язується вчасно і в повній цілості доставити вантаж на залізничну станцію призначення з дотриманням умов його перевезення і видати ва­нтаж вантажоодержувачеві, а вантажовідправник – оплатити це перевезення.

Перевезення вантажів залізницею класифікують (Апопій та ін., 2005) таким чином:

1) за територіальною ознакою:

залежно від виду сполучення внутрішні перевезення вантажів залізницею поділяють на:

місцеві перевезення – здійснюються між двома станціями одного Управлін­ня залізниці;

перевезення в прямому внутрішньому сполученні – між станціями двох і більше Управлінь залізниці;

перевезення в змішаному сполученні – різни­ми видами транспорту, зокрема перевезення в прямому змішаному сполученні – різними видами транспорту за одним документом;

міжнародні перевезення (у тому числі перевезення експортних та імпортних вантажів і транзитні перевезення);

2) за видами відправлення, тобто з урахуванням розміру партії, що відправ­ляється:

дрібними відправленнями – коли партія вантажів, заявлених до перевезення за одним перевізним документом, не потребує надання окремого вагона (до маси відправлення входить маса вантажу, тари або упаковки, а також маса належних перевізних пристосувань). Перевезення дрібними відправленнями здійснюють, як правило, у збірному універсальному вагоні. У такому вагоні дрібні партії вантажу, які належать різним вантажовідправникам, об'єднуються в одну вагонну партію з оформленням перевезення за окремими залізничними накладними;

вагонні відправлення – партія вантажу, заявлена за однією залізничною накладною, для перевезення якої надається окремий вагон;

контейнерні відправлення – контейнерним відправленням вважається вантаж, який заявлений за одним перевізним документом для перевезення в контейнері, або контейнер у порожньому стані;

перевезення групами вагонів;

перевезення маршрутами;

3) за швидкістю:

перевезення вантажною швидкістю (її забезпечують всі вантажні поїзди). При перевезеннях більшості звичайних вантажів в універсальних вагонах дрібними відправленнями її умовно беруть у розмірі 180 км за добу; вагонними відправленнями – 330 км за добу, маршрутними – 550 км за добу;

перевезення з великою швидкістю (у швидких поїздах в одному напрямку). Застосовується для перевезень вантажів з обмеженими термінами зберігання, для перевезень цінних вантажів, інших вантажів за бажанням вантажовідправника і за узгодженням із залізницею. При таких перевезеннях норма пробігу вагона з вантажем становить від 550 км за добу (при перевезеннях дрібними відправленнями) до 660 км за добу (при перевезеннях у вагоні-рефрижераторі);

перевезення багажною швидкістю (у вантажних вагонах пасажирських пoїздів). У цьому разі швидкість перевезення залежить від розкладу руху конкретного пасажирського поїзда.

Технологічний процес перевезення вантажів залізницею містить такі техно­логічні операції:

подавання вагонів під завантаження;

заявлення вантажу до відправки;

завантажування вантажу у вагон;

безпосередньо перевезення і супровід вантажу в дорозі;

операції з прибуття вантажів.

Загальний нормативний термін доставки вантажу охоплює час на операції з відвантаження та прибуття вантажу, час на додаткові операції (за потреби) вантажів і час на безпосереднє перевезення вантажу до станції призначення і розраховується за формулою

                                          (10.1)

де Тзаг – загальний нормативний час доставки вантажу, діб; Тв.п – час на виконання операцій з відправляння та прибуття вантажу, діб (за будь-якого виду відправлення на дані операції виділяється 1 доба); Тдод – час на виконання додаткових операцій з вантажами, діб; S – відстань перевезення, км; Nп – норма пробігу за добу, км.

Подробиці

Відлік терміну доставки вантажу проводиться з 24-ї години дня приймання його до перевезення. Дата приймання вантажу до перевезення і дата завершення терміну доставки мають бути зазначені у вантажній квитанції.

Вантажі вважаються доставленими вчасно, якщо на станції призначення вони вивантажені залізницею, про що повідомлено вантажоодержувача, або якщо ваго­ни (контейнери) з вантажами подані для вивантаження вантажоодержувачем до закінчення встановленого терміну доставки. Статутом залізниць України перед­бачено матеріальну відповідальність залізниці за недотримання термінів доставки вантажів.

Операції з прибуття вантажу містять:

повідомлення вантажоодержувача про прибуття вантажу на його адресу;

оформлення документів на право одержан­ня вантажів;

приймання вантажу від транспортного підприємства.

Організація перевезень вантажів автомобільним транспортом

Для перевезень торговельних вантажів на короткі відстані найчастіше викорис­товується вантажний автомобільний транспорт, який забезпечує перевезення това­рів від станцій залізниць, зі складів виробничих і сільськогосподарських підпри­ємств на склади оптових підприємств і з цих складів в об'єкти роздрібної та дрібнороздрібної торговельної мережі, для переміщення товарів між магазинами і для виїзної торгівлі.

