Метали ІІА-підгрупи мають загальну електронну формулу зовнішнього енергетичного рівня ns2, на попередньому електронному шарі містять по всім електронів, а атом берилію – тільки два. Починаючи від Са, з’являються вільні d-підрівні, що зумовлює вищу активність лужноземельних металів (Ca, Sr, Ba) і відмінність хімічних властивостей від берилію і магнію.
Відношення до води. З водою Be і Mg завдяки наявності на їх поверхні інертної оксидної плівки взаємодіють дуже помірно тільки при нагріванні, а лужноземельні метали – вже за звичайних температур, причому Са реагує досить повільно, Sr – енергійно, а Ва – бурхливо. Реакція проходить згідно із загальною схемою
Ме + 2Н2О?Me(OH)2 + H2.
Внаслідок реакції виділяється водень і утворюються основи: Ве(ОН)2 і Mg(OH)2 – нерозчинні у воді, а гідроксиди Ca(OH)2 і, особливо, Sr(OH)2 і Ba(OH)2 розчиняються достатньо добре, належать до сильних основ, тому їх називають лугами.
Взаємодія з елементарними окисниками лужноземельних металів проходить подібно до реакцій лужних металів, але менш енергійно. При прямому окиснені киснем всі ІІА-метали дають оксиди, а барій – пероксид
2Mg + O2?2MgO (оксид),
Ba + O2?BaO2 (пероксид).
Однак при температурі 800оС пероксиди барію розкладаються, тому при спалюванні Ва одразу утворюється оксид
2Ba + O2 (to)?2BaO (оксид).
З іншими окисниками s-метали ІІ групи утворюють бінарні сполуки. Взаємодія с сіркою, азотом, фосфором, вуглецем протікає при нагріванні, з галогенами – за звичайних температур, за винятком берилію, який реагує при кімнатній температурі лише з фтором, а з рештою галогенів – при нагріванні. Внаслідок цих реакцій метали окиснюються до ступеня окиснення +2, а окисник набуває мінімального ступеня окиснення: S–2, N–3, P–3, Hal–1, C–4 (крім кальцію, який звичайно відновлює Карбон до ступеня окиснення C–1). З воднем безпосередньо взаємодіють лише лужноземельні метали, а Be і Mg в таку реакцію не вступають. Приклади реакцій (в дужках наводяться назви відповідних типів бінарних сполук):
Be + F2?BeF2 (галіди),
Ba + S?BaS (халькогеніди),
3Mg + N2?Mg3N2 (нітриди),
Ca + H2?CaH2 (гідриди),
Ca + 2C?CaC2 (карбіди),
3Ba + 2P?Ba3P2 (фосфіди).
Відношення до кислот. Усі метали ІІА-підгрупи з різною мірою енергійності взаємодіють з неокиснювальними кислотами, утворюючи сіль і вільний водень:
Mе + 2HАn?MеАn2 + H2.
Взаємодія з окиснювальними кислотами проходить досить бурхливо, причому окисники, що містяться в азотній HNO3 чи концентрованій сірчаній H2SO4 кислотах, відновлюються до мінімального ступеня окиснення, наприклад:
4Mg+ 10HNO3 (дуже розв.)?4Mg(NO3)2+ NH4NO3+ 3H2O,
4 Ca + 5H2SO4 (конц.)?4CaSO4 + H2S + 4H2O.
Дещо отсторонь у цьому ряді стоїть Ве, який пасивується (тобто вкривається захисною оксидною плівкою) у присутності холодних концентрованих HNO3 H2SO4) і може вступати з ними у взаємодію лише при триваловаму нагріванні – цим Ве нагадує Al.
Відношення до лугів. Усі лужноземельні метали і магній виявляють стійкість до лугів, але берилій подібно до алюмінію розчиняється у рідких лугах з утворенням комплексних солей – тетрагідроксоберилатів, а при високих температурах здатний сплавлятися з твердими лугами, внаслідок чого утворюються середні солі – берилати:
Be + 2NaOH(р-н) + 2H2O?Na2[Be(OH)4] + H2,
Be + 2NaOH (to)?Na2BeO2 + H2.
Взаємодія з амоніаком має особливе значення, оскільки дає змогу одержувати нейтральні комплекси. Метали ІІА-підгрупи як і лужні метали розчиняються у рідкому амоніаку з утворенням амідів, наприклад:
Ca + 2 NH3(рідкий)?Ca(NH2)2 + H2.
Аміди загального складу Ме(NH2)2 на відміну від амідів лужних металів МеNH2 не розкладаються при кип’ятінні, а виділяють досить стійкі комплексні амоніакати [Me(NH3)6], в яких ступінь окиснення металу дорівнює 0.