загрузка...
 
12.3 Рак щитоподібної залози
Повернутись до змісту

12.3 Рак щитоподібної залози

Рак щитоподібної залози належить до групи пухлин, захворюваність на які зростає. Водночас у всьому світі спостерігається тенденція до його омолодження, тобто до розвитку захворювання у молодих людей, а інколи і у дітей.

Хоча причина раку точно не встановлена, але певна роль у цьому відводиться нестачі йоду, дії іонізуючої радіації (зовнішнього опромінення або приймання радіоактивного йоду) та порушенню імунітету.

Установлено, що рак щитоподібної залози може розвиватися на тлі попередньо існувавших доброякісних аденом, багатовузлового зоба, кіст? до 10?12% випадків. Разом із тим не заперечується можливість чиннику спадковості.

Епідеміологія. Захворюваність на рак щитоподібної залози в Україні становить близько 1,5% серед усіх злоякісних пухлин. Кількість захворювань серед жінок удвічі?утричі вища, ніж серед чоловіків. Найчастіше хворіють люди віком 40?60 років, хоча, як уже зазначалося, хвороба має тенденцію до омолодження.

Етіологія. Етіологічну роль у виникненні раку щитоподібної залози, крім переліченого, відіграють гормональні зрушення та іонізуюча радіація. Після аварії на Чорнобильській АЕС в Україні помітно зросла захворюваність на рак щитоподібної залози у дітей.

Класифікація хвороби. Гістологічно рак щитоподібної залози поділяють на папілярний ? близько 76%, фолікулярний ? близько 14%, медулярний ? близько 5?6%, недиференційований і анапластичний рак ? близько 3,5?4%.

Рідше спостерігається саркома, лімфома, фібросаркома, епідермоїдний та метастатичний рак. На частку цих утворів припадає 1?2% випадків від усіх злоякісних новоутворень щитоподібної залози.

За міжнародною класифікацією за TNM рак щитоподібної залози поділяються так:

ТХ – даних для встановлення пухлини недостатньо.

Т0 ? первинна пухлина не визначається.

Т1 ? визначається пухлина до 1 см у найбільшому вимірі, яка обмежена тканиною щитоподібної залози.

Т2 – має місце пухлина до 4 см, що обмежена тканиною щитоподібної залози.

Т3 – встановлена пухлина понад 4 см, яка обмежена тканиною залози.

Т4 – визначається пухлина будь-яких розмірів при її  поширенні за межі капсули щитоподібної залози.

NХ – даних для визначення виражених лімфовузлів немає.

N0 ? регіонарні лімфатичні вузли не уражені.

N1 ? рухливі метастази у гомолатеральні лімфатичні вузли шиї.

N2 ? рухливі метастази у протилежні або білатеральні лімфатичні вузли шиї.

N3 ? нерухливі метастази у лімфатичні вузли.

М0 ? немає віддалених метастазів.

М1 ? наявні віддалені метастази.

Клінічні прояви. Одними з перших об’єктивних ознак раку щитоподібної залози є збільшення її розмірів і поява у ній щільного вузла. У одних випадках під час пальпації вузлів визначають їх чіткі контури й гладеньку поверхню, що свідчить про експансивний ріст і торпідний перебіг процесу; в інших ? неправильну форму, згладженість контурів, малу рухливість, що характерно для інфільтративного росту. Існують приховані форми, коли першою ознакою хвороби є поява метастазів у регіонарних лімфатичних вузлах шиї, а пухлина у щитоподібній залозі клінічно не визначається. У випадках задавненої хвороби пухлина проростає оточувальні тканини й органи, що зумовлює відповідну симптоматику: виникають кашель, захриплість голосу, задишка, порушення акту ковтання.

Діагностика раку щитоподібної залози ґрунтується на даних огляду, пальпації, цитологічного дослідження, радіоізотопного сканування, пневмотиреоїдографії. Швидкий ріст пухлини, її щільність, а також асиметрія і горбистість залози дають підставу запідозрити рак. Дані пункційної біопсії, наявність «холодної» зони на сканограмі, визначення дефекту наповнення на контрастній тиреоїдолімфограмі дають змогу підтвердити діагноз.

Лікування. Основним методом лікування раку щитоподібної залози є хірургічний (геміструмектомія, струмектомія). При поширеному місцевому процесі з наявністю регіонарних метастазів проводять перед- і післяопераційну променеву терапію, лімфаденектомію. На пізніх стадіях хвороби застосовують променеву терапію. Після хірургічного і комбінованого лікування призначають гормони щитоподібної залози (тиреоїдин, трийодотиронін, тиреокомб, L-тироксин) в індивідуалізованих дозах.

 

 

Малюнок 12 ? Сканограма при раку щитоподібної залози

 

 

Малюнок 13 ? Сканограма при раку щитоподібної залози



загрузка...