Аналіз «стратегічного рівня» підприємства - це аналіз, у якому внутрішні характеристики трактуються у порівнянні з параметрами діяльності інших, насамперед успішних підприємств-конкурентів.
База стратегічних даних (БСД) - стислий системний опис найсуттєвіших стратегічних елементів, які належать до зовнішнього середовища підприємства; вона (база) використовується для оцінки поточного становища, прогнозів виявлення тенденцій та прийняття стратегічних рішень.
Виробничий потенціал підприємства - система взаємозв'язаних елементів, що використовують різні функції у процесі забезпечення випуску конкурентоспроможної (або неконкурентоспроможної) продукції та досягнення інших цілей розвитку підприємства.
Внутрішнє середовище - усі внутрішньо фірмові елементи середовища: працівники, менеджмент і організаційна культура, що детермінують поведінку індивідів в організації і здатність адаптації останньої до зовнішніх умов.
Впровадження стратегії - етап стратегічного менеджменту, що передбачає використання управлінських і організаційних інструментів і ресурсів для одержання стратегічних результатів.
Галузь - сукупність підприємств, які випускають однорідну продукцію, використовують однотипні сировину та матеріали; характеризуються спільністю виробничо-господарської діяльності (технологічних процесів, складу обладнання, близьким складом та кваліфікацією кадрів) і конкурують за споживачів між собою.
Генеральна мета підприємства (ГМП) - його довгострокова спрямованість та орієнтація на конкретний тип діяльності. У ринковій економіці тип діяльності задається ринковою ситуацією, потребами ринку, а також іншими чинниками середовища; ГМП у ринковій економіці трактується як місія.
«Дерево цілей» - це наочне графічне зображення підпорядкованості та взаємозв'язку цілей, що демонструє розподіл загальної (генеральної) мети або місії на підцілі, завдання та окремі дії.
Диверсифікація - процес проникнення в нові сфери діяльності, що раніше не були характерні для підприємства; покликані змінити, доповнити або замінити продукцію, що вже випускається.
Ділова стратегія (бізнес-стратегія) - сукупність дій і підходів, спрямованих на забезпечення ефективності діяльності в одній конкретній сфері бізнесу.
Загальна стратегія підприємства - основний управлінський «план гри» для спрямування та налагодження ефективного функціонування підприємства в довгостроковій перспективі, а також для досягнення стратегічних цілей за рахунок заповнення «стратегічної прогалини» через розвиток окремих напрямків діяльності (асортиментно-продуктових груп) на основі розроблення відповідних забезпечуючих ресурсних і функціональних стратегій.
Зовнішнє середовище - сукупність факторів, які формують довгострокову прибутковість організації і на які організація не може впливати взагалі або має незначний вплив.
Імідж - позитивний («золотий») запас будь-якої компанії; основна конкурентна перевага: загальний образ, репутація, думка громадськості, споживачів і партнерів про престиж підприємства, його товари та послуги.
Інформаційна система стратегічного управління - це комплекс технічних і інформаційних засобів, процедур, методів та персоналу, що дозволяє створювати, обробляти, зберігати та розподіляти достовірну інформацію, яка використовується в процесі стратегічного управління.
Когнітивність (від лат. «cognitio» - знання, пізнання). Когнітивність як передумова стратегічного розвитку підприємства означає, що в реальній пізнавальній діяльності беруть участь, як правило, не окремі ізольовані процеси, а їх сукупність, їхня організація в складі єдиної системи народжує нову якість, яка не може бути охарактеризована на основі ізольованих оцінок.
Когнітивна карта (карта пізнання, знаковий граф) - це суб'єктивна модель сприйняття людиною частини світу, за допомогою якої вона хоче усвідомити закономірності цієї частини, не вдаючись до численних подробиць. Елементи системи або об'єкта, що вивчаються, називаються концептами і уявляється вершинами графа, а причинно-наслідкові зв'язки - направленими дугами, що зв'язують концепти.
Конгломератна диверсифікація - процес освоєння нових видів продукції, що раніше не були характерні для діяльності підприємства і потребують створення нових підсистем у виробничо-збутовому потенціалі, укладання контрактів з іншими постачальниками для задоволення потреб нових для підприємства споживачів.
Конкурентна перевага - це ті характеристики, що створюють певну перевагу над конкурентами для організації, яка виробляє і реалізує даний продукт або надає послуги.
Конкурентоспроможність потенціалу підприємства - комплексна порівняльна характеристика, яка відображає рівень переважання сукупності показників оцінки можливостей підприємства, та визначає його успіх на певному ринку за певний проміжок часу стосовно сукупності аналогічних показників підприємств - конкурентів.
