Обґрунтування виробничої програми виробничої потужності

Обґрунтування виробничої програми виробничої потужності

Запроектована і відображена у плані підприємства та його підроз­ділів виробнича програма повинна мати ресурсне обґрунтування. Це означає її узгодження з необхідними виробничими потужностями да­ного підприємства або його підрозділів. Виявлення реальної можли­вості виконання плану виробництва продукції підрозділом зводиться до визначення максимального обсягу випуску виробів, що може бути забезпечений його наявною виробничою потужністю, та обчислення його нарощування впродовж періоду, на який складена виробнича програма.

Розрахунки виробничої потужності повинні:

-  визначатися за всією номенклатурою профільної продукції; 

встановлюватися виходячи з потужності підрозділів основного виробництва;

визначатися кількістю устаткування (виробничих площ);

визначатися на підставі корисного фонду роботи одиниці облад­нання (використання площі);

розраховуватися на підставі норм продуктивності устаткування, виробничих площ та трудомісткості виробів, норм виходу продукції з урахуванням застосування прогресивних технологій та досконалої організації виробництва;

- розраховуватись у відповідності до технологічноі потужністю решти виробничих ланок підприємства.

Виробнича потужність підприємства - визначається потужності його підрозділів, а потужність підрозділів - потужністю дільниць.

Виробнича потужність підрозділу - це його потенційна здатність випускати максимальну кількість продукції за одиницю часу за допо­могою організації сукупності наявних в межах підрозділу знарядь праці при досягнутому рівні їх досконалості й освоєння.

На практиці використовуються три види виробничої потужності: проектна, поточна, резервна.

Проектна потужність визначається у процесі планування вироб­ничого об'єкта і вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування окремих підрозділів та всього підприємства оптимальні та відповідають структурі трудомісткості запланованої номенклатури продукції.

Поточна потужність розраховується періодично у міру зміни умов або при перевищенні планових показників виробництва.

Резервна потужність формується і підтримується на певному рівні в окремих галузях з метою підвищення надійності виробництва для сприйняття коливань ринкових умов виробництва.

Розрахунок виробничої потужності здійснюється послідовно, від нижчої ланки до вищої, тобто від потужності дільниць до потужності підрозділу, від потужності підрозділу до потужності підприємства.

Для оцінки виробничої потужності потрібно враховувати такі види обладнання:

діюче та недіюче обладнання, в тому числі несправне, у ремонті та модернізації;

обладнання на складі, яке буде введено в експлуатацію протягом розрахункового періоду;

резервне обладнання.

В основу розрахунку виробничої потужності покладено прогресив­ні норми трудомісткості виготовлення продукції, тобто такі норми, які повинні відображати передову техніку, технології, організацію виробництва і праці.

При виготовленні різних деталей чи вузлів потужність груп облад­нання дільниць, підрозділів залежить від їх пропускної спроможності.

Між розробленням планів виробництва основних та допоміжних під­розділів підприємства існують свої особливості. Розглянемо декілька з них.

Забезпечення інструментом планується в певній послідовності, для чого необхідно встановити номенклатуру інструменту, його витрати за кожним типом та його запаси.

Номенклатура універсального інструменту встановлюється за кар­тами застосування (серійне та масове виробництво) або за картами типового оснащення робочих місць (одиничне та дрібносерійне виро­бництво). На підставі цього розраховується потреба в кожному виді інструменту.

Планування діяльності ремонтних підрозділів пов'язане із встанов­ленням відповідності нормативам трудомісткості ремонтних робіт: трудомісткість ремонтних робіт складністю встановленого обладнання, тривалістю та структурою ре­монтного циклу, затвердженими нормами витрат на одиницю ремон­тної складності.

Для скорочення часу ремонту при плануванні використовуються сіткові графіки. На основі річного плану та його фактичного вико­нання за звітний період, стану обладнання, виявленого при проведен­ні огляду, забезпеченості ремонтних робіт запасними деталями і ма­теріалами за кожним підрозділом складається місячний план ремонту, погоджений з планом виробництва продукції.

Планування діяльності енергетичних підрозділів, як правило, здій­снюється на основі дослідно-статистичних методів, що базуються на фактичних питомих нормах, досягнутих у звітних періодах. Постійно відбувається коригування питомих норм витрат енергоресурсів при­веденням їх до прогресивного рівня, тобто до врахування економії енергоресурсів від здійснення організаційно-технічних заходів та змін їх споживання у зв'язку зі змінами потужностей встановленого обладнання.

