загрузка...
 
З ЕТІОЛОГІЯ І ПАТОГЕНЕЗ ЗЛОЯКІСНИХ ПУХЛИН
Повернутись до змісту

З ЕТІОЛОГІЯ І ПАТОГЕНЕЗ ЗЛОЯКІСНИХ ПУХЛИН

На сьогодні існує ряд теорій походження пухлин. Деякі з них мають лише теоретичне значення, інші – практичне. Найбільш відомі з них ті, що мають прикладне значення.

Хімічна теорія пояснює канцерогенез дією хімічних речовин. Серед них виділяють органічні сполуки та неорганічні. За загальною характеристикою це продукти неповного згоряння, що утворюються під час різних виробничих процесів на фабриках і заводах, у доменних печах та автомобілях. Особливо потрібно підкреслити дію речовин, які утворюються під час згоряння тютюну у сигаретах та цигарках. Встановлено, що дим останніх містить близько 4500 хімічних речовин, значною частиною яких є канцерогени, тобто речовини, які здатні спричинити розвиток новоутворення незалежно від механізму своєї дії. До таких відносять бензпірен, бензантрацен, флоуретан, катехол, радіоактивний полоній, нікель, кобальт, фенол та ін. Сучасні екологічні негаразди значною мірою відповідальні за ріст новоутворень, який набрав загрозливого характеру з кінця минулого століття. А як може бути інакше, якщо щорічно на кожного жителя планети в навколишнє середовище промисловістю викидається більше 300 кг хімічних сполук, використовується більше 3 кг пестицидів, фунгіцидів, гербіцидів, інсектицидів та інших хімічних отрут, що застосовуються проти шкідників у сільському господарстві. Перелічені сполуки так чи інакше проникають у легені, шлунково-кишковий тракт, шкіру, кров і лімфатичну систему, досягають залоз внутрішньої секреції, імунокомпетентних органів. Навіть мінімальні концентрації хімічних сполук своєю сумарною дією здатні здолати будь-яку систему захисту, у т. ч. й імунну. Поряд із цим відомо більше 20 канцерогенів природного походження, серед них рослинні алкалоїди та продукти життєдіяльності грибів. Особливо потрібно назвати афлатоксин. Останній спричиняє рак печінки.

Серед ендогенних канцерогенів відомі триптофан та тирозин. Їм приписують здатність спричиняти рак сечового міхура, легень, печінки, матки, яєчників.

Відомо, що деякі гормони стимулюють проліферацію клітин, отже, можуть бути промоторами росту ракових пухлин. До таких гормонів відносять гормони росту, інсулін, пролактин, меланотропін, естрадіол. Мішенню гормонів є відповідні рецептори клітин. Чим більше таких рецепторів, тим чутливіші клітини до гормонів. Так, багато рецепторів до пролактину і естрадіолу є в епітелії грудної залози; до гонадотропінів і естрадіолу багато рецепторів у слизовій оболонці матки; до кортикостероїдів – у скелетних м'язах. Визначення таких рецепторів проводять радіонуклідним способом за допомогою міченого тритію – 3Н. Визначення рецепторів до гормонів раку дозволяє вирішити питання щодо патогенетичної терапії пухлини.

Фізична теорія канцерогенезу пояснює виникнення пухлин під дією високих температур. Прикладом може бути рак губи, ротової порожнини та стравоходу у осіб, які вживають гарячі («з вогню») страви. Доведено вплив сонячної інсоляції на розвиток злоякісних утворень шкіри, зокрема меланоми. Найбільший ризик канцерогенезу зафіксовано під впливом ультрафіолетових променів довжиною у межах 280?320 нм. Частота злоякісних утворень збільшується у осіб, які мали в анамнезі сонячні опіки. Активна інсоляція сприяє розвитку частіше плоскоклітинного раку, ніж базальноклітинного.

Ультрафіолетові промені, діючи канцерогенно, спричиняють рак та саркому у ділянках тіла людини, відкритих для опромінення. У південних регіонах Землі частота раку шкіри значно більша, ніж у північних та помірних зонах. До цього виду канцерогенезу відносять також розвиток пухлин під дією різноманітних механічних травм. Деколи це має підтвердження, а часто – ні. Прикладом останніх є відсутність новоутворень на ногах у футболістів, які за час своєї кар'єри отримують тисячі пошкоджень. Те ж саме можна сказати і про боксерів.

Електромагнітне випромінювання, за даними ВООЗ, віднесене до важливих екологічних проблем, оскільки відомо, що його інтенсивність поряд з лініями електропередачі, радіо- та телевізійними станціями, засобами радіолокації та засобами побутового призначення перевищує фонові значення у 100 – 100 000 разів. Сюди ж можна віднести випромінювання від телевізійних, комп’ютерних та стільникових пристроїв. Сьогодні відомо, що у дітей, які часто користуються стільниковими телефонами, частота аденом мозку вища, ніж у інших дітей.

Додатковим обґрунтуванням цієї тези може бути ріст гемобластозів у дітей, які зазнавали тривалої дії інтенсивних електромагнітних полів. Відомо, що чутливість різних тканин до дії іонізуючого випромінювання залежить від проліферативної активності клітин. Вона ж найвища у періоди росту та розвитку органів і тканин, тобто у дитячому віці.

