загрузка...
 
4.4 Синдроми ураження лицевого нерва.Невропатія лицевого нерва
Повернутись до змісту

4.4 Синдроми ураження лицевого нерва.Невропатія лицевого нерва

За частотою ураження серед черепних нервів невропатія лицевого нерва становить до 40% усіх випадків невропатій і невралгій, займає друге місце серед захворювань периферичної нервової системи. Вона спостерігається у 25 осіб на 100тисяч населення це актуальна проблема неврології, фізіотерапії, а також важлива соціальна проблема.

Уперше в літературі захворювання було описане у 1836 p. (C. Bell) i тому в літературі інколи трапляється під назвою «параліч Бела».

За етіологічним принципом невропатії лицевого нерва поділяють на ідіопатичні, що розвиваються після переохолодження та мають сезонний характер; інфекційно-алергічні, що розвиваються на тлі інфекційних захворювань (тонзиліт, паротит, пневмонія); ішемічні, що розвиваються внаслідок порушення кровообігу у нервовому стовбурі (у разі колагенозу, діабетичної aнгіопатії, артеріальної гіпертензії, васкуліту); отогенні (мезотимпаніт, отит, мастоїдит); травматичні (у paзi переломів піраміди скроневої кістки, травм нерва під час оперативних втручань на обличчях, під час проведення анестезії); спадкові (автосомно-домінантний тип успадкування з низькою пенетрантністю гена).

У патогенезі захворювання під впливом одного з етіологічних чинників виникає порушення кровообігу у судинах нерва. Внаслідок цього виникає гіпоксія оболонок та нервового стовбура з розвитком набряку i защемлення нерва у вузькому лицевому каналі. У нормі нерв займає тільки 75 % обсягу каналу, але у деяких людей існує природжена вузькість каналу лицевого нерва. Усі ці чинники i призводять до порушення функції нерва з розвитком прозопарезу. У зв’язку з тим, що лицевий нерв проходить у каналі разом з проміжним нервом, у клінічній картині наявні ознаки ураження проміжного нерва. Ураження лицевого нерва частіше однобічне, двобічне ураження не більше 2% випадків. Частіше хворіють жінки молодого та середнього віку.

Клінічна картина невропатії лицевого нерва значно залежить від рівня ураження і характеризується паралічем мімічних м’язів, чутливими та вегетативними порушеннями. Основний клінічний прояв - слабість мімічних м’язів половини лиця (прозопараз, прозоплегія).

Центральний парез лицевого нерва розвивається залежно від анатомічних особливостей. Кірково-ядерний шлях лицевого нерва робить до верхньої половини (або верхнього окремого ядра) частковий перехрест, а до нижньої половини ядра (або нижнього окремого ядра) - повний перехрест, тому у разі однобічного ураження кірково-ядерного шляху виникає порушення іннервації мімічних м’язів лише тих, які іннервуються нижнім ядром лицевого нерва на боці протилежному від ураження (мімічні м’язи, розміщені нижче від кута ока). Страждає тільки нижня мімічна мускулатура лиця.

При ядерному ураженні у хворих спостерігаються ознаки альтернувальних синдромів (парез лицевого нерва на боці ураження та геміпарез на протилежному боці), що пов’язано з втягненням у патологічний процес розміщеного поряд з ядром пірамідного шляху. У разі такого рівня ураження інколи спостерігаються посмикування мімічних м’язів на боці ураження, що пов’язане із подразненням тіл ще живих нейронів.

При ураженні корінця лицевого нерва у ділянці виходу його з мозкового стовбура у хворих разом з парезом мімічних м’язів виявляються ознаки ураження вестибулокохлеарного нерва (зниження слуху, запаморочення).

При ураженні лицевого нерва у каналі до відходження n. рetrosus major разом з прозопарезом виявляються ознаки ураження проміжного нерва (ксерофтальмія, гіперакузія ксеростомія, порушення смакосприйняття).

