Видатки бюджету на економічну діяльність включають такі форми фінансування:
• капіталовкладення;
• операційні витрати;
• кредити і дотації.
Фінансування капіталовкладень може здійснюватися за двома напрямами:
а) у відомчому розрізі;
б) у розрізі інвестиційних проектів.
Галузевий (відомчий) підхід полягає в тому, що загальна сума виділених бюджетом капіталовкладень спрямовується міністерствам і відомствам, які, у свою чергу, розподіляють цю суму між підприємствами та організаціями. Цей підхід є основним в Україні, хоча має недолік — розпорошення коштів.
Фінансування інвестиційних проектів, навпаки, дозволяє концентрувати ресурси на реалізації основних завдань.
Обсяг капіталовкладень, що фінансуються з бюджету, визначається двома чинниками:
• можливостями бюджету;
•наявністю необхідних та ефективних проектів.
Виділення з бюджету фінансування на капіталовкладення сьогодні не має жодної нормативної бази (наприклад, відповідно до Закону України «Про освіту» щорічно на її фінансування повинно виділятись 10 % національного доходу і хоча, як правило, цього розміру не додержуються, але база для планування існує). Тобто планування капіталовкладень іде від досягнутого рівня, а не від потреб.
Вартість інвестиційних проектів визначається в їх кошторисах. Виділення бюджетних асигнувань на капіталовкладення при фінансуванні інвестиційних проектів здійснюється на конкурсній основі таким чином:
1 На підставі визначених критеріїв (термін окупності, рентабельність, мінімальність ризиків та економічна ефективність і соціальна значущість проекту) здійснюється конкурсний відбір проектів.
2 Проводиться тендер (конкурс) серед виконавців того чи іншого проекту.
В основі механізму виділення коштів на капіталовкладення лежать потреби у забезпеченні певних темпів економічного зростання (приріст ВВП).
Операційні витрати, які є видатками бюджету на утримання виробничої інфраструктури, включають:
фінансування геологорозвідувальних робіт;
фінансування лісового і водного господарства;
землевпорядкувальні роботи;
заходи по боротьбі зі шкідниками рослин, хворобами тварин та епідеміями;
утримання насіннєвих станцій і племінних господарств.
Фінансування геологорозвідувальних робіт проводиться за рахунок двох джерел: бюджету та коштів підприємств. Із бюджету фінансуються роботи з пошуку нових родовищ корисних копалин, за рахунок підприємств видобувної промисловості — роботи в межах існуючих родовищ.
Фінансування бюджетом геологорозвідувальних робіт забезпечується спеціальним компенсаційним доходом — відрахуваннями на геологорозвідувальні роботи, які вносять до бюджету підприємства видобувної промисловості. Обсяги фінансування і суми надходжень відрахувань між собою врівноважені, але не збалансовані. Щороку існують незначні відхилення між цими показниками. Залишок відрахувань використовується у поточному році на фінансування інших видатків. Якщо їх недостатньо, то ці видатки перекриваються іншими доходами бюджету. Вартість геологорозвідувальних робіт визначається на підставі спеціальних кошторисів, які розраховуються, виходячи з обсягів цих робіт та існуючих розцінок.
Утримання лісового і водного господарства віднесене на видатки бюджету в зв'язку з тим, що сьогодні ці ресурси — загальнонародна власність. У бюджеті існують цільові доходи, пов'язані з фінансуванням вказаних витрат, — лісовий дохід і плата за використання прісних водних ресурсів. Проте, на відміну від геологорозвідувальних робіт, доходи і видатки за цими напрямами не врівноважені — видатки набагато вищі.
Землевпорядкувальні роботи включають заходи з підвищення і відновлення родючості ґрунтів (наприклад, протиерозійні заходи, тобто боротьба з вітряною і водною ерозією ґрунтів).
Заходи по боротьбі зі шкідниками рослин та хворобами тварин.
Протиепідемічні заходи у цілому фінансуються з бюджету в тих випадках, коли вони охоплюють певний регіон, а поточні витрати — безпосередньо тим чи іншим господарством. Виділення коштів бюджету здійснюється на підставі кошторису. У такому самому порядку, тобто на кошторисній основі, фінансуються насіннєві станції і племінні господарства, які забезпечують потреби відповідного регіону.
Нагадаємо, що бюджетні кредити надаються підприємствам державного сектору на тимчасові потреби в разі фінансових ускладнень. Вони можуть бути безпроцентні або з невисокою процентною ставкою, а державна дотація є виділенням з бюджету коштів на покриття збитків суб'єктів господарювання в тому разі, коли збитковість визначається певною фінансовою політикою держави у сфері ціноутворення (як правило, обмеження рівня цін).
Остання може надаватись у сумі, що повністю відшкодовує збитки чи покриває їх частково, що визначається станом бюджету. Обсяг дотації встановлюється як різниця між витратами і доходами підприємств. Виділення коштів може проводитися на підставі планових чи фактичних розрахунків.