В основу планування роботи транспортних підрозділів підприємст­ва покладено визначення вантажопотоків, тобто кількості вантажів, що переміщаються в межах підприємства за визначений період часу. Внутрішній вантажообіг розраховується на основі затверджених пла­нових завдань з випуску продукції.

За даними вантажообігу і вантажопотоків планується потреба транспортних засобів за видами, чисельністю транспортних робітни­ків, продуктивністю їх праці, фонд заробітної плати, собівартість транспортних робіт, обсяг навантажувально-розвантажувальних ро­біт. Потреба у транспортних засобах при перевезенні між підрозділа­ми визначається за кожним вантажопотоком.

Планування роботи складського господарства здійснюється у відповідності до оперативних планів відділу матеріально-технічного постачання. Мета такого планування - забезпечити діяльність складсь­кого господарства у тісній взаємодії з роботою всього підприємства.

Виробнича потужність підрозділів, виражена безпосередньо в обсязі продукції, обчислюється для умов однопродуктового виробництва за формулою

                           (9.5)

де Nв.п — виробнича потужність групи взаємозамінних агрегатів (верстатів) у натуральному виразі;

Тр — час роботи одного агрегату за розрахунковий період, год.;

mо — кількість однотипних взаємозамінних агрегатів у групі;

tо — затрати часу на виготовлення одного виробу.

Якщо tо виражено в нормованому часі (машинні нормо-години)  tн, то

,                                          (9.6)

де kн — плановий (прогнозний) коефіцієнт виконання норм (береться переважно на досягнутому рівні).

За умов кількох груп устаткування виробнича потужність визначається лімітуючою групою, якщо не передбачається заходів щодо її розширення.

Виробнича потужність системи взаємозв’язаних машин, що працюють за єдиним регламентованим ритмом (потокові, автоматичні лінії), обчислюється за формулою

                              (9.7)

де Тр — час роботи технологічної лінії за розрахунковий період, год;

r — такт роботи лінії (проміжок часу, через який вироби сходять з лінії), хв.

У виробничих підрозділах багатопродуктового виробництва з груповим розміщенням устаткування подібні обґрунтування мають форму порівнянних обчислень пропускної спроможності устаткування і його завантаження у машино-годинах. Відношення цих величин характеризує ступінь завантаження устат­кування.

                                  (9.8)

де kз — коефіцієнт завантаження устаткування певної технологічної групи;

Тз — завантаження устаткування виробничою програмою у плановому періоді, машино-годин;

Тп.с — сумарний час роботи устаткування групи в плановому періоді, який називають пропускною спроможністю цієї групи, машино-годин.

На практиці використовується й обернена величина цього показника (). Останній показує, наскільки пропускна спроможність покриває завантаження устаткування і має назву коефіцієнта пропускної спроможності (виробничої потужності).

Завантаження устаткування обчислюється на основі планового обсягу продукції і затрат часу на її обробку.

,                                   (9.9)

де n — кількість найменувань виробів (деталей, комплектів), що обробляються на даній групі устаткування;

Ni — кількість виробів і-го найменування у натуральному виразі;

ti — затрати часу на обробку одного виробу і-го найменування на даній групі устаткування, год.

Пропускна спроможність устаткування певної технологічної групи визначається як добуток часу роботи одного агрегату (ТР) на їх кількість (mо).

Тп.с = Трmo.          

Цей показник вже наводився вище (формула 9.5).

Час роботи одного агрегату обчислюється так:

Тр = Тн (1 – ),                               (9.10)

де Тн — номінальний (режимний) фонд часу роботи одного агрегату (машини) в плановому періоді, год;

b — планові втрати часу на ремонт агрегату, %.

Це формула загальна. Якщо можна точніше передбачити тривалість потрібного ремонту в робочий час, то ця величина просто віднімається від Тн. Коли такий ремонт не припадає на плановий період, то Тр = Тн.

Тн = (Др tз – Дс tс) kз,                               (9.11)

де Др — кількість робочих днів у плановому періоді;

tз — тривалість робочої зміни, год;

Дс — кількість днів зі скороченою робочою зміною;

tс — тривалість скорочення робочої зміни, год;

kз — коефіцієнт змінності роботи (кількість змін роботи на добу).