загрузка...
 
Лізосомні фактори
Повернутись до змісту

Лізосомні фактори

Лізосоми клітин образно називають "стартовими майданчиками" запалення, оскільки вивільнювані ними фактори (ферменти, катіонні білки) започатковують цілу низку важливих для патогенезу запального процесу подій.

Джерелами лізосомних факторів в осередку запалення є (1) власні ушкоджені клітини  тканини і (2) лейкоцити (нейтрофіли, моноцити), що емігрували сюди із крові. Лізосомні фактори вивільнюються в тканину в результаті (1) ушкодження і руйнування клітин (цитотоксичний  механізм) або ж унаслідок (2) секреторної дегрануляції лейкоцитів (екзоцитоз).

Лізосомні ферменти належать до класу  гідролітичних ензимів, здатних розщеплювати практично всі наявні в клітинах та позаклітинному середовищі біополімери та складні ефіри. Сьогодні відомо близько 60 лізосомних гідролаз, серед яких кислі  та нейтральні протеази, ліпази, фосфоліпази, нуклеази, амілази, глікозидази та інші.

В осередку запалення особливо велике значення мають  протеолітичні ферменти.

Кислі протеази за умов норми здійснюють реакції внутрішньоклітинного травлення, що відбуваються у фаголізосомах клітин, де звичайно створюється кисле середовище. В осередку

запалення вони стають активними і поза клітинами, оскільки там, як відомо, розвивається місцевий ацидоз. З дією  кислих протеаз пов'язують розщеплення компонентів змертвілих клітин, складових основної речовини сполучної тканини (глікопротеїнів, протеогліканів, глікозаміногліканів), компонентів стінок бактеріальних клітин.

Нейтральні протеази (колагеназа, еластаза, катепсини, гіалуронідаза), навіть у нормі, мають об'єктом своєї дії позаклітинні компоненти сполучної тканини. За умов запалення  вони причетні до гідролітичного руйнування колагену, еластину, фібрину, речовин базальної мембрани кровоносних судин та хрящової тканини тощо.

Патогенетичну роль лізосомних гідролаз у розвитку запалення можна позначити кількома пунктами:

? Лізосомні ферменти, руйнуючи клітинні та позаклітинні компоненти тканини, спричиняють вторинну альтерацію у вогнищі запалення.

? Вони беруть участь в утворенні і вивільненні інших медіаторів запального процесу, зокрема:

(1) стимулюють дегрануляцію тканинних базофілів;

(2) активують біохімічні системи плазми крові (калікреїн-кінінову, системи комплементу, зсідання крові і фібринолізу);

(3) гідролізуючи фосфоліпіди клітинних мембран, сприяють вивільненню поліненасичених жирових кислот і утворенню з них ліпідних медіаторів запалення (похідних арахідонової кислоти, фактора агрегації тромбоцитів тощо).

? Лізосомні ферменти, зокрема нейтральні протеази, чинять безпосередній вплив на проникність капілярних судин. Руйнуючи компоненти базальної мембрани (колаген, еластин, ламінін, гіалуронову кислоту) та сполучнотканинні "муфти" навколо мікросудин, вони істотно збільшують проникність судинної стінки, сприяючи тим самим розвиткові набряку, еміграції лейкоцитів, мікротромбоутворенню.

? Лізосомні ферменти причетні до розвитку метаболічних та фізично-хімічних змін в осередку запалення, адже вони (1) активують катаболічні процеси (реакції розпаду речовин), (2) під їхнім  впливом у тканині утворюються і вивільнюються кислоти (жирові, амінокислоти; фосфатні, сульфатні і карбоксильні групи), що сприяє розвиткові місцевого ацидозу; (3) розщеплюючи великі біомолекули на дрібніші, лізосомні гідролази роблять свій внесок у підвищення онкотичного тиску в осередку запалення.

? На пізніх етапах запалення завдяки лізосомним ферментам відбувається очищення тканини від загиблих клітин та ушкоджених позаклітинних структур, що створює сприятливі умови для подальших процесів проліферації та репарації.

Неферментні катіонні білки вивільняються переважно з великих (азурофільних) гранул нейтрофілів. Оскільки дія цих протеїнів виявляє себе у нейтральному і лужному (дефензини) середовищі, то їхні біологічні ефекти мають особливо велике значення на самому початку запалення, коли ще немає проявів місцевого ацидозу.

Поява катіонних білків в осередку запалення має кілька наслідків:

? Вмонтовуючись у плазматичні мембрани клітин, вони порушують бар'єрні властивості цих структур, а отже, спричиняють ушкодження, тобто вторинну альтерацію.

? Діючи на мембрани  тканинних базофілів, неферментні катіонні білки зумовлюють дегрануляцію цих клітин і вивільнення цілої низки нових медіаторів запалення.

? Маючи до певної міри еластолітичні властивості, деякі катіонні білки (азуроцидин, катепсин G) підвищують проникність кровоносних судин в осередку запалення.

? Катіонні білки лізосом істотно впливають на міграцію лейкоцитів в осередку запалення. Під їхнім впливом посилюється хемотаксис моноцитів і пригнічується переміщення нейтрофілів та еозинофілів.



загрузка...