Після відходження n. рetrosus major клінічна картина має тi ж симптоми, крім ксерофтальмії, замість неї внаслідок подразнення n. lacrimalis виникає сльозотеча.

Після відходження n.stapedius у хворих не спостерігаються ознаки ксерофтальмії та гіперакузії, але разом з прозопарезом є ксеростомія, сльозотеча та порушення смакосприйняття.

При ураженні нерва у разі виходу з каналу у хворих спостерігається тільки прозопарез, частіше разом із сльозотечею.

Більшість невропатій лицевого нерва мають сприятливий прогноз (повне відновлення функцій лицевого нерва при використанні традиційних способів лікування і спостерігаються у 40-60% хворих у решти пацієнтів відновлення не повне). Крім того, інколи спостерігається підвищення тонусу мімічних м’язів з розвитком контрактур та синкінезій. Треба пам’ятати, що рецидивна невропатія лицевого нерва може бути клінічною ознакою синдрому Россолімо-Мелькерссона-Розенталя i у зв’язку з цим має особливості у лікуванні. Велику допомогу щодо прогнозу відновлення функції нерва надає електроміографічне дослідження.

При дослідженні функції лицевого нерва, звертають увагу на симетричність повікових щілин, положення брів, рівномірність лобових та носогубних складок, розміщення кутів рота, наявність фібрилярні та фасцикулярні посмикування мімічних м’язів, виділення сльози та слини.  З метою дослідження функції мімічних м’язів хворому пропонують: зморщити лоб, насупити брови, міцно заплющити очі, вискалити зуби, надути шоки, витягнути губи у трубочку, засвистіти, задути «свічку». Також досліджують відчуття смаку до солодкого та кислого (на кожному боці язика окремо).

У зв’язку з тим, що у патогенезі невропатії лицевого нерва основне місце належить розвитку судинних порушень та набряку нервового стовбура, основним у гостру стадію захворювання є поліпшення мікроциркуляції та патогенетичне лікування. 3 цією метою призначають протизапальні та антибактеріальні препарати (нестероїдні протизапальні у середніх дозах, уросульфан по 5 мл внутрішньовенно щоденно, курс 7 - 10 разів), вазоактивні препарати: нікотинова кислота - по 1 мл щоденно внутрішньом’язово, трентал - по 5 мл внутрішньовенно крапельно, декстрани (реополіглюкін) - по 200 мл внутрішньовенно крапельно), сечогінні препарати (фуросемід - по 40 мг внутрішньом’язово протягом 3 днів з 4-денною перервою, еуфіліну 2,4 % розчину 5 мл внутрішньовенно щодобово).

При значному порушенні функції нерва можна застосовувати глюкокортикоїдну терапію. Преднізолон призначають за 5-денною схемою, починаючи з 30 - 60 мг на добу (через кожні 5 днів доза зменшується на 5 мг). Усю дозу потрібно прийняти вранці, обов’язковий прийом препаратів калію (панангін, аспаркам). Усім хворим призначають вітамінотерапію.

У гострий період захворювання (перші 12 - 14 днів) не можна використовувати препарати, які поліпшують нервову провідність (антихолінестеразні засоби-прозерин, галантамін). Це пов’язано з тим, що, якщо не зменшити набряк та здавлювання нерва, вживання препаратів, які поліпшують проходження нервового імпульсу, може призвести до розвитку контрактур i синкінезій.

Велику увагу слід приділяти захисту слизових оболонок (закапувати око сульфацилнaтpiєм у разі лагофтальму, полоскати порожнину рота у разі ксеростомії).

Через 2 тижні можна призначати фізіопроцедури (озокерит, грязьові аплікації на здоровий та паретичний бік, голкорефлексотерапію, міотонічні процедури).

