загрузка...
 
7.1 Недержавні пенсійні фонди
Повернутись до змісту

7.1 Недержавні пенсійні фонди

Проблема пенсійного забезпечення зачепила в останні десятиліття всі розвинуті країни, що значною мірою пов’язано з помітним старінням населення. Не минула ця проблема й України. Свій внесок у її вирішення вносять недержавні пенсійні фонди (НПФ). Такі фонди не є новиною для України.

Недержавні пенсійні фонди як інституційні інвестори функціонують у всіх країнах з ринковою економікою. При цьому їх роль та місце у структурі фінансового посередництва є неоднаковою у різних країнах. У країнах з високорозвиненими системами державного пенсійного забезпечення, наприклад, роль таких установ незначна порівняно зі США, де вони стали основними інституційними інвесторами за обсягами контрольованих фінансових активів.

Недержавні пенсійні фонди є установами сфери недержавного добровільного пенсійного забезпечення, які спеціалізуються виключно на операціях з накопичення, розміщення та управління пенсійними внесками, а також здійсненні пенсійних виплат учасникам цих фондів.

З економічної точки зору забезпечення пенсіями у зв’язку зі старістю на базі НПФ являє собою своєрідний довгостроковий інвестиційний процес, на першому етапі якого здійснюються вкладення (внески до фонду) і послідовне збільшення коштів за рахунок доходів від інвестування вільних грошових коштів, на другому – одержання віддачі у вигляді періодичних пенсій.

Залежно від кола можливих учасників пенсійні фонди поділяють на такі, що здійснюють пенсійне забезпечення:

•          працівників конкретного підприємства чи групи підприємств (корпоративні або виробничі фонди);

•          громадян, пов’язаних за родом їх професійної діяльності (професійні фонди);

•          будь-яких громадян незалежно від місця та характеру роботи (так звані відкриті фонди).

Пенсійним фондам, як правило, надається сприяння на державному рівні, оскільки інвестиційна політика цих установ має переважно консервативний характер, значні обсяги акцій та облігацій, які перебувають у володінні пенсійних фондів, «вилучаються з обігу» і не використовуються у фондових спекуляціях. Отже, пенсійні фонди відіграють важливу роль у стабілізації фінансових ринків. Притаманна пенсійним фондам гнучкість інвестиційної політики та умов пенсійного забезпечення дає можливість якнайповніше узгоджувати соціальні, інвестиційні та інші інтереси учасників (працівників) та спонсорів (передусім – роботодавців) цих установ.

Обрані роботодавцями умови та порядок здійснення додаткового пенсійного забезпечення учасників визначають тип пенсійних рахунків, які використовуються недержавними пенсійними фондами. Пенсійні фонди можуть формувати накопичення на індивідуальних або солідарних пенсійних рахунках.

Формування індивідуальних пенсійних рахунків пов’язане із застосуванням накопичувальної системи пенсійного забезпечення, принципом якої є систематичне довгострокове накопичення коштів для забезпечення виплати пенсій, досягнення балансу пенсійних внесків і виплат пенсій. Накопичувальна система пенсійного забезпечення може функціонувати за методом виплати пенсій за рахунок резерву.

Метод виплати пенсій за рахунок резерву забезпечує цілковиту гарантію виплати пенсії в майбутньому. За такого методу на ім’я кожного з учасників пенсійного фонду відкривається індивідуальний пенсійний рахунок, пенсійні виплати здійснюються в межах залишків на пенсійних рахунках. Тобто за такого методу виплати пенсій одним учасникам не можуть здійснюватися за рахунок коштів інших учасників.

У разі застосування пенсійними фондами системи солідарного пенсійного забезпечення попереднє здійснення накопичень для виплати пенсій не є обов’язковим. За найпростішої «солідарної схеми» пенсійні виплати на користь учасників, що вийшли на пенсію, фінансуються за рахунок поточних надходжень (внесків) на солідарні рахунки пенсійних фондів. При цьому розмір пенсії не залежить від суми внесків окремого працівника, а встановлюється, виходячи з виробничого стажу його роботи та його середньої заробітної плати. Для фінансування виплат пенсій із застосуванням солідарної системи використовується метод покриття поточних виплат, який не передбачає створення резерву для виплати пенсій. Відповідно недоліком солідарної системи є те, що вона не дає стовідсоткових гарантій щодо сплати пенсій у майбутньому – в разі застосування такої системи недержавним пенсійним фондом можливе виникнення дефіциту поточних внесків, що не дозволить йому виконувати зобов’язання з виплат пенсій.

У солідарних системах пенсійного забезпечення може застосовуватися метод послідовного створення резерву, який у спеціалізованій літературі також називають змішаним методом, оскільки він є гібридним відносно двох попередніх методів. У разі використання зазначеного методу пенсійні внески на початку діяльності пенсійного фонду значно перевищують поточні витрати на сплату пенсій. Вільні кошти інвестуються з метою отримання додаткового доходу в різноманітні фінансові інструменти (нерідко це можуть бути й акції підприємств-роботодавців). У період, коли більшість учасників фонду досягає пенсійного віку, дефіцит поточних внесків покривається за рахунок капіталізованих внесків, які були здійснені раніше, та інвестиційних одходів, отримуваних від володіння пенсійними активами за період функціонування фонду. Крім того, практикується створення спеціалізованих установ щодо гарантування пенсійних виплат.

Схему взаємодії засновників та учасників недержавного пенсійного фонду, адміністратора, компанії з управління активами та зберігача наведено на рис. 18.

Рис. 20. Орієнтовний механізм функціонування недержавного пенсійного фонду

 

Рисунок 18 – Орієнтовний механізм функціонування недержавного пенсійного фонду



загрузка...