Конкуренція - суперництво між товаровиробниками за кращі, економічно більш вигідні умови виробництва і реалізації продукції.
Лідерство (керівництво) - найважливіша умова реалізації стратегії підприємства, яка визначає здатність керівника впливати на працівників організації з метою забезпечення впровадження стратегії. Управління полягає в переконанні, мотивації і зміні організаційної культури.
Лідерство за витратами - конкурентна стратегія, яка передбачає, що організація активно використовує нові методи підвищення продуктивності, проводить тотальне скорочення витрат і жорстко контролює їх, пропонуючи товар, що не поступається якістю продукції конкурентів, за більш низькими цінами.
Мета - суб'єктивно-об'єктивна категорія, що відбиває як вимоги до підприємства з боку зовнішнього середовища (і його окремих факторів), так і суб'єктивні уявлення керівників про необхідний розвиток підприємства.
Місія - загальна мета організації як конкурентоспроможної структури, подана в найбільш загальній формі, яка чітко виражає основну причину існування організації.
Модель життєвого циклу - крива, що описує зміну станів підприємства або його продукції впродовж часу (впровадження, зростання, зрілість, насичення, спад, занепад, ліквідація).
Моніторинг - постійне і комплексне спостереження за об'єктами, вимірювання параметрів і аналіз їх функціонування.
Мотивація - це система формування у працівників підприємства спонукальних мотивів до активної та ефективної діяльності. Мотив (спонука, імпульс, намагання) примушує людину робити (або ні) що-небудь або чинити (або ні) у той чи інший спосіб.
Операційна стратегія - це стратегія, що визначає, як керувати ключовими структурними підрозділами і забезпечити виконання стратегічно важливих операційних завдань (закупівля, управління запасами, ремонт, транспорт, реклама).
Організаційна культура - це сукупність основоположних принципових переконань, що лежать в основі діяльності організації і роблять її унікальною: філософія організації, що надає загальний смисл існування організації, її ставлення до співробітників і клієнтів; системи переконань, традицій ділового спілкування, що виражаються в правилах і процедурах прийняття рішень, фірмових знаках і термінології.
Організаційна структура - логічне співвідношення рівнів управління і функціональних ділянок, організованих таким чином, щоб забезпечити ефективне досягнення цілей.
Партисипативність - один з принципів успішного впровадження концепції стратегічного управління в практику підприємства, що передбачає залучення до процесу стратегічних змін персоналу підприємства.
Політика фірми - система стратегічних заходів, проведених підприємством фірми в якій-небудь сфері діяльності (технічній, фінансовій, соціальній, зовнішньоекономічній та ін.).
Портфельна стратегія - стратегія балансування різних напрямків діяльності підприємства, уособлених в окремих асортиментних групах (продуктах) підприємства, з метою забезпечення прибутковості та довгострокового існування підприємства; пов'язана з розроблення нових видів продуктів, розвитком, стабілізацією та зняттям з виробництва традиційних для компанії товарів.
Продуктивно-маркетингова стратегія - ключова підсистема корпоративної стратегії і комерційної організації. Спрямована на аналіз, розробку і прийняття комплексу стратегічних рішень щодо номенклатури, асортименту, якості й обсягу виробництва продуктів та їх реалізації на відповідних ринках.
Потенціал підприємства - засоби, запаси та джерела, що є в наявності та можуть бути використані для досягнення певної мети, вирішення деякого завдання, а також можливості окремої особи, суспільства та держави у певній галузі.
Реінжиніринг - радикальна побудова бізнес — процесів організації для досягнення корінних поліпшень таких основних показників їхньої діяльності, як вартість, якість, послуги і темпи.
Ресурсні стратегії - тип забезпечуючих стратегій у «стратегічному наборі», в яких визначаються стратегії поведінки в «зонах стратегічних ресурсів», форми та методи постачання, створення страхових запасів і система розподілу ресурсів між окремими напрямками діяльності підприємства.
Ризик - загроза щодо настання певної несприятливої події, у результаті якої можуть виникнути різноманітні втрати (наприклад, втрата майна, збитки тощо). Як економічна категорія ризик являє собою подію, що може відбутися або яка не відбудеться. Водночас ризик це дія з очікуванням бажаного результату (випадку) за принципом «пощастить або не пощастить».
Ризик прийнятий - це той ризик, який відповідає певному балансу між очікуваною вигодою і загрозою втрат.
SWOT-аналіз - дослідження, спрямовані на визначення й оцінку сильних і слабких сторін підприємства, оцінку можливостей і загроз, що виходять із зовнішнього середовища.
