Питання пов'язано з портфельними інвестиціями міжнародних корпорацій, предметом яких є цінні папери. До курсу «Міжнародний менеджмент» мають відношення рух цінних паперів, що пов'язаний з різними валютами, зокрема лістинг материнською корпорацією на зарубіжних ринках, купівля цінних паперів, емітованих в інших країнах і т. ін. У цьому зв'язку існують дві форми інвестиційного процесу: пряма (без посередників) і фондова (рис. 12.1).
Рисунок 12.1 – Фондова форма міжнародного інвестиційного процесу
Доцільно звернути увагу на те, що в основу практики портфельного інвестування покладено концепцію міжнародної диверсифікації портфелів, що містить такі положення:
Модель оцінки капітальних активів.
Багатократна модель.
Арбітражне ціноутворення.
Ефективність і недосконалість ринку.
Валютний фактор.
Раціональні очікування та оцінка міжнародних активів.
Лінія ринку капіталів.
Побудова портфелів.
Кореляція доходів між національними ринками акцій.
Скорочення портфельних ризиків шляхом міжнародної диверсифікації.
Розроблення міжнародних портфельних стратегій.
Оцінка дохідності та ризику за портфелем.
Однак з погляду курсу «Міжнародний менеджмент» важливіше значення має міжнародний портфельний менеджмент, що складається з трьох основних етапів:
Обґрунтування міжнародних інституціональних портфельних стратегій.
Управління міжнародним портфелем.
Оцінка міжнародних інвестиційних характеристик.
З огляду на зазначені етапи доцільно вивчити конкретні інструменти портфельного менеджменту, що використовуються міжнародними корпораціями на кожному з цих етапів.
Серед портфельних стратегій важливо виокремити три найпоширеніші:
індексація портфеля з урахуванням великих ринків;
агресивне проникнення і вихід з ринкових секторів;
глобальні стратегії.
Управління міжнародними портфелями будується на застосуванні таких підходів:
пасивне управління, основою якого є гіпотеза про ринкову ефективність;
активне управління з проведенням усебічного аналізу, складанням прогнозів та прийняттям рішень «топ-даун» (згори донизу – відбір національних фондових ринків та диверсифікація) або ж «боттом-ап» (знизу нагору – відбір галузі і диверсифікація за галуззю);
модифіковане активне управління на основі побудови кривої граничного рівня портфельної ефективності 20 і більше національних фондових індексів провідних акцій;
міжнародне портфельне страхування на основі використання індексних опціонів.
Оцінка міжнародних інвестиційних характеристик містить такі етапи:
з'ясувати проблеми, що виникають у процесі оцінки (якість портфеля чи здібності менеджера, складність визначення ризику альтернативних портфелів, специфічні обмеження різних видів інвесторів);
використання різних методів оцінки портфельного ризику(критерій органічного ризику Трейнора — перевищення доходу за портфелем над безризиковою ставкою, критерій сукупного ризику Шарпа — дохід на одиницю ризику та різниця в портфельній диверсифікації);
побудова об'єднаних таблиць інституціональних інвесторів з урахуванням впливу ринку.
