Визначення ліпідів пов'язане з рядом труднощів, що обумовлені низькою концентрацією окремих фракцій (у 100-1000 разів, у середньому в 300) порівняно з ліпідами в сироватці. Концентрація загальних ліпідів у лікворі дуже низька і становить 10-20 мг/л.
Нервова тканина має специфічний ліпідний профіль, який за нормальних і патологічних умов відображений у лікворі. У білій речовині ліпіди становлять 60 % і більше. Вентрикулярний ліквор бідніший ліпідами порівняно з люмбальним. У дітей вміст ліпідів нижчий, ніж у дорослих. Підвищення рівня їх може бути обумовлене надходженням із мозкової тканини, лізисом клітин ліквору або плазми.
Загальні ліпіди. Підвищення рівня загальних ліпідів у ЦСР зустрічається при РС, мозкових крововиливах, менінгітах (особливо туберкульозному), пухлинах і поліневропатіях. Дуже характерне збільшення їх концентрації у хворих на мікседему, метахромну лейкодистрофію, інфантильну амавротичну ідіотію, ліпоїдоз (хвороба Німана-Піка і Тея-Сакса) і при деяких типах гіперліпопротеїнемії. Значне збільшення концентрації загальних ліпідів спостерігається при менінгіомі, невриномах і бактерійних менінгітах.
Фосфоліпіди. У нормальному лікворі вони становлять 1,5 % від їх рівня в плазмі. Головними складовими фосфоліпідів є: а) сфінгомієлін – важливий при патологічних змінах білої речовини; б) лізолецитин, інозітолфосфатид; в) фосфатидилхолін; г) фосфатидилсерин і фосфатидилетаноламін. Різні захворювання приводять до змін вмісту загальних фосфоліпідів або їх окремих фракцій. Збільшення рівня фосфоліпідів зустрічається у хворих із бактерійним і туберкульозним менінгітами, невриномами.
Більш характерним є збільшення умісту загальних фосфоліпідів при деяких хронічних демієлінізуючих процесах. Високий фосфоліпідний рівень у ЦСР зустрічається у хворих із метахроматичною лейкодистрофією, ліпоїдозами (хвороба Німана-Піка) і менінгіомами. Нормальна або злегка зменшена кількість встановлена при гідроцефалії, шизофренії, гіперкінетичному прогресуючому паненцефаліті та РС.
Зміни в окремих фосфоліпідних фракціях не відбуваються паралельно зі змінами загальних фосфоліпідів. Характерним для РС є підвищення концентрації кефаліну та сфінгомієліну всупереч зменшенню вмісту загальних фосфоліпідів. При метахромній лейкодистрофії також спостерігається збільшення значень кефаліну та сфінгомієліну.
Холестерол. У лікворі виявлено вільний та естерифікований холестерол, останній становить 2/3 від загального. Рівень загального холестеролу підвищений у осіб із збільшеною концентрацією загального білка (гнійні менінгіти, туберкульозний менінгіт, нейросифіліс, невриноми, менінгіоми). При субарахноїдальному крововиливі виявляються підвищені значення загального холестеролу.
Підвищення рівня холестеролу при нормальній білковій концентрації спостерігається у хворих із ЧМТ, епілепсією, пухлинами, амавротичною ідиотією, БАС. При РС кількість вільного холестеролу збільшується при нормальному або злегка підвищеному рівні загального холестеролу. Метахромна лейкодистрофія характеризується переважно збільшенням рівня холестеролу за рахунок вільної фракції. При гідроцефалії збільшена кількість тільки ефірного холестеролу.
Десмостерол. Це попередник холестеролу. У нормальному лікворі він не виявляється. За допомогою деяких медикаментів можна блокувати його перетворення на холестерол і тоді він з'являється в ЦСР. Це явище використовують як діагностичний тест при пухлинах й інших захворюваннях нервової системи.
Гліколіпіди. Їх рівень збільшено при туберкульозному менінгіті, енцефаліті, РС, хворобі Німана-Піка, епілепсії, мієлопатії. У хворих на РС підвищено вміст гліколіпідів за рахунок цереброзидів.
Нейтральні ліпіди (гліцериди). Їх уміст збільшено при туберкульозному менінгіті, РС, епілепсії, метахромній лейкодистрофії.
Жирні кислоти (ЖК). Ідентифіковано близько 30 ЖК. Особливо важливий склад ЖК холестеролу, фосфоліпідів і тригліцеридів. Холестерол містить головним чином олеїнову і ліноленову кислоти, а фосфоліпіди – пальмітинову, стеаринову й арахідонову кислоти. Склад ЖК ліквору ближче до складу ЖК мозкової тканини, ніж до складу ЖК плазми крові. Арахідонова кислота є основною кислотою ліквору.
Сфінгомієлін, що є важливою складовою частиною ліквору має більше стеаринової, чим пальмітинової кислоти і в незначних кількостях – вищі ЖК. Частина ліпідів ЦСР походить із девіталізованих лейкоцитів (лімфоцитів). Збільшення рівня окремих ЖК майже завжди зустрічаються при пухлинах, атрофії мозку, епілепсії, маніакально-депресивному психозі, японському енцефаліті та ін.