загрузка...
 
Внутрішньовиробнича матеріальна відповідальність
Повернутись до змісту

Внутрішньовиробнича матеріальна відповідальність

Відносини між підприємствами ґрунтуються на договірній основі. Така форма регулювання зв’язків з певною модифікацією поширюється і на підрозділи, що мають високий рівень операційної самостійності. За цих умов підприємства матеріально відповідають за виконання господарських договорів, у яких зазначаються санкції за порушення зобов’язань. Підрозділи, діяльність яких обмежується внутрішніми відносинами на підприємстві, відповідають за виконання планових завдань з виготовлення продукції та її внутрішньовиробничих поставок.

Матеріальна відповідальність підрозділів та їх трудових колек­тивів за кінцеві результати роботи підприємства зводиться до безумо­вного виконання планових завдань і договірних зобов'язань; підроз­діл повинен нести відповідальність за економічні збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, у формі штрафних санкцій та відшкодування матеріальних втрат.

Внутрішня матеріальна відповідальність обмежується відноси­нами між підрозділами, що не є юридичними особами, організується самим підприємством і ним регулюється, здійснюється на загальних засадах цивільного права і методики визначення збитків, реалізується через систему економічних претензій.

Штрафні санкції - форма матеріальної відповідальності, це попе­редньо встановлені виплати за певні порушення, вони фіксовані і кі­лькісно прямо не пов'язані з величиною збитків потерпілої сторони.

У договорах штрафи можуть встановлюватися на певну суму за факт порушення, іноді можуть встановлюватися залежно від обсягу і терміну невиконання зобов'язань. Штрафним санкціям більше влас­тива морально-профілактична функція, ніж компенсаційна. Для ком­пенсації економічних втрат більш важливе значення має відшкоду­вання збитків.

Відшкодування збитків – відшкодування спричинених порушень господарських договорів і невиконання інших, взятих на себе зо­бов'язань однією зі сторін.

Система внутрішньої матеріальної відповідальності на основі еко­номічних претензій включає такі регламентуючі складники:

-  класифікацію претензій, де визначається зміст типових пору­шень, і наслідки, що призводять до втрат (простої, брак тощо);

порядок оформлення і подання претензій;

терміни подання, розгляду і задоволення чи відхилення претензії;

організація обліку пред'явлених і одержаних претензій;

вплив пред'явлених і одержаних претензій на результати діяль­ності підрозділів та їх економічні інтереси;

орган (комісія), що виконує арбітражні функції щодо взаємних внутрішніх і зовнішніх претензій;

методика обчислення збитків (втрат) і величини претензій.

Слід зауважити, що не лише підприємство може висувати претензії підрозділу, але й підрозділи можуть вимагати відшкодування підприємст­вом економічних збитків, заподіяних у результаті неякісної роботи управ­лінських структур. Відповідальність за збитки, завдані стороннім підпри­ємством, покладаються повністю на безпосереднього винуватця, тобто зовнішні претензії до підприємницької структури доводяться до кожної з її структурних підрозділів у розмірі пред'явлених штрафних санкцій.

Розгляд претензій на підприємстві припускає різні етапи обґрунтування, погодження, перевірки і аналізу претензій та санкцій, завер­шуючись розробленням заходів щодо запобігання виникненню економі­чних збитків.

Одержані та пред'явлені санкції впливають на економічні інтереси підрозділів та підприємства, а саме  на їх витрати і прибуток. Вели­чина санкцій впливає на суму коштів, що спрямовуються на загальні потреби підрозділів і заохочення їх працівників.



загрузка...