Приклад

За 2006 г. автомобільним транспортом перевезено 154,8 млн т вантажів. Темпи приросту порівняно з аналогічним періодом у 2005 р. становлять 122,8%. Обсяги перевезень вантажів виросли у 23 регіонах України. Найбільшого зростання досягнуто в Чернівецькій (189,1%), Донецькій (174,0), Черкаській (144,6), Кіровоградській (143,2), Тернопільській (140,1) областях (Объемы, 2007).

Основними нормативними документами, які регламентують перевезення ванта­жів автомобільним транспортом, є Статут автомобільного транспорту і Правила пе­ревезення вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Для перевезень торговельних вантажів підприємствами транспорту загального користування необхідно додержуватися порядку їх планування та організації, який базується на укладанні між перевізниками та замовниками (вантажовід­правниками або вантажоодержувачами) договорів про перевезення вантажів авто­мобільним транспортом. Ці договори є основною формою організаційно-правових документів з планування та організації перевезень.

Автомобільним транспортом здійснюються перевезення, які класифікуються за:

належністю транспорту (транспорт загального користування, відомчий транспорт, власний транспорт підприємницьких організацій та формувань);

відстанню перевезень (приміські, міжміські, міжнародні);

способами організації і виконання перевезень (централізовані, децентралізовані, прямі, змішані, комбіновані, контейнерні, пакетні);

тривалістю перевезення (постійні, сезонні, тимчасові);

видами вантажів (за видами продукції або видами тари);

розмірами партії вантажів (масові, партійні, дрібнопартійні).

За умовами договору перевезення вантажів перевізник зобов'язується доставити наданий вантаж у пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі (одержувачеві), а відправник зобов'язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до договору перевізник і замовник у межах квартального плану визначають місячні плани декадними плановими завданнями на перевезення вантажів. Ha перевезення вантажів автотранспортом замовник надає перевізнику за наявності договору заявку (на день, тиждень, декаду, місяць) (Маркетинг, 2007).

Примітка. Перевезення торговельних вантажів можуть здійснюватися також за разовим до­говором.

Основними документами, які оформляються на перевезення вантажів автотран­спортом, є товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобі­ля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних доку­ментів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених ван­тажів.

Безпосередньо перевезення вантажу покладається на водія автомобіля, а його супровід та охорона вантажу в дорозі — на експедитора, з яким укладається договір про особисту матеріальну відповідальність.

Примітка. Проте досить часто в господарській практиці мають місце випадки, коли функції експедитора за додаткову оплату ви­конує водій автомобіля, а в деяких випадках експедирування вантажів можуть здій­снювати інші посадові особи вантажовідправника або вантажоодержувача, напри­клад товарознавці підприємств оптової або роздрібної торгівлі.

Основними етапами технологічного процесу перевезення вантажів автомобі­льним транспортом є:

приймання вантажу до перевезення;

маркування і плом­бування вантажу;

завантаження автомобіля;

оформлення документації;

здійс­нення процесу перевезення і доставки вантажу одержувачеві;

розвантаження ав­томобіля;

приймання вантажу одержувачем;

проведення розрахунків за пере­везення вантажу.

При організації перевезень необхідно правильно визначати потрібну кількість автомобілів для доставки окремих вантажів з метою ефективного використання па­рку автомобілів.

Потреба в автомобілях для перевезення окремих вантажів визначається за формулою

                                            (10.2)

де Азаг – загальна кількість автомобілів;

Qзаг – загальна кількість вантажу, що підлягає перевезенню;

Qа – добова продуктивність автомобіля, яка розрахову­ється за формулою (4.16) у разі перевезень за маятниковими (лінійними) маршрутами і за формулою (4.17) – за кільцевими маршрутами.

   ,                                       (10.3)

  ,                            (10.4)

де L – відстань від вантажовідправника до вантажоодержувача, км; S – загальна довжина одного маршрута (відстань перевезення), км; V – середня швид­кість руху автомобіля на маршруті, км/год; Tз – час на заїзд у проміжні пункти, хв; Kз – загальна кількість заїздів автомобіля за один рейс; Тн.р– час простою автомобіля під навантаженням і розвантажуванням, хв; Тр.а – плановий час роботи автомобіля («перебування в наряді»), год; Tpз – різниця між часом робо­ти вантажоодержувачів і часом, протягом якого завозяться товари, год; Вн – нормативна вантажопідйомність автомобіля, тонн; Кв.н.в – коефіцієнт статичного використання номінальної вантажопідйомності автомобіля, од.

Оплата перевезень вантажів автомобільним транспортом проводиться відповідно до укладеного договору на перевезення вантажів. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належно оформлених подорожніх листів разом із товарно-транспортними накладними, а при користуванні автомобілями, робота яких оплачу­ється виходячи з часу роботи автомобіля в замовника, – тільки подорожніх листів.

Отже, при перевезенні вантажів необхідна наявність таких документів:

рахунок-фактура;

договір купівлі-продажу, у якому визначається форма доставки;

договір із АТП (якщо доставка відбувається транспортом АТП);

податкова накладна;

видаткова накладна (товарно-транспортна накладна);

подорожній лист (якщо товар вивозиться на умовах самовивезення або транспортом зі сторони).

