Відносини між підприємствами ґрунтуються на договірній основі. Така форма регулювання зв’язків з певною модифікацією поширюється і на підрозділи, що мають високий рівень операційної самостійності. За цих умов підприємства матеріально відповідають за виконання господарських договорів, у яких зазначаються санкції за порушення зобов’язань. Підрозділи, діяльність яких обмежується внутрішніми відносинами на підприємстві, відповідають за виконання планових завдань з виготовлення продукції та її внутрішньовиробничих поставок.
Матеріальна відповідальність підрозділів та їх трудових колективів за кінцеві результати роботи підприємства зводиться до безумовного виконання планових завдань і договірних зобов'язань; підрозділ повинен нести відповідальність за економічні збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов'язань, у формі штрафних санкцій та відшкодування матеріальних втрат.
Внутрішня матеріальна відповідальність обмежується відносинами між підрозділами, що не є юридичними особами, організується самим підприємством і ним регулюється, здійснюється на загальних засадах цивільного права і методики визначення збитків, реалізується через систему економічних претензій.
Штрафні санкції - форма матеріальної відповідальності, це попередньо встановлені виплати за певні порушення, вони фіксовані і кількісно прямо не пов'язані з величиною збитків потерпілої сторони.
У договорах штрафи можуть встановлюватися на певну суму за факт порушення, іноді можуть встановлюватися залежно від обсягу і терміну невиконання зобов'язань. Штрафним санкціям більше властива морально-профілактична функція, ніж компенсаційна. Для компенсації економічних втрат більш важливе значення має відшкодування збитків.
Відшкодування збитків – відшкодування спричинених порушень господарських договорів і невиконання інших, взятих на себе зобов'язань однією зі сторін.
Система внутрішньої матеріальної відповідальності на основі економічних претензій включає такі регламентуючі складники:
- класифікацію претензій, де визначається зміст типових порушень, і наслідки, що призводять до втрат (простої, брак тощо);
порядок оформлення і подання претензій;
терміни подання, розгляду і задоволення чи відхилення претензії;
організація обліку пред'явлених і одержаних претензій;
вплив пред'явлених і одержаних претензій на результати діяльності підрозділів та їх економічні інтереси;
орган (комісія), що виконує арбітражні функції щодо взаємних внутрішніх і зовнішніх претензій;
методика обчислення збитків (втрат) і величини претензій.
Слід зауважити, що не лише підприємство може висувати претензії підрозділу, але й підрозділи можуть вимагати відшкодування підприємством економічних збитків, заподіяних у результаті неякісної роботи управлінських структур. Відповідальність за збитки, завдані стороннім підприємством, покладаються повністю на безпосереднього винуватця, тобто зовнішні претензії до підприємницької структури доводяться до кожної з її структурних підрозділів у розмірі пред'явлених штрафних санкцій.
Розгляд претензій на підприємстві припускає різні етапи обґрунтування, погодження, перевірки і аналізу претензій та санкцій, завершуючись розробленням заходів щодо запобігання виникненню економічних збитків.
Одержані та пред'явлені санкції впливають на економічні інтереси підрозділів та підприємства, а саме на їх витрати і прибуток. Величина санкцій впливає на суму коштів, що спрямовуються на загальні потреби підрозділів і заохочення їх працівників.