Під автоматизацією проектування розуміють систематичне використання ЕОМ у процесі проектування при обґрунтованому розподілі функцій між людиною та ЕОМ і при обґрунтованому виборі методів автоматизованого вирішення технологічних завдань.
Розрізняють проектування трьох видів: неавтоматизоване, автоматизоване та автоматичне.
При неавтоматизованому проектуванні всі перетворення описів об'єкта і (або) алгоритму його функціонування або алгоритму процесу, а також подання описів на різних мовах здійснює людина. При автоматизованому проектуванні все вищесказане здійснюється у результаті взаємодії людини та ЕОМ, а при автоматичному проектуванні — без участі людини.
При автоматизованому проектуванні проектувальник повинен вирішувати творчі завдання, а ЕОМ - завдання, функції яких пов'язані в основному з виконанням нетворчих або розумово-формальних процесів при проектуванні.
Подальший розвиток теорії проектування і обчислювальної техніки дозволяє поступово передавати ЕОМ вирішення і творчих завдань.
Продуктивність праці технолога-проектувальника підвищується:
1) удосконаленням системи проектування, включаючи систематизацію самого процесу проектування і поліпшення праці проектувальників;
2) комплексною автоматизацією нетворчих функцій проектувальника в процесі проектування;
3) розробленням імітаційних моделей для автоматичного відтворення діяльності людини, його здатності приймати рішення в умовах повної та часткової невизначеностей ситуацій, що створилися.
За ступенем поглибленості розробок розрізняють кілька рівнів проектування: розроблення принципової схеми технологічного процесу, проектування технологічного маршруту обробки деталі, проектування технологічних операцій, розроблення керуючих програм для верстатів із ЧПК.
На кожному рівні процес технологічного проектування (проектування технологічних процесів та їх оснащення) подається як вирішення сукупності завдань.
При вирішенні технологічного завдання взаємодія технолога-проектувальника з ЕОМ являє собою процес обміну інформацією в певному режимі. Розрізняють два основних режими: пакетний (автоматичний) і діалоговий (оперативний).
При пакетному режимі технолог-користувач і програміст, як правило, не мають прямого зв'язку з ЕОМ. Тексти програм, результати їх перевірки та рішення технологічного завдання передаються через оператора машині. Пакет прикладних програм є комплексом програм, що працюють під загальною керуючою програмою, і призначений для вирішення певного класу близьких одне до одного технологічних завдань, наприклад, проектування технологічного маршруту обробки деталей певного класу (групи), збирання вузлів і складальних операцій заданого типу.
При оперативному режимі технолог-проектувальник- користувач безпосередньо пов'язаний з ЕОМ через мережу або індивідуальний термінал. Він одержує повідомлення ЕОМ досить швидко, через інтервал часу, що не порушує природного ходу його думки. Діалоговий режим доцільно застосовувати тоді, коли цей метод є єдиним або він ефективний.
Діалоговий режим ефективний при вирішенні творчих завдань, коли потрібен евристичний підхід (розпізнавання геометричних образів деталей, розмірних і топологічних зв'язків між елементарними геометричними образами з метою оптимального вибору схем базування, проектування маршруту обробки, складання та ін.). Ці і багато інших завдань можуть бути вирішені ефективно лише шляхом синтезу творчих процесів людини і «здатностей» машинних програм.
Разом з тим при діалоговому режимі значно збільшуються витрати на створення програмного забезпечення, зростають витрати на проектування. Можна створювати пакети програм, що дозволяють накопичувати досвід проектування і формувати алгоритми класифікації, генерування понять, поводження.
Тому в даний час вирішується завдання створення автоматизованих систем проектування технологічних процесів у режимі діалогу з подальшим переходом до пакетного (автоматичного) режиму більш високого рівня шляхом використання програм навчання.