Показники економічної ефективності умовно можна диференціювати на дві групи: конкретні та узагальнюючі.
Конкретні показники економічної ефективності характеризують окремі сторони економічного виробничого або (комерційного) процесу.
Узагальнюючі показники економічної ефективності характеризують результативність діяльності всієї економічної системи в цілому (підприємства, суб'єкта, території, національної економіки).
Узагальнюючі показники є підставою для ухвалення рішень на рівні системи в цілому. Ці рішення спрямовані на удосконалення або трансформацію згаданих суб'єктів. В одних випадках необхідно обґрунтувати вибір ресурсів для досягнення конкретних цілей, в інших – вибір напрямів діяльності економічної системи (інвестування коштів). Конкретні показники дають можливість обґрунтувати рішення з удосконалювання окремих компонентів виробничих процесів.
При оцінці економічної ефективності економіст повинен добре відчувати технічні параметри, зміна яких може матеріалізуватися в значеннях економічного ефекту.
Зокрема, при впровадженні нової техніки серед основних таких параметрів варто виділити:
· при виготовленні техніки:
- матеріаломісткість виробленої продукції;
- енергоємність виробничих процесів;
- трудомісткість виготовлення;
- технологічні показники (наприклад, питома вага стандартних або запозичених деталей тощо);
· при експлуатації техніки:
- видаткові показники (витрата матеріалів, енергії, палива на одиницю роботи);
- обмеження за умовами експлуатації (граничний діапазон температур, стійкість до корозії, сезонність роботи, обмеження до матеріалів, що використовуються, ін.);
Економічний аналіз дає можливість визначити, як зміна кожного з технічних або соціальних параметрів може впливати на вартісні доходні або витратні характеристики.
Для розрахунку узагальнюючих показників використовується вже розглянута вище формула 7.2.
В економічній теорії виділяють дві групи узагальнюючих показників: абсолютні і порівняльні.
Абсолютні показники ефективності визначаються як результат безпосереднього ділення ефекту на витрати, що його викликали.
При розрахунках за вищенаведеною формулою використовуються такі варіанти обліку витрат:
• повні витрати (капітальні і поточні витрати) за весь період реалізації заходу;
• капітальні вкладення (інвестиції) на реалізацію заходу.
У вигляді зазначеного ефекту найчастіше виступають:
• річна величина ефекту – у результаті розрахунків за формулою одержується відомий показник – частка від величини витрат, якій відповідає величина прибутку, що реалізується протягом року; у Радянському Союзі існувало навіть нормативне значення цього показника, затверджене для різних умов у межах 0,12–0,15;
• повна величина ефекту (за весь період реалізації заходу) підсумком розрахунків, зокрема, є показник, що широко використовується, – «віддача капіталу», тобто величина прибутку, який отримується на кожну одиницю вкладених витрат (грн прибутку на грн витрат).
Однією з форм показника абсолютної економічної ефективності є термін (строк) окупності витрат (капітальних вкладень). Він характеризує період, протягом якого понесені на реалізацію заходу витрати повністю повертаються за рахунок одержуваного ефекту. Термін окупності визначається зворотним співвідношенням витрат і річного ефекту:
, (7.5)
де З – витрати на реалізацію заходу протягом всього періоду його дії; як варіанти можуть використовуватися: величина повних витрат або тільки капітальних вкладень (грн); Еріч– величина чистого річного економічного ефекту (грн/рік).
Модернізація основних фондів (збільшення капітальних вкладень) часто дає можливість знизити величину поточних (експлуатаційних) витрат.
У цьому випадку прийнято говорити про термін окупності додаткових капітальних вкладень:
, (7.6)
де К1 і К2 – відповідно капітальні вкладення до і після проведеного заходу; З1 і З2 – відповідно поточні витрати до і після проведеного заходу.
Порівняльні показники ефективності отримують внаслідок зіставлення (порівняння) абсолютних показників двох або більше варіантів реалізованих заходів.
На практиці більш розповсюдженими ситуаціями є випадки, коли у порівнюваних варіантах незмінними залишаються або витрати (інвестиційна цільова настанова), або результати/ефекти (ресурсна цільова настанова).
Практично розрахунок показників може бути поданий таким чином.
При постійних витратах
Епор.е= Е2 – Е1, (7.7)
де Е2 і Е1 – значення економічних ефектів відповідно у порівнюваному (з індексом 2) і базовому (з індексом 1) варіантах.
Якщо Епор.е > 0 (Е2 > Е1), перевагу отримує порівнюваний варіант, якщо Епор.е< 0 (Е2 < Е1), кращим треба визнати базовий варіант.
При постійному результаті
Епор.з= З2 – З1 (при Е = const), (7.8)
де З2 і З1 – значення витрат на реалізацію відповідно порівнюваного (з індексом 2) і базового (з індексом 1) варіантів.
Якщо Епор.з < 0 (З2 < З1), перевагу отримує порівнюваний варіант, якщо Епор.з > 0 (З2 > З1), кращим може вважатися базовий варіант.
У найпростішому випадку (незмінний характер поточних витрат і однаковий період реалізації заходу) формула 11.26 може бути записана в такому вигляді:
. (7.9)
Для укрупнених розрахунків формула 7.9 може використовуватися у тих випадках, якщо в розглянутих варіантах дещо відрізняються технічні параметри (наприклад, продуктивність або термін служби устаткування). У цьому випадку витратні показники в одному з варіантів (звичайно базовому) зводяться до порівняльного вигляду за допомогою коригувальних коефіцієнтів:
, (7.10)
де Кпр – коригувальний коефіцієнт, що враховує розходження показників продуктивності устаткування.
, (7.11)
де А2 і А1 – показники продуктивності відповідно порівнюваного і базового устаткування; Кпр – коригувальний коефіцієнт, що враховує розходження термінів служби устаткування.
, (7.12)
де Т2 і Т1 – показники терміну служби відповідно порівнюваного і базового устаткування.
Показники економічної ефективності є найважливішими інструментами реалізації економічної політики на рівні підприємств, регіонів, національної економіки. На рівні підприємств вони є ключовим засобом обґрунтування управлінських рішень з організації інвестиційної діяльності, оптимізації витрати ресурсів, удосконалення цінової політики. На рівні регіонів і національної економіки показники економічної ефективності покликані бути основою обґрунтування інвестиційної політики, управління системою кредитування, удосконалення оподатковування.