Сегментація - вибір цільових сегментів зовнішнього оточення (ринку) - так званих СЗГ, які найповніше відповідають можливостям фірми та особливостям розвитку зовнішнього оточення (ринку) і на які претендує фірма (має або хоче отримати вихід). Сегментація оточення фірми здійснюється за різними ознаками (позиціями, параметрами): попит (потреби), ринки, галузі, місце фірми в галузі технології тощо. Сегментація оточення фірми зводиться до виділення (СЗГ) фірм (макросегментація), кожна з яких описується специфічним набором факторів, показників (мікросегментація).
Синергія - ефект системної цілісності, що полягає в отриманні додаткових результатів, які перевищують суму ефектів діяльності окремих елементів потенціалу підприємства, є стратегічною перевагою добре організованих підприємств.
Стратегічна зона господарювання (СЗГ) - окремий сегмент зовнішнього оточення, на який фірма має або бажає отримати вихід: галузь, ринок, вид діяльності, бізнес і його сектор тощо.
Стратегічна зона ресурсів (зона стратегічних ресурсів) - сукупність сировинних, матеріальних, фінансових, трудових та інтелектуальних ресурсів, які дозволяють сформувати і реалізувати товарно-ринкову стратегію фірми.
Стратегічна поведінка - поведінка юридичної або фізичної особи, яку вона обирає для себе як реакцію на вплив зовнішніх і внутрішніх факторів середовища, є виявом стратегічного мислення й виражена у механізмах розробки та реалізації стратегій.
«Стратегічна прогалина» - це «поле стратегічних рішень», які мають прийняти керівники підприємства для того, щоб перетворити нові тенденції (нижня межа) у належному напрямку з метою досягнення потрібних параметрів розвитку підприємства (верхня межа «стратегічної прогалини»).
Стратегічне планування - особливий вид планової роботи, що полягає в розробленні стратегічних планів, якапередбачає висування таких цілей і стратегії розвитку фірми, реалізація яких забезпечить її ефективне функціонування в довгостроковій перспективі і швидку адаптацію до умов зовнішнього середовища, що змінюється.
Стратегічне позиціювання фірми - визначення (виділення) стратегічних зон господарювання (СЗГ), в яких фірма буде діяти в майбутньому, та з'ясування стратегічних конкурентних позицій фірми в обраних СЗГ за окресленою системою параметрів (наприклад, перспективи зростання попиту, змін рентабельності, нестабільності, наявність факторів успіху тощо).
Стратегічне управління - багатоплановий, формально-поведінковий управлінський процес, який допомагає формулювати та виконувати ефективні стратегії, що сприяють балансуванню відносин між організацією, включаючи її окремі частини, та зовнішнім середовищем, а також досягненню встановлених цілей.
Стратегічне управління - процес, за допомогою якого менеджери здійснюють довгострокове управління організацією, визначають специфічні цілі діяльності, розробляють стратегії для досягнення цих цілей, враховуючи всі релевантні (найсуттєвіші) зовнішні та внутрішні умови, а також забезпечують виконання розроблених відповідних планів, постійно розвиваючись і змінюючись.
Стратегічний бюджет - засіб розподілу ресурсів підприємства для досягнення стратегічних цілей за період реалізації стратегії.
Стратегічний господарський центр (СГЦ) - найменша виробничо- управлінська одиниця (відділення, завод, продуктова лінія, «центр прибутків», «центр інвестицій», «центри реалізації», «продуктово-споживчі центри», «внутрішні венчури» тощо), для якої можна організувати облік доходів, витрат, інвестицій та розробити самостійну продуктову стратегію (або «портфель»).
Стратегічний набір - система різноманітних стратегій, що їх розробляє підприємство на певний період, яка відбиває специфіку функціонування та розвитку підприємства, а також рівень його зазіхань на місце і роль у зовнішньому середовищі.
Стратегічний контроль - особливий вид управлінської діяльності на підприємстві, який зосереджений на спостереженні та оцінці перебігу процесу стратегічного управління і забезпечує досягнення поставлених цілей через встановлення стійкого зворотного зв'язку.
Стратегічні рішення - рішення, що стосуються вибору сфери (галузі) діяльності фірми та пошуку нових напрямів (ринків) її розвитку в майбутньому.
Стратегічні цілі - вказують на специфічні результати діяльності, яких організація розраховує досягти, а також конкурентну позицію, яку вона прагне посісти на ринках для своїх продуктів. Їх можна віднести до «цілей розвитку».