Якщо виникає необхідність, можна призначати засоби, що діють на тканинний обмін (неробол по 2 мл 1 раз на тиждень). Для поліпшення нервової провідності призначають антихолінестеразні препарати (прозерин - по 1 мл внутрішньом’язово щоденно, галантамін, дибазол у порошку - по 0,02 г 2 рази на день). У відновний період хворі повинні займатися міогімнастикою, спрямованою на виконання мімічних рухів, гімнастику проводять перед дзеркалом, якщо необхідно, - за допомогою рук.

Синдром ураження вузла колінця (синдром Ганта)

Це захворювання вперше описано Гантом (1909), який виділів 4 варіанти пepeбiгу захворювання:

герпетичний висип без неврологічних проявів;

герпетичний висип разом з прозопарезом;

3)  поєднання герпетичного висипу, прозопарезу та порушення слуху;

4)  yci вищеперелічені ознаки разом з вестибулярними порушеннями.

Захворювання спричиняється вipycoм Herpes zoster, який потрапляє у чутливі вузли черепних нервів i активізується за умови різних станів, що супроводжуються зниженням активності імунної системи організму.

Клінічна картина характеризується больовим синдромом різного ступеня вираженості, який локалізується у ділянці зовнішнього слухового ходу, інколи - м’якого піднебіння.

Характерною ознакою захворювання є наявність висипу, який розміщений у ділянці іннервації проміжного нерва (барабанна порожнина, барабанна перетинка, зовнішній слуховий хід, м’яке піднебіння, а інколи - мигдалик). У зв’язку з тим, що поряд з вузлом колінця проходять волокна лицевого нерва, інколи процес поширюється на них, i у клiнiчнiй картині з’являються ознаки прозопарезу.

Під час об’єктивного обстеження у хворих виявляються порушення чутливості (гіперестезія, а з часом - гіпестезія) у зоні іннервації вузла, а також порушення смакосприйняття на передніх 2/3 відповідної половини язика.

У деяких випадках виявляються вестибулярні порушення (ністагм, запаморочення) або порушення слуху (гіперакузія, дзвін у вусі). На боці прозопарезу спостерігаються вегетативні прояви у вигляді ін’єкції судин склери, сльозотечі, набряку слизової оболонки щоки. У деяких хворих перелічені клінічні ознаки захворювання відсутні, а спостерігаються тільки напади болю у зовнішньому слуховому ході та герпетичний висип.

Захворювання триває кілька тижнів. Прогноз у більшості випадків сприятливий.

У лікуванні використовують противірусні препарати: зовіракс внутрішньовенно та для місцевого використання у вигляді мазі, препарати, що підвищують утворення ендогенного інтерферону: курантил - по 0,025 г 2 рази на день, дибазол (порошок) - по 0,02 г 2 рази на день.

Для знеболювання призначають аналгетики, ціанокобаламін по 1000 мкг внутрішньом’язово щоденно, новокаїн внутрішньошкірно перед зовнішнім слуховим ходом або методом електрофорезу.

Невралгія відієва нерва (синдром Файля)

Відієв нерв - це з’єднання великого поверхневого та глибокого кам’янистого нервів.

Перший - це гілка лицевого нерва, а другий - гілка симпатичного сплетення внутрішньої сонної артерії.

До розвитку захворювання призводять запальні процеси приносових пазух та піраміди скроневої кістки, травми скроневої кістки та порушення процесів обміну речовин.

Хворі скаржаться на напади болю у ділянці очної ямки та носа. Біль іррадіює в зуби, обличчя, вухо, шию. У зв’язку з тим, що нерв зв’язаний з крилопіднебінним вузлом та вузлом колінця, біль може поширюватися на відповідну половину обличчя та потиличну ділянку. Біль виникає вночі, триває від кількох хвилин до кількох годин.

Призначають знеболювальні препарати (аналгетики). Залежно від етіологічного чинника призначають антибіотики, протизапальні засоби. Показаний прийом вітамінів групи В (тіамін, ціанокобаламін).



загрузка...