Доставка продукції як одна з основних транспортно-експедиційних послуг у логістиці

За способом організації вантажні перевезення (чи форми доставки) поділяють на децентралізовані й централізовані, що бувають прямими, зміша­ними та комбінованими, а також контейнерними і пакетними.

При децентралізованій організації перевезень доставку вантажів здійснює одержувач, який замовляє транспорт, виконує наванта­ження, експедирування та розвантаження вантажу. При цьому по­стачальник не зацікавлений у механізації вантажних робіт, скоро­ченні простоїв рухомого складу та ефективному його використанні.

У процесі перевезень вантажовідправник зобов'язаний:

попе­редньо підготувати, згрупувати, зважити і затарити вантажі;

своєчасно оформити товарно-транспортні документи;

трима­ти у справному стані під'їзні шляхи, вантажно-розвантажувальні майданчики, механізми, устаткування та мати необхідну кількість вантажників і обслуговуючого персоналу;

забезпечити місця навантаження-розвантаження освітленням у вечірній та нічний час;

організувати безперебійну роботу складів протягом доби, обумо­влену договором на перевезення; завантажувати автомобілі до повної вантажопідйомності і не допускати наднормативних прос­тоїв;

забезпечувати дотримання правил техніки безпеки при ви­конанні вантажно-розвантажувальних робіт, не допускати пере­везення вантажів, що виконуються в централізованому порядку даним автотранспортним підприємством, автомобілями інших підприємств та організацій; забезпечити виконання умов центра­лізованих перевезень вантажоодержувачами.

Централізовані перевезення є прогресивним способом вико­нання транспортного процесу та експлуатації рухомого складу. Перевезення вантажів у такий спосіб дає змогу поліпшити вико­ристання рухомого складу, підвищити продуктивність на всіх стадіях переміщення вантажів, звільнити вантажовідправників та вантажоодержувачів від турбот стосовно транспортування вантажів. При централізованих перевезеннях істотно скорочуються невиробничі простої транспортних засобів.

Організація централізованих перевезень передбачає:

укладання договорів із вантажовласниками;

розроблення раціональних маршрутів перевезень і графіків роботи рухомого складу;

складання оперативних планів перевезень;

визначення видів транспортних засобів та їх кількості;

організацію транспортно-експедиційного обслуговування.

За замовленнями складають змінно-добовий план, у якому: розробляють маршрути перевезень вантажів; оптимально розпо­діляють автомобілі по об'єктах; визначають необхідну кількість одиниць у рухомому складі; узгоджують роботу автомобілів у вантажно-розвантажувальних пунктах.

До змінно-добового плану заносять такі дані: найменування замовника; час поданя рухомого складу; пункт призначення та одержувача; назву вантажу; спосіб навантаження і розвантажен­ня; марку автомобіля; змінне завдання; обсяг перевезень.

Після цього розробляють календарний графік перевезень, який потім узгоджують з клієнтом. Для цього:

аналізують показники використання транспортних засобів,  які обслуговують підприємство, складський комплекс, базу;

визначають споживачів продукції – постійних, сезонних, тимчасових. Складають картку споживача, визначають та узгоджують зі споживачем добову поставку продукції.

визначають можливості вантажних робіт на складському комплексі та розвантажувальних робіт у споживачів.

визначають рівень використання механізмів на складському комплексі споживача. Після аналізу рівня механізації розробляють та обґрунтовують нормативи часу на навантажувальні й розвантажувальні роботи;

складають карти дислокації споживачів, на яких позначають місце розташування автопідприємства, складського комплексу та підприємств-постачальників і споживачів продукції;

визначають та обґрунтовують відстані перевезення вантажів;

споживачів групують за напрямами та розмірами доставки. Групування за напрямами дає змогу визначити вантажовідправників у різні райони міста та за його межі. За допомогою несклад­них схем та картограм створюють схему перевезень між пунктами відправлення і призначення, визначають обсяг транспортних ро­біт у т/км, що є підставою для розроблення раціональних марш­рутів перевезень;

обґрунтовують тип рухомого складу для постачання продук­ції споживачам. Щоб вибрати належний тип автомобіля, необхідно вра­ховувати: відповідність транспортного засобу виду вантажу, що перевозиться, його пакуванню, розміру партії та відстані перевезен­ня; шляхові умови; тип і потужність вантажно-розвантажувальних засобів та їх відповідність вантажопідйомності рухомого складу. Критерієм вибору типу автомобіля може бути: годинна продуктив­ність автомобіля; собівартість перевезення; зведені витрати;

на підставі розрахунку раціональних маршрутів та заповнен­ня карток споживача складають календарні графіки доставки продукції споживачам. Узгоджений графік доставки продукції є планом раціональної організації роботи усіх учасників транспорт­ного процесу (Кальченко, Кривещенко, 2008).



загрузка...