загрузка...
 
4.1 Бронхогенні кісти
Повернутись до змісту

4.1 Бронхогенні кісти

Серед інших кістозних утворень, що стосуються предмета нашого обговорення, потрібно назвати істинні кісти, які здебільшого бувають заповнені тим чи іншим секретом. Серед останнього спостерігаються слизовий секрет бронхіальних залоз, тканинний детрит, гриб і т.ін. Патогенетично істинні кісти є природженими. Їх будова залежить від того, з бронхів якого рівня вони утворились. Якщо цими бронхами були сегментарні чи їх розгалуження, кісти мають будову, що відповідає їх попередникам. У стінці таких кіст виявляють хрящову тканину, а їх внутрішня поверхня вистелена епітелієм бронхіального генезу. При формуванні кіст із бронхів, менших за субсегментарні розгалуження, вони вистелені кубічним чи пласким кубічним епітелієм. Дренуючого бронха такі кісти не мають. Як правило, у подібних випадках бронх доходить до кістозного утворення і сліпо у ньому закінчується, що й сприяє виповненню кіст відповідним секретом. Залежно від будови та еластичності своїх стінок кісти можуть збільшуватись у розмірах. Елементами таких кіст можуть бути судини, частини хряща, м’язові пучки та еластичні волокна. В усіх випадках у стінках кіст виявляють слизові залози. У більшості випадків стінки кіст являють собою тонку фіброзну капсулу. Залежно від розмірів кісти внутрішній епітеліальний шар може бути відсутнім внаслідок його атрофії за рахунок розтягнення і тиску рідини. Ретельне вивчення таких утворень дозволяє пов’язати їх походження із бронхами того чи іншого рівня. Нерідко вмістом кісти буває кров на різних стадіях ферментативного окиснення.

Таким чином, як природжене дизонтогенетичне утворення, такі кісти тривалий час залишаються  поза лікарською увагою і спостереженням. Якщо виповнення кісти відбувається повільно, вона тривалий час може існувати асимптомно як у клінічному плані, так і за можливостями їх фіксувати традиційними променевими методами. Ми спостерігали хворого, у якого до 28-річного віку не було ніяких скарг, окрім «кашлю курця». Більше того, хворий служив у армії і відповідно проходив рентгенографічне обстеження, щонайменше, тричі: під час призиву, після 1 року служби і після звільнення. Ніяких змін у легенях не було виявлено. У зазначеному віці кашель посилився і став більш імперативним. З’явився тупий, а згодом ниючий біль у правій пахвовій ділянці. Після обстеження дільничним лікарем було проведене променеве обстеження. З огляду на біль та виявлення затемнення у верхніх відділах верхньої частки, якого 3-4 роки до цього не було, була запідозрена пухлина злоякісного генезу. Нагадаємо, що скарги були подібні до таких, що виникають внаслідок втягнення у процес нервових утворень плечового пояса. Рентгенологічно у СІІ визначалося інтенсивне кулясте утворення гомогенної структури з правильними рівними контурами, разом з тим у верхньому відділі цього затемнення «виглядало» додаткове утворення, яке було розцінене як зона апозиційного росту. Ця «апозиційна» зона, здавалося лікарям, давала підстави підтвердити думку щодо втягнення у процес нервових утворень плечового пояса, хоча саме кулясте утворення ніби не досягало склепіння плеври. Хворий був консультований онкологами, які захотіли вислухати думку фтизіатрів. Останні, попри все, побачили променеві ознаки втягнення у процес пристінкової плеври, що, на їх думку, свідчило за наявність інфільтративного туберкульозу легені. З огляду на це хворого госпіталізували до протитуберкульозного диспансеру і була призначена антибактеріальна протитуберкульозна терапія за І категорією. Отже, хворий отримував 4 хіміопрепарати впродовж 2 місяців, після чого терапія була продовжена ще на 1 місяць. Після 3 місяців такої потужної терапії хворий консультований представником кафедри. Клінічний перебіг хвороби, у якому домінував непродуктивний кашель за відсутності будь-яких ознак інтоксикації та тлі від'ємних результатів мікроскопічного та бактеріологічного пошуків МБТ, дозволив заперечити наявність будь-якої форми туберкульозу. Детальне вивчення рентгенограм і томограм підтвердило наявність кулястого утворення інтенсивного характеру однорідної структури, яке мало «дворогу» форму, а не додаткове (апозиційне?!) утворення. На оглядовій прямій рентгенограмі визначалося «згущення» легеневого малюнка за рахунок відтиснення бронхів та судин з обох боків кулястого утворення. На одній із томограм у «кулі» встановлена наявність «смужки повітря», що могло б дати привід думати про паразитарну кісту, а саме: ехінокок. Але ехінокок ніколи не буває дворогим та й у верхній частці під склепінням «не базується». Головним аргументом, що заперечував цей діагноз, була відсутність перебування хворого у ендемічних ехінококових зонах. Інтенсивність, чіткість і однорідність кулястого утворення та ще й дворогий його характер давали підстави встановити діагноз бронхогенної кісти легені з аспергіломою. Виконане оперативне втручання макро- і мікроскопічно повністю підтвердило доопераційний діагноз.

Завершуючи розбір цього клінічного спостереження, зауважимо, що були підстави підозрювати рак Панкоста, але останній завжди розміщується у підсклепінній зоні і так швидко не розвивається. Туберкульозний перипроцес може спричиняти болі, але не викликає імперативного кашлю. Ось ці вузликові моменти дозволили розмежувати рак і туберкульоз. Ми вже не нагадуємо про рентгенологічні дані. Відсутність анамнезу, характерного для ехінококу, дозволяла заперечити паразитарне утворення.



загрузка...