загрузка...
 
4.8 Судороги та гіперкінези лиця
Повернутись до змісту

4.8 Судороги та гіперкінези лиця

Загальні особливості гіперкінезів лиця: зникнення під час сну, посилення при довільних рухах і під впливом емоцій.

Вторинна контрактура мімічних м’язів

Існують різні концепції патогенезу вторинної контрактури мімічних м’язів: біогенна, нейрональна, рефлекторна, а також їх комплекс. Синдромологія складається із сполучення двох різних симптомів - парезу мімічної мускулатури і одночасного її спазму, що супроводжується рядом суб’єктивних і об’єктивних ознак. Дефект мімічної іннервації характеризується звужуванням очної щілини, поглибленням носогубної складки і підтягуванням кута рота доверху, западанням щоки і підборіддя, підтягуванням брови доверху. Ці прояви пояснюються скороченням м’язів: кругового м’яза ока, виличних, щокових, підборідних, піднімаючого і опускаючого кутів рота. Симптоматика змінюється залежно від температури середовища, емоційного стану. Суб’єктивні відчуття тяжкі, спричиняють людині фізичні й моральні страждання.

Підвищення тонусу м’язів суб’єктивно відчувається як почуття відтягування навколо ока, рота, ділянки щоки. На ці прояви впливає температурний фактор - симптоми посилюються під впливом холоду. Біль при контрактурі мімічних м’язів локалізований у товщі тканин щоки, посилюється при розтяганні м’язів. Випадання чутливості рідке.

Рисунок 4.2 - Типова локалізація гіпертонусів у мімічній мускулатурі при контрактурі

Найбільш частими симптомами є синкінезії і гіперкінези - патологічні рухи у м’язових групах, функціонально зближених у рухах. Вони проявляються окремими посіпуваннями м’язів, серіями великих скорочень усієї лицьової мускулатури. Емоційні реакції можуть бути провокуючими факторами. Вегетативні прояви можуть бути при високому ураженні лицевого нерва і гетеротопічній регенерації ураженого поверхневого кам’янистого нерва та барабанної перетинки у ділянці початкового відрізка фаллопієвого каналу, що приводить до перемішування секреторних волокон слино- і сльозовидільних, це проявляється симптомокомплексом “крокодилових сліз” (Бернадота) - сльозовиділення під час їди.

Емоційні розлади у вигляді невротичних реакцій, депресії, депресивно- іпохондричного синдрому.

Залежно від вираженості симптомів і гіпертонусу м’язів виділяють легкий, середній, тяжкий ступінь вторинної контрактури мімічних м’язів.

Питання лікування вторинної контрактури мімічних м’язів тісно пов’язані з проблемою її профілактики - гострого періоду нейропатії лицевого нерва. У лікуванні вторинної контрактури мімічних м’язів використовується як медикаментозна терапія, так і фізичні методи.

Важливим є ранній початок лікування гострого періоду нейропатії лицевого нерва. Причому при прояві ознак контрактури не слід призначати антихолінестеразні препарати, застосовувати постійний струм.

У лікуванні широко застосовуються тегретол (карбамазепін), аміназин, препарати, які покращують мікроциркуляцію, акупунктуру, легкий розслаблюючий масаж мімічної мускулатури. Мануальна терапія м’язів полягає у використанні її різновидності - постізометричної релаксації уражених м’язів (ПІР). Прийоми методу легко засвоюються хворими для самостійного виконання. Рядом авторів розроблені методики проведення ПІР. Із фізіотерапевтичних методів застосовують ультрафонофорез, мідокалму, парафін-озокеритові аплікації, грязелікування, лазеротерапію.

Лицевий геміспазм (Хвороба Бріссо)

Лицевий геміспазм - однобічний гіперкінетичний синдром, який виникає у зоні іннервації тільки одного лицевого нерва, проявляється пароксизмами міоклоній на ураженій половині лиця. Раніше клініка описана E. Бріссо (1884 р.).

Незважаючи на те, що лицевий геміспазм має чітку окреслену клінічну картину, клінічні особливості на цей час не мають обґрунтованого пояснення. Гіперкінез, як правило, не поширюється на мускулатуру поза зони іннервації лицевого нерва. До типових проявів хвороби Бріссо відносять нападопоподібні вимушені неритмічні рухи мімічних м’язів, частіше після емоційних навантажень, під час жування та розмов. Спазм і судоми охоплюють усі м’язи однієї половини лиця, відмічається сполучення повільного тонічного та швидкого клонічного компонентів. Частота епізодів лицевих гіперкінезів різна у окремих хворих. Можна виділити два етапи захворювання: I - етап поступового прогресування хвороби (від декількох місяців до декількох років), II - етап максимально виражених проявів, який характеризується стабільним перебігом і стереотипними клонічними проявами. Це захворювання потрібно диференціювати від вторинної контрактури мімічних м’язів, а також із психогенними і органічними тиками.

Лікування хвороби Бріссо повинне бути комплексним, що включає церебральні вазодилататори, гіпотензивні препарати, ноотропи, ангіопротектори, антиоксиданти. Широко використовується тегретол (карбамазепін). У комплексному лікуванні доцільно використовувати фізіотерапію: аплікації парафіну, озокериту, грязі, а також новокаїн - гідрокортизонні блокади.

Лицевий параспазм

Лицевий параспазм (хвороба Мейжа) - дистонічний гіперкінез із симетричним ураженням м’язів лиця у вигляді блефароспазму, рухів рота, нижньої щелепи з елементами орофаціальної й цервікальної дистонії. Ймовірною причиною хвороби вважають прогресуючий дегенеративний процес у центральній нервовій системі з порушенням функції базальних ядер. Параспазм може спостерігатися при постенцефалітичному паркінсонізмі, дитячому церебральному паралічі. Причинами можуть бути порушення мозкового кровообігу, демієлінізація, артеріовенозна мальформація на дорсальній поверхні мосту. Є генетична схильність до хвороби Мейжа.

Лікування захворювання в основному симптоматичне. Використовуються холінолітики, міорелаксанти. На ранніх етапах доцільна психотерапія, голкорефлексотерапія, загальнозміцнювальна терапія.

Блефароспазм

Блефароспазм (синдром Брейгеля) - дистонічний пароксизмальний гіперкінез кругових м’язів ока, як правило, двобічний. Ймовірною причиною є порушення мозкового кровообігу з формуванням екстрапірамідної недостатності у осіб похилого віку. Існує думка про наявність при блефароспазмі депресивного синдрому. Для клініки характерні мимовільні часті миготіння на фоні тонічного напруження кругових м’язів ока, супроводжуються вегетативними реакціями.

У лікуванні блефароспазму використовуються судинні препарати, ноотропи, антиконвульсанти, антидепресанти, холінолітики.



загрузка...