- стійкі пізні кровотечі після травм і хірургічних втручань;
- спадковий характер захворювання (сімейні випадки хвороби по чоловічій лінії);
- початок захворювання в ранньому дитячому віці;
- подовження АПТЧ, часу зсідання крові, часу рекальцифікації плазми при нормальних показниках часу кровотечі, тромбінового і протромбінового часу;
- низька активність або повна відсутність у крові відповідного фактору зсідання (VIII, IX чи XI)
Диференційна діагностика в першу чергу проводиться із хворобою Віллебранда, яка також має спадковий характер і зумовлена порушенням синтезу основного компонента фактору VIII – VIII -ФВ, який бере участь у тромбоцитарно-судинному гомеостазі. Фактор VIII –ФВ регулює синтез одного із компонентів VIII фактору, в зв’язку з цим при хворобі Віллебранда знижені обидва фактори – і VIII, і VIII –ФВ, тоді як при гемофілії лише – VIII, фактор VIII -ФВ не змінений. При хворобі Віллебранда досить рідко спостерігаються гемартрози, порушується адгезивність тромбоцитів, час кровотечі подовжений. Диференційну діагностику слід також проводити із тромбоцитопенічною пурпурою, афібриногенемією, геморагічним васкулітом, дефіцитом вітаміну К, пухлинами нирок, пептичною виразкою, алендикулярним абсцесом.
Диференційний діагноз ускладнюється при крововиливах в брижу, сальник, коли клінічна картина може імітувати гостру хірургічну патологію (гострий апендицит, непрохідність кишечника тощо). І єдиним діагностичним критерієм у даних випадках може бути покращання стану хворого після інтенсивної замісної терапії (переливання антигемофільної плазми).