Значне забруднення великих територій радіонуклідами з ? ? і ? – випромінюванням пов’язане з наслідками техногенних аварій на атомних електростанціях, підводних човнах, неякісним захороненням «відпрацьованих» радіонуклідів, призвело до суттєвого збільшення захворювань людей на різноманітні онкологічні процеси, що є практичним підтвердженням впливу іонізуючого опромінення на канцерогенез. У зв’язку з цим, за міжнародними нормативами, гранично допустимим опроміненням для професіоналів є доза 0,05 Зв (Зіверта), що тотожне 5 бер, а для всього населення – 0,005 Зв (0,5 бер). Та все ж доведено, що й такі дози не є байдужими для здоров'я людей, оскільки людина живе не «під ковпаком», а у реальному середовищі, де, крім дії наведених канцерогенів, спостерігається вплив і інших, не менш безпечних. Останнє підтверджується великою смертністю від лейкозів рентгенологів, яка вища у 9 разів, ніж серед лікарів інших спеціальностей.

Під час зовнішнього опромінення розвивається рак у межах його дії. Потрапляння радіонуклідів (радіоактивних речовин) у середину організму спричиняє дію останніх у осередку депонування. Так, радіонукліди, що вибірково депонуються у кістковій тканині (стронцій 90, Ва-140), спричиняють виникнення пухлин кісток та м'язів; гепатотропні радіонукліди (Се-144, Ба-140, Тп-232 та ін.) викликають рак печінки, кісток, шлунка, кишечника. Останнє підтверджено трагедією у Японії, яка відбулася у серпні 1945 р. у містах Хіросіма і Нагасакі.

Закінчуючи огляд цих двох теорій канцерогенезу (хімічної і фізичної), треба підкреслити, що оскільки далеко не завжди вищеперелічені чинники призводять до розвитку новоутворень, то можливо вони лише створюють підґрунтя для канцерогенної дії інших агентів або ж навпаки – саме вони є тією «останньою краплею», яка «запускає» канцерогенез на вже підготовленому іншими подразниками ґрунті.

Наступна теорія канцерогенезу – біологічна. За нею до канцерогенів належать продукти життєдіяльності живих організмів, а саме: паразитів більгарцій (схізостом) та гриба AspergillusAlbus (афлатоксини). Перші призводять до розвитку раку сечового міхура і раку печінкових проток, другі – спричиняють гепатоцелюлярний рак.

Особливого значення надають вірусам, які колонізують не тільки людину, а й значну кількість тваринного світу. На сьогодні відомо близько 300 типів вірусів. Проте таких, що викликають злоякісне переродження клітин серед тварин відомо кілька десятків, а серед людей – значно менше.

За даними ВООЗ, величезне значення як фактора канцерогенезу, надається вірусам гепатиту В і С. Вважається, що 80% усіх первинних злоякісних пухлин печінки індуковані саме цими агентами. Якщо взяти до уваги, що близько 200 млн людей на нашій планеті є носіями вірусів гепатиту, стане зрозумілою гострота цієї проблеми. Разом із тим обнадійливими є результати, за якими широке проведення специфічної вакцинації проти гепатиту суттєво зменшує ризик розвитку гепатоцелюлярного раку у популяції з високим рівнем інфікування. Одноразово це підтверджує дотичність вірусів до канцерогенезу. Автором вірусного канцерогенезу є Л. А. Зільбер. За нею при контакті вірусу із чутливою до нього клітиною вірус звільняється від нуклеїнової кислоти, яка інкорпорується у ядро клітини, а потім – у ДНК. Отримавши нову інформацію, остання трансформує свою діяльність, і клітина перетворюється у злоякісну. В інших випадках клітина просто гине. До цих вірусів відносять: вірус Епштейна-Барра (викликає лімфому Беркітта), цитомегаловірус із роду вірусу простого герпесу (спричиняє хворобу Годжкіна), вірус генітального герпесу (ініціює новоутворення шийки матки), аденовіруси, що спричиняють пухлини носоглотки, вірус Т-збудника клітинного лейкозу.

Генетичні фактори, за даними ВООЗ, зумовлюють 10 % усіх злоякісних пухлин.

Найбільш універсальною, з нашої точки зору, є поліетіологічна теорія. Головним механізмом, що може призвести до появи пухлин в організмі, є природжена чи набута недостатність імунітету ? імунодепресія. Пухлина з'являється не тому, що канцерогени перетворюють нормальну клітину в пухлинну, а тому, що обмін клітини «збивається зі свого курсу» і стає неконтрольованим, експансивним, безупинним. Продукти життєдіяльності таких клітин ще більше пригнічують імунітет, і процес із локального перетворюється у хворобу всього організму. У процесі росту пухлини продукти її розпаду ще більше підсилюють імунодепресію. «Зачароване коло» замикається. Ця теорія на сьогодні є найбільш зрозумілою і вірогідною, оскільки пояснює невпинне зростання захворюваності та хворобливості на злоякісні новоутворення. Головним у канцерогенезі, за цією теорією, є хибний в усіх можливих і неможливих напрямках спосіб життя людства. І найважливіше. Ця теорія дає суспільству ключі до профілактики захворюваності: удоскональ себе і зміни середовище, в якому живуть твої діти та житимуть онуки. Зміни свій спосіб життя, повернувшись обличчям до Природи, не руйнуй її, а плекай, і вона віддячить тобі тривалим і якісним життям.



загрузка...