Стратегічно орієнтоване підприємство - підприємство, де стратегічне мислення є основою, принциповою установкою в діяльності персоналу підприємства, насамперед вищого керівництва; існує (формується) система стратегічного управління; застосовується раціональний процес стратегічного планування, який дає змогу розробляти та використовувати інтегровану систему стратегічних планів; поточна, повсякденна діяльність, підпорядкована досягненню стратегічних орієнтирів.
Стратегія - 1) загальний, всебічний план досягнення цілей; 2) визначення основних довгострокових цілей та завдань підприємства, прийняття курсу дій і розподілу ресурсів, необхідних для досягнення поставлених цілей; 3) довгостроковий курс розвитку фірми, спосіб досягнення цілей, який вона визначає для себе, керуючись власними міркуваннями.
Стратегія диференціації (за М. Портером) - одна із загальних конкурентних стратегій фірми, що полягає в орієнтації діяльності підприємства на створення унікальних у будь-якому аспекті продуктів, які визначаються достатньою кількістю споживачів.
Стратегія лідирування за рахунок зниження витрат (за М. Портером) - одна із загальних конкурентних стратегій фірми, що полягає в орієнтації на зайняття лідируючого положення в галузі (або на певному сегменті ринку) за рахунок економії на витратах при виготовленні масової продукції.
Стратегія ліквідації - граничний випадок стратегії цілеспрямованого скорочення діяльності.
Стратегія НДПКР - план проведення головних наукових досліджень в організації стосовно нової продукції, техніки, технології, організації тощо, а також розвитку та більш ефективного застосування існуючих продуктів, процесів, методів та ін.
Стратегія диверсифікації - стратегія, суть якої полягає в досягненні різноманітності і стосується обґрунтування дій на входження фірми в нові сектори ринку і тим самим розширення галузевого діапазону її діяльності.
Стратегія диференціації (стратегія лідерства у сфері якості) - досягнення такої диференціації продукту, надання йому таких відмінних ознак, які визначають його виключність і оригінальність. Вирізняють чотири головних типи стратегії диференціації: вдосконалення, спеціалізації, об'єднання і звуження.
Стратегія вертикальної інтеграції - стратегія, суть якої полягає в об'єднанні в межах одного підприємства (фірми) технологічно відокремлених стадій виробництва, поширення, продажу або інших господарських економічних процесів.
Стратегія горизонтальної інтеграції - стратегія, суть якої полягає в об'єднанні підприємств шляхом злиття або викупу підприємств однієї сфери діяльності. Завдяки таким діям створюється нове, більш велике підприємство.
Стратегія лідерства за витратами - досягнення більш низьких витрат на виготовлення виробів, які перебувають у виробництві, порівняно з конкуруючими фірмами без зниження якості, що дає можливість фірмі ефективно конкурувати на ринку даних виробів, адже вона здатна пропонувати продукцію за більш низькими цінами.
Стратегія розвитку персоналу - функціональна стратегія, що існує у вигляді плану добору, найму, навчання, перекваліфікації та стимулювання працівників, які б відповідали потребам, зумовленим майбутніми та організаційними змінами.
Стратегія фокусування (за М. Портером) - одна із загальних конкурентних стратегій, спрямована на підвищення спеціалізації та концентрації діяльності підприємства, з урахуванням вимог певного сегменту без орієнтації на весь ринок.
Тактика - короткострокова стратегія для досягнення мети, розроблювана звичайно на рівні керівників середньої ланки.
Тактичні плани - плани, розроблювані з метою перетворення стратегічних планів організації, що передбачають проходження певного етапу стратегії фірми.
Управління за цілями - управлінська діяльність, орієнтована на досягнення всієї сукупності цілей і задач, що постають перед організацією.
Управління організаційними змінами - це рішення керівництва змінити одну чи більше внутрішніх складових організації, що належать до цілей, задач, структури, технології, людського фактора, викликане змінами у зовнішньому чи внутрішньому середовищі.
Фінансова стратегія (стратегія поведінки фірми на фінансових ринках) - довгострокова політика щодо шляхів та способів мобілізації додаткових фінансових ресурсів, які спрямовуються як на інвестиції, так і для вирішення поточних фінансових завдань фірми.
Фінансово-інвестиційна стратегія - сукупність стратегічних рішень, які стосуються вибору джерел залучення коштів і встановлюють пріоритетність їх використання.
Функціональна стратегія - тип забезпечуючої стратегії, що визначає стратегічну орієнтацію тієї або іншої підсистеми управління підприємством, яка забезпечує досягнення цілей, а також керованість процесами виконання загальних стратегій та місії фірми.
Центрована диверсифікація - процес створення нових видів продукції на основі базових алгоритмів, випуск яких не потребує суттєвих змін у виробничо-збутовому потенціалі підприємства.