загрузка...
 
5.3. Управління холдинговим об'єднанням
Повернутись до змісту

5.3. Управління холдинговим об'єднанням

Вищим органом управління холдингом, зареєстрованим як акціонерне товариство, є загальні збори акціонерів материнського холдингу. Сформовані ним адміністративні органи управляють як його власною діяльністю, так і дочірніми фірмами й підприємствами. На вищому рівні управління холдингової фірми визначаються ключові питання її діяльності – інвестиційна стратегія, технологічна політика, перспективні проекти тощо. Дочірні фірми мають достатній рівень самостійності для виконання поставлених перед ними завдань.

Управління холдингом поділяється на два напрями:

– управління галузями: здійснюється координація виробничо-збутового циклу кожної категорії товарів і послуг;

– управління функціями: проводиться координація окремих аспектів діяльності фірми – планування, фінансування, дослідження ринків збуту тощо.

Головне підприємство управляє діяльністю дочірніх фірм через своїх представників в органах управління (раді директорів).Управління й контроль з боку материнського підприємства можуть здійснюватися і на рівні виконавчих структур (правління) на основі статуту чи внутрішнього регламенту холдингової компанії.

Важливим структурним елементом холдингового підприємства є об'єднання дочірніх структур за галузевою, технологічною чи територіальною ознакою.

Однією з основних проблем, яку повинні вирішити менеджери холдингової фірми, є визначення міри господарської самостійності її дочірніх підприємств. Ця міра залежить від концепції комерційної діяльності холдингу і від тактики досягнення ринкових цілей. Кожне дочірнє підприємство чітко виконує визначену роль, і його статус зазвичай визначається у внутрішньому регламенті материнської компанії.

Функціонування холдингової компанії зазвичай вимагає побудови централізованої (командної) системи управління. Разом з тим усе більш широкого застосування набувають децентралізовані системи управління, орієнтовані на заохочення ініціативи середніх і нижчих рівнів управління дочірніх фірм.

Інструментом «м'якої» централізації управління холдинговим об'єднанням є внутрішньофірмовий контракт.

Ціноутворення в рамках внутрішньофірмової контрактної системи ґрунтується на двох базових моделях ціни контракту: моделі контракту «фіксованих цін» та моделі контракту «витрати плюс винагорода». Модель «фіксованих цін» використовують переважно для виробництва масових, технічно освоєних промислових виробів, що становлять 4/5 номенклатури. Модель «витрати плюс винагорода» застосовується під час виробництва технічно складної продукції і науково-дослідних підрядів. Проміжну групу утворюють так звані контракти з вмонтованим механізмом матеріального заохочення.

Запитання до самоперевірки

1. Дайте визначення поняттю «холдинг».

2. Перелічіть основні функції, які виконує холдингова компанія.

3.  Назвіть основні функції материнської та дочірньої компаній.

4. Чи потрібно при заснуванні холдингової компанії засновнику одержувати згоду в органах державного управління? Якщо так, то в яких?

5. Дайте визначення диверсифікованого та синергетичного портфелів холдингу.

6. У чому полягає основна мета створення офшорних компаній холдинговими компаніями?

7. Охарактеризуйте основні види холдингів за структурою контрольного пакета акцій.

8. Охарактеризуйте основні види холдингів за характером діяльності.

9. Що таке проміжний холдинг, які завдання він виконує?

10. Перелічіть оcновні переваги функціонування холдингових структур.

11. На які напрямки поділяється управління холдингом? Дайте стислу характеристику.

12. Назвіть основні причини створення чисто холдингової компанії. Охарактеризуйте основну мету діяльності чистого холдингу.

13. Назвіть основні причини створення змішаного холдингу. Охарактеризуйте основну мету діяльності змішаного холдингу.

14. Відобразіть схему формування холдингу за участі держави та муніципальних органів.

15. Відобразіть схему формування холдингу з обміном акціями між материнською та дочірньою компаніями.



загрузка...