Характерологія – це самостійне вчення про характер, проблемою якого є виявлення типів характеру і їх визначення за зовнішніми проявами з метою прогнозування поведінки людини у різних ситуаціях. Типологія характерів ґрунтується на існуванні вже згадуваних певних типових рис. Таким чином, тип характеру – це існування в індивідуальному характері рис, спільних для деякої групи людей.
Спроби створення типологій характеру не завжди ґрунтувалися на наукових методах. Так, широко відомі такі підходи, як:
астрологія: визначення характеру та вчинків людини за датою народження (гороскоп);
зв'язок характеру з іменем людини;
зв'язок між зовнішністю людини та належність її до окремого типу особистості, який вивчає фізіогноміка;
визначення індивідуальних особливостей за позою та положенням тіла людини;
передбачення рис характеру людини та її долі за шкірним рельєфом долоні (хіромантія);
аналіз почерку людини (графологія);
пояснення поведінки людини типом будови тіла (конституційна теорія Е. Кречмера).
Науково визнаною є класифікація характерів, запропонована К.Г. Юнгом. Він розрізняв людей відповідно до їх належності до екстравертованого чи інтровертованого типу. Так, екстраверт – це людина, орієнтована на навколишній світ, часто імпульсивна, ініціативна, комунікабельна, з високою гнучкістю поведінки. Інтроверт, навпаки ж, зосереджений на своєму внутрішньому світі, схильний до самоаналізу, замкнений та мало спілкується з оточенням.
Підґрунтя іншої класифікації характерів складає концепція акцентуацій характеру К. Леонгарда. Він виділяв дванадцять акцентуацій характеру людини: гіпертимний, дистимний, циклоїдний, збудливий, застрягаючий, педантичний, тривожний, емотивний, демонстративний, екзальтований, екстравертивний, інтровертивний.
Також існує соціальна типологія характерів Е. Фрома. Вона враховує ставлення людини до життя, суспільства і моральних цінностей. Соціальний характер визначає мислення, емоції та вчинки індивідів. Він виділив три типи характерів.
«Мазохіст - садист». Схильний бачити причини своїх життєвих невдач, а також причини соціальних явищ не в обставинах, що склалися, а у людях. Ліквідуючи їх, він спрямовує свою агресію на людину, що є причиною невдачі, або на себе.
«Руйнівник». Характеризується вираженою агресивністю й активним прагненням до усунення, знищення об’єкта, що викликав фрустрацію, крах надій у даної людини.
«Конформіст - автомат». Сліпо підкоряється обставинам, суспільству будь - якого типу, вимогам соціальної групи, швидко засвоює той тип мислення та спосіб поведінки, який властивий більшості у даній ситуації.