Інформація про фінансовий стан фірми міститься в головному елементі пакета фінансової звітності — балансі фірми.
Баланс фірми — це деталізована репрезентація фінансового стану фірми на конкретний момент часу, яка відображає, з одного боку, склад, розміщення і використання капіталу (майна) фірми, тобто все те, чим володіє фірма на дату складання балансу, а з іншого боку — показує джерела формування та накопичення капіталу (коштів).
Балансовий звіт є за своїм характером кумулятивним, оскільки відображає фінансові результати діяльності фірми з моменту її створення. Баланс може бути складений на будь-яку дату; розрізняють вступний баланс новоствореної фірми, тобто на перше число січня місяця звітного року, та звітний баланс — на перше число наступного за звітним періодом місяця, який складається наростаючим підсумком і подається державним органам один раз на квартал. Протягом кварталу обов'язково складаються місячні баланси у вигляді оборотної відомості.
Баланс фірми складається з двох рівновеликих частин, які подані у вигляді таблиці, ліва сторона якої відображає активи фірми, а права — пасиви (табл. 5.5).
Таблиця 5.5 - Схема побудови та класифікація елементів балансу фірми
Економічні ресурси
Зобов'язання
АКТИВИ
ПАСИВИ
Вартість майна фірми
Господар.
засоби (склад, розміщення)
Розділ балансового звіту
Капітал фірми
Джерела формування
господарських засобів
та цільове
призначення коштів
Розділ балансового
звіту
Основний капітал
1 Необоротні (фіксовані) активи, в т. ч.:
1.1 Основні засоби
1.2 Нема-теріальні активи
І Необо-ротні активи
Власний капітал
1 Зобов'язання перед власниками, в т.ч.:
1.1 Статутний фонд
1.2 Нерозподілений прибуток
І Капітал,
фонди
і резерви
Оборотний капітал
2 Оборотні
(поточні) активи, в т. ч.:
2.1 Матеріальні оборотні активи.
2.2 Грошові кошти
II Запаси і затрати
III Грошові кошти, розрахунки та інші оборотні активи
Залучений капітал
2 Зовнішні зобов'язання, в т. ч.:
2.1 Довгострокові зобов'язання.
2.2 Короткострокові (поточні) зобов'язання
II Довгострокові зобов'язання
III Розрахунки
та інші короткострокові зобов'язання
РАЗОМ АКТИВІВ
РАЗОМ ПАСИВІВ
Для успішного функціонування фірмі необхідні економічні ресурси, а і саме: грошові кошти, засоби виробництва, знаряддя та предмети праці, які мають вартісну форму. Це так звані господарські засоби фірми, вони відображені в лівій частині балансу. Для їх придбання потрібні джерела фінансування, тобто джерела формування господарських засобів, які показуються в правій частині балансу. Оскільки ці засоби можуть бути надані фірмі або засновниками (власний капітал), або кредиторами (залучений капітал), то власники ресурсів мають право позову (вимоги) на господарські ресурси в сумі, яка дорівнює корпоративним та борговим зобов'язанням фірми перед ними. Виходячи з цих міркувань баланс розглядають як співвідношення між економічними ресурсами фірми та її зобов'язаннями. Отже, нормальна фінансова діяльність описується рівнянням
Економічні ресурси = Зобов'язання.
Кожна фірма має два типи зобов'язань: перед кредиторами та перед власниками часток її капіталу. При цьому зобов'язання перед кредиторами мають більшу вагомість, ніж зобов'язання перед власниками. Якщо фірма не платить за своїми боргами кредиторам, то останні мають право позову через арбітражний суд. Власники мають лише право залишкового позову, тобто якщо фірма припиняє свою діяльність (ліквідується), в першу чергу задовольняються вимоги кредиторів, потім заборгованість фірми перед найманими працівниками фірми, і тільки після цього погашається заборгованість перед власниками. Враховуючи це, наведена рівність може бути записана так:
Економічні ресурси = Зобов'язання перед кредиторами + Зобов'язання перед власниками ,
або
Економічні ресурси = Зовнішні зобов'язання + Власний капітал.
Це так зване рівняння балансу, оскільки обидві його половини складають дві частини балансового звіту і повинні завжди дорівнювати одна одній, тобто балансувати.
У термінології фінансового обліку економічні ресурси (або господарські засоби) мають назву "активи", а зобов'язання (або джерела формування господарських засобів) — "пасиви".
Баланс фірми як звітний документ складається з трьох розділів в активі і пасиві, кожен з яких містить балансові статті, згруповані за економічною однорідністю.
Статті балансу — це показники, що відображають на певну дату стан господарських засобів (активів) за грошовою оцінкою, та джерела утворення цих засобів (пасиви) за тією самою грошовою оцінкою.
Таким чином, у балансовий звіт повинні входити такі елементи:
1) активи, які відображають те, чим володіє фірма на певну дату як наслідок її економічної діяльності в минулому, і які повинні принести економічні вигоди в майбутньому (потенціал фірми);
2) зобов'язання, які виникли за рахунок здійснення господарських операцій в минулому і виконання яких повинно було привести до зменшення економічних ресурсів фірми;
3) власний капітал, який відображає вартість господарських засобів, відданих власниками в розпорядження фірми; це можуть бути як внески засновників готівкою або майном (статутний фонд), так і капітал, який формується з нерозподіленого прибутку від підприємницької діяльності фірми.
Отже, балансовий звіт показує, яким чином на конкретну дату розміщені активи фірми і у який спосіб здійснюється фінансування цих активів за допомогою власного та залученого капіталу. Обидві частини балансового звіту відображають наявність одних і тих самих об'єктів обліку, тільки в різних ракурсах (як кошти, цінності, засоби і як джерела цих коштів, їх цільове призначення), що забезпечує рівність активу і пасиву балансу.
