загрузка...
 
4.3  Призначення, будова і дія гільз
Повернутись до змісту

4.3  Призначення, будова і дія гільз

Гільзи – частина артилерійських пострілів унітарного і роздільно-гільзового заряджання і призначені для:

розміщення елементів бойового заряду та засобів запалювання;

запобігання бойового заряду від механічних пошкоджень та вологи при зберіганні і транспортуванні;

обтюрації порохових газів при пострілі;

з’єднання бойового заряду зі снарядом у пострілах унітарного заряджання.

Найбільш поширені – латунні гільзи, оскільки вони мають кращі якості як стосовно бойового застосування, так і стосовно їх виробництва, але латунь – дефіцитний матеріал.

Стальні гільзи витримують меншу кількість пострілів і дають гіршу екстракцію, але вони менш дефіцитні.

Неметалеві гільзи можуть виготовлятися з фібри або еластичних пластмас, а згоряючі – з целюлозного полотна та ін., але вони мають малу міцність, а багато з них потребують надійного захисту від вологи.

Цільнотягнуті гільзи виготовляються витяжкою на пресах із однієї заготовки і мають високу надійність в експлуатації, але вони складні у виготовленні і потребують використання еластичних матеріалів.

Збірні гільзи  потребують менше термічного обладнання у виготовленні, їх вартість нижча, оскільки вони виготовляються із непластичних і недефіцитних матеріалів, але у них порівняно низька надійність в експлуатації.

Рисунок 4.5 - Класифікація гарматних гільз за найбільш загальними ознаками

До гільз ставляться такі вимоги

Надійна обтюрація порохових газів при пострілі, що необхідно для збереження камори і затвора від розжарення і забруднення,  а обслуги - від опіків. Якість обтюрації визначається за закопченістю гільз. Для гільз унітарного заряджання допускається закопченість до 35-50% її довжини від зрізу дульця, а для гільз роздільного заряджання – до 80-85%.

Легкість заряджання і екстракції після пострілу, що необхідно для підвищення швидкострільності. Забезпечується конусністю гільз, зазором між гільзою і каморою, чистотою гільз і камори, високою межею пружності і малою деформацією матеріалу гільз.

Багатострільність, яка дозволяє використовувати після реставрації латунні гільзи не менше 5 разів, а  решту – не менше 3 разів, що має більш економічне значення.

Крім того, гільзи повинні мати необхідну міцність,  мінімальний об’єм матеріалу, бути стійкими при тривалому зберіганні і надійно з'єднуватися зі снарядом у пострілах унітарного заряджання.

У гільз до пострілів роздільного заряджання дульце і скат можуть бути відсутніми, а у гільз з вічком під капсуль-підпалювачем може бути відсутній сосок.

Дульце гільзи служить для з’єднання зі снарядом, центрування снаряда у стволі гармати у початковий момент пострілу і деякої обтюрації порохових газів при пострілі. Діаметр дульця гільзи з метою забезпечення натягу між дульцем снаряда робиться дещо меншим діаметра запояскової частини снаряда. Довжина дульця звичайно становить 0,5-0,6 клб, а товщина – 0,014-0,02 клб.

Скат є перехідним елементом від дульця гільзи до її корпусу і служить для обтюрації порохових газів  при пострілі і фіксації пострілу в патроннику у декількох зразків гармат. Довжина та крутизна скату визначаються відношенням діаметрів корпусу і дульця гільзи. Звичайно довжина скату знаходиться в межах 0,4-1,1 клб, а товщина стінок зростає від дульця до корпусу.

Корпус  призначений для розміщення порохового заряду і обтюрації порохових газів при пострілі. Корпус має конусність 0°20?…1°30? для забезпечення легкості заряджання і експлуатації гільз. Довжина корпусу залежить від величини порохового заряда і коливається у межах 1,3-7 клб, а його діаметр – на 0,3-0,7 мм менше діаметра камори. Товщина стінок визначається міцністю і жорсткістю матеріалу і дорівнює 0,02-0,04 клб у нижній частині корпусу.

Фланець призначений для фіксації гільзи в каморі при заряджанні і для екстракції гільзи після пострілу. Розміри фланця повинні забезпечувати надійність захоплення гільзи лапками екстрактора і достатню його міцність.

Дно гільзи призначене для запирання каналу ствола і розміщення засобів запалювання. Товщина дна повинна забезпечувати його роботу в зоні гнучких деформацій і можливість розміщення канавки під лапки викидача. Товщина дна у гільз до неавтоматичних гармат – 5-18 мм.

Сосок гільзи призначений для розміщення засобів запалювання і поліпшення обтюрації газів у цьому місці.

З боку камори сосок має перемичку із запалювальними отворами, а із зовнішнього боку – вічко під засіб запалювання. Запальні отвори мають діаметр 13-мм у гільз з КВ-4  і 9-мм – у гільз із КВ-5 і КВ-5У.

Рисунок 4.6 - Конструктивні елементи гільз:

1 – дульце; 2 – скат;  3 – корпус; 4 – сосок; 5 – фланець; 6 – дно

Дія  гільз при пострілі полягає у наступному

Перед пострілом між стінками гільзи і камори гармати є початковий зазор для забезпечення легкості заряджання та екстракції гільзи.

При пострілі під тиском порохових газів стінки гільзи зазнають спочатку пружної, а потім пластичної деформації. У результаті відбувається прилягання гільзи до стінок камори, чим забезпечується обтюрація камори від прориву порохових газів до затвору.

Подальша деформація продовжується разом із пружною деформацією камори.

При падінні тиску порохових газів після пострілу стінки камори повертаються до початкових розмірів, а стінки гільз отримують незначну залишкову деформацію. Тому між стінками гільзи і камори залишається кінцевий зазор, який забезпечує легку екстракцію гільзи. Причому зі збільшенням пружності матеріалу кінцевий зазор збільшується.



загрузка...