Стимули — це зовнішні подразники, що сприяють підвищенню інтенсивності певних мотивів у діях людини, тобто це блага, які можуть задовольнити потреби людини при виконанні ним певних дій.
Відмінність стимулів від мотивів полягає в тому, що стимули характеризують певні блага, а мотиви — прагнення людини отримати їх.
Стимулювання - дія на трудову поведінку працівника через створення особливо значущих умов, що спонукають його діяти певним чином.
Функції стимулювання:
економічна - ефективне стимулювання працівника сприяє підвищенню загальної продуктивності праці, тобто розв'язанню економічних завдань;
соціальна - одержуючи доходи, працівник забезпечує собі певний комплекс економічних і соціальних благ, займає певне місце в соціальній структурі колективу і суспільства в цілому;
соціально-психологічна - стимулювання впливає на формування внутрішнього світу працівника — його потреб і цінностей, орієнтації і установок, мотивів трудової поведінки і ставлення до праці;
етично-виховна — формуються етичні якості особистості працівника.
Класифікаційні ознаки та класифікація стимулів:
1. За суб'єктами інтересів:
в основі суспільного стимулювання лежать інтереси суспільства (загальнодержавні інтереси), що покликані заохочувати ті або інші види трудової діяльності, найбільш відповідні політиці держави в різних сферах суспільного життя;
колективні стимули пов'язані з впливом на розмір доходів
підприємства, його підрозділів, цільових і виробничих груп;
структура індивідуальних стимулів у цілому збігається із структурою матеріальних і нематеріальних стимулів.
2. Залежно від того, на задоволення яких потреб працівника спрямовані стимули:
матеріальні стимули засновані на майнових інтересах працівників; у цьому зв'язку розрізняють стимули грошові й негрошові. До грошових стимулів відносяться заробітна платня і тарифні ставки, винагорода за результати, премії з доходу або прибутків, компенсації, кредити на покупку дорогих речей, позики на будівлю житла та інші, до негрошових — умови побутового обслуговування на підприємстві, санітарно-гігієнічні умови, надання житла, путівок на відпочинок і лікування, організація праці тощо;
нематеріальні стимули - дії, пов'язані з соціальними, моральними, творчими та іншими потребами працівника.
Соціальні стимули пов'язані з прагненням людей брати участь в управлінні, просуватися по службових сходах, займатися престижною працею. Моральні стимули пов'язані з потребами людини у визнанні і пошані, етичному схваленні. Творчі стимули розраховані на задоволення потреб працівника в творчій самореалізації. Соціально-психологічні стимули пов'язані з потребою у спілкуванні. Стимули самоствердження відносяться до внутрішніх рушійних сил людини, спонукаючих її до досягнення поставлених цілей без прямої зовнішньої дії.
3. За способом дії на підлеглих:
заохочення;
примушення.
Основна література:[2, 282-302; 3, 289-339; 4, 104-113].