Активи. Майно, боргові права, які належать фірмі та контролюються нею, тобто все те, що складає власність фірми, має грошовий вираз і здатне принести дохід у результаті очікуваної операції, належить до активів. Слід зауважити, що трудовий персонал фірми не належить до її активів (хоча це один з важливих видів ресурсів), оскільки працівники не є власністю фірми.
Вважається, що активи реальні, коли є достатня впевненість у тому, що майбутня економічна вигода від активів обов'язково буде одержана фірмою. За відсутності такої впевненості це не активи, а просто затрати фірми (збитки).
Всі активи поділяються на оборотні та необоротні, що відповідає поняттям оборотний та основний капітал фірми.
Оборотні активи містять в собі такі види активів, які можна перетворити в готівкову форму протягом одного операційного циклу фірми (період часу між закупівлею матеріалів та продажем готової продукції), тобто це короткострокові активи.
Необоротні активи, призначені для довгострокового (більш одного року) користування, вони не втрачають натуральну форму протягом операційного циклу.
За ступенем мобільності, тобто легкості переходу з натуральної (матеріально-речовинної) форми в готівкову, яка характеризує ліквідність фірми, активи поділяються на фіксовані та поточні.
До фіксованих активів належать так зване нерухоме майно фірми (основні засоби) та інші позаоборотні активи з терміном використання більше одного року (довгострокові інвестиції в цінні папери, статутні фонди інших підприємств тощо), які складно швидко конвертувати в грошову форму.
До поточних активів належать матеріальні оборотні засоби, безпосередньо грошові кошти та інші короткострокові фінансові вкладення (наприклад, у цінні папери терміном до одного року).
Наведена класифікація активів описується відповідними розділами балансового звіту, правильний аналіз яких дає можливість підприємцеві отримати інформацію про фінансово-майновий стан фірми.
Пасиви. Цей розділ балансу розшифровує джерела утворення активів і відповідно характеризує фінансову структуру фірми з точки зору співвідношень між власними та позиковими коштами.
Джерелами власних коштів виступають статутний фонд та нерозподілений прибуток фірми, який використовується для подальшого розширення виробництва.
У статуті фірми обов'язково зазначається розмір початкового капіталу у вартісному вимірі з розподілом на частки, які вносяться учасниками. Позначається також, в якій формі (грошовій або у вигляді певних матеріальних ресурсів) вноситься частка кожним учасником. Цей початковий капітал підприємства, зафіксований у статуті, має назву „статутний фонд”. Для підприємств різних форм власності статутний фонд формується по-різному, але суть його одна.
Таким чином, статутний фонд є джерелом власних коштів підприємства.
Але самі кошти підприємства, які були внесені в рахунок статутного фонду, залежно від їх конкретних видів, знаходяться або в банку на розрахунковому рахунку підприємства (якщо внесені гроші), або на складах підприємства (сировина і матеріали, паливо, комплектувальні вироби, товари), або безпосередньо у виробничому процесі (устаткування, інструменти, транспорт, незавершене виробництво).
До власних коштів прирівнюються різні види фондів, які утворюються за рахунок відрахувань з чистого прибутку фірми (зокрема, резервний фонд), також амортизаційний фонд для підприємств з двоканальною системою нарахування зносу основних засобів (як правило, ця методика використовується для державних підприємств, статутний фонд яких вважається рухомою величиною, тобто зменшується на суму амортизаційних відрахувань основних засобів, які є внеском держави у статутний фонд).
Амортизаційні відрахування надходять на розрахунковий рахунок у складі виручки від реалізації продукції і призначені для простого відтворення зношених елементів основних засобів. Це джерело фінансування капітальних вкладень у нову техніку, реконструкцію та модернізацію виробництва.
У балансовому звіті власний капітал розшифровується у розділі І "Капітал, фонди і резерви".
Джерелами позикового капіталу є різного роду кредитні та позикові кошти банківських і кредитних установ, інших підприємницьких структур, а також так звані стійкі пасиви та кредиторська заборгованість, які фірма використовує як свої кредитні ресурси.
Стійкі пасиви — це накопичені протягом року зобов'язання фірми, термін сплати за якими не настав (відстрочені платежі працівникам — із заробітної плати, бюджету — за податками та страхуванням, акціонерам — за дивідендами тощо).
Кредиторська заборгованість — це зобов'язання фірми перед постачальниками, оскільки до моменту її погашення кошти знаходяться в обігу і здатні приносити прибуток.
Зовнішні зобов'язання фірми перед кредиторами поділяються на довгострокові (строк погашення яких більше року) та короткострокові (строк погашення яких до одного року). Короткострокові зобов'язання називають ще поточними зобов'язаннями (або поточними пасивами), до їх складу входять короткострокові позики банків, кредиторська заборгованість фірми постачальникам та стійкі пасиви. Довгострокові зобов'язання (або пасиви) характеризують борги фірми у вигляді довгострокових кредитів банків, довгострокових позик інших організацій, які, як правило, використовуються для фінансування необоротних активів. Орендні підприємства за статтею "Розрахунки за майно" відображають свою заборгованість орендодавцю за оборотні кошти, що підлягає сплаті за час оренди, інші підприємства враховують свою заборгованість за одержані за плату основні фонди.
У балансовому звіті зовнішні зобов’язання фірми представлені розділом ІІ “Довгострокові зобов’язання” і розділом ІІІ “Розрахунки та інші короткострокові зобов’язання”.