Результатом розумової діяльності є розуміння людиною предметів та явищ об’єктивної дійсності. Розуміння — це складна аналітикосинтетична діяльність мозку, спрямована на розкриття внутрішньої сутності об’єктів, на усвідомлення зв’язків, відносин, залежностей, які в ній відображуються. Залежно від характеру пізнавального завдання та його змістовної структури розуміння може виявлятись у співвіднесенні нового об’єкта з відомим як такого, що має з ним спільні ознаки, у з’ясуванні причини явища, визначенні вихідних принципів і логічних засад розуміння факту, у розумінні підтексту мовного висловлювання, мотивів, змісту та значення вчинку тощо. Необхідна умова розуміння будь-яких фактів — достатні знання та життєвий досвід людини, які є ключовими компонентами цього процесу.
Як зауважив І. Сєченов, думку може засвоїти чи зрозуміти лише та людина, в якої вона входить ланкою до складу власного досвіду. Розуміння спирається на асоціативні зв’язки, що сформувалися в попередньому досвіді, і являє собою актуалізацію цих зв’язків. Від їх багатства та різноманітності залежить успішне розуміння. Відповідні асоціації є основою для продуктивного утворення нових асоціацій, замикання нових зв’язків та адекватного відображення причинної, логічної чи структурної сутності об’єкта розуміння.
Важливе значення для розуміння має поєднання слова з наочними образами, особливо тоді, коли предметом розуміння є функціональні характеристики об’єктів. Наочні образи, так само як і практичні дії, не лише ілюструють те, що потрібно зрозуміти, а й допомагають розкрити суть того, що осмислюється.
Критерієм розуміння є сформульована у слові думка, яка відображує знання істотних ознак об’єкта чи явища. Вміння охарактеризувати словами те, що осмислюється, свідчить про правильне розуміння.
Важлива роль у розумінні належить розумовим і практичним діям, що виконуються у зв’язку з розкриттям сутності об’єкта пізнання.
При розумінні наукового тексту треба виокремити понятійний апарат, визначити його логічну структуру, скласти тези, зробити узагальнення. При вивченні механізмів і принципів їх роботи показником розуміння стає вміння вільно їх розбирати та складати. Надійним показником розуміння є зміст відповідей на нестандартні запитання щодо суті засвоєних знань, вміння варіювати формулювання думок, реконструювати текстову основу змісту, передавати його у більш стислому чи розгорнутому вигляді. Свідченням розуміння вважається також уміння застосовувати на практиці сформульовані у словесній формі принципи, наводити оригінальні приклади, що ілюструють явище.
У навчальному процесі часто виникають ситуації, коли шлях до усвідомлення знань нерозривно пов’язаний з певними практичними діями за інструкціями чи алгоритмами, наприклад при оволодінні принципами розв’язання математичних завдань, орфографічними правилами тощо.
Розумова діяльність людини, що спрямована на розуміння предметів та явищ об’єктивного світу, його закономірностей, потребує урахування та дотримання в цьому процесі всіх психологічних умов, від яких залежить його продуктивність.